Банкір, пов'язаний з Януковичем, знову з'являється в суспільстві, але тепер під маскою благодійника.

На четвертому році повномасштабної війни в інформаційному просторі раптово з'являється Олексій Омельяненко -- колишній депутат Київради від Партії регіонів, ексзаступник голови правління державного "Укргазбанку", фігурант низки кримінальних справ і не менш колоритних журналістських розслідувань.

Сьогодні Омельяненко позиціонує себе як волонтер та меценат, що допомагає українській армії через благодійний фонд "Надія". Але за гучними повідомленнями про допомогу -- знайомі обличчя і добре відомі схеми.

Нові обличчя старого оточення

Фонд "Надія", що займається благодійною діяльністю, був заснований двома жінками з відомими прізвищами — Вітою Присяжнюк та Мариною Дубіль. Віту пов'язують з родиною колишнього міністра агрополітики часів Януковича Миколи Присяжнюка. Марина є донькою Валерія Дубіля, який багато років обіймав посаду народного депутата і має зв'язки з впливовими кланами на Чернігівщині та у сфері земельного бізнесу в столиці.

Серед підтримуючих Омельяненка можна відзначити Павла Халімона — депутата від "Слуги народу", чия кар'єра вже піддана критиці через розслідування, що стосуються вимагання коштів у фермерів, купівлі нерухомості за заниженими цінами та його зв'язків із Дубілем.

Кожен безпілотник, що команда передає військовим, супроводжується рекламними матеріалами, фотозвітами та коментарями. Все це робиться для того, щоб суспільство чітко усвідомлювало, хто саме сьогодні працює над порятунком країни.

Відновлення без жалю

Після Революції Гідності Омельяненко на тривалий час відійшов від публічного життя. Коли Партія регіонів втратила свою силу, він був керівником її фракції в Київраді. У 2018 році його ім'я з'явилося у справі, пов'язаній із розкраданням понад 160 мільйонів гривень з державного банку.

За версією слідства, кошти виводилися через фіктивні фірми й "підконтрольні приміщення", за оренду і ремонти яких банк справно платив. Частину грошей переказували в офшори.

Омельяненка затримали та помістили під варту. Спочатку була призначена застава у розмірі 90 мільйонів, але згодом її зменшили до трьох. Врешті-решт, його звільнили під особисте зобов'язання, без електронного браслета та паспорта в суді, і все це обійшлося без зайвого шуму.

Ніхто не виявив особливого обурення. Банкір зник з поля зору. На деякий час. Тепер він знову на поверхні.

Конфлікт на Оболоні: традиційні методи рейдерства

У 2024 році фірми з орбіти Омельяненка почали претендувати на ласі ділянки на Оболоні. Йдеться про комплекс будівель на вулиці Лебединській, 6, площею 8600 кв. м.

Ці активи раніше були в управлінні "Київміськбуду-1", де Омельяненко був головою наглядової ради. У зв'язку з невиплатою кредиту на суму 164 млн грн, майно стало власністю державного "Укргазбанку", який вирішив виставити його на аукціон. Однак з'явилася компанія "Епіка-2017", яка пред'явила свої претензії, спираючись на сумнівні документи, що датуються 1998 роком.

Журналісти встановили, що договір, на який посилається "Епіка-2017", найімовірніше фіктивний. А за вказаною адресою взагалі не фіксувалося жодної реєстрації майна в ті роки.

Одночасно з юридичним тиском відбувається фізичне захоплення об'єкта: зламані ворота, завезені контейнери, присутність незнайомців на території. І незважаючи на це, компанія "Лебединський консалт", яка легально виграла тендер, вже двічі зазнала поразки в судових справах.

Політичне повернення під маскою благодійних ініціатив.

Передача дронів і РЕБів фондом "Надія" щоразу супроводжується піар-хвилею: десятки публікацій, світлини, коментарі у ЗМІ. Часом здається, що витрати на медіа -- вищі за вартість самих дронів.

При цьому у Омельяненка не було виявлено жодного легального бізнесу. Так само відсутні й джерела доходу, які могли б пояснити його несподівану щедрість.

Вірогідно, що нові дії не є проявом альтруїзму. Це, швидше за все, стратегічно спланований політичний повернення. Фонд "Надія" виступає не лише як засіб підтримки, а як майданчик для тих, хто прагне повернутися в політичну арену з новими лозунгами.

Не про дрони

Благодійність у часи війни – це не про піар-акції. Це питання довіри.

Коли в рамках цієї благодійності намагаються привернути увагу особи, пов'язані з банківськими скандалами, експерти з розподілу ресурсів та політичні маніпулятори з минулого, це вже не справжня допомога. Це стає політичною тренувальною сесією.

За фасадом активної підтримки армії приховується відома тактика: формування позитивного іміджу, очищення репутації та адаптація до нових умов. Усе це здійснюється під гаслом "волонтерства".

Питання не в тому, скільки дронів передали. Питання -- хто платить, з якою метою і чому саме зараз. Хоча відповідь очевидна: Омельяненко хоче відмити свою репутацію і знову опинитися біля годівниці. Тієї самої, з якої вже колись їв -- нахабно, системно і без наслідків.