Дуло танка перед лобовим склом, контузія від вибухів і незламна прив'язаність до рідного міста: яке це - бути водієм таксі в прифронтовому Харкові?

Професія водія таксі залишається недостатньо обговорюваною у суспільстві. Це сприяє зміцненню застарілих стереотипів не лише щодо жінок-водіїв, а й щодо жінок в цілому. Всеукраїнський сервіс OnTaxi акцентує увагу на силі та рішучості жінок, які беруть своє життя під контроль і впевнено ним керують, як у прямому, так і в переносному сенсі. Харків, розташований біля фронту, незважаючи на тривоги та загрози обстрілів, продовжує жити повноцінно, і водії жіночої статі також відіграють важливу роль у цьому процесі.

Олександра, чотири роки партнерства з OnTaxi.

Олександра, яка походить із Харкова (Салтівка), пережила повномасштабне вторгнення російських військ в Україну. На той момент вона вже працювала водієм у службі OnTaxi, активно беручи участь в евакуації людей, вивозячи їх на своїй машині до більш безпечних регіонів, зокрема на захід. Проте сама Олександра ніколи не розглядала можливість залишити своє рідне місто. Незважаючи на повітряні тривоги та вибухи, Харків для неї залишається символом спокою та любові.

Дівчина захоплювалася автомобілями ще з малечку: у 14 років вперше сіла за кермо, а в 18 отримала водійське посвідчення категорії С. Вона не обмежувалася лише легковими автомобілями, а також їздила на бусах. Перед початком повномасштабної війни вона працювала вдень у клінінгу, а вночі підробляла таксистом. Після вторгнення її робота водійкою стала основною діяльністю. Вона самостійно планує свій робочий графік, працює як вдень, так і вночі, і зізнається, що якщо не проведе за кермом хоча б добу, відчуває пригніченість.

"Мене ніколи не втомлює подорожувати. Хоча деяким це може набридати, для мене це завжди цікаво. Щодня відвідую центр Харкова і насолоджуюсь парком Шевченка, особливо після його оздоблення. Також я в захваті від природи в околицях міста," - розповідає водійка.

Олександра також дуже цінує можливість спілкуватися з пасажирами. Їй часто зустрічаються захоплюючі особистості, з якими можна обговорити безліч різних тем. Як жартує водійка, іноді в таксі можна натрапити на справжнього лікаря.

В її колекції накопичилось чимало незабутніх історій. З задоволенням згадує про свою подорож до Ніжина, що на Чернігівщині, разом із військовим, який перебував на лікуванні в Харкові. Вони вирушили в цю подорож без певної мети, просто щоб насолодитися дорогою. Втомлений, але вельми веселий військовий обрав Ніжин випадковим чином, і протягом всіх 450 кілометрів в один бік жартував та ділився цікавими спогадами. Олександра зазначає, що більшість її клієнтів складають саме військовослужбовці.

Одного разу, коли місто зазнавало обстрілів, дівчина отримала контузію. Вона була в автомобілі, коли поблизу пролунав перший вибух, за ним одразу ж послідував другий. Олександра встигла вибігти з машини і сховалася за нею. Вона зізнається, що завжди, коли відчуває страх, шукає прихисток саме там. Під час тих обстрілів дівчина думала, що це кінець її життя. Жахливі звуки вибухів на Держпромі також залишили глибокий слід у пам'яті, коли багато людей шукали укриття біля стін будинків. Проте, як розповідає Олександра, до таких умов існування в прифронтовому місті з часом звикаєш.

Наталя, понад 5 років співпраці з OnTaxi.

Наталя народилася в Сумській області, але свою молодість провела в Харкові. Наразі вона мешкає в селі неподалік від міста. Свій шлях водійки таксі жінка розпочала ще в часи, коли навігаційні системи не були популярними, і доводилося орієнтуватися за допомогою традиційних паперових карт. Тепер вона працює на новому автомобілі, брендованому OnTaxi. Коли на початку повномасштабного вторгнення її село було окуповано, Наталя використовувала своє авто, щоб вивозити рідних та односельців. Було й таке, що під час поїздки її автомобіль зупинило дуло російського танка, яке майже торкалося лобового скла.

Наталя говорить, що яскраві брендовані наліпки на автівці допомагали їй, вони слугували своєрідним маркером, що транспорт цивільний. Того дня жінка вивозила дівчину з немовлям. Під прицілом танка й автоматами російських солдатів вона криком просила їх пропустити. Їх пропустили. Три роки минуло від того часу Наталя продовжує волонтерити й підтримувати українських військових, часом возить посилки для них чи коли є необхідність доставити щось на ремонт. Чоловік жінки теж у війську.

