"Один з помідорів важив більше кілограма". Ірина Бреус займається вирощуванням понад 800 різновидів томатів - Стиль життя.

Колекціонерка має насіння помідорів з різних країн світу.

Жінка проживає в селі Феськівка на Чернігівщині. Протягом більше тридцяти років пані Ірина викладала українську мову. Вона почала активно збирати нові сорти помідорів близько десяти років тому.

"Це як цукерка для дитини: тільки з'явиться новий сорт -- мені вже хочеться його мати, -- ділиться співрозмовниця. -- Їх у мене тепер понад 800 точно. Нещодавно замовила ще 27 сортів. Щоправда, посилка прийшла у відділення, яке атакували шахеди. Я вже подумки попрощалася з тим насінням. Аж тут дівчата з пошти зателефонували й кажуть: "Знайшли під завалами вашу посилку, заберіть". Загалом цьогоріч висадила майже 350 сортів помідорів, і майже всі -- новинки. Не повірите: один із помідорів заважив рекордні 1218 грамів, а інший трішки не дотягнув до кілограма -- 959 грамів".

У колекції Ірини Бреус представлено різноманітні сорти томатів з таких країн, як США, Австрія, Франція, Німеччина, Румунія, Казахстан та інших. "Але наші українські помідори не мають собі рівних, адже вони неймовірно смачні," – ділиться жінка. "Не купую насіння на ринку чи в магазинах, а беру лише у перевірених селекціонерів. У мене є томати практично всіх відтінків: червоні, жовті, зелені, смугасті… Деякі з них поєднують два кольори одночасно. Ранні сорти висаджую наприкінці лютого або на початку березня, а основні – з 1 по 5 квітня. Врожай збираю до перших заморозків. Я можу працювати на городі з ранку до вечора. Роботи вистачає: посів, висадка, пасинкування, обрізка, підв'язування, захист від хвороб. Іноді, після дощу, я обмиваю майже кожен листок звичайною водою, щоб уникнути фітофтори. На жаль, нас постійно тривожать шахеди. Одного разу я помітила, як один з них пролітав прямо над головою, і думала: "Лише б не в мої помідори" (усміхається). Також вирощую кімнатні томати, тож свіжі овочі є в мене цілий рік." За словами Ірини, її помідори користуються популярністю не лише серед друзів і знайомих, а й серед захисників на фронті.

Окрім томатів, пані Ірина захоплюється ще одним хобі — вирощуванням екзотичних рослин. "На початку великої війни наше село опинилося під окупацією. Після визволення, через зруйновані дороги, я не могла повернутися додому більше місяця. Це був березень, коли все починає рости, потребуючи світла та вологи, -- зітхає вона. -- Частина моїх рослин загинула, але решту колекції я поступово відновила. Тепер у моєму екзотичному саду ростуть мурая, гуаява, ананас, мушмула, лимон, ангурія, лічі, пепіно, димбало, бамія, вігна, циклантера, трихозант і фізаліс. Я дуже люблю вирощувати щось нове, тож сподіваюся, що моя колекція як помідорів, так і екзотичних рослин буде поповнюватися далі. Головне, аби над головою не літали ворожі дрони."