Ви більше не в рядах? Яка тепер ситуація з "Правим сектором" і чому про нього не з'являється інформації?

Коли і яким чином був заснований "Правий сектор"?

Національно-визвольний рух "Правий сектор" виник у перші дні Євромайдану. 28 листопада 2013 року активісти, налаштовані на зміни, об'єднали свої зусилля, аби представити своє унікальне бачення як методів, так і цілей Революції, яке суттєво відрізнялося від поглядів інших учасників протестів.

Ініціатором створення нового руху стала організація "Тризуб" ім. Степана Бандери. У "Правий сектор" також увійшли представники УНА-УНСО, Карпатська січ, Білий Молот, Чорний комітет, Комітет визволення політв'язнів, Патріот України, футбольні фанати і патріоти, які до того не були учасниками жодних рухів.

30 листопада представники "Правого сектору" вперше вийшли на сцену подій. Незважаючи на те, що їх було небагато, вони виступили проти "беркутівців", які жорстоко розправлялися зі студентами-протестувальниками на Майдані. Пізніше, 1 грудня, вони активно брали участь у захопленні урядових будівель у Києві, а також у зіткненнях із силовими структурами 19 січня 2014 року на вулиці Грушевського та в атаці на охоронців урядового кварталу.

Радикально налаштовані представники руху тоді підпалили автобус "Беркуту". Російська пропаганда використала це все у своїх цілях і активно зображала "правосеків" терористами.

Навесні 2014 року в різних містах почали виникати осередки "Правого сектора". Першими стали Рівне та Луцьк. В той же період була заснована політична партія, на чолі якої став лідер руху Дмитро Ярош. У квітні він отримав посаду радника Головнокомандувача Збройних сил України, а в грудні оголосив про свій вихід з "Правого сектору".

"Правий сектор" виник на початку Євромайдану (зображення: Вікіпедія)

Спершу представники "Правого сектору" були одними із найактивніших учасників Революції Гідності. У березні 2014 року вони навіть допомагали охороняти кордон з Білоруссю на Волині.

Після початку АТО у липні 2014 року за ініціативи "Правого сектору" створили воєнізоване формування - Добровольчий український корпус. Він не був офіційним підрозділом силових відомств, тому використовував трофейну зброю, яку відбили у ворога у зоні АТО.

"Вважаю важливим зосередити усі зусилля нашого руху на протистоянні московській агресії, ліквідації ворогів українського народу — терористів і сепаратистів, а також на відновленні повного контролю держави над Донецькою та Луганською областями, а також Кримом", - підкреслив тодішній очільник руху Дмитро Ярош напередодні заснування ДУК ПС.

Бійці ДУК спільно з Збройними Силами України обороняли Донецький аеропорт та село Піски, а також брали участь у запеклих боях за Іловайськ і в багатьох інших критичних зонах фронту.

Бійці "Правый сектор" у серпні 2024 року (фото: Вікіпедія)

Одночасно з цим, члени визвольного руху "Правий сектор" активно долучались до численних заходів у різних містах, які часто супроводжувались конфліктами.

Вони виступали з критикою тодішнього президента Петра Порошенка через Мінські домовленості, протестували проти запуску ринку землі, перешкоджали проведенню Маршу рівності "КиївПрайду" та були учасниками ряду інших гучних протестів.

Члени "Правого сектору" під час одного з заходів (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

До початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну ДУК "Правий сектор" не входив до складу офіційних підрозділів правоохоронних органів. Корпус діяв відповідно до статті 65 Конституції України, яка проголошує: "Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також шанування її державних символів - це обов'язок кожного громадянина України". З моменту старту великої війни ДУК отримав статус окремої військової одиниці в складі Збройних Сил України.

Спершу формування отримало назву Центр спеціальних операцій "Добровольчий український корпус", а у листопаді 2022 року його перетворили на 67-му окрему механізовану бригаду "ДУК". До складу бригади могли долучитись люди від 18 років, навіть громадяни інших країн, запис у ДУК проходив виключно на волонтерських засадах.

На початку 2022 року ДУК ПС звільнив десять населених пунктів у Ніжинському районі Чернігівщини, а влітку того ж року брав участь у оборонних діях поблизу Світлодарська. Пізніше, у складі 67-ї окремої механізованої бригади, деякі бійці взяли участь у контрнаступі під Харковом, а в 2023 році продовжували боротьбу в околицях Бахмута та Кремінної.

Бійці на позиції (фото: 67 окрема механізована бригада ЗСУ)

У 2024 році, під час бойових дій у Часовому Ярі, підрозділи 67-ї окремої механізованої бригади не змогли забезпечити оборону у закріпленому секторі. Основною причиною цього провалу вважається недостатня підготовка бійців. У результаті частина військовослужбовців бригади, не отримавши наказу, залишила свої позиції.

У квітні в підрозділі стартували численні інспекції. Саме в цей час з'явилася перша інформація про намір перевести бійців бригади в інші військові формування.

Команда корпусу висловила думку, що "розподіл бійців між різними підрозділами Збройних сил може призвести до ліквідації ДУК ПС".

15 квітня Сухопутні війська України оголосили про ухвалене командуванням рішення виділити штурмовий батальйон бригади в автономну військову одиницю.

Бійці 67-мої окремої механізованої бригади "ДУК" (фото: Facebook/Правий сектор)

Найбільш відомою постаттю є Дмитро Коцюбайло, командир батальйону "Вовки Да Вінчі", що входить до складу 67-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Він здобув почесне звання Героя України, ставши першим добровольцем, удостоєним цієї відзнаки за життя.

У 18 років він вирушив на захист своєї країни, і під час боїв за Піски отримав серйозне поранення, але після лікування знову повернувся на фронт. Учасник битв за Карлівку, Авдіївку та Савур-Могилу. У 2014-2015 роках він обіймав посаду командира взводу добровольців, а в 2016 році став командиром 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС. "Да Вінчі" загинув 7 березня 2023 року під час боїв за Бахмут і був похований на Аскольдовій могилі в Києві.

Дмитро "Да Вінчі" Коцюбайло (зображення: Вікіпедія)

Всесвітньо відомий український оперний співак, соліст Паризької національної опери Василь Сліпак із позивним "Міф" долучився до ДУК ПС на початку АТО. Воював у Пісках та Авдіївці у складі 1-ї окремої штурмової роти 7-го окремого батальйону ДУК.

Загинув від кулі снайпера 29 червня 2016 року під час виконання бойового завдання у селищі Луганське Бахмутського району. Посмертно отримав звання Героя України.

Василь "Міф" Сліпак (зображення: Вікіпедія)

Сергій "Норд" Коновал з березня 2014 року служив парамедиком у добровольчому медичному батальйоні "Госпітальєри", що входив до складу ДУК "Правий сектор". Згодом він очолив 6-ту резервну сотню цього підрозділу. Брав участь у бойових діях за Станицю Луганську, Піски, Мар'їнку та Авдіївку.

Під час повномасштабної війни був командиром роти 2-го стрілецького батальйону 67 ОМБр. Захищав Київщину, Харківщину, Донеччину та Бахмут, воював на Лиманському напрямку. Загинув 6 квітня 2024 року у бою за Часів Яр. Посмертно отримав звання Героя України.