"Навпроти Чорнобильської АЕС, на білоруському боці, розташоване спеціальне приміщення, де регулярно проводяться навчання. Проте наші фахівці вже мають усю необхідну інформацію," - зазначив голова ДАЗВ Григорій Іщенко.

Голова Держагентства з управління зоною відчуження розповів УНІАН про стан справ на ЧАЕС, "російські артефакти" - міни та удари БПЛА. А ще - про чорнобильських собак, корів, сталкерів, та що виводить радіонукліди краще за горілку.

26 квітня 2025 року Україна та міжнародна спільнота вшановують 39-ту річницю однієї з найстрашніших техногенних катастроф в історії людства. Ця дата набуває особливого значення на фоні найкривавішого конфлікту в Європі з часів Другої світової війни. У обох ситуаціях відповідальність за наслідки, руйнування та людські жертви лежить на Москві.

Однак у 1986 році це вважалося недбалістю, тоді як тепер це стало свідомим злочином. Якщо процес звільнення українських земель від російських мін може тривати десятиліттями, то боротьба з радіаційним забрудненням займе тисячі років. Незважаючи на військові загрози, українці трансформують тягар зони відчуження на важливий промисловий ресурс.

Григорій Іщенко, очільник Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ), в інтерв'ю для УНІАН поділився думками про Чорнобильську АЕС та саму зону відчуження. Він розповів про те, хто мешкає в цьому регіоні, як відбувається життя і робота там, а також про спільні риси між "зоною" та комп'ютерними іграми в контексті реальності.

Які основні напрямки діяльності ДАЗВ і як агентство функціонує в умовах війни?

ДАЗВ є головним виконавчим органом, що відповідає за управління підприємствами та територією зони відчуження. Його фінансування забезпечується відповідно до державного бюджету України. Хоча коштів не завжди достатньо, наразі немає проблем із фінансуванням наших підприємств.

В нас працює десь 4,5 тисячі персоналу. Так, є й проблеми, як і у країні загалом. Під час окупації 2022 року наші підприємства понесли збитки, але ми відновлюємося. Допомагають нам іноземні партнери - ті донори, які будували арку над ЧАЕС, допомагають і сьогодні.

Яким чином змінився стан у зоні відчуження до 39-ї річниці катастрофи на ЧАЕС? Яка ситуація з радіаційним фоном? Чи з’явилося більше "безпечних" місць?

Нових "чистих" локацій, як ми можемо припустити, не з'явиться. Хоча період напіврозпаду цезію та стронцію становить 30 років, у плутонію та уранової групи цей період значно більший — до 20 тисяч років. У зоні відчуження є дійсно небезпечні ділянки. Підприємства та Екоцентр ретельно контролюють ситуацію. Раніше в "чистих" зонах організовували туристичні екскурсії. Ці маршрути пройшли дозиметричну перевірку, отримали офіційне схвалення та вважаються безпечними, за умови дотримання правил радіаційної безпеки та неухильного слідування встановленим шляхом.

Тобто придатною для життя зона стане лише через 20 тисяч років. А як для промисловості?

Більше 20 тисяч років - це справжній термін. Проте, 30-кілометровий радіус охоплює також так звану "зону промислового використання", або ж "10-кілометрову зону" - область з найвищим рівнем забруднення. Цю територію можна використовувати для промислових цілей. Наша мета - запровадити там екологічно чисту енергетику.

Нещодавно міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук відкрила нову сонячну електростанцію потужністю 762 кіловати в Чорнобилі, яка була зведена за фінансування Іспанії. Будівництво цієї станції стало можливим завдяки коштам, отриманим від продажу квот у рамках Кіотського протоколу. Це не перший проект такого роду в регіоні; на ЧАЕС вже успішно функціонує сонячна електростанція потужністю 1 мегават.

Зараз готуємо ще проєкт - він зараз на експертизі - потужністю 2 мегавати на тому майданчику, де був об'єкт "Укриття". Є ще перспективні майданчики по вітру. Пропрацьовуємо також питання розміщення малих модульних реакторів спільно з НАЕК "Енергоатом".

Ми сподіваємося, що наша робота буде корисною й призведе до промислового відродження зони відчуження. Саме промислове відновлення можливе, але постійне знаходження там людей - під питанням. Лише тимчасове. Людина витримує певну дозу випромінення, тому потрібна ротація при такій роботі. 15 днів персонал працює, а 15 діб - вдома сидить, щоб відновитися.

