Ключові стадії Революції Гідності

Найтрагічнішими днями в історії Революції Гідності стали 18-20 лютого 2014 року. За ці три дні загинуло найбільше протестувальників. Однак перші втрати серед учасників протесту було зафіксовано задовго до гарячої фази протистояння, і вони пройшли майже непоміченими для більшості українських громадян. Зокрема першим загиблим Героєм Небесної Сотні став Павло Мазуренко. Він мав кримську реєстрацію, але жив і працював у Києві. Із початком протестів відвідував Майдан. 18 грудня 2013 року, коли він повертався додому до житлового масиву Борщагівки, його зупинили люди в чорних одностроях, у бронежилетах і шоломах. Силовики попросили документи, а побачивши кримську реєстрацію, жорстоко побили Павла та втекли. Чоловік зміг самостійно дістатися додому. Пізніше його доправили до Київської міської клінічної лікарні № 12, де 22 грудня 2013 року він помер унаслідок численних забоїв і травми голови.

За обставинами, які досі залишаються невідомими, трагічно загинув активіст Майдану з Тернополя Тарас Слободян. Він пропав безвісти в грудні 2013 року, а його тіло виявили на Сумщині лише 1 березня 2014 року. Проведена експертиза засвідчила, що Тарас втратив руку внаслідок вибуху.

Закони від 16 січня, вогняні хрещення, перші вистріли на вулиці Михайла Грушевського.

16 січня 2014 року коаліція, що складалася з провладної Партії регіонів, ухвалила десять законів з грубими порушеннями регламенту, які мали на меті обмеження основних громадянських свобод — свободи вираження думок, свободи мирних зібрань і свободи об'єднань. Ці закони повністю звільняли від відповідальності тих, хто брав участь у жорстокому розгоні протестувальників на Євромайдані, а також створювали правову базу для запровадження цензури та переслідування незгодних з політикою влади, встановлюючи жорсткий контроль над громадянами. Негайно ці закони отримали назву "диктаторських". Їхнє ухвалення, що явно суперечило демократичним принципам, призвело до радикалізації протестних настроїв.

19 січня, після чергового віче на Майдані Незалежності, частина учасників, розчарованих не лише "диктаторськими законами", але й відсутністю чіткої стратегії дій з боку опозиційних лідерів, вирушила до будівлі Верховної Ради України. На початку вулиці Михайла Грушевського їхній шлях заблокували міліцейські загони та спецпризначенці з підрозділу "Беркут". Виникли сутички, і лінія конфлікту утворилася між колонадою стадіону "Динамо" та Національним художнім музеєм України. Правоохоронці вдалися до використання світлошумових гранат та інших спецзасобів, в той час як протестувальники відповідали петардами та "коктейлями Молотова".

Два автобуси правоохоронців, які блокували рух колони, були підпалені. Щоб зупинити спроби наступу силовиків, учасники протесту зібрали з палаючих шин вогняну барикаду, що створила густу димову завісу. Ці події на вулиці Михайла Грушевського отримали назву Вогнехреща і стали важливою частиною історії Революції Гідності.

Цього дня правоохоронці почали використовувати помпові рушниці та водомети, незважаючи на закон, що забороняє їх застосування при температурах нижче 0 °C. Силові структури пояснили свої дії необхідністю гасити автомобілі, які підпалили протестувальники. Проте під холодну воду потрапляли і самі мітингувальники. Серед них були киянин Олександр Бадера, родом з Волині, та Богдан Калиняк з Івано-Франківщини. Обидва чоловіки через погіршення самопочуття змушені були повернутися додому. Через дев’ять днів, 28 січня 2014 року, вони пішли з життя. Олександр, окрім застуди, страждав від отруєння нервово-паралітичним газом, а 22 січня отримав травми під час сутичок із правоохоронцями. Богдан помер від двостороннього запалення легень, яке, крім впливу на його організм крижаної води, ймовірно, стало наслідком дії сльозогінних та подразнюючих речовин.

