Вшанування пам'яті Героя України, пілота Андрія Антиховича (позивний "Соколик")

У перші дні масштабного конфлікту я націлив пошкоджений літак на ворожий конвой.

Наприкінці травня цього року Андрієві могло б виповнитися 29. Але йому назавжди залишиться 25... Тільки за два роки після смерті Героя із ним попрощалися в Бахмачі на Чернігівщині, де він народився, та в Зазим'ї поблизу Києва, де нині мешкає його родина.

Андрій народився 21 травня 1996 року. Під час навчання в гімназії серйозно займався футболом у місцевій ДЮСШ, захищав честь району на обласних та Всеукраїнських змаганнях. Після 9-го класу навчався у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, де і закохався в небо.

Пізніше він завершив навчання в Харківському військовому університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та служив у 299-й бригаді тактичної авіації, названій на честь генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова, в Миколаєві. У колективі його знали під позивним "Соколик", який йому присвоїв командир бригади, вражений вмінням молодого пілота. Під час оцінки одного з тренувальних польотів Андрія, командир відзначив: "Літає як сокіл, отже, буде Соколиком!"

Тож і не дивно, що у 2021 році Андрієві довірили керувати одним із літаків під час параду до Дня Незалежності в Києві, чим чоловік дуже пишався.

""Соколик" був душею колективу, любив пожартувати. Але коли йшлося про серйозні справи, віддавався їм повністю. Сідаючи за штурвал, повністю поринав у політ", - каже друг, побратим і тезка Антиховича Андрій Максимов.

У ніч з 23 на 24 лютого 2022 року капітан Андрій Антихович, старший льотчик авіаційної ланки 299-ої бригади, знаходився на бойовому чергуванні. Він одним із перших став на захист України. Разом із колегами йому вдалося не лише вивести авіаційну техніку з-під вогню на аеродромі, а й виконати кілька бойових вильотів, знищуючи техніку та живу силу ворога.

26 лютого на літаку Су-25 "Соколик" здійснював черговий бойовий виліт на Херсонському напрямку, нищачи росіян, які рвалися форсувати Дніпро для подальшого наступу на Миколаїв та Одесу.

Бій відбувався у вечірній час, Андрій працював у парі, успішно виконав бойове завдання. Але при поверненні на базу літак був вражений засобами ППО противника. "Не маючи можливості катапультуватися, дотягнути до лінії фронту, оскільки бойова машина вже втрачала керування, останніми рухами Андрій навів літак, бортовий номер 31, на ворожі позиції", - розповідав згодом заступник командира ескадрильї з морально-психологічного забезпечення Ігор Білан.

У захопленому селищі Антонівка, розташованому неподалік Нової Каховки, місцеві жителі таємно поховали військового, уникнувши уваги російських солдатів. Проте ворог дізнався про це... У грудні 2023 року, в рамках обміну, тіло Героя було повернуто на територію, що контролюється Україною. На початку лютого 2024 року прощання відбулося в рідному Бахмачі та на Київщині, де проживають його родичі - мати Світлана та сестра Вікторія Волошина.

"Я пам'ятаю, як ми з мамою відчували величезне хвилювання і тривогу, коли він вирушав на бойові завдання. Коли востаннє він не зміг вийти на зв'язок, у нас виникло відчуття, що сталося щось погане... Через Facebook я дізналася, що Андрій загинув, і його документи знайшли на території Херсонщини. Я безмежно вдячна місцевим жителям, які повідомили нам про це. На наступний день вони зібрали його рештки і поховали з гідністю та пошаною", - згадує Вікторія.

У квітні 2022 року Андрія Антиховича нагородили посмертно орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня за його особисту відвагу та самовідданість у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, а також за вірність військовій присязі. Через три роки, у лютому 2025 року, указом президента йому присвоїли звання Героя України.

"Він був справжнім патріотом. Його любов до життя, України та своєї роботи була безмежною. На мою думку, кожен воїн, який відважно пожертвував своїм життям заради України, заслуговує на звання Героя," - зазначає Вікторія.

Вічна слава герою!

Фото з відкритих джерел