"Час вийти з "ямки, що веде до загибелі". Селезньов коментує затримання літнього наступу російських військ."

Ілюстративне фото: facebook/9.army.corps.ua

"По-перше, нам усім слід вибиратися з цього стану занепаду."

Нещодавно ви сказали, що наступальна операція ворога на Сумщині вперлася в наші фортифікації і зрештою не приносить результатів, на які він розраховував. Якщо подивитися масштабніше на їхній "літній наступ", який вже приблизно місяць триває, що можна сказати про їхні досягнення і про перспективи нашої оборони?

По-перше, хочу підкреслити, що всім нам слід вибратися з "помиральної ями". Я пам'ятаю, як ще тиждень тому в українському суспільстві панував песимістичний настрій, коли говорили про загрозу ворога, який наступає, і про нашу неспроможність зупинити його атаки. Але тепер ми бачимо, що насправді здатні чинити опір. І цьому ми завдячуємо інженерним укріпленням, які свого часу були зведені на території, зокрема, Сумщини. Подібні лінії укріплень також були створені на півночі Харківщини і на кордоні Чернігівської області. Вони стали для нас важливими засобами оборони, адже дозволяють утримувати численність ворога, яка вражає своїми масштабами. Я не випадково підкреслював, що, зупинившись на наших фортифікаціях, особливо на Сумщині, ворог вимушений перекидати свої резерви з інших фронтів. Адже його плани були досить амбіційними. Зараз же ці плани зазнають краху, оскільки ворог не зміг зламати наш опір. Отже, він фактично відправляє додаткові сили з тих напрямків, де сподівався отримати певні територіальні переваги. Ворога перекидає ресурси з напрямку на Липці та Вовчанськ, що на півночі Харківщини, а також частини підрозділів із Куп'янського напрямку, розташованого на сході нашої області. Таким чином, стійкість українських захисників у поєднанні з достатньою кількістю ресурсів і ефективною мережею інженерних укріплень створює практично непереможний бар'єр для ворога. Усі його спроби зміцнити свої сили на північному сході Сумщини, швидше за все, виявляться абсолютно безрезультатними. Адже для того, щоб подолати наші укріплення, ворогові знадобиться значно більше, ніж 50 тисяч осіб.

"Для супротивника надзвичайно важливо встановити контроль над значною частиною Донеччини."

Чи можливо передбачити, що саме ворог вважає пріоритетом в цей літній сезон? Якими можуть бути його дії на різних ділянках фронту, які ресурси він використовуватиме та як це пов'язано з географічними умовами?

Ви дуже важливе питання порушуєте щодо змін тактики та використання певного устаткування ворожими військами. В принципі, такі ж трансформації відбуваються і в українського війська. Адже, за твердженням низки відомих українських експертів, трансформація щодо використання безпілотних систем відбувається приблизно раз на квартал. Я думаю, що в перспективі ми будемо бачити атаки роями дронів, тобто синхронізовані дії десятків, можливо, навіть сотень одиниць дронів. Звісно, що в перспективі ми побачимо дрони, які управляються штучним інтелектом. Я думаю, що це питання досить короткої перспективи.

Щодо планів ворога, на мою думку, вони залишаються незмінними. Для противника критично важливо захопити більшу частину Донеччини. Водночас, Сумська область і, можливо, південний регіон Запорізької області можуть стати допоміжними напрямками. Так, вони намагаються здійснити атаки на південь Запоріжжя та південь Херсонської області, але, по суті, ці дії не приносять їм значних і ефективних результатів. Тому, я вважаю, що нам слід розглядати майбутню літню наступальну кампанію ворога через призму його спроб змінити ситуацію в Донеччині. Інші напрямки, ймовірно, будуть другорядними. Важливо також усвідомлювати, що ворог, скоріше за все, продовжить практику ракетних атак і терору з використанням безпілотників. У цьому аспекті у нього є значні ресурси, і моральних обмежень у нього немає. Тому всім нам необхідно залишатися насторожі та не ігнорувати сигнали повітряної тривоги, адже це питання нашого життя та здоров'я.

На мою думку, в майбутньому одним із армійських корпусів буде здійснювати контроль над Північно-Слобожанським напрямком.

На території Слобожанщини зараз існують два фронтові напрямки: Північний Слобожанський та Південний Слобожанський. Які реалії конфлікту відображають ці зміни в назвах?

