Зміна назви в Харкові: вулиця Марії Заньковецької

У 2024 році в Харкові, на Салтівці, вулицю Мотрониньску було названо на честь акторки Марії Заньковецької.

Зв'язок Марії Заньковецької з Харковом є однією з найзначніших глав її мистецької кар'єри: саме тут вона не тільки виступала, але й знаходила однодумців та отримувала підтримку від прихильників української мови та культури.

Першою народною артисткою

Марія Костянтинівна Заньковецька, чиє справжнє прізвище було Адасовська, з'явилася на світ 4 серпня 1854 року в селі Заньки, котре знаходилось у Чернігівській губернії (тепер це Ніжинський район Чернігівської області). Вона походила з родини, що зазнала фінансових труднощів, адже була представницею збіднілого дворянства. Освіту здобула в Чернігівському пансіоні для шляхетних дівчат, а згодом навчалася в приватній драматичній школі в Києві. Вже з раннього віку виявляла талант до театрального мистецтва, глибоко захоплювалася класичною літературою та народними піснями, що згодом значно вплинуло на її сценічну манеру.

Заньковецька вперше з'явилася на сцені в 1882 році в Єлисаветграді (тепер Кропивницький), виконуючи роль Наталки в виставі "Наталка Полтавка". Ця роль принесла їй величезний успіх, і з того моменту ім'я Заньковецької стало відомим по всій Україні. Вона швидко здобула репутацію першої народної актриси, яка щиро та правдиво відображала життя української жінки. Її виступи відзначалися глибоким психологічним підходом, емоційністю, виразною мовленнєвою манерою та живим народним стилем.

У вітальному листі з нагоди 25-річчя сценічної кар'єри Марії Заньковецької Іван Нечуй-Левицький підкреслив: "Ваш надзвичайний талант і артистизм внесли значний внесок у розвиток українського театру, здобувши йому шану навіть серед тих, хто не був прихильний до української літератури та її прогресу".

Протягом творчого життя Заньковецька співпрацювала з найвидатнішими діячами українського театру -- Михайлом Старицьким, Марком Кропивницьким, Панасом Саксаганським, Іваном Карпенком-Карим, Миколою Садовським. Її репертуар складався переважно з українських п'єс, зокрема "Наймичка", "Безталанна", "Хазяїн", "Глитай, або ж павук" та інші.

Марія Заньковецька неодноразово виступала у Харкові -- місті, яке в кінці XIX - на початку XX століття стало одним із головних осередків української культури. Вперше вона приїхала сюди з гастролями ще у 1880-х роках у складі трупи Михайла Старицького. У Харкові вона грала на сцені одного з перших українських професійних театрів. Публіка міста сприймала її надзвичайно тепло: вистави за її участі збирали повні зали. Крім того, вона брала участь у культурно-громадських подіях міста, зокрема благодійних вечорах, присвячених розвитку українського театру. Її сценічна присутність у Харкові сприяла посиленню україномовної театральної традиції у місті.

Марія Заньковецька відійшла у вічність 4 жовтня 1934 року в столиці України, Києві.