"Вогонь впритул": екс-гравець національної збірної України отримав серйозне поранення, потрапивши у пастку противника.

Під час виконання бойового завдання 10 червня важке поранення отримав колишній хокеїст київського "Сокола" і збірної України Олександр Матвійчук. Після закінчення кар'єри гравця нападник працював дитячим тренером, але після повномасштабного вторгнення взяв до рук зброю і протягом останніх трьох років служив штурмовиком, отримав звання старшого сержанта і був неодноразово нагороджений штабом ГУР МО.

Донька Аліна повідомила про серйозну травму обличчя свого батька.

Під час виконання бойового завдання Олександр разом із трьома товаришами потрапив у засідку ворога, де їм довелося зіткнутися з ворожим вогнем на близькій відстані. Завдяки героїчним діям бійця, який забезпечував прикриття, усі окупанти з Росії були нейтралізовані, а поранених вдалося успішно евакуювати.

На щастя, усі вижили, хоча троє з них у критичному стані. Матвійчук наразі перебуває у медикаментозному сні під пильним наглядом медиків в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І.І. Мечникова. Його травми є надзвичайно серйозними.

У Олександра виявлено вогнепальне кульове поранення обличчя, яке призвело до повної втрати носових хрящів та численних переломів. Пошкоджені кістки носа, верхньої щелепи, стінки гайморових пазух з обох боків, комірки решітчастого лабіринту та тверде піднебіння.

Також захисник отримав вогнепальне осколкове наскрізне поранення лівого плеча з масивною втратою м'яких тканин, вогнепальне осколкове сліпе поранення правої стопи та закриту черепно-мозкову травму.

За словами Аліни, батька чекає тривалий та дуже затратний процес лікування, який включає в себе численні операції та тривалу реабілітацію. Сім'я не в змозі самостійно впоратися з цією проблемою, тому вона звернулася за допомогою до всіх, хто може відгукнутися.

Усім, хто бажає підтримати українського захисника, донька поділилася номером картки та конверта (Матвійчук Г.Ю. - дружина): 5168 7521 3062 1397.

Нагадуємо, що Олександр Матвійчук – це п'ятиразовий чемпіон України (2003, 2005, 2006, 2007, 2009) та володар Кубка України 2007 року в складі київського клубу "Сокіл", де він почав свою кар'єру в 1993 році. Під час виступів за столичну команду лівий нападник зіграв 496 матчів, за які забив 130 шайб і зробив 160 результативних передач у офіційних зустрічах.

З 2000 по 2010 рік Олександр постійно отримував запрошення до національної збірної України, в якій провів 134 гри, забив 26 голів та зробив 35 асистів.

Після завершення своєї кар'єри футболіста Матвійчук перейшов до тренерської діяльності, працюючи з дитячими командами, такими як "Богуславські Шершні" та київський клуб "Сокіл".

Після початку широкомасштабної агресії Росії у 2022 році, колишній хокеїст вирішив стати частиною київської територіальної оборони. Він зазначив: "Коли російські війська прийшли в нашу країну, нам не залишалося нічого, як боротися з ними".

Протягом трьох років Олександр перебував у найгарячіших зонах українського фронту, де досягнув звання старшого сержанта та неодноразово отримував нагороди від штабу ГУР Міністерства оборони.

"Люди, які вступили в бій у перші дні великої війни, є справжніми героями. Вони виконували надзвичайно складні завдання, часто без жодної підготовки. Напевно, вони не мали часу думати про те, чи отримаємо ми допомогу. Їхні вчинки були обумовлені лише емоціями та патріотизмом. Нам, можливо, було легше, оскільки вже була налагоджена організація. Але до цієї стадії ми дійшли завдяки тим героям, які витримали перші дні та місяці війни. Тепер ми не маємо права на поразку, особливо в ім'я пам'яті тих, хто віддав свої життя в боях на Київщині, Сумщині, Херсонщині, Харківщині, Чернігівщині та Донеччині," - зазначив тренер sport.ua.

Свій дебютний бій Матвійчук провів на Запорізькому фронті, виконуючи бойові завдання на ділянці від Василівки до Оріхового.

"Не можу сказати, що перший бій викликав у мене якісь стресові відчуття. Я застосував свої навички і був впевнений у тому, що поруч зі мною є люди, які знають, як вести бій. Можна сказати, що я стояв на землі з відчуттям стабільності. Я усвідомлював, що ті якості, які притаманні кожному спортсмену, повинні бути на висоті. У хокеї нам також доводиться долати фізичні та психологічні труднощі, а іноді й побутові негаразди. Головне — не здаватися. Так, буває, що доводиться не спати кілька днів поспіль. Це важко навіть для найкраще підготовленої людини. Але потрібно терпіти. Іншого виходу просто немає," — поділився своїми думками штурмовик.

Нещодавно OBOZ.UA інформував про те, що український стрибун та його тренер, який також був військовим Національної гвардії, загинули від рук російських окупантів.