По-перше, я не розкрию жодної державної таємниці, якщо скажу, що наш головнокомандувач, генерал Олександр Сирський, приділяє особливу увагу Північно-Слобожанському напрямку. Це колишній Курський напрямок, і, безумовно, дії, що відбуваються там, є вкрай важливими для стабілізації ситуації на стратегічному рівні в контексті російсько-української війни. Щодо окремого виділення Північно-Слобожанського напрямку, вважаю, що це робиться з метою забезпечення синхронності в організації дій, що дозволяє більш оперативно та гнучко управляти силами і засобами, які задіяні на цьому фронті. Тут точно немає місця для зради. Я вважаю, що це частина процесів, пов’язаних з підготовкою до передачі військового управління визначеним позиціям армійським корпусам. Відомо, що структура українського війська активно розвивається, відбувається укомплектування штатами та злагодження військових органів управління. Отже, у майбутньому, ймовірно, Північно-Слобожанським напрямком опікуватиметься один з армійських корпусів, який наразі перебуває на етапі формування та становлення.

Владислав Селезньов. Фото: facebook/vladislav.seleznev.94

"У цій боротьбі я підтримую нашого генерала Драпатого."

Щодо обставин на перетині Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей, де протягом кількох місяців російські війська намагаються прорвати нашу оборону. Які специфічні аспекти ведення бойових дій тут існують і які можливості мають наші Сили оборони для стримування агресора?

Варто підкреслити, що війна, яка триває на території нашої країни, має гібридний характер. Інформаційна складова агресії, що розпочалася ще в лютому 2014 року з анексії Криму та Севастополя, є досить суттєвою. Часто атаки інформаційного характеру з боку Росії, спрямовані на розпалювання паніки в українському суспільстві, помітно впливають на ситуацію. Який, на вашу думку, вплив матиме просування російських військ на 1 кілометр у Дніпропетровській області з точки зору стратегії? В стратегічному контексті це не вирішує жодних питань. Для ворога в цій зоні важливо створити кільце оточення навколо міської агломерації Покровськ-Мирноград. Саме тому російські війська намагаються пробитися в Дніпропетровщину, оскільки вони не можуть подолати наші оборонні позиції в районі Покровська. Тож вони намагаються обійти їх з флангів. Для росіян ключове не те, що вони не змогли захопити територію області, а виявити можливості для перерізання логістичних шляхів, які постачають нашу групу військ у Покровську та Мирнограді. Однак, розширюючи свої фланги, вони фактично втрачають бойову щільність, і за таких умов говорити про успіхи в битві було б надто ризиковано. Повертаючись до нашого протистояння, я повністю довіряю генералу Драпатому, який відповідає за цю ділянку фронту. Він вже не раз доводив свою спроможність як військовий лідер, і вважаю, що цього разу його зусилля та команди його штабу також будуть успішними.

Не варто росіянам тішити себе ілюзіями стосовно отримання якісної військової техніки

Щодо російської тактики та їхніх мотоциклетних штурмів. Вони і далі будуть використовувати легку мототехніку чи в них може з'явитися щось нове? Куди тут рухається еволюція війни?

По-перше, не варто росіянам тішити себе ілюзіями, що в осяжній перспективи вони отримають військову техніку, на кшталт наших "Новаторів" чи американських "MRAP", по типу броньованих "Хаммерів". Я думаю, що росіяни буквально приречені на те, щоб на полі бою використовувати пристосовану автомобільну та мотоциклетну техніку. Бо це швидкість, гнучкість і це шанс на збереження життя тих, хто на борту цієї техніки, щоб долати так звану "кілл-зону". Чому останнім часом ворог дедалі менше використовує бронетехніку, зокрема танки? Вона не надто швидка, не надто маневрена, а отже вразлива для впливу і української артилерії, і операторів FPV-дронів. Тому, я думаю, що це специфіка поля бою. Не варто недооцінювати той факт, що ворог використовує мотоциклетну техніку, бо вона дозволяє йому перекидати чимало ресурсів у короткий проміжок часу для того, щоб закріплюватися на нових позиціях. Але знову ж таки, "кілл-зона" - це ж не лише дрони, розвідувальні, ударні чи FPV. "Кілл-зона" - це ще й мережа протипіхотних та протитанкових мінних полів. А вони стають для нас допоміжними під час організації ефективної оборони на тих чи інших ділянках фронту. І, в принципі, намагання росіян абсолютно раціональні. Чи будуть вони наповнені якимось практичним сенсом та територіальними здобутками? Я думаю, що ні. Бо бачимо стагнацію на полі бою, величезний рівень ворожих втрат і певне зменшення динаміки бойових дій. І ця тенденція абсолютно красномовна. Наприклад, одна з причин, чому забуксувало російське просування на території Сумщини, пов'язана не лише з тими фортифікаціями, які вчасно і належним чином було свого часу побудовано, а й з тим, що ворог зазнав дуже болючих втрат. Потребує зараз оновлення, поповнення і проведення певних ротацій тих підрозділів, які зараз де-факто не є боєготовими.