Правила полювання на ракети та їхні носії

Іракські збройні сили були підготовлені заздалегідь, маючи на озброєнні мобільні пускові установки на базі шасі МАЗ-543, а також власні адаптації як ракет, так і їх основи. Коли 17 січня 1991 року розпочалась повітряна операція, Ірак відповів ракетними атаками на Ізраїль (приблизно 38-42 ракети) та на Саудівську Аравію і інші країни Перської затоки (близько 41-46 ракет). Метою цих ударів було спровокувати реакцію Ізраїлю та підбурити розкол в коаліції.

Зображення: Міністерство оборони Сполучених Штатів Америки

Пускова система SCUD

Ракети 8к14 мали значні проблеми з точністю (збільшення відхилення до 600 метрів), але їх використання справляло потужний психологічний та політичний вплив. Однією з таких ракет, що була запущена 25 лютого, вдалося влучити в казарму, де знаходилися американські військові в Дахрані, внаслідок чого загинуло 28 солдатів. Загалом Ірак здійснив приблизно 88 успішних запусків (деякі джерела вказують на 93). Іракські війська використовували ефективну тактику: пускові установки переважно діяли вночі, виконували швидкі запуски (протягом 10-15 хвилин) і швидко відступали, маскуючи свої позиції. Вони вміло використовували рельєф місцевості і високоякісні макети-обманки, виготовлені у Франції, а також зводили до мінімуму радіозв'язок.

Рекламное объявление

Міжнародна коаліція розпочала операцію проти ракетних сил Іраку. У перші дні цієї кампанії війська коаліції здійснили атаки на всі відомі позиції запуску (приблизно 25), склади, виробничі потужності та місця зберігання пального для ракет. Ударів також зазнали підозрілі об'єкти, такі як мости, шляхопроводи та вади. Проте іракські ракетні удари продовжувалися. Це призвело до необхідності створення та впровадження системи протиракетної оборони.

Ірак було розділено на спеціалізовані зони, відомі як "Scud boxes" — західна частина, звідки здійснювалися запуски ракет по Ізраїлю, та південна. Літаки A-10 переважно виконували денні патрулі, тоді як вночі в повітрі працювали F-15E, обладнані інфрачервоною навігаційною системою LANTIRN, а також F-16, британські Tornado та A-6. Значну роль у розвідці та спостереженні відіграли супутникові системи попередження DSP, розвідувальні літаки TR-1 і U-2, а пізніше до них приєдналися J-STARS, інфрачервоні та радіолокаційні датчики. Загалом було здійснено від 1500 до 2500 вильотів літаків для виконання протиракетних операцій, що становило від 5 до 15% від загальної кількості вильотів під час повітряної кампанії.

Зображення: Міністерство оборони Сполучених Штатів Америки

Американський військовий літак A-10 "Warthog", розташований на авіабазі в Саудівській Аравії, 1991 рік.

З кінця січня - початку лютого в західний Ірак (райони "Scud Alley" та "Scud Boulevard") увійшли групи британського SAS і американської Delta Force (1-й загін), підтримувані 160-м авіаполком спецпризначення. Групи діяли пішки або на машинах (Land Rover, Humvee, Pinzgauer), вели розвідку, наводили авіацію, влаштовували засідки, атакували логістику та командні пункти. Групи доставлялися гелікоптерами на сотні кілометрів углиб території Іраку.

Захист об'єктів від ракетних атак на території Саудівської Аравії та в Ізраїлі забезпечувався зенітними установками Patriot. Системи супутникового спостереження надавали раннє попередження, що дозволяло оперативно реагувати на загрози. Хоча спочатку ефективність Patriot вважалася високою, результати проведених операцій виявилися менш вражаючими, ніж очікувалося.

Оперативно-тактичні результати всіх цих дій були обмеженими. Під час операції пілоти та спецпризначенці доповідали про знищення десятків (понад 80-100) мобільних пускових. Післявоєнні оцінки Пентагону, Gulf War Air Power Survey і UN Special Commission показали, що підтверджених знищень мобільних пускових майже немає. Багато "знищених" цілей виявилися макетами, звичайними вантажівками чи іншими об'єктами. Ірак зберіг значну частину свого ракетного потенціалу: десятки готових ракет Al-Hussein, значна кількість пускових (оцінки різняться, але не менше 10). Стаціонарні об'єкти та виробництво ракет та ракетної техніки постраждали сильніше.

Зображення: Міністерство оборони Сполучених Штатів Америки

Підрозділ "Дельта" під час полювання на SCUD, 1991 рік.

