Два года спустя, после завершения расследования: аспекты, которые осложнили успешное разрешение дела «пленок ОАСК».

Автори: представники правозахисної організації "Автомайдан" Олексій Коновалов та Вадим Валько.

Паша, какие у нас задумки на сегодня? Как мы планируем реализовать нашу стратегию, чтобы достичь поставленных задач?

— Главное — держать её близко, Игорь (с)

Ці висловлювання походять з відомих "плівок ОАСК", які стосуються колишнього очільника ліквідованого Окружного адміністративного суду столиці Павла Вовка. Наприкінці минулого року відзначалося два роки з моменту створення цього суду, тоді як Вовк уже втратив свої повноваження і наближається до ймовірного звільнення з посади судді.

Прогнозувати подальшу долю очільника ліквідованого Окружного адміністративного суду Києва та його колег-суддів не є складним завданням. Упродовж останніх років їхня робота в основному полягала в проведенні судових засідань, але тепер вони опинилися на лаві підсудних. Організація Автомайдан вирішила звернути увагу на кількість справ, пов'язаних із "плівками ОАСК", а також на їхню серйозність і потенційні наслідки для цих суддів у найближчому майбутньому.

Дослідимо, яким чином Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК) став невід'ємною частиною судової системи України. Однією з основних причин цього є його стратегічне розташування в столиці, що надало суду особливі повноваження. Цей аспект, разом із певними недоліками у формулюванні нормативних документів, призвів до зростання впливу ОАСК у правовій сфері.

Раніше, щоб подати позов проти важливих державних установ, таких як Кабінет Міністрів, різні міністерства, Національний банк або Центральна виборча комісія, потрібно було звертатися до Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК). Судді цього суду неодноразово виявляли упередженість, приймаючи рішення, які вигідні тим, хто пропонував кращі умови. Яскравим свідченням цього стало телефонне спілкування Павла Вовка у березні 2019 року, під час якого він висловив свою думку стосовно однієї зі справ, що розглядалися в ОАСК: "Якщо вони готові це фінансувати, ми можемо забезпечити їм бажане рішення, а якщо ні — нехай шукають інші варіанти".

Значну роль у формуванні цього "судового гіганта" відіграли особисті зв'язки та знайомства голови Павла Вовка з багатьма впливовими особами, серед яких були високопосадовці та політики. Він підтримував близькі стосунки з Сергієм Ківаловим, який вважався "сірим кардиналом" судової системи за часів президентства Віктора Януковича, а також з Андрієм Портновим, ще одним важливим "тіньовим куратором" у цій сфері в той період.

З часом Київський окружний адміністративний суд набув важливого значення в політичних і економічних процесах України. Багато суддів цього суду володіють значними фінансовими активами, що привернуло увагу не лише журналістів, але й правоохоронних структур. Суд неодноразово опинявся в центрі скандалів через рішення, які викликали запитання і ставилися під сумнів з правової точки зору.

Заява Олексія Данілова, колишнього секретаря Ради національної безпеки і оборони, стала важливою подією. Він підкреслив плани президента-втікача Віктора Януковича повернутися в політичну діяльність на фоні масштабної агресії з боку Росії, згадавши при цьому рішення Окружного адміністративного суду Києва. У статті "Два плани Кремля. Хто міг зайняти ключові позиції в Україні, якби Київ зазнав поразки", журналісти "Української правди" детально досліджують причини, чому суд не зміг отримати доступ до реєстру, а також обставини, що призвели до захоплення його приміщення співробітниками Служби безпеки України.

На протяжении пяти лет мы продолжаем быть неповторимой организацией, успешно преодолевающей все возникающие преграды. Нам удалось удержать свою независимость, избежать закрытия, реформирования и внешнего давления.

Це ще одна з висловлювань Павла Вовка, про яку ми вже згадували раніше. Вона була озвучена на початку 2019 року, під час президентських перегонів в Україні. Тоді Вовк разом зі своєю командою навіть не підозрювали, що їхні розмови записуються детективами.

У 2019 і 2020 роках Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) оприлюднило аудіозаписи, які стали підставою для нових підозр та звинувачень. Ці матеріали містять розмови представників Окружного адміністративного суду Києва, в яких вони обговорюють свої плани впливати на діяльність державних установ, заважати реформам і ухвалювати вигідні для себе рішення. Рекомендуємо переглянути перші дві частини документального фільму "Слідство.Інфо", щоб глибше зануритися в суть цих розмов.

