Неля Куковальська з Софії Київської: У нас є підтвердження - мощі Ярослава Мудрого перебувають у США.

Де можуть знаходитися мощі Ярослава Мудрого? Які артефакти зникли з Софії Київської і чому Росія намагається привласнити українську історію? Про незаймані таємниці тисячолітнього храму в ексклюзивному інтерв'ю з РБК-Україна розповідає генеральна директорка заповідника "Софія Київська" Неля Куковальська.

Головне:

Старовинні загадки Софії Київської.

Раніше дослідники вважали, що Софійський собор був зведений Ярославом Мудрим, проте нині дедалі частіше виникає думка, що його заснував Володимир Великий. Отже, хто ж насправді є творцем цієї святині?

- У науці вже 200 років йде полеміка, хто будував собор. Є думка, що 1017-1037 роки - час зведення собору і це саме період князювання Ярослава Мудрого. Але Софія нам говорить про більш раннє закладення собору - 1011 рік. Про це свідчать і фрески, і мозаїки, і графіті. І цьому комплексу наукових досліджень не можна не вірити.

Собор будували візантійські майстри, які приїхали з Анною Порфірородною - дружиною Володимира Хрестителя. Софія була головним храмом Київської Митрополії, тут знаходилась резиденція митрополита. Це був великий 13-ти баневий храм, подвір'я якого оточував невисоким мур.

Генеральна директорка заповідника "Софія Київська" Неля Куковальська (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

На зламі ХІ століття ця споруда вражала своєю величчю, оскільки в місті на той час існувало лише дві кам'яні церкви: Десятинна церква та Софія Київська. Перша була знищена в 1240 році, тоді як Софія дійшла до сучасності.

Можу з упевненістю зазначити, що небагато європейських храмів можуть похвалитися таким багатством мозаїк та фресок, що датуються початком ХІ століття. Навіть у столиці Візантійської імперії – Константинополі (сучасний Стамбул) – не залишилося пам'яток, які б відповідали цим шедеврам.

Софійський собор на початку XI століття (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Софійський собор, що був реконструйований у XVII-XVIII століттях (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

- Яких змін зазнав храм за тисячу років?

- Наприкінці ХVII - на початку XVIII століть за гетьмана Івана Мазепи у соборі йшла реконструкція: добудували другі поверхи, шість бокових куполів, форму всіх куполів змінили, додали елементи українського бароко. Все потинькували, фрески закрили і розписали по-новому. Але вже в ХIX столітті їх почали відкривати.

У соборі збереглися фрагменти оригінальної підлоги, які були виявлені під час розкопок у 1936-1940 роках. Цими плитами, ймовірно, ходив сам Володимир Хреститель, а також Ярослав Мудрий разом із своєю дружиною Інгігердою.

Остатки справжньої підлоги в соборі (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Софія Київська (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

На основі виявлених фрагментів ми виконали реконструкцію окремої частини підлоги. Створили проекцію світлової композиції: при вході людини до собору, світло відображатиметься на підлозі, відтворюючи візерунок стародавньої мозаїки. Перш ніж розпочалась велика війна, всі етапи роботи були завершені, але тепер ми стикаємося з браком фінансування, адже бюджет не покриває всі наші потреби.

Царські ворота, як і сам дерев'яний іконостас, з'явились значно пізніше - це середина XVIII століття. Вони автентичні, зі срібла, відреставровані у 2007-2008 роках. Їх освятив Вселенський Патріарх Варфоломій. Саме тоді була перша спроба України отримати Томос, але Росія зробила все, аби цього не сталося.

Царські ворота в Софії Київській (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

В народі існує повір'я, що поки триває існування Оранти, Київ залишиться непохитним. Які ж причини роблять цей символ таким значущим для українців?

Оранта, що в перекладі з латинської означає "та, що молиться", вже протягом майже тисячоліття підносить свої руки до Господа, благословляючи нашу Україну на мир у Софії. Це зображення залишалося незайманим і неушкодженим. Незважаючи на численні війни та труднощі, руки Оранти ніколи не опускалися.