Урок, засвоєний з "Бурі в пустелі":

Рекламное объявление

Виявлення та знищення пускових установок балістичних ракет у пустельних умовах є надзвичайно складним завданням, навіть за наявності беззаперечної повітряної переваги.

* потрібні кращі сенсори, розвідка в реальному часі, інтеграція ССО і авіації;

* слід мати реалістичні очікування щодо "body count", тобто підрахунку жертв та збитків.

Події 1991 року мали значний вплив на еволюцію систем протиповітряної оборони та стратегії протидії мобільним пусковим установкам.

Краще за інших цю домашку зробили в Коломні, АТ "НПК "КБ машиностроения"". КБ є розробником тактичного ракетного комплексу "Точка" 9к79, його модернізованого варіанту "Точка-У", оперативно-тактичного комплексу "Ока" 9к714 (знищений за договором про РСМД, нагнав реального жаху на НАТО) та оперативно-тактичного комплексу "Іскандер" 9к720. "НПК "КБ машиностроения"" також причетне до розробки ракети "Кинжал". Сили оборони про це знають і в ніч з 10 на 11 листопада 2023 року цей заклад відвідав добрий дрон. Пізніше (у 2024-2025 роках) фіксувалися спроби диверсій і замахів на керівництво КБ, але то - не ми.

Фото: Вікі

Ракетні системи 'Точка-У' під час генеральної репетиції святкового параду до Дня Перемоги.

Результатом аналізу уроку стало досить нестандартне рішення: конструктори представили російській армії новий комплект під назвою "ракетна бригада". Це означає, що армія одночасно отримає 51 автомобіль, серед яких 12 самохідних пускових установок 9п78-1 на шасі МЗКТ-7930, 12 транспортно-зарядних машин 9т250 (також на базі МЗКТ-7930 з краном для вантаження ракет), 11 командно-штабних машин 9с552 на шасі КамАЗ, пункт підготовки інформації 9с920, машину для технічного обслуговування та 14 автомобілів для забезпечення життєдіяльності (включаючи вартове приміщення, їдальню, лазню тощо). У збройних силах РФ налічується 16 армій, і ракети присутні в кожній з них, за винятком 51-ї ("донецька народна міліція") та 3-ї ("луганська народна міліція"). Чутки свідчать про можливість введення четвертого дивізіону в бригади. Поки що ця інформація не підтверджена, але виникає питання, звідки взяти техніку та ракети, що наразі виглядає проблематично для оборонно-промислового комплексу противника.

Зрозуміло, що таку потужну техніку неможливо просто так перемістити в зону бойових дій, а на сході країни все ж таки потрібно мати певні ресурси. Найімовірніше, що ракетні підрозділи ворога функціонують у незвичних тактичних групах, основою яких є ракетний дивізіон, посилений автомобілями 9с920, а також технікою для регламентного обслуговування і підтримки бойової життєдіяльності. Важливо зазначити, що без автомобіля 9с920 підготовка польотних завдань для ракет може бути значно ускладнена та займати багато часу, а автоматична передача цих завдань на пускові установки взагалі є неможливою. Та ж ситуація стосується і техніки для регламентного обслуговування: ракета не зможе стартувати без відповідної перевірки в цій машині. Це перші дві критичні слабкі ланки, на які слід звернути увагу. Інші цілі в цьому підрозділі - основне озброєння стандартного ракетного дивізіону, що включає чотири самохідні пускові установки 9п78-1 та чотири транспортно-заряджальні машини 9т250. Дивізіон має на озброєнні вісім ракет на пускових установках та ще вісім на ТЗМ, що в сумі складає 16 ракет, тобто в першому залпі можна випустити вісім ракет, а у другому - ще вісім.

Изображение: EPA/UPG

Виконання розрахунків ракетних систем "Іскандер-М" під час військових маневрів "Запад-2025" у таємному місці на території Росії.

Рекламное объявление

Де можна знайти цю інфекцію?

Офіційно зазначена максимальна дальність балістичної ракети 9М723 складає до 480 км, а у випадку використання полегшеної бойової частини – до 700 км. Крилаті ракети 9М728 та 9М729 також мають офіційно заявлену дальність у 480 км, що відповідає умовам Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності, укладеного між США і СРСР. Проте існують припущення, що реальна дальність ракети 9М729 може сягати до 2000 км. Це могло стати причиною для виходу США з цього договору 2 серпня 2019 року, а також для розробки власної програми Long-Range Precision Fires, що має на меті замінити застарілий ATACMS.