Однак, незважаючи на брак переконливих свідчень, справа "плівок ОАСК" безперечно запам'яталася в історії українського правосуддя. Чимало суддів, які стали об'єктом цього резонансного скандалу, фактично самі ж ініціювали кримінальні розслідування у зв'язку зі своїми діями.

Для Автомайдану ці питання мають надзвичайну важливість, оскільки на початкових етапах представники правоохоронних органів акцентували увагу на ролі Окружного адміністративного суду Києва у розвитку подій під час Революції Гідності. У 2013 році рішення, ухвалені суддями цього суду, стали основою для заборони мирних акцій протесту в столиці. У процесі розслідувань, які проводилися прокуратурою та НАБУ, були виявлені інші ймовірні правопорушення, вчинені особами, пов'язаними з судовою системою.

"Дорогой руководитель, давайте создадим нечто уникальное! Я просто не могу скрыть свою восторженность!"

Ця фраза належить Євгенію Аблову, який виконує функції заступника Павла Вовка. Висловлювання швидко здобуло популярність у соціальних мережах, перетворившись на мем, незважаючи на те, що його автор наразі під слідством. Первинне розслідування, яке стосується "плівок ОАСК", зосереджене на обвинуваченнях у перешкоджанні діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) та втручанні в роботу судових інститутів. У цій справі фігурують голова ОАСК Павло Вовк, його заступники Євгеній Аблов та Ігор Погрібніченко, а також суддя Суворовського районного суду Одеси Іван Шепітько.

Йдеться про системи, які передбачають ухвалення "комфортних" рішень за участю суддів, адвокатів та контрольованих недержавних організацій. Учасники цих угод намагалися уникнути запланованої кваліфікаційної атестації суддів ОАСК, оскільки боялися втратити свої посади. Крім того, записи, пов'язані з Вовком та його колегами, свідчать про їхні наміри інтегрувати своїх представників до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Проте на ранніх стадіях розслідування виникли деякі складнощі. Спочатку Вища рада правосуддя вирішила залишити Вовка на його посаді, не відсторонюючи його від виконання службових обов’язків. Після цього Державне бюро розслідувань розпочало перевірку з метою виявлення можливих випадків "перевищення службових повноважень" з боку прокурорів, які були залучені до цієї справи. Наступним кроком стало рішення Печерського суду, який зобов'язав Офіс Генерального прокурора закрити справу, тоді як Шевченківський районний суд у Києві відмовив у клопотанні про продовження слідства. Як наслідок, прокурорам довелося терміново завершити розслідування і підготувати обвинувальний акт.

Проте це лише початок. Наступні роки перетворилися на справжню "одіссею", сповнену численними судовими розглядами, апеляціями та затримками в отриманні документів.

Тільки в травні 2024 року, після чотирирічного ретельного розслідування, у суді були висунуті обвинувачення. Розгляд справи розпочався в Печерському районному суді Києва, де розміщені офіси Вовка та Аблова в Окружному адміністративному суді. Довіра до "печерського правосуддя" залишається надзвичайно низькою, а сам процес фактично затих через численні клопотання щодо усунення суддів.

Я полностью одобряю все современные методы в сфере правосудия.

Сконцентруємось на другій справі, яка отримала назву "плівки ОАСК". Її розгляд у Вищому антикорупційному суді триває вже понад два роки, і темпи процесу настільки повільні, що їх можна порівняти з черепахою, що зовсім не просувається вперед.

У ході даного розслідування Павло Вовк і його однодумці підозрюються у створенні злочинної спільноти, яка намагалася отримати контроль над державними органами. Їхня діяльність включала маніпуляції з ключовими елементами судової системи та встановлення штучних перешкод, що ускладнювали її ефективне функціонування.

У матеріалах слідства зафіксовано, як Вовк спілкується зі своїми колегами щодо можливостей встановлення контролю над Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією суддів (ВККС) та Вищою радою правосуддя (ВРП). Під час їхніх розмов аналізуються методи впливу на Конституційний Суд, а також процес призначення суддів до Верховного Суду. Окрім цього, обговорюються питання ухвалення замовних рішень і стратегія зриву одного з засідань Дисциплінарної палати ВРП шляхом подання неправдивого повідомлення про замінування приміщення, де планувалося розглядати справу стосовно дисциплінарної відповідальності заступника Вовка, Євгенія Аблова. Таким чином, "плівки ОАСК" демонструють справжнє обличчя "вовчого правосуддя", яке, на щастя, вже було ліквідовано.

