В пам'ять про старшу медичку Анастасію Кравчук, відому під позивним "Лаванда".

У серці дівчини настала зупинка, коли вона рятувала поранених на Покровському фронті.

27-річна Анастасія добровільно пішла на війну. Вона так і не дочекалася з полону свого чоловіка Євгенія.

Анастасія народилася 5 травня 1997 року в селі Лихолітки Чернігівської області. Мама Анастасії - Галина Мачача - згадує, що її донька з дитинства була допитливою, любила читати, танцювати, ходила до музичної школи.

- Вона у нас пізно народилася. Ми її, як кажуть, оберігали, бо вона у нас одна квіточка, дуже гарна донечка, блакитноока. Ми з татом її любили... Старалися, щоб вона в нас була найкраща, - розповіла журналістам пані Галина.

Згідно з даними Козелецької селищної ради, Анастасія завершила навчання в загальноосвітній школі №3 у рідному селищі. Після цього вона продовжила освіту в Київському медичному коледжі №3, де здобула спеціальність медичної сестри.

Дівчина розпочала свою кар'єру в центральній районній лікарні, а згодом перейшла до клінічної лікарні "Феофанія", що підпорядкована державному управлінню справами України. Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, вона активно включилася у волонтерську діяльність, надаючи підтримку мешканцям Херсона, Нової Каховки та інших населених пунктів.

Із 2023 року Анастасія працювала операційною медичною сестрою в Інституті травматології і ортопедії НАМН України в Києві.

У лютому 2024 року вона добровільно вирішила приєднатися до Збройних Сил України в якості медикині, підписавши контракт з 68-ю окремою єгерською бригадою ім. Олексія Довбуша. Дівчина отримала позивний "Лаванда".

Ось варіант, який зберігає суть оригіналу, але має унікальний стиль: "Дозвольте поділитися: мені 27 років, і я служу у війську! - написала Анастасія на своїй сторінці у Фейсбуці. - Навіть у 57 я залишуся військовою! Це покликання стало невід'ємною частиною мого життя, я повністю присвятила себе цій справі!"

Вона розповідала, що відчувала себе вдома серед своїх товаришів.

"Все своє життя я ніколи не жила за правилами суспільства... Я кайфую, що маю більше 80 пацанів біля себе, хто може похвастатись такими успіхами. Авторитет заслужити тяжко, але я стараюсь", - писала дівчина.

Український поет і військовослужбовець Павло Вишебаба поділився, що зустрів "Лаванду" неподалік Покровська.

"Я добре пам’ятаю, як з перших хвилин мене вразили її татуювання, які були справжнім витвором мистецтва і мали в собі чимало гумору. Хоча ми не мали спільних посад у службі, за той короткий час знайомства я відчув у ній дух справжнього воїна – лицарський характер, якщо завгодно. Вона завжди була на позитиві, сповнена енергії, могла зібратися і діяти з гумором та відвагою, коли це було необхідно", - згадував Павло.

Він підкреслив, що дівчина виконувала свою роботу в нелегких обставинах, але при цьому відчувала себе на правильному місці.

"Лаванда" не вважала себе потерпілою, а скоріше особою, яка виконує необхідні дії. Вона займалася чимось дійсно значущим, - ділився Вишебаба.

Чоловік Анастасії на ім'я Євген також боровся за свою країну на сході. У червні 2022 року він був захоплений в полон. Дівчина очікувала на його повернення протягом майже трьох років.

Пані Галина пригадує останню бесіду з донькою, що відбулася 20 жовтня: "Вона була в розпачі, адже тоді загинули двоє її товаришів. Вона складала їх у мішки, голосно плачучи і вигукуючи: 'Мамо, у нас двоє загиблих! По нас ведуть вогонь!'"

Наступного дня мамі зателефонували військові і повідомили, що в Анастасії зупинилося серце, коли вона рятувала поранених. Жінка розповідає, що серце у доньки було хворе. Офіційно дівчина померла від "ускладнення стану здоров'я під час несення військової служби".

26 жовтня 2024 року зі старшою медикинею Анастасією Кравчук попрощалися у Вознесенській церкві селища Козелець. Її поховали на Журавлівському кладовищі села Лихолітки.

Євген Кравчук звільнився з полону на початку 2025 року.

Пані Галина висловила свої емоції щодо новини про повернення з полону зятя: "Женя, мій дорогий, вітаємо тебе з поверненням! На жаль, наша донечка Настінька, твоя дружина, не зможе тебе зустріти, не побачить, не привітає і не обійме, адже вона так і не дочекалася тебе..."

Вічна пам'ять та слава нашій Героїні!