Ще одним значущим проєктом є сховище "Вектор" для радіоактивних відходів, яке функціонує з 2005 року. Проте його потужності не використовуються в повному обсязі. Сховище приймає відходи з зони відчуження, а також із наших спеціалізованих комбінатів "Радон" у різних регіонах і з українських атомних електростанцій. Відповідно до чинного законодавства, імпорт закордонних радіоактивних відходів заборонений.

Які нині обсяги виробництва "зеленої" енергії на об'єктах у зоні відчуження? І якими були показники Чорнобильської АЕС до аварії — чи здатна "зелена" генерація досягти тих самих рівнів?

Наразі два з вказаних об'єктів виробляють 1,7 мегават енергії. У період з червня по серпень планується запуск третьої станції потужністю 2 мегавати. В цілому, є потенціал для збільшення виробництва до 2 гігаватів. Якщо я не помиляюся, до аварії ЧАЕС генерувала до 3 гігават. Ми якраз прагнемо досягти цього рівня, використовуючи "зелену" енергію для компенсації втрат у виробництві електрики.

Споживання енергії наразі зменшилось, оскільки деякі системи на об'єкті "Укриття" були відключені. Саме "Укриття" споживало найбільше електроенергії. Проте основні системи продовжують функціонувати в нормальному режимі. Відключення відбулося внаслідок надзвичайної ситуації, спричиненої ударом безпілотника.

Ви згадували про малі модульні реактори. Яка технологія буде використана для їх будівництва в Україні, і чи фінансуватимуться вони за рахунок власних коштів чи з допомогою донорів? Чи існують вже в світі експлуатовані малі реактори, які не є тестовими?

Цю справу веде компанія "Енергоатом". В даний час у світі триває процес впровадження та отримання ліцензій на технології малих ядерних реакторів. Я впевнений, що Україна прагне залишатися на передовій. Це – ключ до майбутнього нашої країни.

Це "майбутнє майбутнього", чи все ж ми побачимо практичну реалізацію в найближчі пару років?

Сподіваюся, що в найближчі кілька років ми зможемо спостерігати позитивні зміни в цій сфері.

Повертаючись до теми зони відчуження, яким є її екологічний стан? Яка ситуація з рослинним і тваринним світом? Адже ця зона є не лише індустріальним об'єктом, але й природним середовищем, як ви вже зазначали. Чи можна там зустріти якихось мутантів з генетичними аномаліями?

У нас не спостерігається жодних мутантів. Проте зустрічаються дуже вразливі тварини, у яких справді можуть виникати мутації. Однак такі процеси мають місце по всьому світу. Найбільшу небезпеку для тваринних популяцій становлять не мутації, а військові конфлікти та наслідки, які вони залишають, зокрема заміновані території.

В період окупації значні площі територій з боку Білорусі були забруднені мінами. Коли окупаційні сили залишали ці райони, вони залишали за собою численні вибухові пристрої. Це завдає серйозної шкоди не лише тваринам, а й людям. Наші співробітники з Державної служби з надзвичайних ситуацій та працівники заповідника "Північна пуща" стали жертвами мін. Ситуація з мінами є вкрай складною.

Чекаємо на справедливий мир і що потім буде проведено розмінування зони відчуження. Бо ці міни також дуже заважають робити протипожежні заходи у заповіднику. У лісі потрібно робити спеціальні протипожежні смуги. Натомість там лежить дуже багато сухого поваленого лісу, що ускладнює ситуацію з пожежами.

При пожежі у зоні відчуження загрозою є не лише полум'я, але й радіоактивні викиди, які з димом йдуть у атмосферу. А пожежі трапляються часто у зв'язку з падінням російських БПЛА, які літають цим маршрутом. Росія пускає дрони через ЧАЕС та зону відчуження практично кожен день.

Зараз розмінування не відбувається?

На жаль, це не так. Це також слугує певним захистом, щоб ворог знову не зміг вторгнутися з півночі і не захопив ці об'єкти. Ми маємо приблизно 150 кілометрів спільного кордону з Білоруссю.

Чи є якісь тривожні ознаки? Чи можемо очікувати повторення подій 2022 року?

З білоруського боку розташований військовий підрозділ, який регулярно проводить різноманітні навчання. Проте наші військові добре обізнані про ситуацію. Сподіваюся, що ми готові до будь-яких викликів.

