Тривога протягом 15 годин щодня. Як Чернігів переживає безперервні обстріли - матеріал РБК-Україна.

Протягом останніх кількох місяців Чернігів зазнає постійних нападів з боку російських військ. Блекаути, відсутність опалення та води стали звичними обставинами для мешканців міста. Російські війська регулярно обстрілюють Чернігів, намагаючись знищити енергетичну інфраструктуру та ускладнити життя місцевим жителям. Як жителі Чернігова справляються з блекаутами та атакою дронів - дізнайтеся з репортажу РБК-Україна.

Тиждень тому наше місто пережило масштабний блекаут — зникло електропостачання, і все завмерло. Інтернет не працював, зв'язок був відсутній, і навіть спроби надіслати повідомлення не мали успіху. Місто опинилося в темряві. Лише генератори та пункти незламності залишалися активними: люди приходили туди, щоб підзарядити свої телефони, - ділиться враженнями місцевий мешканець Олександр.

Під час нашої бесіди ми не можемо не згадати, що на початку повномасштабного вторгнення Чернігів став одним з перших українських міст, які опинилися під російським оточенням. У лютому та березні 2022 року війська агресора намагалися прорватися через Чернігів до столиці, завдаючи ударів по житлових районах, медичним закладам і навчальним закладам. Протягом кількох місяців місто було фактично відірвано від решти України — мости через Десну були зруйновані, а жителям бракувало електрики, води та газу. Проте, незважаючи на всі труднощі, Чернігів вистояв.

Місцеві жителі діляться спогадами про ті часи, розповідаючи про те, як комунальні служби продовжували працювати, незважаючи на обстріли, а рятувальники рятували людей з-під завалів. Волонтери організовували доставку води в різні райони, коли водопостачання було перервано, а магазини відкривали свої двері відразу після того, як небезпека минала. Олександр згадує, як у перші місяці облоги містяни насправді "переїхали" до підвалів, шукаючи безпеки.

Тоді зникла вода, і разом із нею зникло все інше. Газу більше не було, а користуватися туалетом стало неможливо, тому доводилося задовольнятися вуличними умовами. У ті дні ми намагалися, незважаючи на небезпеку, перейти міст і виїхати. Вирушали через поля і деякий час проживали у Хмельницькому. Згодом дружина з сином поїхали за кордон, а я залишився.

Місто нагадує про пережите в перші місяці великої війни. На його вулицях і проспектах все ще можна зустріти "сліди" російських злочинів - зруйнований готель із символічною назвою "Україна", розбитий російською ракетою, а також залишки драматичного театру, який постраждав від удару "Іскандера". У цих подіях тоді постраждало майже 200 місцевих жителів.

Але російська влада доволі вигадлива, коли мова йде про те, як псувати життя українцям. Тому сьогодні Чернігів, як і інші українські міста, переживає не тільки обстріли, а й постійну темряву. І в цій темряві живуть люди.

Російські війська з жорстокою рішучістю атакують енергетичну інфраструктуру Чернігова, демонструючи свою агресію. Один із найбільших блекаутів стався в місті наприкінці жовтня 2025 року. Після чергового ракетного удару по важливих об'єктах майже все місто занурилось у пітьму. Без електрики залишились житлові райони, магазини, транспорт, а також частина медичних закладів.

Згідно з інформацією місцевих жителів, в Чернігові швидко запрацювали пункти незламності, де мешканці можуть заряджати свої телефони, підігрівати воду та зігріватися. Чернігів є найпівнічнішим обласним центром України, тому осінні та зимові сезони тут характеризуються значними холодами.

Поки населення знову купує ліхтарі та сірники, комунальні служби переходять на генератори, намагаючись зберегти ресурси. В результаті, вночі місто опиняється в темряві, і лише з вікон будинків пробиваються слабкі спалахи світла, де люди вмикають свої ліхтарики та лампи.

На фоні регулярних блекаутів, людей супроводжує постійний звук "шахедів". За кілька місяців цей шум став настільки звичним, що багато хто з мешканців просто перестав на нього звертати увагу.

Ми саме прогулюємось парком, коли над нашими головами пролетів ще один дрон. Хтось намагається його збити, і ми чуємо звуки автоматної стрільби неподалік.