З моменту, коли війна розпочалась і російські війська підійшли до Києва, у місті щоденно звучала молитва. Всі релігійні конфесії об'єдналися в спільному благанні за Україну. Софійська Оранта, одягнена в блакитні шати, відтворена на жовто-золотому фоні, доповнена червоно-чорними кольорами. Ці знакові для українців кольори супроводжують нас з XI століття.

Цікаво, що візантійські ремісники спроектували храм таким чином, що при сході сонця його промені проходили через вікна, відбивалися в особливому камені та освітлювали образ Оранти. Хоча сам камінь не зберігся до наших днів, все ще можна побачити плиту, в яку він був вмонтований.

Оранта жодного разу за тисячолітню історію не зазнала ушкоджень (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Плита, у якій був вмонтований камінь, що відбивав сонячне проміння на Оранту (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

У Софії Київській збереглися найзначніші мозаїки та фрески XI століття, які можна знайти в світі. Які ж секрети вони можуть розкрити?

Часто можна почути, що на одній з центральних фресок зображені дочки Ярослава Мудрого, так це трактували в радянський період. Проте, після реставраційних робіт, наші дослідники виявили, що насправді йдеться про ктиторський портрет родини Володимира. Це зображення тих, хто сприяв зведенню храму. На фресці можна побачити Володимира разом із його синами — Ярославом, Борисом і його дружиною, а також Глібом.

Дуже цікавими пам'ятками є графіті, що збереглись на стінах храму. На сьогодні їх 7,5 тисяч нараховується. Справжнім рекордсменом за кількістю графіті є фреска святого Онуфрія в одній з галерей собору. Люди вірили, що він зцілює від хвороб кісток, тому прихилялись до його колін. На фресці вони залишали свої молитви. Є навіть є договір про купівлю княгинею Всеволодовою землі, яка належала княгині Бояновій.

Зліва направо: князь Гліб, дружина Бориса, князь Борис, князь Ярослав Мудрий (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Фреска XI століття, що зображає святого Онуфрія (джерело: РБК-Україна/Віталій Носач)

Графіті, зображене на знімку Онуфрія (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Попередні дослідження охоплювали лише 318 графіті, тоді як ми вже проаналізували 7500 з початку 2000 року, коли Неля Куковальська стала керівником заповідника. Наразі, разом із нашими шведськими партнерами, ми займаємося оцифруванням цих графіті, які незабаром можна буде знайти на спеціально розробленому веб-сайті.

В часи перебудов за гетьмана Івана Мазепи галерея, де зберігається зображення Святого Онуфрія, була перетворена на окремий богослужбовий приділ - Апостольський. Свою назву він отримав через те, що тут були зображені святі рівноапостольні Володимир та Ольга. Цікаво, що свята Ольга зображена в образі мироносиці, вбрана в український традиційний одяг. Це - своєрідний натяк на матір Мазепи - Марію Магдалину.

Розкриття живопису в Софії триває й досі. Не так давно ми виявили два нові сюжети: Стрітення та Хрещення, які створив український художник Іван Селезньов у XIX столітті. Коли ми оголосили про це, деякі запитували, навіщо ми це зробили. Справа в тому, що в радянський період все, що було українським, часто замовчувалося. Реставратори, виховані в старих традиціях, не могли змиритися з тим, що в нашій культурі є свій український живопис. Однак це частина історії собору, і мистецтво повинно бути поза часом.

Хрещення та Стрітення, створені українським художником XIX століття Іваном Селезньовим (фото: РБК-Україна/Віталій Носач).

Отже, навіть у XXI столітті в соборі залишаються ще не всі зображення, які відкриті для огляду?

- В арці північного рукава трансепту (ліворуч від іконостаса, - Ред.) ще залишились дві нерозкриті композиції живопису ХІХ століття. До великої війни ми планували їх відкрити. Зараз я шукаю кошти, бо нам треба взяти риштування в оренду на 4 місяці. Це приблизно 50 тисяч доларів.

Чи вдалося знайти якісь сліди, що вказують на місце, де розташовувалася знаменита бібліотека Ярослава Мудрого?

Згідно з нашими дослідженнями, вона могла знаходитися на південних хорах, поруч зі сходовою вежею. Біля бібліотеки був також скрипторій, де переписували книги та виконували переклади. Чоловіки - князі та їхнє оточення - піднімалися на хори через південну вежу, тоді як жінки використовували північну. Саме тому фрески в південній вежі зображують чоловічі сцени, зокрема полювання на екзотичних звірів, а також константинопольський іподром, місце проведення всіх значних подій Візантійської імперії.