З 2022 року в російському ув'язненні залишаються 65 нацгвардійців, які охороняли ЧАЕС, а також кілька наших співробітників, захоплених під час окупації. Ми знову звертаємося з проханням нагадати, що ці хлопці вже три роки перебувають в полоні. Просимо про їх обмін до річниці трагедії на ЧАЕС, але, в принципі, будь-який спосіб звільнення буде прийнятним.

У підсумку, серед наших працівників загинуло 40 осіб, як цивільних, так і військових. Десять цивільних втратили життя ще під час окупації у 2022 році. Вони не загинули в зоні відчуження, а в своїх рідних містах — Бородянці, Бучі, Ірпіні та Чернігові. Що стосується військових, то більшість з них загинули на передовій, на своїх бойових позиціях. На щастя, у зоні відчуження немає загиблих.

З фінансової та матеріальної перспективи, яку шкоду завдала російська окупація?

Близько 3 мільярдів євро завдала нам русня збитків у зоні відчуження. Було втрачено дозиметричне обладнання. Була зруйнована й Центральна Аналітична Лабораторія, а сервери автоматизованої системи контролю радіаційного стану (АСКРС) були викрадені. Система автоматичного контролю радіаційного стану зони відчуження була зруйнована.

Більше 300 одиниць різноманітної техніки, включаючи пожежні автомобілі, також було втрачено. Жоден з офісів не залишився неушкодженим. Декілька автобусів для співробітників піддалися обстрілу, а інші автомобілі деякі танки просто розчавили, як млинці. Ми зберегли кілька з цих автомобілів як символ тих трагічних часів.

Вони взагалі не дивилися, де робити позиції безпечно. Окопувалися у небезпечній ділянці Рудого лісу. Зробили розташування військ на території Асфальтобетонного заводу під Чорнобилем. Розташовувалося там їх близько тисячі осіб. Накопали капоніри. Ховали там як свою техніку, так і ту, що крали.

Які наслідки і руйнування спричинили нещодавні атаки безпілотників на Чорнобильську АЕС? Чи відбувався викид радіоактивних матеріалів? Адже інформація була різною...

Вибух пошкодив зовнішню оболонку НБК (Новий безпечний конфайнмент) та був порушений герметичний захист Об'єкту "Укриття". Вигоріла вся мембрана на південній стороні арки та стиках східної і західної сторони. Герметичність була втрачена, а це основна функція об'єкту. Вже було обстеження влучання і зараз розробляється проєкт заходів по закриттю отвору, площею приблизно 15 квадратних метрів. У гаражі, куди й впав БПЛА, також йдуть роботи з ліквідації надзвичайної ситуації.

На попередні етапи обстеження та проєктування виділено 255 тисяч євро. Інформацію про подальші витрати нададуть організації, що займаються проєктами. Після 25 квітня запланована нарада з представниками Європейського Союзу, під час якої обговорюватимуться питання фінансування відновлення. А 25 червня відбудеться Асамблея донорів у Європейському банку реконструкції та розвитку, де буде ухвалено рішення щодо виділення коштів.

Що стосується викидів... Безпосередньо під час удару техніка не зафіксувала викиду радіонуклідів в навколишнє середовище. Був струс силою 6 балів. Але незначне короткочасне підвищення активності сталося в середині НБК під час удару там, де знаходяться паливовмісні матеріали 4-го енергоблоку Об'єкту "Укриття" (ОУ). Пошкоджене ядерне паливо і на цей час знаходиться в 4 енергоблоці та має високу активність.

Були організовані дозиметричні пункти, які вимірювали рівень радіації на різних відстанях — радіаційний фон залишався стабільним. Системи автоматичного моніторингу радіаційної безпеки об'єкта функціонували в штатному режимі.

Скільки людей зараз проживає у зоні відчуження? Бо писали, що щось близько 125 тисяч осіб живе у зоні радіаційного забруднення. Про що мова?

У нас є так звані "самосели", яких всього близько 50 осіб. Їм вже по 85-95 років. Вони повернулися до рідних будинків в різні роки. Їм агентство допомагає, завозить харчування, надає медичну допомогу. Для них ми зробили виключення, на відміну від інших порушників, які намагаються потрапити у зону. Як ми можемо виселити 96-річну людину з її будинку?

Існують ще райони, де реалізується добровільне відселення, які знаходяться за межами зони відчуження. Інформація стосовно цих зон була дещо спотворена. В зоні відчуження ніколи не проживало 125 тисяч осіб, тоді як у цих районах, можливо, і є така кількість населення.

