Николай Томенко: Личность, восстановившая наследие Шевченко в Украине: "казак Гриць Честаховский" — Блоги | OBOZ.UA

На днях мне представилась отличная возможность провести лекцию-экскурсию для курсантов Национальной академии СБУ в известной Качановке. Здесь расположена могила Григория Николаевича Честаховского — украинского художника и друга Тараса Шевченко. Он был одним из ведущих инициаторов и организаторов возвращения Отца украинской нации на родину и его захоронения в Каневе.

Далее текст на языке оригинала

Григорій Честахівський познайомився з Тарасом Шевченко після повернення того із заслання в 1858 році. Вони швидко стають нерозлучними друзями, а Тарас Григорович називає його Грицем. На подарованому "Кобзарі", який вийшов у світ в 1860 році, він робить такий дарчий надпис:

"Козакові Грицеві Честаховському. Кобзар Тарас".

Після кончини Тараса Шевченка, Григорій Честахівський стає ключовою фігурою у здійсненні поетичного бажання Кобзаря — бути похованим на українській землі. Я говорю про поетичний заповіт, оскільки, як зазначає відомий історик і близький друг поета Олесандр Лазаревський: "...нам відомо, що Тарас Григорович не залишив жодного письмового чи усного заповіту стосовно місця свого поховання, а побажання його товаришів поховати його поблизу Канева (де він планував збудувати свій дім) базувалися виключно на його поетичному заповіті..."

Одночасно Лазаревський ставить під сумнів аргументацію першого біографа Тараса Шевченка, видатного педагога та культурного діяча Михайла Чалого, щодо вибору Канева як місця вічного спочинку поета. Варто згадати, що Михайло Чалий зазначає:

Свідок останніх хвилин поета Грицька Честахівського розповів, що, коли він запитав у нього, де бажано поховати, поет відповів: "У Каневі". Олександр Лазаревський вважає, що це...

"...ми чітко усвідомлюємо, що Честахівського "в останні хвилини життя поета" не було. І навіть якби він і з’явився, враховуючи передсмертні муки Тараса Григоровича, йому не вистачило б сміливості запитати вмираючого про місце його поховання."

Отже, Честахівський, ймовірно, з великим бажанням прагнув здійснити поетичну спадщину Шевченка і згадував про цю заповітну волю поета, - підкреслює Олександр Лазаревський.

Незважаючи на всі обставини, вибір Чернечої гори біля Канева як місця вічного спокою Тараса Шевченка в даний час підтримує переважна більшість українців. Відомий літературознавець і представник шістдесятників Іван ДЗЮБА стверджував:

"...історія підтвердила, наскільки це рішення було вдалим — можна сміливо стверджувати, що воно ідеально відповідало образу великого поета. Так, саме так — ідеально. Це те, за що Україна повинна бути вдячною Честахівському! Все, що стосується перевезення праху Кобзаря Честахівським в Україну, я висловлюю з глибокою повагою до нього та з низьким уклоном перед українським патріотом. Проте є й інший аспект, з якого можна оцінити вчинок Честахівського, враховуючи, що в його натурі було щось від сміливця, авантюриста. Саме завдяки цим рисам він, напевно, й наважився на таку складну та ризиковану справу, як перевезення і перепоховання праху Шевченка. Людині з обережним і статечним характером було б важче вирушити в далеку подорож, та ще й взятися за таку небезпечну справу. Чомусь, попри те, що в петербурзькій громаді існували інші українці, лише 27-річний Олександр Лазаревський, який мав свої причини для поїздки в Чернігів, виявив рішучість виконати заповіт Шевченка — поховати його над Дніпром."

Важливою частиною шевченкознавства є записи та малюнки Григорія Честахівського, які документують процес повернення та перепоховання нашого Великого українця. З його твору "Епізод на могилі Тараса Шевченка" ми дізнаємося про його бажання залишитися в околицях Канева, щоб "навести високу могилу над прахом улюбленого батька Тараса". Для тих, хто бажає відчути атмосферу життя Канева в другій половині 19 століття та зрозуміти опір польських панів і імперських чиновників проти вільного українського слова, рекомендую ознайомитися з записами Григорія Миколайовича. З статті Івана Білика (Івана Яковича Рудченка) "Тривога над свіжою могилою Т.Г. Шевченка" також стає відомо, що активна діяльність Честахівського, спрямована на спілкування з місцевою громадою та популяризацію творчості Шевченка, призвела до відкриття справи проти нього з боку польських міщан, які підозрювали його в змові на кшталт "Тарасової ночі" з метою знищення євреїв і поляків. Як наслідок, Григорія Миколайовича викликав полковник жандармерії Грибовський, котрий задав йому 15 запитань, а згодом генерал-губернатор Васильчиков викликав його до Києва. Хоча справу про "державного злочинця" Честахівського закрили, його все ж змусили покинути місто і виїхати до Петербурга.

Останні роки свого життя Григорій Честахівський був частим гостем Василя Тарновського в Качанівці. І коли він помер в Петербурзі (в березні 1893 року), то його тіло було доправлено Тарновським саме в Качанівку. Тут в парку його було поховано, а над прахом головного розпорядника останнього шляху Тараса Шевченка в Україну, було насипано могилу майже однакового розміру, яку покійний насипав у 1861 році над прахом поета.

На сьогоднішній день могила Григорія Честахівського перебуває у доглянутому стані завдяки зусиллям команди Національного історико-культурного заповідника "Качанівка", якою керує Володимир Буренко. Над могилою було встановлено новий козацький хрест, що замінив старий деревʼяний.

Я ж нині віддав шану людині, яка повернула в Україну Тараса Шевченка і Вам раджу при нагоді відвідати неповторну Качанівку й поклонитися могилі Григорія Честахівського.

Схвалюємо пам'ять про нашу історію!