Росія використовує водні ресурси в якості засобу тиску, формуючи загрози для систем постачання питної води.

Тисячі українців залишилися без можливості отримати чисту питну воду внаслідок російської агресії та постійних нападів на системи водопостачання.

Цієї осені в Україні через обміління річок почали активно обговорювати питання нестачі питної води. Ідеться не про далекі перспективи, а про теперішній стан справ. У ряді міст вже впроваджено обмеження на водопостачання, оскільки рівень води у водозаборах вкрай низький. Водночас, проблема дефіциту питної води в Україні не зводиться лише до кліматичних змін. Внаслідок бойових дій багато водосховищ, очисних споруд та насосних станцій було знищено або пошкоджено. У регіонах, що постійно піддаються атакам, річки та озера забруднюються величезними кількостями нафтопродуктів та інших небезпечних відходів. Тож чи можна вважати цю воду безпечною для вживання?

Росія намагалась отруїти річку Сейм

22 вересня внаслідок атаки на Київ у озеро Кирилівське та струмок Сирець потрапили нафтопродукти. Як повідомили в КП "Плесо", забруднення сталося через змив залишків нафтової емульсії з поверхонь під час гасіння пожежі та внаслідок опадів. Це означає, що навіть якщо забруднення не потрапляє безпосередньо у водойму відразу після вибуху, дощі все ж змиють усе, що залишилося на ґрунті чи асфальті, в річку.

У Києві налічується 80 малих річок, струмків і каналів, а також 631 озеро та ставок. Віта безпосередньо впадає в Дніпро, тоді як Либідь також має вихід до цієї великої річки. Сирець з'єднаний із Дніпром через систему водойм, а Дарниця зв'язується з озером Тельбін та продовжує свій шлях до Дніпра.

Отже, не існує чіткої межі між "проблемами малих річок" і "проблемами Дніпра". Це єдина водна система. Маленькі річки діють як водоприймачі для поверхневого стоку. Разом із водою вони здатні переносити забруднюючі речовини до більших водойм. Все, що потрапляє у водотік вище за течією, зрештою може стати загрозою для водойм, з якими він з'єднаний. Тому стан Дніпра залежить не лише від подій, що відбуваються в його руслі. У часи війни ми як ніколи усвідомлюємо справжню цінність води - для життя, безпеки, здоров'я людей та стійкості міст, - зазначають у КП "Плесо", яке відповідає за стан водних ресурсів у столиці.

Видалення нафтопродуктів з Кирилівського озера, зображення: КП "Плесо"

Як зазначає в коментарі для "Еспресо" завідувачка відділу гідрохімії Українського гідрометеорологічного інституту, професор Наталія Осадча, все, що змивається з поверхні водозабору, називається дифузним забрудненням. У цьому контексті наслідки війни тісно переплітаються з наслідками кліматичних змін. Коли рівень води у водоймах знижується, концентрація забруднюючих речовин зростає. Це означає, що ріки з низьким водним потоком мають значно меншу здатність розбавляти токсичні речовини. Натомість повноводні річки з бурхливим течією очищуються значно швидше.

Як ілюстрацію до здатності річок до самоочищення, вона зазначає випадок забруднення річки Сейм у Чернігівській області, куди у 2024 році з території Росії були скинуті невідомі відходи.

"Ми були тією організацією, яка вивчила причини інциденту на Сеймі. Вплив на нього був значним, адже в невелику річку потрапило близько 300 тонн органічних відходів. Проблема тривала більше місяця. Коли забруднення досягло Десни, завдяки великому притоку води воно розпорошилось і зменшилось у концентрації. У річці активізувались процеси, що сприяли окисленню цих органічних речовин. Екосистема впоралася з ситуацією самостійно. Однак ми продовжуємо моніторити стан — отримуємо зразки з Сейму та Десни, і наразі не спостерігаємо жодних тривалих негативних наслідків", — зазначила вона.

Окрім атак на Сейм, Росія також активно намагається знищити системи очищення води. Наприклад, у серпні противник завдав ракетного удару по Бортницькій станції аерації, розташованій поблизу Києва, що відповідає за очищення стічних вод столиці.

Каховське море - це не єдине водосховище, яке постраждало від агресії супротивника.

Окрім випадків, які призводять до забруднення води небезпечними речовинами, в багатьох річкових басейнах спостерігається руйнування водної інфраструктури. Найбільшою втратою стало Каховське водосховище, яке було повністю знищене після підриву греблі Каховської ГЕС російськими військами в ніч на 6 червня 2023 року. Таким чином, дії РФ призвели до екологічної катастрофи, спрямованої на зрив контрнаступу ЗСУ.

Нині на дні цього водосховища росте ліс і екологи часто називають стрімке відновлення Великого Лугу природним дивом. Тим часом кліматологи переконані, що без цього водосховища пришвидшиться опустелення півдня Херсонщини та вести сільське господарство там буде все складніше.