Зараз життя у прифронтовому Харкові як рулетка, ділиться драйверка, виїжджаєш на замовлення і не знаєш, чи повернешся назад. Якось зупинилася біля кав'ярні попити кави, але саме отримала замовлення і поїхала на нього. Через кілька хвилин там, де вона збиралась відпочити за кавою, стався приліт.

Кількість людей у місті також зменшилася, але Наталя впевнено заявляє: "Я чекатиму, поки люди знову повернуться. Харків витримає!".

Перед тим, як стати водійкою на повну ставку, жінка мала досвід роботи в різних професіях: була маляркою, токаркою, а також особистою водійкою. Часто вона поєднувала ці заняття з роботою в таксі, виходячи на нічні зміни. Наталя не вважає себе ранньою пташкою, адже має багато домашніх справ, тому починає приймати замовлення на водіння лише після обіду і завершує свою діяльність перед початком комендантської години.

Серед усіх професій, які їй доводилося виконувати, робота таксистом приносить їй найвищу насолоду.

"Мені подобається мати можливість самостійно планувати свій час і досліджувати нові місця. Іноді отримую замовлення в таких містах, як Одеса, Київ, Полтава та Волинь. Наприклад, минулого року я вперше відвідала море. Привезла клієнта в Одесу і вирішила не поспішати з поверненням, а насолодитися ще одним днем на сонячному узбережжі," - ділиться Наталя.

Вона не турбується про свою безпеку, адже завжди може переглянути в додатку OnTaxi, кого запрошує до свого автомобіля, а також ознайомитися з рейтингом і відгуками про цю людину.

Ентузіазм Наталі до своєї професії яскраво проявляється в тому, як вона ставиться до свого автомобіля. Власними коштами вона прикрасила інтер'єр срібними стразами, замовила унікальні подушки під шию для сидінь як для себе, так і для своїх пасажирів, що робить кожну поїздку ще більш комфортною. Наталя ніколи не називає себе таксисткою, вважаючи себе водійкою, адже вважає, що коли людина викликає таксі, вона насправді запрошує особистого водія. Саме тому вона так дбайливо ставиться до своїх пасажирів.

Євгенія співпрацює з OnTaxi вже три місяці.

Корінна харків'янка Євгенія, незважаючи на повномасштабну агресію, залишилася в рідному місті і не має наміру його покидати. Вона мешкає тут разом із сім'єю та домашніми улюбленцями, а також володіє невеличким бізнесом — манікюрним салоном. Щоб забезпечити додатковий дохід, Євгенія вирішила спробувати себе в ролі водія. Після початку великої війни клієнтів на манікюр ставало все менше, а фінансові потреби залишалися. Оскільки Євгенія завжди любила водити автомобіль, вона шукала підробіток у цій сфері. Розглянувши різні варіанти, такі як кур'єрська доставка чи робота водієм у компанії, вона зупинилася на таксі, обравши співпрацю з мобільним додатком, що з'єднує водіїв і пасажирів. Гнучкий графік, що пропонується водіям, став вирішальним фактором у її рішенні.

"До тривог у місті ми звикли, вони стали нашими буднями, необхідно продовжувати працювати, щось робити", - говорить Євгенія

На самому початку масштабного вторгнення вона разом із донькою опинилася під вогнем у місті. Вони знаходилися на дорозі, і їм довелося шукати спосіб втекти від цієї небезпеки. Євгенія обожнює прогулянки містом зі своєю дитиною. Їй подобається все, адже Харків — це її рідне місто, і воно для неї ідеальне, що й не дивно!

5 відсотків від ста

На сьогоднішній день близько 5% водіїв співпрацюють із платформою OnTaxi. Цей показник майже не відрізняється від аналогічних даних інших українських сервісів таксі.

"Щороку кількість жінок у напрямі пасажирських перевезень зростає, але збільшення все одно незначне. На це впливають різні фактори. Хтось хвилюється за особисту безпеку, комусь така робота може виявитися складною фізично. Навіть мобілізаційні процеси в країні не підвищили суттєво показник. Індустрія таксі продовжує залишатися чоловічою справою. Але це не означає, що ситуація не зміниться в майбутньому, адже професія драйвера/драйверки має багато переваг. І ті, хто їх уже відчув, залишаться в ній надовго. В OnTaxi ми продовжуємо робити кроки, щоб ніша таксі-перевезень ставала гендерно рівною. І для цього варто працювати також із розвіюванням міфів та стереотипів у бік жінок-водійок. Адже робота має бути не лише матеріально вигідною, але й психологічно комфортною", - пояснює керівник офлайн-маркетингу сервісу OnTaxi Іван Біда.

У лютому компанія OnTaxi представила ініціативу "Як вона вивозить?", яка демонструє високу якість та професіоналізм жінок-драйверок. Проєкт акцентує увагу на їхній уважності до безпеки на дорогах та комфорту клієнтів.