Николай Томенко: Как украинский народ провожал Тараса Шевченко: предания, мифы и загадки — Блоги | OBOZ.UA

22 травня (за новим стилем) – день, коли Тарас Шевченко повернувся на рідну землю (перепоховання).

Тож хочу нагадати вам про найзахоплюючі моменти з історії останньої подорожі нашого ідейного Батька до рідної України.

Похорони ЩИРОСТІ, ПРОСТОТИ й ПРИРОДНОСТІ.

Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року у Санкт-Петербурзі і на третій день був тимчасово похований на Смоленському кладовищі.

Наведу уривок з мемуарів особи, яка брала участь у похованні російського літератора С.М. Терпигорєва:

"За домовиною йшло багато студентів, майже весь університет. Уся академія, вся професура і сила-силенна публіки. Вся університетська набережна від Двірцевого до Миколаївського мосту була буквально заповнена народом...

Я підтверджую... що з усіх церемоній прощання, які мені довелося спостерігати, жодна не відображала такої щирості, простоти та природності, як похорон Шевченка. Після цього я був свідком прощання Некрасова, Достоєвського, Тургєнєва, Салтикова... але всі вони були сповнені огидних проявів штучності, тенденційності та демонстративності. Похорон Шевченка залишався вільним від того театрального фарсу, який не здатне витримати справжнє почуття.

Через 58 днів труну відкопали і на руках віднесли до вокзалу та залізницею відправили до Москви, а далі поштовим трактом домовину повезли за таким маршрутом: Серпухов, Тула, Орел, Кроми, Дмитрівськ, Сєвськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівка, Бобровиця, Бровари, Київ.

ПРОЩАННЯ з Шевченком у КИЄВІ:

Як українці змогли обдурити місцевих посадовців та поліцію?

За рішенням генерал-губернатора Іларіона Васильчикова та митрополита Києва місцем для панахиди та прощання було обрано церкву Різдва Христового на Подолі, але за умови що там НЕ БУДУТЬ ПРОГОЛОШУВАТИ ЖОДНИХ ПРОМОВ.

20 травня (7 червня за старим стилем) біля церкви зібралося декілька тисяч людей. Отець Петро провів заупокійну службу, при цьому відповідно до розпорядження князя ніхто не виголошував промов. Однак, коли похоронна процесія вирушила до Ланцюгового мосту, за яким через сильну повінь на Дніпрі стояли пароми, зокрема "Кременчук", на якому потрібно було перевезти домовину до Канева, почалися виступи. Серед промовців були інспектор 2-ї гімназії та близький друг Шевченка Михайло Чалий, а також студенти Стоянов, Антонович і Драгоманов. Михайло Драгоманов згодом згадає, що це був його перший публічний виступ українською мовою.

ОСТАННІ СЛОВА Шевченка про місце свого поховання: "в КАНЕВІ"?

Питання про місце поховання Кобзаря залишалося предметом обговорення. В різних джерелах згадувалися такі місця, як Аскольдова могила, Щековиця, кладовище Видубицького монастиря, а також Качанівка. Проте, аргументи Григорія Честахівського на користь Канева стали вирішальними у цьому питанні.

Нагадаю, як про це пише Михайло Чалий:

Грицько Честахівський, який був свідком останніх моментів життя поета, розповів, що коли він запитав у нього, де б він хотів бути похованим, той відповів: "У Каневі".

Проте, Олександр Лазаревський висловлює іншу думку з цього питання:

"...ми чітко усвідомлюємо, що Честахівського "в останні хвилини життя поета" не було. Навіть якби він і з'явився, зважаючи на передсмертні муки Тараса Григоровича, у нього не вистачило б сміливості запитати вмираючого про місце його поховання".

Отже, можна припустити, що Честахівський, ймовірно, з великим бажанням прагнув виконати поетичний заповіт Шевченка, згадуючи про його останню волю, - підсумовує Олександр Лазаревський.