Утім, Каховське море - це не єдине водосховище, яке постраждало від агресії супротивника.. У вересні 2022 року, коли російська армія через контрнаступ ЗСУ покидала позиції на Харківщини, вона зруйнувала дамбу Оскільського водосховища. Водосховище на річці Оскіл у Харківській області, його використовували насамперед для водопостачання Донбасу.

"Воєнні дії, спричинені збройною агресією Російської Федерації, що тривають з 2014 року суттєво вплинули на стан водних ресурсів сходу України, насамперед суббасейну річки Сіверський Донець - основного джерела водопостачання для регіону. Близько 50% площі водозбору та 460 км русла річки наразі перебувають на тимчасово окупованих територіях. Це фактично зруйнувало усталену систему інтегрованого управління водними ресурсами та створило безпрецедентні виклики для забезпечення населення водою, екологічної безпеки та сталого розвитку регіону", - каже начальник Сіверсько-Донецького басейнове управління водних ресурсів Сергій Трофанчук.

Серед найбільш критичних наслідків воєнних дій у БУВР Сіверського Донця називають пошкодження основних руслорегулюючих гідротехнічних споруд Печенізького та Оскільського водосховищ, а також Райгородського гідровузла. Це призвело до дефіциту води і створило ризики для стабільного водопостачання населення та економіки.

Наталія Осадча також відзначає Павлівське водосховище, що слугує основним джерелом питної води для Харкова.

"Туди увесь час б'ють ракетами, але шлюзи, де саме водозабір проходить, їх більш-менш ремонтують. В одному місці, де відбуваються скиди з водосховища, є проблема з гідротехнічною спорудою, там час від часу виникають підтоплення, бо не встигають ремонтувати. Але принаймні в Харкові питне водозабезпечення втримано, бо є ще Краснопавлівське водосховище, куди перекидається вода з Дніпра", - розповідає вона.

Росіяни навмисно залишили Донеччину без доступу до питної води.

Насправді, найбільше постраждала річка Сіверський Донець внаслідок військових конфліктів.

Найактивніші події відбуваються в районі басейну Сіверського Дінця. Біля Слов'янська розташовувалася Райгородська гребля, яка забезпечувала водою канал Сіверський Донець - Донбас. Однак, на території Донеччини води практично немає. Це означає, що вода з річки використовувалася для живлення каналу. Раніше функціонувала компанія "Вода Донбасу", що очищала воду до стандартів питної якості і постачала її через трубопроводи в міста, - розповідає Наталія Осадча. -- Наприклад, Київводоканал забирає воду з водозабору, обробляє її і подає в мережу. У випадку з Донеччиною, вода з каналу одразу проходила очистку і постачалася на території регіону. Наразі ситуація критична, адже гідротехнічні споруди біля Райгородської греблі зазнали руйнувань.

Зруйнована Райгородська гребля, фото: Донбас. Реалії

Гідролог вважає, що Донеччина, можливо, отримує деяку воду через цей канал, але вона не проходить очистку і поступає в набагато менших обсягах.

За даними БУВР Сіверського Дінця, якщо у 2021 році обсяг забору води до каналу Сіверський Донець - Донбас становив 483,5 млн м (15,3 м/с), то у 2022 році він скоротився до 14,7 млн м (до 2 м/с). Внаслідок обстрілів робота каналу призупинена.

Проте, враховуючи, що ця територія знаходиться під окупацією, Україна не володіє всебічною інформацією про систему водопостачання в цій частині регіону.

"З того що я читала, - там буквально битви за воду йдуть. Проблему у тому, що підземні води там здебільшого засолені. Їх важко використовувати. Тому там питання критичне. Але наші вороги це цілеспрямовано зробили. Там само як у 2014-му році зруйнували основну водоочисну споруду в Попасній. Тоді Червоний Хрест долучився і її відновили. Тепер вони знову цілеспрямовано зруйнували", - каже Наталія Осадча.

Якість води на сході значно знизилася.

"Військові дії в регіоні призвели до значного погіршення якості води. Найбільш показовими є випадки аварійного забруднення нафтопродуктами у 2024 році внаслідок обстрілів нафтобази у Харківській області. Забруднення потрапило до річки Немишля з подальшим поширенням до річок Харків, Лопань, Уди, а звідти - до Сіверського Дінця, створивши ризики для питних водозаборів", - каже Сергій Трофанчук.

За його словами, додатковими джерелами забруднення є розриви боєприпасів, розливи пально-мастильних матеріалів, затоплена військова техніка, забруднення прибережних територій.

Для моніторингу наслідків збройної агресії Російської Федерації в Донецькій області, Сіверсько-Донецьким БУВР проводиться дослідження на річках басейну Казенного Торця. Ці річки мають витоки на тимчасово окупованих територіях або в зонах активних бойових дій. За результатами спостережень виявлено перевищення гігієнічних норм біохімічного та хімічного споживання кисню у 1,4 - 1,6 рази. Це свідчить про наявність значної кількості органічних і неорганічних забруднювачів, які активно окислюються у воді.