Через місяць, 19 лютого 2014 року, у Київській міській клінічній лікарні № 17 від важкої пневмонії, викликаної отруєнням газом, відійшов у вічність 24-річний активіст Майдану Максим Горошишин.

21 січня, за інформацією медслужби Майдану, протягом доби потерпіли 1400 активістів, які мали вогнепальні й осколкові поранення. Дії силовиків посилили революційні настрої активістів. Навіть ті, які не асоціювали себе з радикальними рухами, вважали, що треба переходити від оборони до наступу. Боротьба вийшла на новий етап, кульмінацією якого стали події 22 січня 2014 року.

У день, коли відзначали річницю незалежності Української Народної Республіки та День Соборності, серед протестувальників сталися перші втрати внаслідок вогнепальних поранень. У районі колонади стадіону "Динамо", в проміжку між 05:30 та 05:40, 20-річний Сергій Нігоян, активіст з Дніпропетровщини вірменського походження, отримав вогнепальні поранення в шию, голову та груди. Мобільна медична бригада терміново перенесла його до медпункту, який розташовувався у вестибюлі Національної академії наук України на вулиці Михайла Грушевського, 4, де була надана перша допомога. На жаль, через пів години лікарі змушені були констатувати його смерть. Незабаром до того ж медпункту привезли ще одного тяжко пораненого - білоруса Михайла Жизневського, який отримав смертельне поранення в грудну клітину під час чергового нападу силовиків між 08:30 та 09:00.

Летальне вогнепальне поранення отримав Роман Сеник, мешканець Львівської області, приблизно о 13:45-14:00. Унаслідок нападу він зазнав ушкоджень плеча, легень та ребра. Активіст втратив більше 3,5 літрів крові. Під час транспортування до лікарні його серце зупинялося тричі. Медики боролися за його життя, провівши три операції та ампутувавши одну з рук. Близько трьохсот киян долучилися до акції, здавши кров для порятунку Романа. Проте, незважаючи на всі зусилля, врятувати його життя не вдалося: він пішов з життя 25 січня 2014 року у Київській міській клінічній лікарні № 17.

Тіло ще одного учасника акцій протесту, львів'янина Юрія Вербицького, було виявлено у лісі поблизу села Гнідин в Бориспільському районі Київської області. Він зник напередодні в Києві, де його викрали з Олександрівської клінічної лікарні разом із київським активістом Ігорем Луценком. 21 січня 2022 року слідчі з Державного бюро розслідувань повідомили, що смерть Вербицького настала не пізніше 24:00 21 січня 2014 року.

Внаслідок загибелі людей, опозиційні політики закликали українців з усіх куточків країни зібратися в Києві. Вони також підкреслили, що відповідальність за вбивства мітингувальників покладається на міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, і це лежить на його совісті.

На засіданні Штабу національного спротиву було ухвалено рішення про посилення активності Майданів в регіонах. Внаслідок цього активісти по всій Україні почали збиратися в будівлях обласних державних адміністрацій, щоб запобігти можливості застосування силових методів з боку влади. Станом на вечір 24 січня протестувальники взяли під контроль вісім облдержадміністрацій, включаючи Київську міську державну адміністрацію, яка вже перебувала під контролем мітингувальників з 1 грудня 2013 року. Це були Івано-Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Рівненська, Львівська та Хмельницька ОДА, а також Житомирська МДА. В Луцьку та Ужгороді активісти оточили адміністративні будівлі. В Черкасах силовики змогли відібрати у мітингувальників приміщення, яке раніше було захоплене.

Майдан. Лютий 2014-го.

Відставка уряду Миколи Азарова, яка була затверджена президентом Віктором Януковичем 28 січня, а також скасування більшості "диктаторських законів" в той же день і проголошення амністії для мирних протестувальників на наступний день, створили умови для зниження напруги в країні. Проте, український парламент не поспішав з внесенням змін до Конституції, які б забезпечили повернення до парламентсько-президентської системи управління, що була закріплена в Основному Законі 2004 року, а також обмежили б повноваження президента.