На сьогоднішній день обвинувальні висунення зроблені проти десяти осіб у цій справі. До цього списку входять голова суду Павло Вовк, його заступники Євгеній Аблов та Ігор Погрібніченко, а також чотири судді: Ігор Качур, Олексій Огурцов, Богдан Санін і Володимир Келеберда. Серед тих, хто підозрюється у скоєнні правопорушень, також є колишні члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів Сергій Остапець і Микола Сірош, а також адвокат Олександр Кротюк. Особливо варто зазначити, що колишній голова Державної судової адміністрації Назарій Холоднюк також підлягав розслідуванню, однак його справа була закрита через сплив терміну давності.

У цьому випадку слід акцентувати увагу на кількох ключових аспектах: перешкоджання розслідуванню, очевидна підтримка підозрюваних, а також тиск на суддів. Наприклад, Офіс генерального прокурора намагався вплинути на діяльність НАБУ стосовно суддів ОАСК, погрожуючи прокурорам, які займалися цією справою, "невідворотними наслідками".

Суддя Сергій Вовк, який працює в Печерському районному суді столиці України, став об'єктом жвавої дискусії. Він висловив свою позицію, зазначивши, що Генеральна прокуратура повинна взяти на себе відповідальність за цю справу і передати її до іншої юрисдикції. Після цього він ухвалив рішення про вилучення з реєстру інформації, що стосується підозри, висуненої проти Павла Вовка.

Вища рада правосуддя прийняла рішення не розглядати запит про тимчасове усунення Вовка, одностайно передавши цю справу генеральному прокурору Ірині Венедіктовій. Члени ради обґрунтували своє рішення тим, що прокуратура не надала достатньої доказової бази, яка б підтверджувала законність вручення підозри Вовку. Варто зазначити, що у дискусії щодо цієї справи брали участь навіть ті члени ВРП, які згадані в матеріалах НАБУ. Через карантинні обмеження багато журналістів не змогли потрапити на засідання, а оточення будівлі ВРП було заблоковано силами Національної гвардії.

Крім того, Вища рада правосуддя висловила свої заперечення щодо рішення, яке стосується відсторонення суддів Окружного адміністративного суду Києва: Євгенії Аблової, Ігоря Качура, Володимира Келеберди, Олексія Огурцова та Ігоря Погрібніченка. Щодо трьох останніх члени ради направили відповідні запити генеральному прокурору, в той час як по відношенню до Аблової та Качура було прийнято рішення про відмову, акцентуючи увагу на тому, що надані матеріали не є достатніми для задоволення клопотання.

Виявилося, що уникнення тиску на слідчих суддів ВАКС є надзвичайно складним завданням. Наприклад, Тимур Хамзін поніс відповідальність за ухвалення рішення про обшук у квартирі судді Келеберди, але згодом це рішення було скасовано Верховним Судом. Схожа ситуація сталася і з суддею Андрієм Біцюком, який дав дозвіл на примусовий привід Вовка до суду. У той же день він потрапив під дисциплінарний контроль Вищої ради правосуддя, яка розглядала питання про продовження терміну слідства у справі "плівок ОАСК". І це рішення також було скасовано Верховним Судом. Додатково, чернігівський суддя Геннадій Салай, який дав згоду на прослуховування кабінету Вовка, також підпадає під дисциплінарні санкції.

На даному етапі як захист, так і звинувачення вдавалися до різних стратегій, щоб затягнути ознайомлення з матеріалами справи. Наприклад, адвокати захисту залучили юриста з обмеженими можливостями зору, котрий вимагав переведення всіх письмових документів, які налічували 220 томів, на шрифт Брайля. Це спонукало прокурорів подати до суду клопотання щодо обмеження часу, наданого захисту для ознайомлення. Однак, після передачі справи до суду, процес затягування став ще складнішим і тривалішим.

На початкових етапах роботи Вищого антикорупційного суду (ВАКС) судді зіткнулися з численними викликами під час розгляду справ. Часто виникали ситуації, коли судді відмовлялися брати участь у засіданнях або їх усували з процесу. Лише в вересні 2022 року вдалося сформувати суддівську колегію, до якої увійшли Віктор Ногачевський, Маркіян Галабала та Олена Танасевич. Тим не менш, цей склад ще не є остаточним.

На етапі судового розгляду, як і під час досудового розслідування, Вовк разом зі своєю командою часто не з’являлися на засідання. Вони в основному витрачали час на пошуки адвоката для захисту свого підзахисного або на пояснення причин його відсутності на зустрічах з захисником. Після таких інцидентів, зазвичай, судові засідання закінчувалися.