У той же час на лавці поруч з оглядовим майданчиком сиділа жінка, поглиблено вслухаючись у міський краєвид. Гул "шахеду" і стрілянина кулемету не змусили її навіть зрушити з місця.

Підходимо до іншої жінки, яка гуляє парком разом зі своєю подругою. Ірина одразу погоджується поспілкуватись і в ході розмови постійно намагається всміхнутись, але очі видають втому.

Останнім часом спостерігається значна активність шахедів, як вдень, так і вночі. Ми намагаємося витримати, але це нелегко, розумієте? Влучання в ТЕЦ призвело до відсутності опалення, а також спостерігаються перебої з електрикою та водою. Школи та дитячі садки не функціонують; все проходить в дистанційному режимі.

Один раз шахед пролетів прямо над її головою, коли вона йшла з поховання військового. Дрон ледве не зачепив хрест над Катеринівською церквою, де якраз прощалися з загиблим.

Щоночі і щоранку. У нас постійно тривожна ситуація, подивіться на це. Тривога не відпускає, триває по 15 годин, це надзвичайно важко.

Дрон над церквою довелося побачити і нам, в перший же день в Чернігові. "Шахед" пролетів настільки низько, що можна було роздивитися його обшивку. З'являється відчуття безпорадності, бо часу ховатися вже немає. Місцеві живуть так щоденно - годинами сидять в підвалах, а потім йдуть на роботу під звичний гул з неба. Дехто каже, що вже й не помічає відбій.

Ми відчуваємо великий страх. Наше життя стало надзвичайно важким. Вночі не можемо добре спати. "Шахеди" атакують нас щоразу, в день і вночі. Кількість обстрілів зросла з серпня. Рік тому ситуація була набагато спокійнішою. Оскільки ми живемо в прикордонному регіоні, ми опиняємося під ударами, - ділиться Ірина.

Деякі містяни діляться страхами - обстріли посилилися, бо Росія нібито хоче наступати на Чернігів (наявні дані це спростовують). Ще влітку у ворожих соцмережах дійсно писали про те, що російська армія готувалася прорвати прикордоння зі сторони брянських лісів. Також подейкують, що саме з Чернігівської області запускають БПЛА, які бʼють по Москві. Але це все лише здогадки і міські легенди. В реальності росіяни просто методично нищать Чернігів.

Незважаючи на всі виклики, життя в місті продовжує йти своїм ходом. На центральній площі працюють кав'ярні, обладнані генераторами та свічками, а комунальні служби займаються відновленням електромереж. Після чергового обстрілу Чернігів поступово відновлюється і зустрічає новий день.

Сьогодні у небі літали дрони, і їх збивали. А вночі звуки вибухів чутно дуже добре. Ми живемо в постійному страху. Щоночі я виходжу в коридор між двома стінами і сиджу там. Дуже шумно. Але ми повинні бути сильними. Наші сусіди чудові, ми підтримуємо одне одного, у нас панує дружня атмосфера. Ми тримаємося, - ділиться з нами місцева мешканка Жанна Федорівна.

Чимало місцевих жителів змушені були залишити своє рідне місто на самому початку широкомасштабного вторгнення. Однак, попри безперервні обстріли та складні умови існування, вони знову повертаються додому.

Одна з них, Людмила, не може приховати усмішку, коли згадує про це.

- Мені зовсім не страшно було повертатися, навпаки, я дуже хотіла. І коли ти їдеш вже з Німеччини в Україну, то такий піднесений настрій. Хоч і звісно, страх присутній, але ти не боїшся, бо ти їдеш додому.

Під час нашого перебування в Чернігові, у небі над містом було помічено близько двадцяти дронів. Декілька з них атакували центральні райони, в той час як інші націлились на об'єкти енергетики. Місцеві жителі активно обмінюються інформацією про адреси, перевіряючи, чи всі в безпеці. З заходом сонця Чернігів зануриться в темряву, але наступного дня місто знову наповниться світлом, а бабусі вийдуть на базар, щоб продавати обліпиху.

- Там на ремзаводі такий невеликий базарчик. Сидять бабки, продають оту свою обліпиху і рахують круги "шахедів"! Уже одинадцятий полетів! Я в шоці, думаю, Україна незламна, - каже Ірина.