6 лютого активісти Майдану провели попереджувальну ходу до Верховної Ради України, висловлюючи вимоги не припиняти роботу парламенту до вирішення політичної кризи в країні та закликаючи розглянути проект змін до Конституції України. Аналогічну акцію було заплановано Штабом національного спротиву на 18 лютого, коли депутати Верховної Ради мали обговорити відповідний законопроект.

18 лютого тисячі активістів та представників Самооборони Майдану вирушили в "мирний наступ" - марш від майдану Незалежності до будівлі Верховної Ради України, закликаючи депутатів розглянути законопроєкт про внесення змін до Конституції України.

Знаючи про намічений захід, керівництво Міністерства внутрішніх справ ухвалило рішення залучити зведені загони спецпідрозділу "Беркут" та підрозділи внутрішніх військ. Правоохоронці оточили будівлю Верховної Ради України, Маріїнський парк, а також вулиці, що прилягають до урядового кварталу. На Парковій алеї та поблизу площі Конституції зібралися прихильники Антимайдану та тітушки.

О 11-й годині між протестувальниками і спецназом розпочалися зіткнення. Для придушення акцій протесту правоохоронці використовували світлошумові гранати (за деякими джерелами, з прикріпленими металевими елементами для підвищення руйнівної сили), травматичну та вогнепальну зброю. Крім того, активну участь у подіях брали тітушки, які відкрито підтримували незаконні дії членів неформальних угруповань. Учасники акцій та журналісти повідомляли про снайперів з рушницями, яких помічали на дахах будівель і вулицях урядового кварталу.

Події на вулиці Липській можна описати як цікаві та значущі події, що відбуваються в цьому районі.

Близько полудня в центральному офісі Партії регіонів на вулиці Липській спалахнула пожежа, викликана попаданням "коктейлю Молотова". О 12:11 опозиційна депутатка Леся Оробець повідомила, що протестувальники зайняли перший поверх офісу, а також його підвал, намагаючись загасити вогонь. З будівлі намагалися винести документи, частину з яких планували дослідити пізніше. Проте через десять хвилин з боку вулиці Пилипа Орлика на мітингувальників почали нападати бійці спецпідрозділу "Беркут", за якими слідували тітушки. Правоохоронці переслідували та затримували людей, відтісняючи їх на вулицю Інститутську. Внаслідок пожежі загинув працівник партійного офісу, програміст Володимир Захаров.

Пригоди на вулиці Кріпосний провулок.

О 14-й годині в Кріпосному провулку сталися зіткнення між представниками Самооборони Майдану та бійцями спецпідрозділу "Беркут", які перекривали можливі маршрути для відступу протестувальників. У цей же час загинули Володимир Кіщук, 57-річний підприємець з Димера Київської області, а також два бійці Самооборони Майдану: 44-річний киянин Сергій Шаповал, що належав до Двадцять першої сотні, і Ігор Сердюк, 44-річний прапороносець з Дев'ятої сотні, також підприємець з Кременчука.

О 14:30 на перехресті Кріпосного провулка та вулиці Інститутської трагічно загинув Сергій Дідич (44 роки), сотник Самооборони та голова осередку партії "Свобода" в одному з районів Івано-Франківської області. Він вирвався з рук правоохоронців і потрапив під колеса автомобіля, за кермом якого перебував інший учасник протесту, Леонід Бібик, який раніше захопив міліцейську вантажівку поблизу Маріїнського парку.

Події у Маріїнському парку та на вулиці Михайла Грушевського

У Маріїнському парку виникли сутички між представниками Самооборони Майдану та бійцями внутрішніх військ, а також тітушками. Приблизно о 14:15 загинув від рук нападників десятник Третьої сотні Самооборони, 49-річний Андрій Корчак, який працював будівельником у Львівській області. Інший учасник, 26-річний Артем Мазур із Хмельницького, що належав до П'ятнадцятої сотні Самооборони, отримав серйозні травми і помер у лікарні 3 березня 2014 року. Також, 4 березня, внаслідок отриманих травм, пішов з життя 64-річний Василь Шеремет з Івано-Франківщини.