Вочевидь, цією вежею на хори підіймались іноземні посольства, які князь приймав у стінах собору - такою була тогочасна традиція. Оскільки тоді посольства складались з чоловіків, то й підіймались на другий поверх саме по чоловічій частині.

Де ж тепер може знаходитися приховане місце для бібліотеки?

Було безліч різноманітних припущень. Навіть ясновидці завітали до мене, намагаючись за допомогою магічних практик виявити місцезнаходження бібліотеки. Вони ділилися своїми версіями, пропонуючи різні місця. Але, на жаль, жоден з цих пошуків не дав результату. Єдина книга, яка знову з'явилася у нас, - це факсимільне видання Реймського Євангелія, на якому присягала Анна Ярославівна в момент одруження з французьким королем Генріхом І.

Ця книга знаходилася у муніципальній бібліотеці Реймса. Я вперше зустріла це Євангеліє на виставці "Святая Русь", яку організувала Москва в Луврі у 2008 або 2009 році.

Тоді до мене звернувся директор Лувра Анрі Луаретт, висловивши думку, що необхідно продемонструвати світові, що Русь насправді виникла в Києві, а не в Москві. Французи планували взяти частину нашої колекції для виставки. Ми зібрали артефакти з різних музеїв України, але тодішній міністр культури Вовкун заявив, що це "недоречно". Це стало значною політичною помилкою.

Ми не змогли презентувати нашу колекцію. Я вирушила на цю виставку сама, де зібралися мільйони людей з різних країн, і всі вони стали свідками того, як стверджується, що "Русь почалася з Москви". Це просто вражає.

Мурали у південній вежі, яка, ймовірно, слугувала місцем для бібліотеки Ярослава Мудрого (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

У дослідженні святинь українських святих та князівських мощей.

- Ви були однією із вчених, які відкрили саркофаг Ярослава Мудрого у 2009 році і виявили, що мощів князя там нема...

Ярослав Мудрий і його дружина, шведська принцеса Інгігерда, були поховані разом у спільному саркофазі. Цю знахідку вперше виявили у 1936 році, підтвердивши, що в ньому дійсно знаходяться останки чоловіка та жінки. У 1939 році саркофаг знову відкрили, після чого кістки були вилучені і відправлені на дослідження до Ленінградського Інституту антропології та етнографії. Там на всіх кістках і черепах була проведена детальна рентгенографія.

За сім десятиліть з моменту останнього дослідження відбулося чимало змін: вдосконалилися методи дослідження, з'явилася нова техніка тощо. Тому в 2009 році ми вирішили знову дослідити саркофаг, застосовуючи сучасні технології, зокрема, аналіз ДНК кісток. В результаті виявилося, що всередині знаходиться лише один скелет – жіночий, що належить Інгігерді. І ми розпочали нові пошуки...

Гробниця Ярослава Мудрого та його дружини Інгігерди (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

У всіх документах зазначалося, що останки Ярослава Мудрого знаходяться саме тут. Ми натрапили на спогади охоронця, який довгий час працював у Софії. Він описував, що перед початком Другої світової війни отримав вказівку спалити ці кістки, але вирішив не виконувати цей наказ. Під час німецької окупації скелет ще залишався в цьому місці, так само як і єдина чудотворна ікона Софії Київської - Миколи Мокрого, яка згодом також зникла.

Існувало безліч припущень щодо місця зникнення кісток. Я повідомила міністерству про відсутність Ярослава Мудрого, після чого мене направили до Санкт-Петербурга, проте там їх виявити не вдалося. Подумали, що, можливо, їх перенесли до Москви, але й там не знайшли жодних слідів.

Нещодавно ми виявили статтю історика Сергія Білоконя, в якій він заявляє, що ікона Миколи Мокрого знаходиться у українській Церкві Святої Трійці в Брукліні, Нью-Йорк. Це відкриття стало для нас поштовхом, і ми вирішили дослідити цю інформацію далі.

Реконструкція зовнішності Ярослава Мудрого (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

- Чи є підтвердження, що мощі Ярослава Мудрого у США?