Як виникли ці зони - агентство здійснювало дозиметричну паспортизацію 192 населених пунктів у Рівненській, Житомирській, Волинській, Чернівецькій, Чернігівській, Сумській та Київській областях. Ця паспортизація проводилася в період 2011-2012 років.

В даний момент спостерігаються порушення, пов’язані з проживанням у зазначених зонах, а також з компенсаціями для жителів, що свідчить про наявність певних "схем". У зв'язку з цим уряд розпорядився провести додаткову паспортизацію, щоб встановити правомірність або відхилення заявок жителів на доплати за перебування на територіях, що підпадають під 2-гу та 3-тю зони забруднення.

Як живуть самопоселенці всередині зони відчуження? В них є якась інфраструктура для життя - магазини, вода, комунікації?

Більшість населення проживає в приватних будинках. Найбільше самоврядних мешканців можна знайти в Чорнобилі. У цьому місті є магазини та медична частина. Пенсії доставляють прямо до їхніх осель. Всі необхідні комунікації для них забезпечені.

Скільки ліквідаторів Чорнобильської аварії ще живе в Україні? Чи підтримуєте ви з ними зв'язок?

Тридцять років тому їх налічувалося понад 600 тисяч. Сьогодні точно встановити, скільки з них залишилося в Україні, неможливо. На наших підприємствах близько 10% працівників становлять ліквідатори Чорнобиля. Вони мають свої організації, з якими ми підтримуємо зв'язок, зокрема, стосовно публікацій їхніх життєвих історій.

У минулому році вони відвідали нас на річницю під час спільних заходів. Існують також організації, що об'єднують колишніх працівників Чорнобильської станції, які пережили променеву хворобу, а потім повернулися до роботи. Ми підтримуємо з ними зв'язок і регулярно пишемо про їхні історії. Окрім того, ми також спілкуємося з пілотами вертольотів, які брали участь у гасінні реакторів.

У вашому попередньому запитанні ви торкнулися теми порушників території, яких зазвичай називають "сталкерами". Наскільки це поширене явище на сьогоднішній день?

Останній випадок затримання молодого сталкера трапився приблизно місяць тому. Хлопець, родом з Вінницької області, зміг дістатися до Прип'яті, обійшовши всі контрольні пункти та мінні поля. Як йому вдалося це здійснити, наразі розслідує служба безпеки. Такі ситуації є доволі рідкісними у сучасних реаліях.

"Сталкерство" на "перерві", оскільки справжні сталкери, на відміну від тих, хто грає, усвідомлюють ризики. Адже небезпека не обмежується лише мінами – їх можуть сприйняти за ворожі диверсійно-розвідувальні групи. Тому випадки "сталкерства" трапляються дуже рідко, навіть не щомісяця.

Окрім цього, багато сталкерів, які мандрували зоною відчуження до початку повномасштабної агресії, тепер стали на захист своєї країни. Деякі з них навіть виконують свої обов'язки в самій зоні відчуження. Таким чином, сталкери перетворились на військових.

А як технічно відбувається потрапляння до зони відчуження? Можна просто йти-йти-йти лісом, і раптом опинитися у зоні? Наскільки нездоланний бар'єр довкола?

Існували спеціально прокладені стежки для доступу до цієї зони. Їх формували протягом багатьох років, але самі маршрути постійно змінювались. Сьогодні Google Maps може провести вас куди завгодно. Хоча паркан на місці, з часом він у багатьох місцях зруйнувався. Навіть там, де ще залишилися колючі дроти, ви ж розумієте, що перейти їх зовсім не складно. Як кажуть: "Замки призначені для порядних людей".

Проте хочу наголосити, що наразі немає жодного масового сталкерства. Всі усвідомлюють наявні ризики. Загалом туристична активність зупинена через міни та інші небезпеки. Тому зону відвідують тільки акредитовані ЗМІ від Міністерства оборони та офіційні делегації.

Чи впливає на вас популярність гри S.T.A.L.K.E.R 2? Адже її сюжет обертається навколо організації НДІЧАЗ, що займається контролем зони відчуження. До речі, чи не ви стали прообразом для НДІЧАЗ?

Вибачаюсь, але я ніколи не грав у цю гру. ДАЗВ не має ніякого зв'язку з цим інститутом НДІЧАЗ. Це вигадана організація, не пов'язана з жодною реальною установою, як казали самі розробники гри. Ми ставимося до цього нейтрально. Це було б важливо, якби туристична активність у зоні не була на паузі. Тоді б ми, ймовірно, отримали б велику кількість туристичних груп.

