Дружина і коханки Пантелеймона Куліша.
У житті видатних та творчих людей прийнято зосереджуватись на позитивному, але як і звичайні люди - вони піддавались спокусі та не завжди були приладом для наслідування. Пантелеймон Куліш із третьої спроби одружився із сестрою свого товариша із Кирило-Мефодіївського братства Олександрою Білозерською, яка стала для Куліша ангелом-охоронцем і попри зради плекала його талант.
ZAXID.NET висвітлює історію Олександри Білозерської, відомої під псевдонімом Ганна Барвінок, та її складні стосунки в шлюбі з Пантелеймоном Кулішем.
Sure, I can help with that! Please provide the text you'd like me to make unique.
Олександра Білозерська народилась на Чернігівщині та росла у багатодітній сім'ї. Батько був повітовим маршалком, і усі діти Білозерських здобули хорошу освіту. Сестра Олександри Любов була музою поета Віктора Забіли, брат Василь - громадським діячем, журналістом, одним із співзасновників Кирило-Мефодіївського братства, брат Микола - фольклорист та етнограф, а сестра Надія - поетеса.
Олександра Білозерська, відома під псевдонімом Ганна Барвінок, вперше зустріла Пантелеймона Куліша у віці 15 років. Він завітав до їхнього хутора Мотронівка, розташованого у Чернігівській області, за запрошенням Олександриного брата, 18-річного Василя Білозерського. Пантелеймон був на дев'ять років старший за Олександру і вже встиг створити кілька літературних творів, серед яких історичний роман "Михайло Чарнышенко" (російською мовою), поетичну історичну хроніку "Україна" та ідилічну оповідь "Орися".
Олександра Білозерська в своїй молодості.
Куліш мешкав у відокремленій хатині на хуторі, де завзято працював над своїм першим українським історичним романом "Чорна рада". Письменник закохався в одну дівчину, але вона залишалася на дистанції від свого залицяльника. Коли Куліш пішов до сватів, він отримав відмову від матері Олександри, яка вважала, що дочка ще не готова до шлюбу. У їхній родині дівчину звали Саня, а Куліш мав прізвисько Панько.
Якщо ви вважаєте, що спроби Куліша одружитися з Олександрою закінчилися, ви помиляєтеся. Через рік він знову вирушив на хутір, щоб зробити пропозицію, але знову отримав відмову від матері Білозерської. Сама ж Олександра не заперечувала проти шлюбу і стверджувала, що її обранцем буде лише Куліш або ніхто інший. Проте її мати все ще не вважала його достойним кандидатом.
Вас розчарували традиційні методи навчання? Не хвилюйтеся, адже існує альтернатива! Дистанційна школа "Оптіма" пропонує сучасний підхід до освіти. Наші комбіновані уроки, інтерактивні завдання та унікальні навчальні матеріали не лише забезпечують високу ефективність, але й стимулюють учнів до відкриття нового. Досліджте можливість вступу до нашої дистанційної школи та розпочніть захоплюючу подорож у світ знань!
Брат Олександри, Василь Білозерський, згадував: "Він був сповнений пристрасті та нетерплячості, прагнучи отримати її визнання, але марно. Коли він вирушав у подорож Київською губернією, попросив у неї портрет на згадку, проте вона відмовилася. Після того, як покинув наш дім, він, вийшовши за ворота, знищив його та викинув у канаву".
Пантелеймон Куліш уклав шлюб з Олександрою лише з третьої спроби.
Далі події розгортались, як у казці. У 1946 році Пантелеймон Куліш втретє приїхав свататись. Він отримав наукове відрядження у Західну Європу та мав покинути імперію на два роки, але перед цим вирішив втретє випробувати долю. Цього разу Пантелеймон приїхав на білому коні та зміг переконати матір Олександри благословити їхній шлюб.
У 1847 році ця пара уклала шлюб, а Тарас Шевченко був боярином на їхньому весіллі. Варто зазначити, що Олександра відзначалася чудовими кулінарними здібностями, які викликали захоплення у багатьох. Микола Костомаров особливо цінував її гриби, а Тарас Шевченко просто обожнював мариновану корюшку, приготовану нею.
Саме під час медового місяця Куліша затримали у Варшаві через його участь у Кирило-Мефодіївському братстві. Його відправили в заслання до Тули, куди незабаром вирушила й Олександра. Після арешту Пантелеймона, внаслідок нервового напруження та стресу, вона втратила свою першу і єдину дитину. У біографіях авторів згадується, що Куліш мріяв про велику родину, дорікаючи дружині безпліддям. Це призвело до того, що Олександра відчула комплекс провини, і її психічний стан почав погіршуватися.