Під час зіткнень із правоохоронцями поблизу Верховної Ради України боєць Афганської сотні Самооборони Майдану Петро Гаджа зазнав отруєння від сльозогінних і подразнюючих речовин, а також отримав опіки верхніх дихальних шляхів. Він помер у своєму домі 22 березня 2014 року через хімічні опіки бронхів і легенів.

Події на вулиці Інститутській можна описати як важливі моменти, що відбулися на цій знаменитій вулиці.

Орієнтовно о 16-й годині спецпідрозділ "Беркут" атакував мітингувальників, відтісняючи їх вулицею Інститутською в бік майдану Незалежності. Під час цих подій смертельні травми отримав офіцер військово-морського флоту у відставці, киянин Іван Наконечний (82 роки). Через три тижні, 7 березня 2014 року, він помер у лікарні від черепно-мозкової травми.

11 квітня 2014 року в лікарні помер ще один учасник ходи - 72-річний киянин Анатолій Нечипоренко, який працював охоронцем гаражного кооперативу. Причиною його смерті стала черепно-мозкова травма.

О 16:03 СБУ та МВС висунули опозиції ультиматум - припинити протистояння та звільнити Майдан до 18:00.

Голова Київської міської державної адміністрації Володимир Макеєнко прийняв рішення зупинити функціонування київського метрополітену.

О 16:20 спецпідрозділ "Беркут" захопив контроль над верхньою барикадою на вулиці Інститутській, неподалік виходу зі станції метро "Хрещатик". Люди, намагаючись втекти від бійців "Беркута", опинилися в тисняві через звужений прохід барикади. Спецпризначенці жорстоко атакували протестувальників кийками, а лише деякі з них намагалися захистити беззбройних людей від агресивних колег.

На барикаді були виявлені тіла інженера-енергетика Антоніни Дворянець (61 рік) з Броварів, Київської області, та підприємця Зураба Хурції (53 роки) з Грузії. Обидва померли від гострої серцевої недостатності, що, ймовірно, була викликана тиснявою, фізичними ушкодженнями та стресом.

Правдоподібно, що під час цих подій у житомирянина Якова Зайка (73 роки), депутата Верховної Ради України І скликання, стався інфаркт. Чоловік іще встиг спуститися в метро й помер на платформі станції "Театральна".

О 16:30 військовослужбовці внутрішніх військ перекрили всі підходи до Українського дому на Європейській площі в Києві. Менше ніж через півгодини вони взяли під контроль цей об'єкт, маючи намір розпочати наступ на Майдан.

О 16:37 підрозділ "Беркут" оточив територію біля входу до Міжнародного центру культури та мистецтв Федерації профспілок України, відомого як "Жовтневий палац", що розташований на вулиці Інститутській. Згодом вони також зайняли верхні тераси торгового центру "Глобус".

О 17:20 стало відомо про загиблих серед правоохоронців.

Ситуації на площі Незалежності

Приблизно о 20-й годині правоохоронці через гучномовці оголосили про початок операції із очищення Майдану, закликаючи жінок і дітей залишити територію. Співробітники МВС, підтримувані двома бронетранспортерами, розпочали наступ з Європейської площі та рухалися вулицею Інститутською від "Жовтневого палацу". Протестувальники, чисельність яких, за різними оцінками, коливалася від 15 до 20 тисяч осіб, намагалися протистояти атакам.

У проміжку з 19:30 до 20:30 загинули від кульових поранень кілька осіб: 50-річний підприємець і художник з Жмеринки Валерій Брезденюк, 32-річний активіст IT-спільноти з Донецької області Сергій Бондарев, 33-річний волонтер Медичної служби Майдану Василь Прохорський, який раніше працював міліціонером та електриком торговельного обладнання, а також 22-річний студент Київського національного університету будівництва і архітектури Олександр Плеханов, мешканець Києва, який помер через кілька годин у Київській міській клінічній лікарні № 17.