Європейські країни підтримують нас навіть без додаткових нагадувань. Вони не забули про Чорнобильську катастрофу та про наші потреби. Сполучені Штати також продовжують надавати допомогу. Ця публічність не відображається на їхньому бажанні допомагати.

Проте ми не залишилися осторонь ігрової тематики. Ми створювали порівняльні відео та фотографії реальних локацій, які зображені в цій грі. Ми зняли кілька відео з однаковими ракурсами та маршрутами. Окрім цього, в грі звучить композиція групи "ДК Енергетик" під назвою "Енергетик". Ми співпрацювали з ними, знімаючи кліп на цю пісню в зоні відчуження. Це стало першим випадком від початку повномасштабної війни, коли ми дозволили музикантам потрапити в цю зону для зйомок.

Чи підтримували мелодію?

Таким чином, ми мали певний зв'язок з грою завдяки цьому. Допомагали групі, надаючи їм локації в зоні.

Щодо міфів у грі. Чи дійсно горілка допомагає з виводом радіонуклідів з організму? Бо у грі тільки горілкою й "лікуються".

Ми не спеціалісти у справі горілки [усміхається]. Чи знаєте ви, що, окрім йоду, найефективнішими засобами для виведення радіонуклідів є яблучні кісточки? Адже в них міститься йод. Тож горілка навряд чи стане в пригоді.

Ще один міф, пов'язаний із грою - це чорнобильські собаки. Хоча насправді вони є агресивними мутантами, проте про чотирилапих мешканців зони відчуження часто пишуть у ЗМІ, і проводяться різні дослідження. Чи дійсно існують якісь унікальні собаки в цьому регіоні?

У цій території насправді проживають собаки, за якими піклується фонд "Чисте майбутнє". Це американська організація, що надає допомогу: вона чіпує, стерилізує та проводить обстеження тварин. У деяких собак можуть спостерігатися певні відхилення та захворювання, але мова про мутацію не йде. Нещодавно благодійники привезли красиві собачі будки, які встановили неподалік від ЧАЕС.

Отже, у вас є справжні собаки, які стали дикими, але не є дикими породами?

Ні, ні, вони насправді дуже добре ставляться до людей. Персонал постійно їх підгодовує, що допомагає їм виживати. Наприклад, у Чорнобилі ці собаки завжди "підстерігають" на вулиці Шкільній, поруч із їдальнею "Енергетик". Вони точно знають розклад роботи співробітників і завжди чекають обіду, збираючись в групи та практикуючи свій "рекет" на булочки та котлети.

Які ще тварини мешкають у вас, окрім собак?

Існують дикі корови, які змогли адаптуватися до життя без людської присутності. Також можна зустріти коней Пржевальського, лосів, косуль, рисей, вовків, лисиць, єнотоподібних собак і черепах. Навіть зубри інколи з'являються у нашій місцевості. Серед птахів є орлани-білохвости. Однак американська норка, яка з’явилася в нашому регіоні, викликає занепокоєння у екологів, оскільки вона завдає шкоди місцевій екосистемі.

Загалом у зоні відчуження біля 300 видів лише хребетних тварин та 1200 видів рослинного світу. Вони не мутанти, але, можливо, через забруднення, тварини частіше хворіють та менше живуть.

На завершення, яким ви бачите зону відчуження у найближчому майбутньому?

Усі надіються на позитивні зміни. З практичного боку, ми разом із відповідним міністерством та комітетом Верховної Ради працюємо над законопроектом щодо Зони промислового використання. Цей закон стане каталізатором для трансформації зони відчуження в технопарк. Мені особисто не подобається термін "зона відчуження". Сподіваємося, що незабаром вона отримає нову назву - "зона промислового використання".

Необхідно запровадити інноваційні технології для переробки ядерних відходів і завершити роботи зі зняття з експлуатації блоків ЧАЕС. Існує можливість, що ця зона перетвориться на науковий центр. Адже вона вже функціонує як найбільша у світі лабораторія просто неба, де дослідники розробляють нові технології та підходи.

Міжнародні дослідження ведуться постійно. Є роботи, зокрема, щодо вилучення радіоактивних плям. Є роботи по екологічному моніторингу. Академія наук та різні інститути працюють у зоні відчуження. Спільно з Єврокомісією ми надаємо їм лабораторії першого класу, які дають можливість працювати з високоактивними речовинами та джерелами випромінення.

Ось такі у нас плани на майбутнє.