Я мала нагоду поспілкуватися з Михайлом Герецем, старостою громади церкви, про яку згадував пан Білокінь, де розташовані ікона та мощі Ярослава. Він поділився цими відомостями особисто. У 2017 році я вирушила до Америки разом з відеооператором, який зафіксував все на камеру: Герец детально розповів про процес перенесення мощей та ікони до церкви, де вони нині зберігаються. Ці факти мають підтвердження.

Ми поділилися цією інформацією з Президентом України Володимиром Зеленським, і в 2023 році під час своєї промови він зазначив, що американська сторона пообіцяла повернути нам ікону Миколи Мокрого. Пізніше я поцікавилася також щодо мощей, на що отримала відповідь: "крок за кроком".

Я усвідомлюю, що росіяни шукали святі реліквії нашого князя...

- Росіяни хотіли викупити мощі Ярослава Мудрого за 2 мільйони доларів, бо їм треба матеріальну основу для підтвердження "своєї історії", чому Володимир Хреститель стоїть біля кремлівської стіни. Це ж ні в які канони історично не вписується. Адже місце і Володимира, і Ярослава тут, у Києві, столиці Руси-України.

Ми повинні відновити зв'язок з нашими героями, святими та історичною спадщиною. Це є основою нашої держави, а також фундаментом національної свідомості та ідентичності. Нещодавно в Будапешті вчені поділилися інформацією про місцезнаходження мощей князя Гліба. Він, разом із своїм братом Борисом, був похований у Вишгороді і канонізований у 1086 році, але з часом їхні мощі зникли. Я вважаю, що варто вирушити на їх пошуки.

Не так давно Православна Церква України канонізувала митрополита Рафаїла Заборовського. Він був похований у Софійському соборі, а віднедавна його мощі перенесли до Трапезної церкви, де всі віряни можуть до них прикластися.

Протягом останніх п'яти років ми невтомно працюємо над тим, щоб визнати дружину Ярослава Інгігерду святою. Щорічно 23 лютого, в день її смерті, проводиться панахида біля її останків. Тим часом Росія презентує свою "святу", яку називає Інгігердою Новгородською, по різних куточках світу.

Неля Куковальська із 2009 року займається пошуками мощів Ярослава Мудрого (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

- Розкажіть деталініше про це.

Росія змінила історичні факти, стверджуючи, що в останні роки свого життя Інгігерда та Ярослав не мали гармонійних стосунків, і вона вирішила відійти до монастиря в Новгороді. В цьому монастирі вона прийняла чернече ім'я Анна, а після своєї смерті її визнали святою.

Росіяни тепер демонструють ці мощі по всьому світу, порівнюючи їх зі шведською княгинею Інгігердою. Проте дослідження виявили, що це кістки жінки приблизно 35 років, тоді як Інгігерда померла в старшому віці. Існує ймовірність, що ці залишки належать першій дружині Ярослава Мудрого на ім'я Анна. Коли я поділилася цією інформацією з моїми шведськими колегами, їхнє здивування було, м'яко кажучи, надзвичайним.

Посягання Росії на Софію Київську

- Зараз Росія має якісь артефакти з Софії Київської?

Не так давно наші дослідники виявили 56 артефактів із Софійського собору серед експонатів музею Московського Кремля. Серед них є напрестольні хрести, церковні облачення, ікони та дарохранительниці. Російська сторона оцифрувала ці предмети і створила відкритий онлайн-каталог, що дозволило нам їх ідентифікувати.

У 1939 році, під час виставки давньоруського мистецтва в Москві, була вилучена мозаїка із зображенням святого Дмитра Солунського, що колись прикрашала Михайлівський собор. На жаль, повернути цю мозаїку досі не вдалося. У 2000-х роках з Росії повернули лише окремі фрагменти фресок.

Фрески Софійського собору в Києві (джерело: РБК-Україна/Віталій Носач)

Іноді висловлюються думки, що на дзвіниці та Царських воротах собору зображений двоголовий орел, і це нібито символізує "русский мир"...

Росіяни не мають нічого власного і все запозичують, навіть символ Вселенського Патріархату. Справа в тому, що останньою спадкоємицею Візантійської імперії була Софія Палеолог, яка стала дружиною Івана ІІІ. Саме через цей шлюб до Московії потрапив династичний символ Палеологів – двоголовий орел.