На практиці більшість території України, за винятком Закарпатської області, частини Львівщини, Івано-Франківщини та Чернівецької області (коли пуски здійснюються лише зі стандартних позицій), опиняється в потенційній зоні ураження при комбінованих атаках з різних напрямків. Час підльоту балістичних ракет варіюється від 1-2 хвилин (для прикордонних міст, таких як Харків чи Одеса, під час обстрілів з Криму, коли вибух ракети трапляється раніше, ніж спрацьовує сирена) до 5-7 хвилин (для більш віддалених тилових районів).

З позиційних районів в Курській та Брянській областях ворог прострілює всю північну, центральну та значну частина східної України: Суми, Харків, Чернігів, Полтаву, Київ, Черкаси, частково Дніпро та Кіровоградщину. З Ростовської області обстрілюють схід і південь: Донеччину, Луганщину, Дніпро, Запоріжжя, частково Харківщину та південь. з Криму - південь і південний захід: Херсонщину, Миколаївщину, Одещину, Запоріжжя, частково Дніпропетровщину та райони в більш глибокому тилу України.

Изображение: НПУ

Фрагмент балістичної ракети оперативно-тактичного комплексу "Іскандер", що була запущена 9 березня 2022 року в напрямку Краматорського району.

Читайте також"Убити лучника". Як вражати російські пускові установки і чи достатньо цього для боротьби з балістикою

Точні координати постійно коригуються досвідченими ракетниками, оскільки мобільність їхніх комплексів це дозволяє. Противник майстерно маскується і веде бойові дії виключно в розосереджених формаціях.

Основні зони запуску ОТРК "Іскандер" в Україні охоплюють прикордонні регіони Російської Федерації та тимчасово окупований Крим. Аналіз свідчить, що 448-ма ракетна бригада 20-ї армії, остання, яка перейшла на озброєння "Іскандерами", розгорнула свої позиції в Курській області, зокрема в районах сіл Шумакове, Черьомушки та міста Щигри. Цей напрямок є одним з найактивніших, звідки здійснюються обстріли переважно по Сумській, Харківській, Чернігівській, Полтавській областях та іноді ще далі вглиб території.

У Брянській області з позиційного району поблизу Клинців та інших прикордонних локацій обстрілює Київ, Чернігів, Суми, інші регіони півночі та центру України 112-а ракетна бригада 1-ї танкової армії (про бригаду слід ще уточнити, її бачили у Воронезькій області також та й корейці прибули, шість пускових ОТРК "Хвасонг-11с", такий собі північнокорейський "Іскандер").

Изображение: EPA/UPG

Запускова система ОТРК 'Хвасонг

Рекламное объявление

З території Ростовської області, з позиційних зон в околицях Таганрога та Міллерово, а також на півдні та сході України (включаючи Дніпро, Запоріжжя, Донеччину та інші регіони) веде вогонь 47-а ракетна бригада 8-ї армії супротивника.

У тимчасово окупованому Криму позиційні райони помічені в районах Новоселівського, мису Тарханкут, в Козачій бухті (поблизу Севастополя), біля Сімферополя. Звідси дістає південь України (Одеса, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя) та глибші цілі 1-а ракетна бригада 49-ї армії. Траплялися відомості про бойову роботу 12-ї ракетної бригади 58-ї армії. Обидві армії проводять операцію в Запорізькій області, тому не дивно, що їх ракетні бригади - в Криму. "Оніксами" по Одесі та інших містах стріляє 15-а берегова ракетна бригада, але вона - поки поза межами цієї публікації.

Також було зафіксовано запуски з територій Білгородської та Воронезької областей, а також Краснодарського краю. Проте основні бойові запуски здійснюються з районів, що знаходяться на відстані 100-200 км від лінії зіткнення, що суттєво відрізняється від тактичних норм, визначених у відповідних вказівках.

Таким чином, стає очевидним, що виявлення пускової установки ОТРК на місці є надзвичайно важким завданням, що підтверджується досвідом міжнародної коаліції в Іраку. Ускладнення в пошуку викликані відсутністю в Україні національної системи раннього виявлення та попередження про ракетні атаки, а також неможливістю здійснити цілодобове повітряне спостереження над потенційними районами розміщення противника та розгорнути там значну кількість підрозділів Сил спеціальних операцій.

Тут неможливо обійтись лише активацією Starlink, навіть над прикордонними територіями Росії. Потрібно шукати нестандартні рішення.