"Ця війна жахливіша за війну 1939-1945 років": 98-річний ветеран розповів про свої болісні спогади.

Він розповів про життя під гул дронів та свій головний орієнтир.

Григорію Герасименку з Чернігівщини 98 років. Він застав Голодомор дитиною, пережив німецьку окупацію, а тепер щодня чує над своєю хатою гул російських дронів. Про своє життя довгожитель розповів у сюжет "Радіо Свобода" на YouTube.

Чоловік з'явився на світ 12 лютого 1928 року. Він зазначив, що його мета ясна та конкретна - досягти столітнього віку і стати свідком перемоги України.

"Я ще потихеньку тупаю, хочу пережити Путіна, щоб Україна стала вільною, щасливою та квітучою. Як я до цього доживу, то я буду великий молодець. Треба, щоб перемога була не путінська, а наша. Крим треба забрати, усе треба забрати", - наголосив пенсіонер.

Він поділився, що самостійно опікується домашніми справами, незважаючи на свій поважний вік. Користується паличкою для ходьби, читає газети та книги, веде щоденник, а новини йому передає син. На городі вирощує буряки, з власноруч зібраного щавлю готує зелений борщ, прасує білизну та топить піч у своєму домі.

Найбільш важкі спогади з дитинства, за словами пенсіонера, тісно пов'язані з подіями 1932-1933 років. У п'ять років, виховуючись у великій родині з восьми дітей, він став свідком розкуркулення. Його батька, заможного селянина, зарахували до "куркулів". Як розповідає співрозмовник, одного разу в їх дім прийшов уповноважений, який вилучив усе майно і частину худоби передав до колгоспу.

Сім'ю намагалися виселити двічі, і врятувало її лише те, що батькові вдалося "відкупитися". На думку довгожителя, навіть сусіди без статусу "куркулів" не уникнули тиску - від них вимагали податки та примусову здачу збіжжя, що він називає "сталінською заготівлею зерна".

Дідусь з сумом згадує про розкуркулення: у людей відбирали навіть їжу з печі, розбиваючи горщики.

"Це був спеціальний сталінський голод, щоб знищити геть усе їстівне. Отак убивали український народ, бо його ніколи не любили", - додає він.

Друга світова війна, за словами свідка подій, завітала до його села 21 вересня 1941 року, коли німецькі війська увійшли на його територію. Він згадує, що місцеві жителі тоді не зазнали переслідувань, хоча в сусідніх населених пунктах ситуація була зовсім іншою. За його переконанням, навіть ці окупанти ставилися до українців більш гуманно, ніж росіяни під час Голодомору, розкуркулення або ж під час сучасного вторгнення.

Сучасну війну чоловік вважає набагато жахливішою за ту, що він пережив у молодості. На його думку, основна причина цього - безпілотники, що кружляють над Кучинівкою, залишаючи по собі лише руїни.

"Не стріляли по мирних мешканцях. Стріляли тільки на фронті. А тепер б'ють і по Кучинівці. Хати погоріли, дрони летять всюди. Так що ця війна страшніша за Другу світову. Росіяни нас українцями ніколи не називали, ми були "хохли", - наголосив довгожитель.

Він насолоджується кавою і не уявляє свого життя без смартфона.

Раніше УНІАН повідомляв про 103-річну жительку Хмельниччини на ім’я Пелагея Качка, яка проживає у селі Михнів та була народжена у 1922 році. Найсумнішим спогадом з її дитинства вона вважає Голодомор, що забрав життя її бабусі та молодшої сестри; родина змогла вижити лише завдяки залишкам картоплі з минулого врожаю. У віці 20 років Пелагею депортували до Німеччини для примусових робіт, де, незважаючи на бідний раціон, робітники отримували каву, яка з того часу стала для неї символом життєвої сили та енергії.

Можливо, вас також привернуть увагу наступні новини: