"Наступальна спроможність Росії виявилася зламаною". Це перше велике інтерв'ю Сирського після його відставки.

Олександр Сирський очолив українські збройні сили після резонансного звільнення Валерія Залужного в лютому 2024 року. У той час російські війська продовжували наступ, і вже під керівництвом нового головнокомандувача Україна зазнала втрат, втративши Авдіївку, Покровськ, Вугледар, Гуляйполе та ряд інших міст.

Далі відбулася знаменита наступальна операція під Курськом, яку деякі вважають видатною, а інші піддають суворій критиці.

Сирський повідомив журналісту ВВС Абдуджалілу Абдурасулову, що під його керівництвом Сили оборони змогли значно зменшити наступальні можливості Росії та перейти до активних дій у захисті.

В першому великому інтерв'ю після звільнення у липні 2026 року Олександр Сирський розповів про свої успіхи та невдачі на посаді, конфлікт з ексміністром оборони Михайлом Федоровим та як сприймав вимоги "картонкового майдану" - "Сирський - геть!"

ВВС: Ви були головнокомандувачем понад два роки, і до цього ви командували "Хортицею", яка за східний фронт відповідала. Як за цей час змінилася війна?

О.С.: Війна дуже сильно змінилася. Якщо порівняти 2022 рік з 2026 роком, то дуже сильно змінилась її технологічна складова. Значно зросла роль сучасних засобів ураження, в першу чергу, дронів, які домінують на полі бою.

Це явище охопило всі аспекти бойових дій: мова йде і про розвідку, повітряні удари, дрони-камікадзе, а також про завдання середніх ударів на глибину противника до 200-250 кілометрів. Крім того, варто зазначити, що дрони набули стратегічного значення, зокрема завдаючи ударів по важливих об'єктах російської економіки на відстані 2-3 тисячі, а іноді навіть до 4 тисяч кілометрів у глибину території Росії.

Рівень прогресу в сфері електронної боротьби, фактично повна автоматизація процесів штабів та інтеграція штучного інтелекту — ці теми ще в 2022 році були на стадії обговорення, але не реалізовувалися на практиці.

Звичайно, активне застосування безпілотників на морі. Це дозволило частково знищити, а в цілому витіснити російський флот з Севастополя та заблокувати його в Новоросійську.

Використання наземних роботизованих платформ, які наразі здійснюють 60%, а інколи й більше всіх завдань логістики, медичної евакуації. Впровадження використання наземних дронів як бойових платформ, і вже рік ми маємо приклади успішного використання таких систем безпілотних на полі бою.

Війна зазнала істотних змін, і цей процес триває, набираючи обертів.

ВВС: Ви зазначали важливість технологій у вашій стратегії, проте отримали критику за недостатнє використання новітніх технологічних досягнень та занадто велику залежність від традиційних способів ведення бойових дій. Що ви можете сказати з цього приводу?

О.С.: Мені невідомо, хто саме піднімає це питання, адже всі командири на фронті чітко відчувають зміни, що сталися в тактиці та використанні військових сил з 2022 року.

У 2022 році не було такого масового застосування дронів і, відповідно, ми і наш противник дуже широко застосовував бронетехніку. Це відбувалося фактично включно до 24 року. А в 2024 році почали вперше використовувати FPV-дрони на оптоволокні, що тоді призвело до кардинальної зміни тактики використання військ і застосування підрозділів, тобто підрозділи почали засовувати у вигляді бойових груп. Дрібні підрозділи, які надійно прикривалися дронами.

Розпочався процес вдосконалення дронів-перехоплювачів, і ми реалізували програму, спрямовану на підвищення використання безпілотників у збройних силах. Це не лише стосується збільшення їхньої частки, а й активного впровадження дронів у бойові операції військових.

За моєї участі було організовано безпілотні підрозділи, зокрема бойові дрони в кожній бригаді, а також наземні роботизовані системи. Цей процес продовжував активно розвиватися.

Наприклад, ми почали формувати підрозділи ще в 2024 році, спершу створивши роти безпілотних літальних апаратів. У 2025 році ці роти перетворилися на повноцінні батальйони БПЛА, а вже у 2026 році в деяких бригадах та штурмових полках було по два таких батальйони. Безпілотні системи продовжували розвиватися, і всім відомо, яку важливу роль вони відіграють у виконанні мідлстрайків і діпстрайків на міжнародній арені.

Розвивалася корпусна система, при цьому в корпусах активно збільшувалася чисельність підрозділів, що займаються безпілотними літальними апаратами.

Зокрема ми починали в 2024 році з батальйонів, а наразі в кожному корпусі є повноцінний полк безпілотних систем, який включає всі складові, в тому числі й дрони для проведення мідлстрайків.

Отже, говорити про те, що щось було проігноровано або ж використовувати застарілі методи... Насправді, тактика ведення війни еволюціонувала. Зараз домінує тактика інфільтрації та малих бойових підрозділів, яка активно реалізується і застосовується як з боку противника, так і нами.

Причому ми переважаємо саме в технологічній складовій. Технологічна складова у нас FPV-дрони, вони по чисельності, по якості переважають противника. Ну а рівень втрат якраз показує, що понад 80% всіх втрат якраз саме від FPV-дронів, дронів зі скидами і дронів, які застосовуються як камікадзе. Це якщо говорити про поле бою.

Економіка Росії зазнала відчутних втрат від наших діпстрайків. Це найбільш успішне застосування наших стратегічних дронів. Ну і якісь розмови про те, що ми застосовували старі методи, - це просто не відповідає дійсності.

Станом на сьогодні, втрати ворога оцінюються в середньому в один до шести, а якщо говорити про загиблих, то співвідношення становить один до десяти і більше.

ВВС: Чи можливо було досягти більшого? Звісно, технології також відіграли важливу роль, багато чого змінилося, і дронів стало значно більше. Але ось такий випадок: я мав розмову з військовими, які перебували на позиціях понад півроку. Наскільки це доцільно тримати їх там так довго, чи не було б ефективніше замінити їх дронами та технікою?

О.С.: Розумієте, все залежить від технологічного прогресу, від характеристик дронів і їхньої кількості. Можливо, в майбутньому ми дійсно зможемо спостерігати ситуацію, коли гуманоїдні дрони, про які йдеться, зможуть повністю або частково замінити піхоту. Проте наразі ми бачимо ці дрони лише в ілюстраціях або рекламних відео.

На жаль, технічні характеристики цих безпілотників поки що не досягають рівня людських можливостей, що, в свою чергу, вплинуло на зміну тактики і призвело до переосмислення деяких аспектів самої тактики.

Ніколи не було раніше зон інфільтрації, а наразі це об'єктивна реальність, тому що протяжність фронту, активний фронт понад 1250 кілометрів, це тільки на суходолі. Це такий фронт, який вимагає величезної кількості піхоти, техніки, артилерії, РЕБ, дронів.

Навіть Російська Федерація, яка вдвічі переважає своїми силами і засобами, для неї теж неможливо закрити повністю територію. Тому на фронті є певні ділянки, які неможливо закрити. І взагалі панування дронів в повітрі й на землі, воно призводить до того, що утримання території ведеться невеличкими бойовими групами.

Група військових, розташованих по різних ділянках фронту, підтримує лише вогневий та здоровий зв'язок один з одним.

Завдяки подальшій механізації та автоматизації, а також удосконаленню дронів і розробці нових сенсорних технологій, ми, ймовірно, станемо свідками ситуації, коли поряд із звичайними військовими з'являться гуманоїдні роботи, здатні вести вогонь. Крім того, солдати зможуть використовувати індивідуальні механізовані засоби, такі як екзоскелети, що нададуть їм додатковий захист і дозволять переносити важчі вантажі.

Але ситуація така, що цих дронів поки що немає.

ВВС: Якщо перейти до обговорення операцій, давайте зосередимося на Курській. На вашу думку, чи можна вважати цю операцію вдалою, чи вона зазнала невдачі?

О.С.: Чому ж тоді йдеться саме про провал? Як можна охарактеризувати операцію як невдалу, якщо...

ВВС: Оскільки українські сили знову зайняли ті ж самі позиції, що й раніше.

О.С.: Ви ж усвідомлюєте, що ця операція була вимушеною мірою. Якщо згадати події 2024 року, то ворог, підвищивши фінансову підтримку для своїх військових в кілька разів та збільшивши чисельність своїх сил, розпочав активні наступальні дії на початку літа 2024 року. Це торкнулося всіх 13 оперативних напрямків, де в деяких випадках противник мав перевагу у 4, 5, а іноді й у 6 разів.

У цих умовах, коли російська авіація домінувала в повітрі, ми були змушені розпочати інтенсивні оборонні бої, щоб зірвати плани ворога, який мав значну перевагу.

З цієї причини ми ретельно проаналізували всю лінію фронту та зупинилися на Сумському напрямку, де спочатку противник налічував 26 000 військовослужбовців. Однак після невдалого наступу в напрямку Харкова він поступово перекинув свої сили та ресурси з Сумського на Харківський фронт. Це не принесло йому значних переваг, і він опинився в затяжних боях на прикордонних територіях.

Проте на Сумському напрямку оборонні позиції значно ослабли, і фактично не залишилось активних військових сил. Саме тому мною було ухвалене рішення про здійснення наступальної операції, яке отримало схвалення від президента України.

Це призвело до того, що за місяць ми захопили 1273 квадратних кілометри російської території, внаслідок чого ворог змушений був припинити наступ на всіх оперативно-стратегічних напрямках, окрім Покровського. Росія перекинула на Курський напрямок приблизно 70 000 військовослужбовців, включаючи повітряно-десантні війська, морську піхоту та найбільш підготовлені мотострілецькі підрозділи.

Це означає, що ми отримали можливість створити резерви, забезпечити відпочинок нашим військовим і відновити бойову готовність тих підрозділів, які зазнали втрат у складних боях. Таким чином, Курська операція стала важливим імпульсом для підвищення морального духу наших військ.

Саме Курська операція стала тим рятівним кроком, який зірвав стратегічні плани супротивника і надав нам шанс для реорганізації та підготовки до наступальних дій у 2025 році.

ВВС: У цей час російські війська змогли швидко просунутися в бік Покровська. Чи не краще було направити ресурси, які були витрачені на Курську операцію, на оборону Східного фронту?

О.С.: Ні, ситуація не поліпшилася. Справа в тому, що на Курському фронті у наступальному контингенті були задіяні лише три неповні бригади десантно-штурмових військ та два штурмових батальйони.

Залучили додаткові підрозділи для виконання завдань у другому ешелоні, які виконували функції закріплення. Однак і вони були укомплектовані лише на 60-70 %, тому фактично утримували фронт у цьому напрямку, просуваючись лише за бригадами. Основною метою їхньої діяльності було закріплення та охорона території.

Протягом місяця дві бригади готувалися до виконання цієї операції, тоді як третя бригада, дев'яноста п'ята, тільки що завершила бойові дії. Вона брала участь у запеклих боях на Торецькому напрямку і мала обмежений час для відновлення своїх сил. Таким чином, фактично лише одна бригада здійснювала наступ у повному складі, а дві інші спочатку діяли з ресурсами двох батальйонів, і лише після поновлення сил до них приєдналися треті батальйони.

Таким чином, якщо б їх використали на Покровському напрямку, який ми розглядаємо як два окремі напрямки — Добропільський і Покровський, — то на цьому фронті російські війська зосередили близько ста тисяч солдатів. У такій ситуації ці дві бригади, а також ще одна, не змогли б суттєво вплинути на ситуацію через їхній технічний стан.

Проте на Курському напрямку, де противник мав дуже слабку оборону і підрозділи прикриття державного кордону, які були укомплектовані в основному військовослужбовцями строкової служби, які були розтягнути вздовж фронту, деякі батальйони на 10, декілька на 12 кілометрів, ну тобто там дійсно була слабка оборона, вони якраз добились такого величезного успіху.

Коли ворог почав пересувати свої підрозділи, це відбувалося досить безладно, адже в їхніх рядах справді панувала паніка. Я чітко пам'ятаю, як російські ЗМІ в той час лихоманилися, обговорюючи наступ наших найсильніших бригад. Так, ті підрозділи, які були перекинуті, швидко вступали в бій, і в результаті зазнавали значних втрат.

Згідно з інформацією з російських джерел, в окремі дні під час боїв на Курському напрямку втрати супротивника, який поспішно перейшов до оборонних дій, становили один до п'яти. Це означає, що у противника було в п'ять разів більше втрат в обороні, ніж у наших військ, які здійснювали наступ. Сподіваюся, я дав відповідь на ваше запитання.

ВВС: Ви покинули свою посаду влітку. Який слід ви залишили після себе? У якому стані перебувала армія, і що саме ви вважаєте своїм досягненням?

О.С.: Ви знаєте, що до свого звільнення я рідко давав інтерв'ю. Лише одного разу, під час передачі обов'язків, я окреслив ситуацію у військах, що було підтверджено висновками відповідних комісій Генерального штабу.

Ми створили потужне угруповання, яке наступало, угруповання десантно-штурмових військ, з підрозділами штурмових полків, які наступали на Олександрівському напрямку, і на той момент звільнили 746 квадратних кілометрів території і 26 населених пунктів.

Окрім того, з травня триває операція на Лиманському напрямку, яку здійснює третій корпус, і ви, напевно, в курсі досягнутого ними прогресу. Водночас, на інших ділянках фронту противник проводив оборонні дії, що стримували його наступ, і фактично не зміг добитися значних результатів.

В загальному, обстановка на фронті залишалася незмінною.

ВВС: Ви стверджуєте, що російські війська не досягли успіхів, проте під час вашого командування їм вдалося захопити такі міста, як Авдіївка, Покровськ, Вугледар і Гуляйполе, що свідчить про їхнє просування вперед.

О.С.: Подивіться, найкращий показник - це те, скільки території вони захопили за півроку, скажімо, у 2026 році. 61 квадратний кілометр. Якщо оцінити наші досягнення та наступ противника на фронті в 1250 км за пів року, це багато чи мало?

ВВС: Це ви мені скажіть, це багато чи мало? Мені цікава ваша оцінка.

О.С.: Це підтверджує, що лінія фронту насправді стабілізувалася. Це не порівнянно з втратами, які ми спостерігали у 2024 році.

Ви згадали Авдіївку, але коли я став головнокомандувачем збройних сил, там вже тривали бойові дії, і обстановка була вкрай напруженою, адже на той момент у збройних силах майже не залишилося резервів. Тодішній головнокомандувач повідомив мені, що лише два батальйони перебувають у резерві.

Ми змогли виправити становище: дійсно, нам вдалося залишити Авдіївку без жодних втрат або оточення наших сил і встановити надійну оборону. Це означає, що наступ було зупинено.

Я тоді зазначав, що ворог дуже ретельно готувався до кампанії 24 року, він значно збільшив кількість особового складу, значно збільшив своє наступальне угруповання. Він розраховував у 2024 році завершити взагалі війну.

Покровськ став ключовою ціллю для наступу супротивника, який зібрав там угруповання чисельністю 100 тисяч осіб, маючи шести- або семикратну перевагу в силах і ресурсах на цьому напрямку. І вже 30 вересня 2024 року противник вперше оголосив про свій контроль над Покровськом.

Покровськ фактично нами був залишений в 20-х числах червня 2026 року - от стільки часу минуло з моменту, коли ворог оголосив Покровськ захопленим.

ВВС: Коли ви обговорювали ситуацію в Авдіївці, ви згадали, що вдалося відійти без втрат і оточення. Я тоді висвітлював ці бої для ВВС і пам'ятаю, що спілкувався зі солдатами, які брали участь у цих подіях, а також з родичами загиблих. Вони розповідали, що отримали наказ від командирів залишатися на своїх позиціях, навіть коли було очевидно, що російські сили їх оточують.

Вони чекали на команду відійти, але її не було. Тому, коли була команда вийти з Авдіївки, вони сказали, що вже було пізно, тому що багато хто з військових вже був в оточенні, і вони мали прорватися з боями. І це не тільки про Авдіївку, чому я про це згадав, таку ж саму ситуацію описували й інші військові - у Вугледарі, Покровську, і ось нещодавно в Костянтинівці теж. Що зазвичай військовим на позиціях дають наказ, щоб вони залишалися на позиціях у будь-якому разі. Як ви можете відповісти на такі ситуації?

О.С.: Про Авдіївку - правильно, як тільки там склалися умови для оточення наших військ, я дав команду на організований вихід. Що стосується Авдіївки - війська організовано вийшли.

Ви стверджуєте, що спілкувалися з військовими. Суть у тому, що солдат, який захищає певну територію, окоп або ділянку землі, спостерігає лише те, що знаходиться перед ним, вірно?

Він же не бачить всю лінію фронту. І тому, звичайно, коли ворог наступає, то кожному військовослужбовцю здається, що він зараз один, що його ніхто не підтримує. Але ж цифри свідчать - і російські цифри - про те, що у нас не було особового складу, який потрапив там в оточення. Окремі військовослужбовці, можливо, і були. Але жодного підрозділу не було, який опинився б в оточенні, всі відійшли.

Отже, управління військовими підрозділами здійснювалося ефективно, адже ми постійно підтримували взаємодію та комунікацію з кожним командиром і підрозділом.

ВВС: У Вугледарі вони говорили, що з боями проривалися через оточення.

О.С.: Розумієте, бувають різні обставини, і я не збираюся з вами сперечатися, адже, наприклад, у Вугледарі – що насправді означає прориватися з боєм?

Якщо наразі наступає окрема група - два, три, військовослужбовця. Бій, коли він проводиться... Можливо, ситуації такі були.

ВВС: Якби ви могли повернутися в минуле з вашим нинішнім досвідом, що б ви зробили по-іншому?

О.С.: Можливо і зробив би інакше, але ж усе залежить не тільки від бажання зробити щось інакше, ми і намагалися зробити багато що інакше, але все залежить від наявного ресурсу, озброєння, боєприпасів, наявності засобів електронної боротьби, кількості підготовлених резервів.

Не забувайте, що росіяни ж в рази переважають нас за кількістю. По авіації, перевага, наприклад, в 2025 році була один до 18, це стосується кількості бойової авіації і застосування керованих авіаційних бомб. Якщо брати ударні дрони, також дуже значна перевага. В кількості артилерії і кількості застосованих боєприпасів теж була перевага в 25 році у 2,5 десь рази в середньому.

Завдяки нашим дальнім та середнім ударам, ми змогли поступово знизити цей паритет, зменшивши кількість ворожої артилерії та, зокрема, їхні можливості у виробництві боєприпасів, незважаючи на постачання з боку їхніх союзників, таких як Північна Корея та Іран. На сьогоднішній день кількість використаних снарядів та артилерії у ворога не суттєво відрізняється від тієї, яку застосовуємо ми.

У той же час ми значно модернізували технологічне оснащення нашої армії та збройних сил, що дозволило істотно збільшити втрати противника. Як я вже зазначав, співвідношення загальних втрат наразі становить один до п'яти або шести, а коли йдеться про вбитих — від восьми до одинадцяти, а іноді й більше.

Я вважаю, що це є нашим основним досягненням: ми не покладаємося на чисельність чи масовані атаки з використанням людських ресурсів. Наша стратегія ґрунтується на використанні сучасної зброї та технологій. Ми обрали тактику, яка передбачає ведення оборонних боїв на ключових напрямках та одночасне проведення наступальних операцій там, де противник відчуває нестачу сил та засобів.

Це дає нам можливість постійно утримувати ініціативу в наших діях і примушувати противника грати за нашими правилами. От в такий спосіб противник вже п'ять років майже не має можливості захопити ті території і добитися перемоги.

ВВС: Ви згадали про наступальні дії, і ми всі пам’ятаємо вашу роль у захисті Києва, яку ви сприяли організувати. Також відома ваша участь у Харківській операції, де ви стали однією з ключових фігур. Чи могли б ви поділитися інформацією про інші успішні наступальні операції, які ви могли б згадати?

О.С.: Операція в Києві не лише стала причиною поразки супротивника та його відступу з території Київської області, але й сприяла поступовому визволенню Чернігівської та Сумської областей.

Після цього події перемістилися до Харкова. У березні 2022 року місто опинилося під частковим оточенням, оскільки лінія фронту противника проходила вздовж кільцевої дороги. Проте в результаті військових операцій, проведених наприкінці квітня, вдалося зняти це напівоточення і відвести ворога на відстань від 30 до 50 км від міста.

Результати Харківської операції восени 2022 року вам відомі: за короткий проміжок часу, використовуючи обмежені ресурси, вдалося звільнити 11,5 тисяч квадратних кілометрів української землі та більше 500 населених пунктів.

Також відбулася Харківська оборонна операція в 2024 році. Ворог намагався розпочати наступальні дії на початку травня, зосереджуючи основний удар на Харкові, тоді як другий удар мав бути спрямований на Суми.

Наша військова розвідка вчасно викрила плани противника, в нас було багато перехоплень про те, що знімають частини з різних ділянок фронту, передислокують їх на напрямок Бєлгорода. На початок травня там було зосереджено понад 40 000, які готувалися до наступальної операції на Харківському напрямку і на Сумському.

ВВС: Скільки зараз годин?

О.С.: Це кінець квітня і початок травня 2024 року. Тоді на Сумському напрямку було 26 000, а на Харківському 43 000 особового складу. Я багато тоді був на цих ділянках фронту, і нам було очевидно, що ворог планував тоді, поставлена була задача Путіним створити буферні зони. В Харківській і Сумській областях, глибиною п'ятнадцять-двадцять кілометрів.

Оскільки в той період відбувалося кілька значних подій, зокрема інавгурація Путіна після його переобрання на черговий термін та святкування Дня Перемоги в Росії, ми визначили, що ця дата припаде на 10 травня.

Таким чином, 10 травня ворог розпочав наступальні дії. Ми заздалегідь перекинули всі наші резерви до кордонів Харківської та Сумської областей. Тоді у нас було сім бригад у резерві, які перебували на різних етапах відновлення боєздатності. Всі вони розпочали рух до своїх позицій вздовж державного кордону.

Тоді ворог вирішив не чекати на завершення бойового злагодження нового корпусу, що формувався для цих наступальних операцій і мав бути готовий до кінця травня. В результаті, наступальні дії розпочалися 10 травня.

Ворог планував завдати перший удар на Харківському напрямку, а потім через декілька діб на Сумському напрямку. Але він зав'яз в прикордонних боях в районі Вовчанська уздовж державного кордону на Харківських напрямах, максимальні просування у нього були тоді дев'ять кілометрів, в районі Глибокого. Він поступово почав перекидати з Сумського напрямку свої частини для того, щоб наростити свій наступ і просунутись вперед на Харківському напрямку, і йому це не вдалося.

Після фактично місяця боїв тоді він перегрупував цей корпус, який завершив бойове злагодження, і розпочав наступальні дії вже на всіх інших напрямках. Про що я вам говорив, що в нас дійсно тоді склалася дуже складна ситуація.

Проте, Харківська оборонна операція, що відбулася в травні 2024 року, стала успішною. Це сталося з кількох причин: по-перше, противник не зміг виконати свої початкові плани. Ми фактично змусили його розпочати наступ раніше, використовуючи наявні у нього ресурси. У підсумку, ворог застряг у прикордонних боях без значних досягнень – його просування становило лише кілька кілометрів, максимум дев'ять в околицях одного населеного пункту. Для оперативного рівня це не є суттєвим прогресом.

На початку 2025 року ми здійснили дві операції, які передбачали проникнення на територію Російської Федерації. Перша з них відбулася в Білгородській області, де діяли штурмові підрозділи. Друга операція проходила в Глушковці, що знаходиться в Курській області, але в Глушковському районі, трохи правіше від Тьоткино.

Це були незначні за масштабами операції, в яких з нашого боку брали участь всього до 5000 військовослужбовців. Проте, ці дії дозволили нам зберегти контроль над російським угрупуванням, яке перебувало на території Курської області, фактично до початку серпня 2025 року.

Тому що всі ті частини, повітряно-десантних військ і морської піхоти, вони вже були розписані для виконання інших завдань, наступальних завдань, в російській наступальній кампанії 25 року. Тобто у кожної бригади, у кожного полку був визначений відповідний напрямок, всі отримали розпорядження і повинні були вже з березня місяця почати переміщуватись на інші напрямки фронту.

Однак наші наступальні операції, які були дуже активними, дозволили нам утримувати позиції в Білгородській області майже місяць, а в районі Глушкова ми змогли триматися до початку серпня.

Таким чином, це зірвало плани супротивника щодо структурованого старту наступальної кампанії в 2025 році.