Коли підсудні намагалися підтвердити свою хорошу фізичну форму, надаючи відповідні медичні довідки, їхні адвокати займалися іншими правовими аспектами. Суддя, що головував на процесі, відкрито висловлював сумніви щодо правдоподібності їхніх свідчень, закликаючи захисників "брати більш активну участь і з’являтися лише на одному слуханні". Це призводило до кумедних ситуацій: наприклад, одне слухання було скасовано, оскільки один із адвокатів вирішив провести час із дітьми в аквапарку.

У жовтні 2022 року суд ухвалив рішення про накладення штрафів на Вовка, Саніна, Аблова, Келеберду, Огурцова, Погрібніченка та Качура за їх нерегулярну присутність на шести засіданнях поспіль. Хоча штраф був максимально можливим, ситуація виглядала досить іронічно для Вовка та його колег: кожен з них зобов'язався сплатити по 5200 гривень.

З іншого боку, суд витратив приблизно 6 тисяч гривень на розсилку повісток усім обвинуваченим та їхнім адвокатам. Хоча накладення фінансових штрафів виявилося ефективним, результати їх виконання стали помітні лише згодом і не охоплювали всіх учасників процесу. Тому на початку листопада суддям довелося вжити заходів для примусового виклику Вовка, Аблова, Качура та Погрібніченка на засідання суду.

Саша, у тебя когда-нибудь возникали сомнения относительно того, существует ли коррупция в нашей политической системе?

Документи, які Павло Вовк надіслав до НАБУ, містять характеристику його особистісних якостей та відгуки колег, у яких зафіксовано чимало правдивих моментів. Він дійсно вражає своєю здатністю миттєво пристосовуватися до нових умов. Після ухвалення рішення про примусовий виклик, учасники процесу вирішили змінити свою стратегію — почали поступово уникати участі в судових засіданнях. Основними причинами їхньої відсутності стали: хвороби, лікарняні, відпустки та затори на шосе.

Під час засідань Вищого антикорупційного суду було зазначено, що з червня 2022 року до травня 2023 року жодна з 21 сесій не проходила з присутністю всіх зацікавлених сторін. У зв'язку з цим суд ухвалив рішення встановити термін для подачі всіх заяв, скарг та заперечень, щоб "забезпечити належний час для детального розгляду справи".

З того часу цей процес перетворився на справжній театр абсурду, сповнений несподіваними поворотами та подіями. Наприклад, Погрібніченко влаштував вражаюче видовище, відмовившись від послуг адвоката та просячи додатковий час для пошуку нового захисника. Після його призначення, новий адвокат знову почав детально вивчати матеріали справи. Розгляд його клопотання та відмова у закритті справи затягнулися майже на півроку, а згодом обвинувальний акт був повернутий до прокуратури.

У квітні 2024 року Вищий антикорупційний суд України (ВАКС) завершив підготовку до розгляду справи та призначив слухання для детального вивчення матеріалів. Це стало поштовхом для тривалої серії вступних заяв від учасників процесу. Багато з присутніх підкреслювали, що не мають статусу підозрюваних або обвинувачених, що ускладнювало їхнє сприйняття конкретних звинувачень, які їм були висунуті. Цей етап виголошення вступних заяв тривав протягом всього літа і на початку осені, хоча зазвичай подібні процесуальні дії закінчуються за кілька засідань.

Розгляд даної справи було призупинено на певний час у зв'язку з відпусткою судді Олени Танасевич. На її місце призначили суддю Олексія Кравчука, який висловив занепокоєння щодо можливого конфлікту інтересів, оскільки раніше, в 2017-2018 роках, працював разом з одним із підсудних на одній кафедрі. Хоча він подав заяву про самовідвід, її не було задоволено, тож слухання продовжуються з новою суддівською колегією, до складу якої увійшли Ногачевський, Галабала та Кравчук.

Проте існує один суттєвий момент: через зміну судді в складі колегії, нам довелося почати процес заново. Це насправді означає, що ми повернулися на півроку назад і знову будемо слухати вступні заяви захисту. Важливо підкреслити, що всі засідання транслюються в прямому ефірі на YouTube-каналі ВАКС, що дозволяє всім охочим слідкувати за ними в режимі реального часу.

Благодаря нашей настойчивости и стремлению к справедливости, мы пришли к выводу о неправомерном обогащении, что противоречит Конституции. Теперь перед вами открываются новые возможности для реализации ваших целей. Тем не менее, обсуждение моральных ценностей остается актуальным и требует нашего внимания.