Свого часу і Анна Порфірородна привезла королівську корону Володимиру Хрестителю, після чого на монетах його почали зображати у короні. Царські регалії мали право успадкувати лише сини Володимира від його шлюбу з Анною - Борис і Гліб. А сини Володимира від інших жінок не мали такого права.

Тож коли Борис і Гліб загинули, ніхто з інших синів Володимира не зазіхав на царські регалії. І в Росії, коли померли сини Івана Жахливого (росіяни називають його "Грозним") - онука Софії Палеолог, то наступники вже не мали права користуватись символом - двоголовим орлом. Але московити, як завжди, порушили усталені світові традиції, узурпувавши цей символ.

Емблема Вселенського Патріархату на Царських воротах (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Софія Київська в умовах війни

За 40 днів до початку повномасштабної війни хрест з купола Софії Київської впав. Українці сприйняли це як символічний знак. Чи вважають науковці такі явища предзнаменуваннями?

У цьому контексті я виступаю як прагматик, оскільки усвідомлюю причини даної ситуації. У 50-х роках двадцятого століття ці хрести були виготовлені без дотримання технологічних стандартів — чорний метал був покритий міддю, яка з часом негативно вплинула на нього. Ми не встигли провести заміну цих хрестів.

Коли впав хрест, ми тимчасово поставили хрест із Теплої Софії (колишня трапезна, - Ред.), який стилістично інший. Як тільки його встановили, так сталось, що одразу загарбницькі війська почали відходити від Києва і з Чернігівщини. Сьогодні триває реставрація та відновлення всіх хрестів Софійського собору коштом меценатів, зокрема центрального - за сприяння мерії Лісабону.

Софія Київська (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

В даний час Софія приймає численних світових лідерів. Які враження вони отримують під час відвідування собору?

Я завжди прагну продемонструвати іноземним делегаціям частину їхньої історії. У 2022 році президент Франції Емануель Макрон був глибоко вражений тим фактом, що Анна Ярославівна мала нагоду споглядати ці фрески та мозаїки, ходити по мозаїчній підлозі та підніматися сходами веж, щоб дійти до хору. Саме тут її батько благословляв її на шлюб із французьким королем Генріхом I.

Я продемонструвала Президенту Макрону графіті на стіні собору, де Анна особисто залишила своє ім'я. Він уважно подивився і зауважив: "Такий же підпис можна знайти на грамоті Суасонського абатства". Хоча там зазначено Анна Регіна, оскільки в той час вона виконувала обов'язки королеви-регентки для свого малолітнього сина Филипа. А напис в соборі був зроблений ще в часи, коли вона була князівною.

До речі, поруч із написом Анни розташоване графіті, яке згадує про поховання Ярослава Мудрого. Завдяки цьому напису ми можемо з упевненістю стверджувати, що князя поховали в неділю, 20 лютого 1054 року.

Я подарувала президентові Макрону факсимільну версію Реймського Євангелія, про яке ми вже говорили раніше. Це викликало в нього справжній культурний шок.

І Федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц відвідував Софію. Його вразила у соборі є фреска "Готські ігри".

Напис, зроблений Анною Ярославівною (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Опис поховання Ярослава Мудрого (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

- У вас зараз експонується особлива "воєнна" ікона, розкажіть про неї?

- Це ікона, на якій зображено Петра Конашевича-Сагайдачного, який не так давно став святим. Вона дуже символічна, бо написана на залишках ящика з-під набоїв, який привезли із Бучі. Сагайдачний - унікальна фігура в нашій історії. Він знаменитий і уславлений тим, що розбив війська московітів.

Перед війною ми планували привезти оригінал меча Сагайдачного, який зберігається на Вавелі у Кракові. Але через бойові дії все скасували. Я не могла відмовитись від цієї ідеї, тому почала шукати копію.

Виявилось, що її у 2019 році зробили для наших військово-морських сил. Я почала спілкуватись із керівництвом ВМС і таки вдалося знайти копію меча, який свого часу знаходився на фрегаті "Гетьман Сагайдачний".

