"Не з цього світу..."

Поету- шістдесятнику, політв'язню Миколі Клочку сьогодні- 90 років, а про нього навіть не всі довідники знають - принаймні, день народження ряд із них не знає... Бо він таким і був: малопомітним. Хоча його доля нагадує долю Тодося Осьмачки - той теж був переслідуваним комуністичною окупаційною владою і закінчив життя з манією переслідування. Проте Осьмачка був у США і там здобувся на увагу і належний для його стану побут, а Микола Клочко так до кінця своїх днів і мандрував по світу, ніде надовго не осідаючи...

Валерій Шевчук, який мав честь знати його особисто і приймати у себе вдома, зазначав: "Цей поет-шістдесятник є одним із тих, про кого говорять, що вони 'не від цього світу'. Він був унікальною особистістю — своєрідною тінню, що мандрувала по землі, не здатною знайти своє місце, а зрештою повернулася назад у рідне село, де і знайшла спокій".

Для Валерія Шевчука Микола Клочко послужив основою для створення персонажа в його повісті "Картини на провінційному тлі".

Родом він із Парафіївки на Ічнянщині і вчителював довго по різних селах південної Чернігівщини, ніде надовго не затримуючись. Коли йому було 18 років комуністи засудили його, студента гірничого технікуму, до 25 років тюрми та концтабору - більше, ніж він прожив. За що? За те, що малював карти майбутньої незалежної України і вів про це розмови з однокурниками. Це був ще сталінський 1952 рік! Щоправда, після смерті рябого тирана строк йому спершу скоротили, а 1956 року взагалі випустили.

Микола Клочко поїхав на Донбас, де з тавром зека було легше заховатися серед всесоюзного наброду. Проте 1961 року зумів поступити на філологічний факультет Київського університету імені Т.Шевченка.

Він прагнув до простих радощів життя:

Нехай я залишуся задоволеним.

Шматком твердого хліба

З тугою цибулиною

І з келихом життєдайної води:

Дай життя мені непомітне".

Так і виговорив собі - про нього мало хто знає. Вірші друкувалися десь по газетах погублені. Хоча все ж у Ніжині, у друкарні "Аспект- Поліграф" таки вийшла його збірочка під непретензійною назвою "Настрої". Це було 2005 року, а він помер 2019.

Василь ЧЕПУРНИЙ

Пам'ятаю, як Микола Клочко надсилав свої афоризми до редакції "Сіверщини", і ми їх публікували. Проте, поетичні твори від нього не залишилися в моїй пам'яті...