У той же час, через тимчасову окупацію деяких територій і активні бойові дії, моніторинг став значно ускладненим. Якщо до 2022 року спостереження проводилися в 72 пунктах, то вже у 2026 році ця кількість зменшилася до 47, при цьому Луганська область і частина Донецької залишилися без охоплення. Незважаючи на ці труднощі, лабораторія моніторингу вод Східного регіону має міжнародну акредитацію та продовжує проводити дослідження у тих точках, де це можливо з огляду на поточну військову ситуацію.

Загалом, відповідно до даних державного контролю, у 2026 році в суббасейні річки Сіверський Донець, в зонах поверхневих водозаборів у Харківській та Донецькій областях, рівні фізико-хімічних показників та металів залишаються в межах гігієнічних норм. Однак спостерігається перевищення показників біохімічного та хімічного споживання кисню.

Водночас у БУВР зазначають, що після повномасштабного вторгнення РФ в місцях питних водозаборів Донецької області фіксуються підвищені концентрації (відносно багаторічних значень, але без перевищень нормативних значень) по групі азоту та нафтопродуктах. До початку повномасштабного вторгнення нафтопродукти в місцях поверхневих питних водозаборів взагалі не фіксувались.

У точках спостереження, де не забезпечується постачання питної води, було зафіксовано перевищення допустимих рівнів свинцю на 1,1 разу та кадмію на 1,2 разу.

Валентин Щербина, віцепрезидент асоціації професіоналів у сфері екології, зосереджує увагу на ще одній серйозній проблемі - шахтних водах. Внаслідок військових дій у багатьох шахтах Донбасу було призупинено відкачування води, в результаті чого копальні опинилися під водою. Ці затоплені шахти загрожують забрудненням підземних водоносних горизонтів.

"Це дуже серйозна і масштабна проблема, яка розтягнеться на десятиліття. Швидко вирішити це питання не вийде, тому що забруднені води вже у підземних водоносних горизонтах. Вони пішли по пластах. Вони не знають лінії фронту, не розуміють лінії розмежування. Є природний ухил з території Донецького Кряжу в бік Дніпра. На жаль, забруднені води, які утворюються на окупованій території, до якої ми не можемо дістатися, потрапляють у наші водоносні горизонти, - каже Валентин Щербина. - Це екологічна катастрофа, наслідки якої ми будемо відчувати ще довго. Це не вирок, але потрібно вже зараз думати про те яким буде питне водопостачання у цих регіонах після деокупації після нашої перемоги".

Найбільш небезпечна вода - з колодязів.

Наталія Осадча підкреслює, що приблизно 70% водопостачання в Україні складають поверхневі води. Держава має забезпечити їх належний екологічний стан, в той час як водоканали повинні дотримуватися санітарно-гігієнічних норм. Вона запевняє, що вода з кранів є безпечною для споживання.

"Ми надаємо консультаційні послуги Київводоканалу, який навіть залучив французькі компанії для постачання спеціалізованих реагентів для очищення води. Загалом, водоканали успішно справляються з підготовкою води до питної якості згідно з європейськими нормами, - зазначає Наталія Осадка. - Проте проблема криниць залишається. Це перший незахищений горизонт під земною поверхнею, і в криницях можуть накопичуватися всі можливі забруднювачі."

Валентин Щербина також підтверджує, що у криницях вода є найгіршої якості, особливо в районах, де проходять бойові дії.

"Поки ми не відновимо природні шляхи, по яких рухається вода в екосистемі, криниця залишається не найкращим варіантом для громад, що знаходяться поблизу лінії фронту. Адже зараз питання водної безпеки зводиться до простого запитання: чи є вода в крані. Для мене, як еколога, цього замало, адже ми говоримо про безпечну воду, а не просто про ту, що можна пити. Вода починається в природному ландшафті. Важливо враховувати, де відбувається стік, де розташовані вирви, де пошкоджені системи каналізації та куди йде дощ після обстрілів," – зазначає він.

При цьому еколог зазначає, що люди в Києві п'ють достатньо хорошу воду, яка пройшла стадію водопідготовки і перевірена за величезною кількістю параметрів.

"Що п'ють на прифронтових територіях - це інше питання. Я був не в одному місці прифронтовому місті. Питання не в тому, чи була перевірена вода у криниці, з якої пили завжди. Питання в тому, чи є можливість її перевіряти щомісяця. Бо навіть якщо вода була безпечна раніше, то після прильоту КАБу поблизу вона може стати небезпечною", - каже він.

Утім, на думку Наталії Осадчої, пити воду з криниць і до війни не завжди було безпечно.

"Це перший горизонт, який не має захисту від поверхневих впливів. У криницях вимиваються всі можливі забруднення. Раніше вже фіксували підвищений рівень нітратів, що свідчить про хімічне забруднення. Проте найбільшу загрозу становлять мікробіологічні забруднення. Тому я б рекомендувала бути обережними саме з ними. У будь-якому випадку, перед вживанням воду з криниці слід обов'язково кип'ятити," - зазначає Наталія Осадча.