Вшанування пам'яті водія та механіка медичної евакуації, солдата Андрія Тетервака, відомого під позивним "Жовтий".

Він евакуював поранених і загиблих з найбільш небезпечних районів, і люди покладали на нього свої останні надії на порятунок.

Андрій з'явився на світ 12 серпня 1980 року в селі Колодисте, яке розташоване в Уманському районі Черкаської області. Після завершення навчання в школі він відслужив в армії, а після демобілізації вирішив оселитися та працювати в Умані.

Приєднався до лав захисників у 2022 році. Працював водієм евакуаційного автомобіля медичного пункту 99-го батальйону 61-ї бригади. Займався евакуацією загиблих і поранених товаришів – спочатку на "Гелентвагені", а потім пересів на "Бредлі". Виконував свої обов'язки на територіях Херсонської, Миколаївської, Чернігівської та Донецької областей.

Солдати згадують, що позивний "Жовтий" Андрій отримав завдяки кольору його надійного медеваку "Бредлі", який був жовтого кольору. "В Соледарі поранені бійці на позиціях з нетерпінням чекали на нього, адже це був їхній шанс на виживання. Саме там, в Соледарі, Андрій отримав поранення в руку, коли "Бредлі" піддалося вогню осколків. Після цього ніхто вже не сів до "Бредлі", поки ми залишалися на позиціях," - розповідає військовий Євген Невмержицький.

Протягом своєї військової служби Андрій отримав поранення від осколків та кілька контузій. Він пережив жахи Авдіївки, а згодом брав участь у боях на Курському напрямку.

"Кожен виїзд на евакуацію стає випробуванням, яке вимагає подолання страху знову і знову. Адже автомобіль для евакуації завжди перебуває під прицілом ворога, який прагне його знищити. І Андрій, протягом трьох років на фронті, з першого дня повномасштабної війни, мужньо долав ці труднощі," - розповідає Євген.

Андрій Тетервак загинув 15 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі Черкаського Поречного, що в Суджанському районі Курської області. Ворожий вогонь влучив у його евакуаційний автомобіль, використовуючи протитанкову керовану ракету ПТУР.

Доки тривала ідентифікація тіла, рідні Андрія розшукували його як зниклого безвісти. Поховати Героя змогли тільки 7 червня 2025 року.

"Ми втратили дуже цінну людину, близького друга. Андрій був відданий нам, це був саме той побратим, з яким ми йшли в пекло без страху, бо були впевнені, що він допоможе та врятує. З ним ми могли посміятись, жартувати після найпекельніших ночей, щохвилини заглядаючи смерті в очі", - згадують побратими.

Андрій пішов з життя у віці 44 років, залишивши по собі дружину та двох дітей.

Безсмертна пам'ять Герою!