Також варто згадати про Добропільську операцію. Близько того ж часу, на початку літа 2025 року, противник здійснив наступальні дії в напрямку Добропілля, маючи на меті оточити Покровськ з північної сторони.

Мова йшла про передові підрозділи п'яти бригад, які просунулися у напрямку Добропілля на глибину до 18-20 кілометрів, застосовуючи тактику тисячі порізів. Це означало, що наступ відбувався за рахунок невеликих бойових груп, складаючись з двох-трьох солдатів. Основним завданням було накопичення сил на визначених рубежах поблизу населених пунктів, поступове просування та проведення глибокої інфільтрації з метою захоплення значних територій і оточення Покровська з північної сторони.

Тоді була здійснена Добропільська операція, в якій брали участь підрозділи наших десантно-штурмових військ, що були перекинуті з напрямку Сум. Вони провели контрнаступ з напрямків Костянтинівки та Новоекономічного, зустрічаючись в центрі. Завдяки цьому декілька тисяч ворожих солдатів опинилися в оточенні, маючи лише вузький коридор шириною півтора-два кілометри для відступу.

Тоді супротивник перекинув всю свою морську піхоту, яка була готова до наступу на Олександрівському напрямку, щоб просуватися вздовж кордону Дніпропетровської та Запорізької областей, маючи на меті відрізати Оріхів і оточити наші військові сили.

Отже, вся морська піхота, разом з кількома бригадами та полком, знову були переміщені на напрямок Добропілля. Це дало змогу уникнути повного оточення російських сил, адже їм вдалося пройти через отвір шириною до двох кілометрів.

Проте вся морська піхота затрималася на цьому фронті і більше не брала участі в інших операціях. Лише до кінця року вона безрезультатно намагалася просуватися на Добропільському напрямку.

З одного боку, нам вдалося перешкодити наступу ворога на Оріхів з північного напрямку. Це не лише не дозволило їм оточити оріхівське угруповання, але й унеможливило початок наступальних дій у запорізькому регіоні.

ВВС: Щодо ситуації в Добропіллі, ми стали свідками зриву в оборонних лініях, що дозволило російським військам швидко наблизитися до міста. Як ви зазначили, було прийнято рішення перекинути сили з Сум та інших населених пунктів для відбиття атаки. Які наслідки це може мати? Чи свідчить це про те, що стратегічне планування оборони було недостатньо продуманим? І наскільки дієвими є заходи з перекидання військ з інших регіонів для закриття цих «пробоїн» у захисті?

О.С.: Це дійсно цікава форма запитання, наче ви постійно в чомусь нас підозрюєте.

ВВС: Я не маю наміру засуджувати, мені цікаво пізнати суть справи.

О.С.: Дивіться, я постійно наголошую, що противник має суттєву перевагу в силах та засобах, ми вимушені оборонятися проти противника, який переважає.

Ви, напевно, знаєте, що мобілізаційний потенціал Російської Федерації становить 20 мільйонів осіб, з яких 4 мільйони – це ті, хто вже проходив військову службу. Ці люди мають бойовий досвід і не потребують тривалої підготовки. Завдяки цьому Росія може формувати наступальні угруповання та забезпечувати чисельну перевагу у конфліктах.

Сили оборони є різноманітними за своїм складом і можливостями. Кожна з них має свій рівень боєздатності. Найвищий ступінь готовності демонструють, безумовно, десантно-штурмові та штурмові підрозділи. У той час як бригади територіальної оборони, як правило, мають найнижчий рівень боєздатності.

Супротивник досяг успіху в тому секторі, де діяли дві бригади територіальної оборони. Він повільно просувався в межах їхніх позицій, оскільки бої тривали практично всю весну і перейшли в літо.

Це не просто усунення недоліків, як ви стверджуєте; це була ретельно спланована операція, яка отримала схвалення президента, і я особисто йому звітував. Перегрупування наших сил є ключовим елементом для забезпечення необхідного рівня їхньої стійкості. Для цього ми сформували штурмові підрозділи, які виконують функції швидкого реагування.

Елементи легкоброньованої техніки, що характеризуються надзвичайно високим ступенем оснащення ударними безпілотними літальними апаратами різних видів, призначені для нейтралізації подібних проривів.

Одночасно, наступальна група, сформована на основі десантно-штурмових військ, постійно займається підготовкою до атакуючих операцій. Це означає, що після виконання наступальних дій вони виходять у визначені райони для відновлення сил і поповнення ресурсів. Ці підрозділи мають найвищий пріоритет у комплектуванні, що свідчить про те, що це була не просто реакція на потреби, а ретельно спланована військова операція.

І тоді, в ході цієї операції на Добропільському напрямку, було звільнено 440 квадратних кілометрів території. І ще близько 330 квадратних кілометрів території було зачищено від цих підрозділів, які інфільтрувались в глибину на Добропільському напрямку.

ВВС: Які труднощі виникають при управлінні армією, що охоплює фронт в 1200 кілометрів?

О.С.: Це надзвичайно складний процес, що вимагає повного контролю над ситуацією. Можливо, я повторююсь, але противник має величезні сили піхоти та повітряно-десантних військ, а його угрупування спеціально сформоване для проведення наступальних операцій.

