Чи знайомі ви з українськими діалектами?

Північно-західна Чернігівщина (коло білоруського кордону)

Дорогі читачі та ще дорожчі читачки!

Золота осінь помалу переходить у свою кістляво-безлисту фазу, надворі холоднішає, настає час, коли хочеться міжлюдського порозуміння й тепла, а природа його тимчасово дати не в змозі. Тому сьогодні в нашій мовно-дорадчій рубриці буде другий випуск про українські говірки й діалекти. Адже що більше їх знаєш, то легше знайти з людьми спільну мову!

У зв'язку з темою дозволю собі нагадати, що літературна українська мова, яка має бути загальнозрозумілою, універсальною, призначеною для охоплення всіх царин життя, -- лише один різновид української мови. Він чітко визначений, кодифікований (упорядкований за допомогою правопису й словників) і регульований. Він же й найпрестижніший -- ним говорять у державних установах і пишуть офіційні документи. Але не єдиний.

Літературна мова завжди стає результатом змагання діалектів та говірок -- і твориться саме на їх основі. Переважно її осердям стає якийсь "серединний" діалект, найзрозуміліший для всіх жителів країни, -- однак з історичних причин літературними можуть стати й слова з інших територіальних варіантів. Українська, скажімо, наприкінці ХІХ століття творилась і на сході, й на заході -- але, оскільки з політичними рухами та друкованими виданнями ситуація була краща саме на заході, наша публіцистична лексика має більше західноукраїнських елементів.

У ідеальному світі літературна мова постійно еволюціонує, збагачуючись новими термінами, які відображають актуальні реалії поза межами мови. На жаль, наш світ далекий від ідеалу. Саме тому оновлення словників української мови відбувається досить рідко, а текстові корпуси, які дозволяють досліджувати вживання слів у сучасних джерелах, мають неоднозначний статус. Журналісти ж, у свою чергу, часто стикаються з труднощами у пошуку чітких правил для написання нових термінів, які з'явилися навіть десятиріччя тому.

Серед усіх цих недосконалостей залишається одне: вивчати мову самостійно, більше спілкуватися нею та використовувати слова, які нам до вподоби, без огляду на словники та правила.

А тепер – переходимо до розмов!

Ось вам шість речень із різних куточків України. Знайдете свій?

Certainly! Here’s a unique version of the text "1": "One."

На комірці водія висить моя куртка, а в кишені повинні бути годинник і ключі.

(У стодолі на цвяху висить моя безрукавка, там у кишені має бути цигарка і сірники.)

2

Ґранатові туфлі на підборах виглядали надзвичайно стильно, а спідниця з легкого шалю вигравала ніжними відтінками небесного кольору. Плащ доповнював образ комірець з м'якої сивої кримки.

Темно-сині туфлі на високих підборах виглядали надзвичайно елегантно, а ніжна голуба спідниця з легкого шерстяного матеріалу додавала образу витонченості. Сіре пальто з розкішним каракулевим коміром підкреслювало стиль і шарм.

3

Тато з конопляного поля несе повну торбу пшениці, піди, будь ласка, допоможи йому.

-- Там у хижі такі суточки, шо лучче я сам. А він хай іде розбираться і спать.

Тато з сусіднього міста несе важкий мішок кукурудзи, піди і допоможи йому.

— У комірці так мало місця, що мені краще залишитися на самоті. Нехай він йде, роздягається та лягає спати.

4

— Агиша! — вигукнув Гандрій, залишивши чарку та келих, і помчав через ворота до горбків. — Агиша, бо я зарубаю! Буде м'ясо!

( -- Киш! -- Андрій покинув сковорідку й півлітрову баночку і побіг через хвіртку в огірки. -- Киш, бо зарубаю! Буде м'ясо!)

5

Лямпіга підняла люберки й намагалася зібрати бузюмків та губів.

Ліхтарник взяв у руки олівці та насолодився смаком суниць і грибів.

6

-- Вазьмі асє батарейку, вінєсі кацак на вуліцу, пакладзі ата на услон, нєхай за нач вісахнє, дарщу сягодні нє будзє. Да зачиняй скаренька двєри, шоб матили у хату нє паналєталі.

Ось, візьми цей ліхтарик, виведи килимок на вулицю і залиш його на лавці, нехай вночі висохне, сьогодні дощ не прогнозується. І швидко зачиняй двері, щоб нічні метелики не залетіли до кімнати.

До речі, як ви помітили, другий випуск діалектного циклу також зосереджений на Україні. У третьому (анонсую) ми обговоримо, які українські мови можна зустріти за межами країни — і чим вони відрізняються від ненависного суржику (якщо взагалі є різниця). Тож до нових зустрічей!