Олександра здобула популярність, використовуючи псевдонім Ганна Барвінок.
Після одруження Олександра Білозерська почала писати оповідання з народного життя під псевдонімом Ганна Барвінок. Три роки у засланні не були простими для молодят: жінці довелось опікуватись фінансовим благополуччям та "розбитим" чоловіком. Жила пара бідно, і усі хатні обов'язки взяла на себе Олександра: ходила на ринок, рахувала кожну копійку, готувала, прибирала та підставляла плече Кулішу. Під час заслання Пантелеймон не припиняв творити, він написав "Историю Бориса Годунова и Дмитрия Самозванца", історичний роман "Северяки", автобіографічний роман у віршах "Евгений Онегин нашего времени". А Олександра плекала його, а не свій талант.
Під час заслання дружина Куліша була зайнята доглядом за ним, не знаходячи часу на себе, а після повернення до Петербурга їхні шляхи розійшлися. Величезне місто змусило Пантелемона сприймати свою дружину як "нудну" та "непривабливу", що спонукало його до зрад. Згодом їхні стосунки то відновлювались, то занепадали, проте романи Куліша продовжувалися.
Першою любов'ю Пантелеймона була 16-річна Маня де Бельмен, дочка свідомого національно поміщика, графа Сергія де Бальмена. Саме він став ілюстратором ранньої авторської ідилії Куліша під назвою "Орися". У своїх листах до дружини 38-річний Куліш відверто ділився своїми почуттями і зізнавався, що закохався в цю дівчину.
Ще однією важливою сторінкою в житті письменника стала 17-річна Леся (Олександра) Милорадович, донька невеликого поміщика. Вона вражала своїми музичними талантами, виконуючи мелодії на арфі та співаючи народні пісні українською мовою. Протягом двох років Куліш намагався завоювати її серце через листи, але їхній роман закінчився, коли він познайомився з Марією Вілінською (Марком Вовчком).
"Чи знаєте ви? Залиште мене в спокої. Припиніть мені писати. Це не буде для мене великим лихом, адже тепер поруч зі мною Марко Вовчок," - такі слова написав Куліш Лесі Милорадович.
Марко Вовчок називали фатальною жінкою, яка магнітом притягувала чоловіків. Отримавши "Народні Оповідання", Куліш закохався в авторку та навіть придумав для неї псевдонім. Їхній роман тривав кілька місяців, Куліш називав Марію "мовчущим божеством". Це чи не єдиний роман у житті письменника, який завершила жінка, а не він сам. Марко Вовчок була занадто незалежною, щоб підкорятись Кулішу. Після завершення роману Куліш помирився із дружиною та повернувся до неї заліковувати душевні рани.
Цей роман не став останнім у житті Куліша. Він також закохувався в Параскеву Глібову та Ганну фон Рентель. Пантелеймон мав пристрасть до любові на відстані, часто висловлюючи свої почуття через листи до своїх обраних.
Олександра Білозерська справедливо може вважатися ангелом-охоронцем Куліша, адже вона залишалася з ним у найскладніші моменти його життя, надаючи постійну підтримку. Незважаючи на численні зради, вона дбала про його творчість. Протягом багатьох років родинні фінанси сім'ї Білозерських витрачалися на видання його творів, а не на розвиток її власного таланту.
У 1860-му році в журналі "Основи" були надруковані перші оповідання Ганни Барвінок: "Восени літо", "Лихо не без добра". Борис Грінченко назвав Олександру Куліш "поетом жіночої долі". У 1887 року у Львові в першому феміністичному альманасі України "Перший вінок", виданому Наталією Кобринською та Оленою Пчілкою, опублікували два оповідання Ганни Барвінок: "Перемогла", "Жіноче бідуваннє".
Галицький критик Микола Венгжин зазначав: "Вона живе життям народа, думає його думками, іде за ним. Ганна Барвінок - немалий талант, справжній поет жіночого горя і щастя. Вона малює нам у своїх творах яркими і зовсім природними красками вірні портрети українського жіноцтва. Вона так близько підходить до душі своїх героїнь, що й справді почуваєш, наче б вона сама жила їх життям, сумувала їх сумом і раділа їх щастям".
Останні роки життя Куліш провів на хуторі Мотронівка (Чернігівська область), який перейменував на честь дружини "Ганнина Пустинь" - зараз це обласний історико-меморіальний музей-заповідник. Олександра Білозерська-Куліш пережила чоловіка на 13 років, вона важко проживала втрату та займалась упорядкуванням архівів Куліша. Саме завдяки Олександрі світ побачив найповніше видання творів Куліша. Після смерті її поховали у Мотронівці поруч із чоловіком, якого вона кохала усе життя.