Ми змогли нейтралізувати його потенціал, внаслідок чого він зазнав значних втрат і наразі майже не в змозі здійснювати будь-які активні наступальні операції.

ВВС: Питання щодо вашого звільнення. Що стало каталізатором конфлікту з Михайлом Федором, який у той час обіймав посаду міністра оборони?

О.С.: Власне, у нас не було реального конфлікту. Проте існували деякі розбіжності стосовно фінансування потреб армії та придбання відповідного озброєння і боєприпасів, необхідних для збройних сил.

Ведення війни - це далеко не простий процес, як ви, напевно, розумієте. Він вимагає ретельного аналізу потреб у основних типах зброї, а також дослідження всіх актуальних тенденцій: що працює, а що ні, які ресурси є необхідними, а які - зайвими. На основі цих даних формується детальний план для здійснення закупівель.

Звісно, усе, що необхідно армії, визначається Генеральним штабом на основі заявок, які надходять від військових підрозділів. Коли формується план фінансування та потреб Збройних сил, це, безумовно, узгоджується, включаючи питання, що стосується постачання озброєння. Мова йде про ті зразки, які відповідають певним характеристикам.

Отже, суть проблеми полягала в тому, що міністр оборони займався закупівлею окремих типів озброєння, зокрема дронів, і віддавав перевагу визначеним моделям, не враховуючи запити армії, які подавалися Генеральним штабом.

Ось у чому полягала суть проблеми. Через це виник значний дисбаланс між закупівлею, потребами та постачаннями військових частин. Це, перш за все, стосувалося наземних роботизованих систем.

ВВС: Отже, така кількість не була необхідною?

О.С.: Тобто взагалі вони спочатку не фінансувались. Ми постачали п'ять-шість відсотків, це стосувалось далекобійних боєприпасів, наприклад для артилерії. Тобто от в цьому була проблема. Звичайно це питання розглядалося на ставках, от в чом у нас були непорозуміння.

ВВС: Дозвольте запитати: він мав намір придбати більше дронів, а ви висловлювали заперечення?

О.С.: Ні, зверніть увагу: у нас, як ви знаєте, існує військовий бюджет. Це певна сума коштів. Ця сума планується Генеральним штабом, узгоджується з відповідними підрозділами цього штабу та міністерством. А також розподіляється на визначену кількість боєприпасів.

Фронт повинен отримувати забезпечення в збалансованому режимі. Це означає, що замовлення на дрони не повинні покривати весь рік одразу; натомість фінансування має бути синхронізованим і орієнтованим на конкретні потреби військових. Це включає не лише безпілотники, а й інші важливі засоби, такі як НРК, пікапи, мотоцикли, квадроцикли та баггі — все, що необхідно для ведення бойових дій, а також ударні дрони відповідного призначення.

А він робив такий перекіс, тобто він вважав, що він краще знає наші потреби, що можна не звертати уваги на наші потреби, і він фінансував, наприклад, дрони на весь рік. А закупка, наприклад, тих же НРК або інших зазначених видів, вона не проводилась, і виходив дефіцит.

По-перше, існує певна затримка в фінансуванні, що впливає на виробництво різних типів озброєнь, зокрема дронів. Ситуація з цими безпілотниками також не є ідеальною, адже їх постачання здійснювалося лише частково, а не в повному обсязі.

Суть проблеми полягала в тому, що інтереси військових не бралися до уваги, що і призвело до виникнення конфліктної ситуації.

Після свого відходу з посади Михайло Федоров висловив занепокоєння щодо перешкод у роботі, які створював Сирський, та стверджував, що Міністерство оборони змогло зекономити приблизно 100 мільйонів доларів на тендерах для закупівлі артилерійських боєприпасів, а також мільярди доларів на тендерах для придбання дронів.

"Я зіткнувся з тим, що наші ініціативи просто блокувалися. Сирський виявився готовим плести інтриги, говорити позаочі та стверджувати, ніби проти нього хтось "замовив кампанію". Замість того щоб об'єднувати зусилля для перемоги над ворогом, він почав сіяти розкол у країні", - сказав тоді Федоров.

ВВС: Чи справді ви висували ультиматум, як зазначає Федоров?

О.С.: Ні, нічого подібного, я на фронті був у той момент. Я дізнався про це, коли він заявив, що я нібито виставляв якісь ультиматуми. Якраз у той час я знаходився на Лиманському напрямку, у командному пункті однієї з бригад, коли почув цю інформацію.

ВВС: Роз'яснюючи причини вашого і Федорова звільнення, президент Зеленський зазначив: "Військові займаються безпосередніми бойовими діями, а міністерство оборони відповідає за забезпечення. Якщо хтось втручається в обов'язки іншого, це неминуче викликає конфлікти - і такий конфлікт вже стався". Отже, чи намагалися ви впливати на діяльність міністерства оборони, чи, навпаки, це стосувалося їхнього втручання у вашу сферу?