Що сталося з суддями Окружного адміністративного суду Києва після його закриття? Якщо ви вважаєте, що їх усіх усунули з роботи з ганьбою, то ви помиляєтеся. Вони залишилися на своїх позиціях і продовжують отримувати значні зарплати, які фінансуються з бюджетних коштів платників податків. При цьому, вони не розглядають жодних судових справ, фактично заробляючи мільйони без будь-яких зусиль.

Протягом першого року, коли 52 судді Окружного адміністративного суду Києва не виконували свої обов’язки, державні витрати сягнули приблизно 79 мільйонів гривень. Щомісячні витрати на їх утримання перевищують 6 мільйонів гривень. Якщо суд залишиться неактивним ще впродовж наступних двох років, загальні витрати можуть зрости до 150 мільйонів гривень.

Павло Вовк, екс-голова ліквідованого суду, щорічно отримує приблизно 2 мільйони гривень. Це підтверджує, що наші податкові кошти продовжують фінансувати суддів, чия діяльність у сфері "політичної корупції" вже тривалий час викликає гнів у суспільстві.

У період з 2021 по 2023 рік Ігор Качур, Володимир Келеберда, Олексій Огурцов, Богдан Санін та Євгеній Аблов заробили на 500 тисяч гривень менше, ніж їхній керівник, отримуючи по 5,5 мільйона гривень кожен. Качур і Аблов прагнуть уникнути активної діяльності, подавши запити на почесну відставку з довічними фінансовими виплатами. Проте Вища рада правосуддя тимчасово призупинила розгляд цих заяв у зв'язку з незавершеними дисциплінарними справами щодо суддів.

Не так давно з'явилися обнадійливі новини. У травні 2022 року Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про передачу значної суми на підтримку Збройних сил України, що перевищує 3,7 мільйона доларів, 840 тисяч євро, 20 тисяч фунтів стерлінгів і 230 тисяч гривень. Цей результат став можливим завдяки злагодженим зусиллям Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Знайдені кошти були виявлені у таємній квартирі Юрія Зонтова, який є родичем Павла Вовка. Сам Юрій Зонтов також підлягає розгляду у Вищому антикорупційному суді у справі, що стосується корупційних злочинів.

Нещодавно Третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила рішення про накладення санкцій на Павла Вовка, що ініціює процес його звільнення з посади судді. Додатково, його відсторонили від виконання суддівських функцій. У цьому документі підкреслюється, що Вовк:

Щоб завершити процес звільнення колишнього голови ОАСК, необхідно дочекатися рішення Вищої ради правосуддя в її повному складі.

Отже, ми опинилися в ситуації, яка викликає значний інтерес, але, на жаль, її розвиток відбувається надзвичайно повільно через так званий "процесуальний спам". Ця затримка, безсумнівно, триватиме, оскільки етап судового розгляду вимагає уважного аналізу доказів, що створює численні можливості для затягування процесу. Тим часом судді скасованого ОАСК продовжують без особливих труднощів отримувати свої мільйонні компенсації щорічно.

Однак не слід втрачати надію. Спочатку ситуація виглядала так, що ліквідація Окружного адміністративного суду Києва є не лише малоймовірною, а й надзвичайно складною. Від моменту внесення термінового законопроєкту щодо закриття ОАСК до фактичного виконання пройшло більше півтора року.

Проте всі ці зміни стали можливими завдяки невтомній праці свідомих громадян, які не зупинялися у своїй боротьбі. Від численних протестів на вулицях до тисяч електронних петицій, що закликали до закриття суду, а також заяв про корупцію від антикорупційних організацій і санкцій, накладених США — їхня рішучість і енергія виявилися вирішальними факторами в цій ситуації.

Заплановано створення нової судової інстанції, яка отримала назву Київський міський окружний адміністративний суд, на базі ліквідованого Окружного адміністративного суду Києва. Хоча ця структура вже зареєстрована як юридична особа, її діяльність поки що не розпочалася. На сьогоднішній день важко передбачити, коли саме це станеться.

Символічно, що напередодні річниці закриття ОАСК Верховна Рада України ухвалила законопроєкт, який відкриває шлях до створення нового судового органу — Вищого суду з публічно-правових спорів (ВСПС). Ця нова інституція частково відновить функції ліквідованого суду. Прийняття цього рішення є критично важливим для отримання Україні 1,1 мільярда доларів від Міжнародного валютного фонду. Однак, Офіс Президента має намір створити суд, який залишиться під його контролем, що фактично усуне міжнародних партнерів та представників громадянського суспільства з процесу відбору нових суддів.