Генерал поділився інформацією про чотири помилки, які допустили державні органи та військове командування за два роки конфлікту.

Деякі події відбулись на його очах

Генерал ЗСУ та колишній керівник Генерального штабу Віктор Муженко поділився своїм баченням чотирьох основних помилок, які були допущені владою і військовим керівництвом протягом двох років масштабного конфлікту. Він також навів можливі шляхи для їхнього уникнення.

Про це він розповів в інтервʼю Фактам. За його словами, легко вказувати на певні помилки, не беручи безпосередньої участі в процесах організації цього опору, або стоячи в стороні й спостерігаючи з боку всі події.

"Це завжди питання особистого сприйняття. Проте є деякі події, свідком яких я був і в яких брав участь. Я вважаю, що однією з помилок на початковому етапі вторгнення стало проведення переговорів. Коли вже в перші дні почали обговорювати з російською стороною умови завершення конфлікту, включаючи можливу окупацію певних територій України, і все це без жодних гарантій. На мою думку, це продемонструвало слабкість української позиції," — зазначає він.

Муженко каже, що це сталося в той момент, коли росіяни розгубились від тієї неочікуваної жорсткої зустрічі, яку одразу їм організували Збройні Сили України й українське суспільство. Він додав, що це було досі не оцінене патріотичне піднесення на рівні не лише окремих людей, а й цілих громад.

"Прикладів дуже багато. І на Чернігівщині, і на північній Київщині, і на північній Житомирщині, і на Харківщині, і на півдні. Росіяни не очікували такого. Вони сподівалися на бравурні марші, квіти, аплодисменти та хліб і сіль. Однак цього не сталося. І тут їм, розгубленим, запропонували обговорити умови припинення бойових дій. На мою думку, це дуже швидко створило в них враження, що влада України почала прогинатись через цю агресію. До речі, прогнозовану, але чомусь неочікувану", -- розповів генерал.

За словами Муженка, спочатку існував спонтанний рух спротиву. Децентралізований підхід до дій, надання значних повноважень командирам нижчого рівня та невтручання вищого керівництва в їхні рішення дозволяло їм ефективно маневрувати своїми ресурсами. Ця децентралізована, хаотична та асиметрична стратегія виявилася результативною в бойових операціях. Проте, на думку Муженка, для успішного функціонування децентралізованого командування необхідна дисциплінована ініціатива.

"Ця непередбачуваність спочатку сприймалась як природна. Проте з часом це призвело до серйозного дисбалансу в управлінні та контролі процесів. Наприклад, незрозумілий і неконтрольований відхід з Луганської області — покидання Станиці Луганської й Щастя, де залишився непідірваний міст. Чому так сталося?" — запитує він.

Екс-начальник Генерального штабу зазначає, що реальної загрози не існувало, адже існував потужний бар'єр (річка Сіверський Донець), здатний тривалий час протистояти російським військам. Проте, командні пункти були переведені в тил на десятки, а інколи й сотні кілометрів, і не завжди це було виправдано ситуацією. Це стала другою помилкою нашої влади та військового командування.

Третьою помилкою є мобілізація, оскільки в той час панував справжній хаос.

"Всі охочі приймалися без жодного відбору, що призвело до хаосу. Фахівців з радіоелектронної боротьби могли направити в піхоту, тоді як військових з піхотних підрозділів відправляли у зв'язок. В результаті внутрішніх переміщень якось намагалися вирішувати цю проблему. Постійний наплив новобранців у той час створив труднощі для майбутнього. Деякі командири почали вважати, що людські ресурси безмежні, і не приділяли належної уваги плануванню своїх дій, не усвідомлюючи, що населення в країні обмежене, а також що відбулася значна міграція. Це означає, що незабаром може виникнути ситуація, коли поповнення армії стане серйозною проблемою", — зазначив Муженко.

Генерал зазначив, що на проведення мобілізації без попереднього оголошення впливали численні обставини. Людей залучали лише для того, щоб задовольнити потребу у чисельності в військових підрозділах.

Навіть при перевищенні цієї потреби, виникли труднощі з розподілом добровольців. Які наслідки це мало? У 2016 році, після формування командування Сил спеціальних операцій, був введений спеціальний реєстр фахівців, які є дефіцитними. До цього переліку увійшли військовослужбовці ССО, снайпери, інструктори навчальних закладів, оператори протитанкових керованих ракет та інші критично важливі спеціальності, що потребують тривалої та специфічної підготовки. І куди ж вони поділися? Хто звернув увагу на цей облік? І взагалі, якщо інформація про можливе вторгнення була відома, чому виникло таке безладдя в таких масштабах? — підкреслює він.

Муженко зазначає, що втрати під час перших днів масштабної агресії сягнули приблизно тих же показників, що й за весь 2014 рік. "Я висловив це у присутності свідків колишньому головнокомандувачу та начальнику Генштабу. Після цього почали приховувати цю інформацію", — додав він.

Четверта помилка стосується аспектів укріплень. Наприкінці березня, повертаючись з Донбасу, він дізнався, що російські війська починають відводити свої сили з району Києва.

Полковник Олександр Махачек, освічений і досвідчений офіцер, який загинув на Донбасі 30 травня 2022 року і був посмертно нагороджений званням Героя України, і я привезли карту. На цій карті були відзначені рубежі, які потребували дообладнання, а також ті, що були реконструйовані ще в 2015-2016 роках, але потребували відновлення військової присутності для їх належного функціонування. Я сказав: "Підготуйте розпорядження". "Ми будемо переходити в наступ, а не залишатися в обороні". Ця карта досі зберігається в одній з підрозділів Генерального штабу. Обговорювалася ситуація як у Запорізькій області, так і на Донбасі, зокрема в напрямках Покровська та Часового Яру. Ще раз підкреслюю, що це відбувалося у березні 2022 року, — згадував Муженко.

Тоді він зателефонував одному з керівників, що відповідав за технічне забезпечення, і запитав: "Скільки у вас є лопат?"

"Хоча трактор чи бульдозер можуть значно полегшити роботу, все ж необхідно копати окопи, адже вони забезпечують безпеку солдатів. Лопата є одним з найважливіших інструментів для піхоти, незалежно від її розміру — маленька саперна чи велика. У часи АТО деякі цього не усвідомлювали. Тоді виникали запитання: 'Чому наші окопи не викопані?' Я одного разу сказав одному народному депутату, який, як стверджував, служив: 'Чи я мушу прийти і особисто рити окопи для вас?' Він відповів, що лопат є. 'Скільки?' — 'Двадцять тисяч'. — 'Але для армії з півмільйона це ж нічого не змінює'. Цю розмову я пам’ятаю дуже чітко," — підсумував він.

Раніше в "Телеграфі" повідомлялося, що військовий аналітик висловив думку про одержимість Путіна конфліктом з Україною.