Його доставили до Києва саме до 400-річчя з дня смерті гетьмана Сагайдачного. У цей день ми організували велику подію: Настоятель Православної Церкви України, Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, освятив меч, ікону з Бучі та прапори військово-морських сил.

Ікону Петра Конашевича-Сагайдачного створили на залишках ящика з-під боєприпасів (джерело: РБК-Україна/Віталій Носач).

Копія меча гетьмана Сагайдачного (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Чому в даний час богослужіння в Софії Київській відбуваються надзвичайно рідко?

Коли у соборі збирається велика кількість відвідувачів, температура та вологість різко зростають, що негативно впливає на монументальний живопис XI століття. З цієї причини ми прагнемо контролювати потік людей, адже важливо зберегти цю цінну спадщину.

Ми навіть фрески підсвічуємо спеціальним світлом середньої шкали, бо звичайне має ультрафіолет і інфрачервоні промені, через які фарба вицвітає, а наше світло не шкодить.

Яким чином змінилася діяльність Заповідника з початку війни?

Спочатку ми призупинили нашу діяльність: деякі колеги вирушили до військових частин, інші евакуювались. 15 травня 2022 року ми відновили роботу всіх музеїв і тепер функціонуємо без вихідних. Під час війни ми організували безліч заходів на державному рівні, таких як Саміти Перших леді та джентльменів, церемонії вручення Президенту України вірчих грамот від послів різних країн, а також зустрічі делегацій високого урядового рівня.

Окрім того, музейні працівники щоденно ведуть свою роботу: це наукові дослідження, це і реставрація музейних предметів і нерухомих памʼяток, екскурсії для дорослих відвідувачів і дітей, квести, майстер-класи, музейні і музичні фестивалі, і ще багато чого, про що можна дізнатися з анонсів на нашому музейному сайті, у ФБ та інших соцмережах.

У нас багато подій для діток, бо маємо безпечні місця, де їх сховати під час тривоги. Намагаємось заробляти кошти, бо є серйозне недофінансування від держави. Бюджет на розвиток у нас практично нульовий. І в цій прогалині нам дуже допомагають наші меценати.

Інтер'єри Софії Київської (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Софія Київська визнана об'єктом світової спадщини ЮНЕСКО. Чи отримуєте ви зараз підтримку від цієї організації?

Зараз заповідник, завдяки фінансуванню ЮНЕСКО та Лісабонського університету разом з їхніми викладачами, провів 3D-сканування Софійського собору та дзвіниці. На основі отриманих даних вже створено модель напружено-деформованого стану дзвіниці, яка враховує можливі впливи, такі як удар дрона, сейсмічні навантаження та диверсійні дії.

Ми також очікуємо на прибуття різноманітних приладів, таких як сейсмографи та акселерометри, які зможуть реєструвати вібраційні навантаження від вибухів. Наразі в нас немає необхідних засобів для таких вимірювань. Використання розрахункової моделі дозволить виявити вразливі ділянки в конструкції пам'ятки, щоб, за потреби, заздалегідь провести їх укріплення.

З гуманітарною допомогою дуже виручають наші колеги з Німеччини. Ми отримали від них багато необхідних матеріалів для пакування, реставрації, зберігання музейного фонду, вогнегасників, осушувачів.

Торік вони подарували найсучасніші, легкі риштування для реставрації монументального живопису в Софійському соборі. Ціна їх майже 150 тисяч євро. Наші художники-реставратори були дуже вдячні німецьким колегам за ці засоби.

Риштування, отримане Софією Київською, було дарунком від німецьких майстрів (джерело: РБК-Україна/Віталій Носач).

Чи зможе Україна, після здобуття перемоги, відновити втрачені цінності?

Протягом трьох десятиліть незалежності України нам не вдалося досягти цього. У певний період в державі функціонувала спеціальна організація, відповідальна за переміщення культурних цінностей, але згодом вона була розформована.

Не так давно мені приснився дивний сон: я приходжу на роботу, а колеги повідомляють, що відбувається процесія. Я озираюсь і бачу, як до Софії несуть ікону Миколи Мокрого та мощі Ярослава Мудрого. У мене на очах з'являються сльози. Мрію про те, щоб ці духовні скарби знову стали частиною України. Я вже 16 років присвятила цьому боротьбі. Це все ще моя недоспівана пісня.