Незалежно від обставин, вибір Чернечої гори поблизу Канева на місце вічного спочинку Тараса Шевченка на сьогодні підтримується більшістю українського суспільства. Відомий літературознавець і представник шістдесятників Іван ДЗЮБА стверджував:

Історія засвідчила, наскільки вдалою була ця ініціатива, що можна сміливо назвати її конгеніальною для образу великого поета. Саме так — конгеніальною. Україна дійсно багато завдячує Честахівському! Про всі обставини, пов'язані з перевезенням праху Кобзаря в Україну, я пишу з глибокою повагою до нього і з низьким уклоном перед українським патріотом. Проте існує й інший погляд на дії Честахівського, враховуючи, що в його характері були відтінки авантюризму та рішучості. Напевно, саме ці риси й спонукали його до виконання непростої та ризикованої місії перевезення і перепоховання праху Шевченка. Людині, що веде помірковане й статечне життя, було б складніше рушити в таку далеку подорож і наважитися на подібну авантюру. Чомусь ніхто з української громади в Петербурзі, окрім 27-річного Олександра Лазаревського, який, до речі, мав свої інтереси в Чернігові, не виявив бажання реалізувати заповіт Шевченка — поховати його над Дніпром.

Могила, що коштує 100 карбованців.

Коли друзі Шевченка звернулися до канівських міщан з проханням викопати тому яму на Чернечій горі, то вони, нібито з намови старшого засідателя канівської повітової поліції поляка Владислава Монастирського, вимагали за це непомірну плату - 100 карбованців. Тож було вирішено приготувати останню хату для поета самим та з допомогою студентів.

Для порівняння, річний дохід Тараса Шевченка за його діяльність в історико-археографічній комісії становив 150 карбованців.

ДОМОВИНА Шевченка зі ЗБРОЄЮ?

Відомо, що під час траурної процесії від Успенського собору, де проходила панахида за Шевченком, до вершини Чернечої гори, що розташована приблизно за 14 кілометрів, люди переносили його труну на своїх плечах. Через значну вагу домовини почали з'являтися чутки про те, що в ній могла бути захована зброя.

На думку Михайла Чалого, ситуація пояснюється тим, що під час розкопок могили на Смоленському кладовищі її помістили в іншу - свинцеву. Це і стало причиною для ненормально великої ваги.

Про організацію "ТАРАСОВОЇ НОЧІ" в Каневі.

Після похорону Тараса Шевченка Григорій Честахівський вирішив залишитися на околицях Канева, аби "послужити справі насипання могили над прахом дорогого Батька Тараса". Протягом кількох місяців він активно спілкувався з місцевою громадою та селянами, просуваючи творчість Шевченка. Однак його діяльність призвела до... відкриття справи, ініційованої польськими міщанами, які підозрювали можливу змову для повторення "Тарасової ночі" з метою знищення поляків і євреїв. Після низки допитів справу проти "державного злочинця" Григорія Честахівського закрили, але він змушений був виїхати до Петербурга.

Чому радянський режим УНИКАВ і ЗАБОРОНЯВ вшанування Шевченка 22 травня?

У часи існування СРСР, влада непомітно перейняла святкування дня народження Тараса Шевченка 9 березня, очистивши його твори від антимосковських мотивів. У відповідь на це, патріотичні українці з 50-х років почали відзначати свого духовного батька 22 травня. У 60-х роках ці події набули політичного характеру. Звичайно, державні органи та КДБ активно перешкоджали їх проведенню, застосовуючи арешти, звільнення з роботи та організовуючи альтернативні заходи.

22 травня в СВОБОДНІЙ УКРАЇНІ.

Під час боротьби за відновлення Незалежності України, вшанування пам'яті Тараса Шевченка 22 травня здобуло популярність. У Каневі відновилася традиція пішої ходи, що проходить останнім шляхом Кобзаря від Успенського собору до його могили на Чернечій горі. У 2005 році, завдяки моїй ініціативі, все керівництво держави також пройшло цією священною дорогою Шевченка.

Ознаки 22 травня СЬОГОДНІ.

Сьогодні, як і щороку, в храмі Різдва Христового на Подолі в Києві відбудеться панахида на честь Шевченка, де поета прощали в 1861 році.

Вперше в Успенському соборі в Каневі пройде служба українською мовою, за участю Митрополита і Предстоятеля Православної Церкви України Епіфанія.

Нагадую, що нещодавно Успенський собор, зведений у 1144 році і відомий тим, що тут відспівували Тараса Шевченка, знову став власністю Шевченківського національного заповідника. У цьому соборі Православна церква України планує проводити богослужіння під час великих християнських свят.

Зберігаємо пам'ять про нашу історію!

Шануємо наших героїв!

ВСЕ БУДЕ ШЕВЧЕНКО і УКРАЇНА!