О.С.: Дивіться, я ж вам все пояснив. Я більше нічого пояснювати не збираюся. Право звільняти з посади - це право президента, він прийняв відповідне рішення. Його рішення абсолютно в межах його повноважень.

ВВС: Після того, як Федорова було звільнено, на вулицях розпочалися протести, і однією з вимог мітингувальників стало ваше звільнення. Які емоції ви переживали, спостерігаючи за цими людьми з їхніми вимогами?

О.С.: Складне питання. Я був на фронті і мені було незрозуміло, по-перше, чому мова йшла про якісь конфлікти і ультиматуми. А по-друге, чому питання ставиться от саме в такий спосіб міністром через використання оцих протестів.

Це рішення президента, його повноваження, він звільняє з посади, я ж не виводив людей на вулиці. Я отримував рішення президента, він переговорив, зрозуміло все. Тобто кожний повинен мати свою гідність. І розуміння.

ВВС: Якщо розглядати загальний контекст війни, то чи можна стверджувати, що Україна нині здобуває перемогу чи зазнає поразки?

О.С.: Ви усвідомлюєте, що Україна вже майже п'ять років перебуває у великій війні проти супротивника, який перевершує її в усіх аспектах.

Війна є не лише конфліктом між арміями, але й боротьбою технологій, промислових ресурсів та фінансової спроможності країн. Це також змагання між коаліціями, адже кожна держава має своїх союзників і партнерів, які можуть або не можуть надати їй потрібну кількість озброєння.

Тому я не можу стверджувати однозначно, чи ми здобуваємо перемогу чи зазнаємо поразки. Вже сам факт, що ми успішно протистоїмо цій агресії, яка, як відомо, може поширитися далі в Європу, є величезним досягненням нашої країни та всього українського народу. Таким чином, я сприймаю ситуацію саме так.

ВВС: Яким чином можна завершити цю конфлікт? Чи можливе його вирішення через військові дії?

О.С.: Усі війни врешті-решт досягають свого завершення, і це відбувається завдяки зусиллям політиків, які ведуть переговори. Основою для таких переговорів є результати військових дій, тому роль армії у формуванні цих результатів є надзвичайно важливою.

Переговори можуть відбуватися в умовах загального програшу та погіршення фронтової ситуації, коли армія змушена відступати. Або ж на рівних умовах, коли противник не має істотних переваг і зазнає значних втрат.

Ви в курсі, що щодня Росія втрачає близько 1500 своїх військових. Тож усі перемовини, безсумнівно, залежать від результатів бойових дій.

ВВС: Яка, на вашу думку, ймовірність того, що найближчим часом ми зможемо спостерігати прогрес у напрямку встановлення миру?

О.С.: Розумієте, це визначається безліччю факторів. І, безумовно, важливою є не лише витривалість нашого народу, а й підтримка, яку ми отримуємо від наших партнерів та союзників.

ВВС: Багато людей в Європі хвилюються, що агресія Росії може перейти на Європу теж. Що ви можете порадити європейським країнам, якщо буде така ситуація?

О.С.: Необхідно заздалегідь підготуватися у всіх напрямках: зміцнити економіку, вдосконалити армії, забезпечити їх сучасними озброєннями та підготувати суспільство. Це важливі кроки перед можливими важкими випробуваннями, які можуть настати у разі початку війни.

І не мати ніяких надій на те, що війни не буде. Ситуація складається таким чином, що якщо ти хочеш вистояти, ти маєш бути готовий в повному сенсі цього слова.

ВВС: Ви думаєте, що Росії може атакувати країни НАТО в Європі?

О.С.: Ви розумієте, вона може все зробити, і зробила б, напевно, це раніше, якби не стійкість українського народу і сил оборони України.

ВВС: Які подальші дії можуть вжити російські війська для розширення своїх територіальних претензій?

О.С.: Які нові можливості у них можуть з'явитися? Ви маєте на увазі тенденції на полі бою? Ситуація така, що технологічний прогрес у веденні бойових дій лише зростатиме, оскільки війна охоплює всі доступні домени - це і космос, і кіберсфера, і повітря, і суша, і море, навіть підземні території.

Рівень автоматизації та роботизації продовжуватиме зростати в усіх сферах, без винятку, з активним впровадженням штучного інтелекту. Навіть звичайні види озброєння на сьогодні оснащуються системами управління, що базуються на штучному інтелекті, для покращення їхніх функціональних можливостей.

Ми не відкидаємо звичайні види озброєння та бронетехніку, оскільки в даний час тривають пошуки ефективних засобів активного захисту для бронетехніки. Подібні розробки ведуться як у нашій країні, так і в Росії. У разі успішного результату це може суттєво продовжити експлуатаційний термін танків та іншої бронетехніки.

І знову, тактика ведення бойових дій зазнає змін із залученням бронетехніки, оскільки кожна одиниця перетвориться на складну систему, яка поєднуватиме як пасивні, так і активні засоби захисту.

Створення твариноподібних роботів, ви знаєте, що такі дослідження ідуть, не просто дослідження, а випробування ідуть. Це розвиток, який призведе до зміни в тактиці використання військ.