У період з 21:00 до 22:00 під час сутички за барикаду неподалік Будинку Федерації профспілок України, внаслідок вибуху гранати, отримав поранення учасник Самооборони Майдану Олександр Капінос. Він був ройовим Тридцять п'ятої сотні "Волинська Січ" і родом з Тернопільської області, йому було 29 років. Після чотиригодинної операції він помер у лікарні 19 лютого.

Серед тих, хто обороняв барикади поблизу Будинку Федерації профспілок України, був Іван Городнюк, член сотні "Волинська Січ". У січні він вже зазнав впливу водомета. Після конфлікту з правоохоронцями 18 лютого його стан здоров'я різко погіршився. Іван повернувся додому 19 лютого, але в той же день, на жаль, помер від ускладнень.

Внаслідок травм, отриманих під час заворушень на Майдані, 25 лютого в медичному закладі помер активіст Ігор Бачинський (30 років) з Київської області. Андрій Черненко (35 років), інженер-автомеханік з Полтавщини, отримав кульове поранення між 21:20 та 22:00 і також помер цього ж дня в Київській міській клінічній лікарні № 17.

Приблизно о 22:00 протестувальники змогли відстояти свої позиції під час атаки силовиків, що відбулася біля Європейської площі. Бронетранспортер правоохоронців, який намагався прорвати барикаду поблизу Будинку Федерації профспілок України, було знищено вогнем. Відеозапис, на якому видно палаючу машину, миттєво став вірусним у новинах та соціальних мережах.

На Майдані постраждало безліч людей, серед яких був ветеран афганської війни Віктор Орленко, 52-річний киянин, що працював залізничником і походив з Чернігівської області. Після отримання серйозних травм він довгий час проходив лікування, але, на жаль, 3 червня 2015 року його життя обірвалося у Києві.

Около 22:30 на барикаді поблизу Будинку Федерації профспілок України загинув киянин Володимир Кульчицький (64 роки) від вогнепальних поранень. Близько 23-ї години були смертельно поранені ветеран військово-морського флоту, майстер спорту Віктор Швець (58 років) та інженер-будівельник Володимир Бойків (59 років), який родом зі Львова.

У процесі розслідування було з'ясовано, що за вказівкою Міністра внутрішніх справ України Віталія Захарченка та Голови Служби безпеки України Олександра Якименка, правоохоронним органам було дозволено використовувати вогнепальну зброю. Зокрема, вранці 18 лютого частина спеціально підготовлених працівників отримала пістолети моделей ПМ та Форт-12, а також боєприпаси до них і спеціальні засоби, зокрема травматичні рушниці Форт-500.

У другій половині дня спецпризначені підрозділи, окрім вже згаданої зброї, отримали вогнепальну техніку: модернізовані автомати Калашникова калібру 7,62х39 мм.

Згідно з інформацією, отриманою під час судового процесу, внаслідок подій 20 лютого 2014 року загинули 48 мирних протестувальників, які отримали смертельні поранення, а ще 80 осіб зазнали вогнепальних поранень.

Масові розстріли беззбройних людей на Майдані стали переломним моментом у перебігу Революції Гідності та спричинили стрімке падіння режиму Януковича. О 22:30 Верховна Рада України ухвалила постанову про засудження насильства в країні й заборонила проведення "антитерористичної операції" з використанням будь-яких різновидів зброї та спеціальних засобів проти громадян України.

Пізно ввечері 21 лютого стало відомо, що Віктор Янукович із довіреним колом охорони о 22:40 вилетів у Харків, але у засобах масової інформації ці факти було оприлюднено лише наступного дня.

22 лютого Верховна Рада України ухвалила постанову "Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень", яку підтримали 328 депутатів. Згідно з цією постановою, Віктор Янукович був визнаний таким, що неконституційно самовільно залишив виконання своїх обов'язків як Президента України.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 85 Конституції України, позачергові вибори на пост Президента України було заплановано на 25 травня 2014 року. У цей же день Олександр Турчинов взяв на себе обов'язки президента та став головою Верховної Ради України. Проте боротьба за майбутнє України тільки починалася, а перелік Героїв Небесної Сотні невпинно розширювався.