У Київській області представники влади відмовилися визнати заслуги захисника, який боровся протягом семи років, через те, що його смерть сталася "не в належний спосіб".

На Київщині стався гучний скандал. Мати бійця, який пройшов 7 років війни, з боєм виборювала право на гідне вшанування пам'яті свого сина. Чиновники міста Сквира відмовляли встановлювати світлину захисника на Алеї Героїв лише тому, що той помер не від ворожого снаряда на полі бою, а програв запеклу боротьбу з власною психотравмою.

Чому для досягнення перемоги гідності було необхідно втручання військового омбудсмана? Дивіться спеціальний репортаж від кореспондента ТСН Івана Воробйова.

Військовий шлях і сумна розв'язка

Алея Героїв у місті Сквира, що на Київщині. Нові пам'ятні знаки полеглим українським воїнам Сквирської міської територіальної громади тут відкривають щороку. Цього разу серед них і банер 34-річному Сергію Гончарову, який помер у липні 2022 року. Його мати -- Ельвіра Гончарова -- цього знаку чекала кілька місяців.

Сергій Гончаров перебував на війні з 2015 року. Був стрільцем, пізніше став помічником гранатометника. Воював у найгарячіших точках. Має нагороди та відзнаки, зокрема за оборону Маріуполя. Від початку повномасштабного вторгнення захищав Київщину, Харківщину та Чернігівщину, де й отримав поранення та контузію.

"Під час оборони Чернігова він дзвонив, він прощався, бо у них там виходу не було... Але вони витримали", -- крізь сльози пригадує мати військового Ельвіра Гончарова.

Через кілька місяців після отримання поранення Сергій встиг повернутися до своєї військової частини, але незабаром, через посттравматичний стресовий розлад, знову опинився в лікарні. Пані Ельвіра лише здогадувалася про психологічні труднощі сина, оскільки він намагався приховувати свої переживання і берегти її від тривог.

Лікарі не змогли надати Сергію необхідну допомогу, і він сам не витримав. 2 липня 2022 року військовий добровільно покінчив життя. Пані Ельвіра впевнена, що це стало наслідком серйозного поранення. Щоб вшанувати пам'ять свого сина, вона звернулася до міської ради Сквири з проханням встановити стенд із його фотографією на Алеї Героїв. Проте їй відмовили.

"Мати розповідає: 'Сказали, що це не передбачено, адже він загинув не на полі бою.'"

Бюрократична перешкода та ставлення державних службовців.

Міська голова Сквири Валентина Левіцька роз'яснює точку зору місцевої адміністрації наступним чином:

Особисто голова громади не визначає осіб для увічнення на Алеї Слави. Це завдання виконує спеціальна комісія, яка проводить свої засідання. Існує чітке положення, згідно з яким вшановуються герої, котрі захистили нас від ворога. Згідно з цим документом, вшановуються військовослужбовці, які загинули в боротьбі за нашу державу та її незалежність на полі бою. Ось у цьому контексті. Це не є актом самогубства.

Проте жителька Дулицької громади та активістка Ірина Іллюк висловила своє обурення через цю відмову і вирішила звернутися до Офісу уповноваженого з прав військовослужбовців (військового омбудсмана).

Після цього почалася затяжна бюрократична тяганина. Офіс військового омбудсмена провів детальний аналіз справи Сергія Гончарова і надіслав до Сквирської міськради офіційний запит з проханням вшанувати пам'ять героя. Проте, громада знову відмовила, зазначивши, що цей випадок не відповідає місцевим нормам.

"Питання пам'яті та вшанування не має чітких норм у законодавстві, що призводить до того, що кожна громада, виходячи з власних фінансових можливостей і ставлення до ветеранів, вшановує пам'ять по-різному. Це створює ситуацію, в якій можна говорити про дискримінацію. Багато травм залишаються непомітними. На жаль, у нашій практиці зазвичай працюють лише з видимими травмами, тоді як невидимі залишаються поза увагою. Люди часто не усвідомлюють, що існують також психічні та ментальні травми. Тут важливо мати індивідуальний підхід до кожного випадку і кожної особи", – підкреслив Сергій Черевичний, начальник управління захисту та реалізації прав захисників Офісу військового омбудсмана.

Після декількох місяців обміну листами та наполегливих зусиль, портрет Сергія нарешті був встановлений на Алеї Героїв. Для цього міській раді знадобилось внести зміни у своє власне рішення.

"Ми ухвалили виняткове рішення, оскільки він провів 7 років на фронті. Було внесено зміни до постанови", – підтвердила міський голова Валентина Левіцька.

Представник ветеранської спільноти Білоцерківського району Ярослав Віннічук акцентував увагу на тому, що:

"Незважаючи на обставини його загибелі, ця особа довгий час служила нашій країні та захищала нас. Якими б не були причини його відходу, він виконав свою місію. На жаль, його психічний стан не витримав, і він зробив вибір піти з життя. Проте це не є підставою для того, щоб не вшанувати його пам'ять портретом на Алеї Слави."

Невидимі травми: погляд медичних працівників і церкви

Те, що Сергій вирішив завершити своє життя через психічну травму, отриману під час бойових дій, не повинно бути перешкодою для його вшанування. Цю думку підтримують і експерти в галузі реабілітації.

Невидимі травми -- це ушкодження без зовнішніх фізичних ознак, які проте руйнують психічне здоров'я. До них належать ПТСР, депресія, тривожні розлади, бойова втома та емоційне вигорання. В Україні травми психіки, набуті на війні, юридично та медично прирівняні до фізичних поранень.

"Ці страждання так само гострі, вони здатні серйозно вплинути на якість життя людини. Проте їх важко виявити самостійно або зрозуміти: що ж не так зі мною? Психічні травми є такими ж серйозними, як і фізичні поранення, і в деяких випадках можуть бути навіть важчими, адже залишаються поза увагою. Невидимі травми, з якими не змогли впоратися солдати чи ветерани, не є їхньою провиною," – підкреслює Ксенія Возніцина, директорка Центру психічного здоров'я та реабілітації ветеранів "Лісова Поляна".

Згідно з медичними експертами, щодня зростає число військовослужбовців, які страждають на неврологічні розлади через інтенсивні бойові дії. Близько третини цих випадків пов'язані з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Психологи застерігають близьких уважно спостерігати за поведінкою тих, хто повертається з лінії фронту.

Ставлення церкви також undergoes зміни. У Православній церкві України священнослужителі моляться за військових і проводять обряди відспівування в храмах для них.

"Вибачте, але ми не маємо права судити, адже це не наша роль. На мою думку, церква також змінюється, переходячи від строгих табу до більш глибокого розуміння. Ми усвідомлюємо, що це може бути наслідком хвороби, серйозної депресії або травматичних подій, які призводять до безвихідності. Церква буде молитися за таких людей, хоча й продовжить підкреслювати, що це не вирішення проблеми," — зазначив православний священник Георгій Коваленко.

Історія Сергія Гончарова -- це не просто сюжет про банер у центрі Сквири. Вона про необхідну зміну свідомості всього суспільства, яке має навчитися бачити й поважати невидимі рани війни та вчасно підставляти плече тим, хто повертається з фронту.

▶ Відвідайте YouTube-канал ТСН, де ви знайдете це відео: Київ охоплений КОЛАПСОМ! Нові переговори між США та Україною! | ТСН 20:00 9 жовтня.