"Нераціональна історія": Селезньов розкрив причини, чому 40-кілометрова буферна зона в Україні не буде ефективною.

Ідея створення 40-кілометрової буферної зони виглядає привабливою з точки зору зменшення втрат, однак її реалізація в нинішніх умовах нереальна. Єдиним дієвим шляхом зупинити агресію Росії залишається посилення армії України зброєю та технікою, адже миротворчі ініціативи без політичних угод не працюють.

Цю точку зору висловив військовий аналітик Владислав Селезньов в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA. Він зазначив, що, на його думку, європейська пропозиція щодо встановлення 40-кілометрової буферної зони виглядає малореалістично.

"Бесіди для самої бесіди"

Селезньов, зокрема, зазначив, що європейські партнери виявляють небажання направляти миротворчі сили до України.

Безумовно, така ініціатива має право на життя, проте, враховуючи нашу поточну ситуацію, я абсолютно переконаний, що це не є реалістичним. Перш за все, всі наші європейські партнери одноголосно заявляють, що не мають наміру надсилати своїх військовослужбовців у складі миротворчих сил, і навряд чи в найближчому або середньостроковому майбутньому їхня позиція зміниться. Всі вони по-справжньому стурбовані безпекою своїх військових, - зазначив експерт.

Селезньов додав, що розмова про 40-кілометрову буферну зону - це "історія дуже хороша", бо така зона б дозволила мінімізувати втрати не лише військових, а й цивільного населення в її районі цвід впливу ворожих артилерійських снарядів, керованих авіаційних бомб.

"Але я думаю, що все-таки це розмови заради розмов. Найефективніший дієвий спосіб зупинити цю війну - це накачування українських Сил оборони достатньою кількістю засобів і озброєнь, тому що єдиний аргумент, який сприймають і на який рефлексують і Володимир Путін, і його оточення, - це аргумент сили", - пояснив він.

Інші заходи, зазначив Селезньов, такі як миротворчі ініціативи, саміти, семінари, круглі столи та політичні заяви, не приносять результатів.

Єдиний формат, який дозволить зупинити кровопролиття - це досить дієвий аргумент української армії у вигляді озброєння, техніки, боєприпасів, спеціального обладнання та технологій, які дадуть Україні технологічну перевагу на полі бою, пояснив експерт.

Чому Кремль має інтерес до створення буферної зони?

Він також дав відповідь на питання, чи є різниця між буферною зоною, про яку говорять у Європі, і буферною, або "санітарною зоною", якої хоче Москва.

Селезньов пояснив, що буферна зона являє собою, по суті, "випалену землю" — територію, на якій не повинно залишатися "ні людей, ні об'єктів". Ця зона створює умови для адекватних відповідей у випадку агресії або спроби противника перейти в наступ через неї на певних ділянках.

"Фактично, це завдання в даний момент Путін ставить перед своєю армією, маючи на меті створення буферної зони на території Харківської, Сумської та Чернігівської областей. Час від часу питання про буферну зону піднімають і деякі дипломати з Європи. Однак, незважаючи на їхні наміри, реалізувати це з технічної точки зору виявляється неможливим", - зазначив він.

Експерт зазначив, що його особистий досвід, отриманий у 2009 році, коли він перебував у складі сил KFOR у Косові, підтверджує, що фактичне утворення буферних зон є "повністю нерозумною та непрактичною ідеєю".

"Присутність миротворців і їхніх ресурсів у зоні бойових дій може допомогти стабілізувати ситуацію та зменшити ризики нових ескалацій конфлікту. Однак, якщо вони виступають в ролі незмінної перешкоди між двома ворогуючими сторонами без угоди про припинення вогню, це може призвести до небезпечних наслідків для самих миротворців," - зазначив він.

На думку Селезньова, миротворчий сценарій може стати реальністю лише за умови укладення відповідних угод.

"На якій платформі угода? ООН не працює. У Радбезі ООН - путінська Росія і Китай. Тому ця тема абсолютно без варіантів на просування. Під прапором НАТО, як це було в Косово? Так само нереально - путінська пропаганда буквально божеволіє, розповідаючи про те, що вони за жодних умов не погодяться на присутність військовослужбовців країн Північноатлантичного Альянсу як миротворців на територію України", - вказав він.

А інші потенційні посередники, такі як Китай або Білорусь, "яскраво висловлюють свою позицію" і "однозначно не можуть залишатися нейтральними щодо конфлікту".

"У контексті певних двосторонніх угод я сподівався на створення Коаліції охочих, але, як ми бачимо, час минув, і охочих стало значно менше. Наразі ми все частіше чуємо від європейських лідерів, що вони не готові відправляти свої війська до України, навіть у якості миротворців. Якась матеріально-технічна підтримка та допомога в розвідці - так. Але я не бачу жодних ознак, які б свідчили про можливість інших варіантів, здатних змінити ситуацію на полі бою", - підсумував Селезньов.