Україну підготували до капітуляції: які угоди були між Кремлем та Банковою перед початком вторгнення.

Перед початком повномасштабного вторгнення українська політична влада уклала певні угоди з Кремлем, згідно з якими російські війська не повинні були чинити опір цивільному населенню в обмін на швидку капітуляцію України, яка, за прогнозами, мала відбутися "за три дні". Це підтверджується рядом фактів, зокрема подіями, що відбулися в Бородянці, на аеродромі "Гостомель", а також поведінкою самих російських окупантів.

Таку точку зору в ефірі "Прямого" озвучив політичний експерт Володимир Цибулько.

"Я все дуже добре пам'ятаю, тому що територія, де я жив у той момент, була під сильною дією РЕБ, ми фактично не мали мобільного зв'язку. Було відчуття, що влада спеціально приховує реальну загрозу. Це проявилося буквально з ранку 24-го, коли з'явилися заяви депутатки Василевської-Смаглюк у Бучі та Бородянці, що сидіть по домах, не рипайтесь, за три дні все затихне і нічого не трапиться", - згадує Цибулько.

За словами експерта, військова розвідка ГУР була в курсі дати нападу, тому основні літаки, які базувалися на аеродромі "Гостомель", були виведені до 22 лютого. Проте "Мрія" залишилася. "Цю 'Мрію' залишили, як свиню на забій. Виникає відчуття, що її навмисно не евакуювали, аби знищити, подібно до мрії українців про свободу. Нічого не заважало цьому літаку, навіть з одним несправним двигуном, злетіти та покинути територію. Один двигун був в неробочому стані, але всі інші 'Руслани' вже були переведені в інші місця," - підкреслив політолог.

Окрім того, Цибулько висловив здивування, що на місцях не відбувалось жодної резервістів, а перший удар у Бородянці прийняли на себе фактично добровольці, які зібралися.

"Це були ветерани АТО, ветерани спецслужб, вони зібралися в місцевий загін з власною зброєю. Так само було в Гостомелі, в Ірпені. По суті, військових частин тут не було. ППО, яке трохи прикривало Бородянку, отримало команду забратися до Києва, бо треба було прикривати столицю", - додає політолог.

В цілому, за словами експерта, якщо ретельно розглянути дії уряду перед нападом, то перше, що кидається в очі - це дезінформація серед населення та його введення в оману. "Влада запевняла громадян, що не варто панікувати та тікати, що краще залишитися вдома, сподіваючись, що окупанти не зашкодять цивільним. Очевидно, що політичні керівники мали якісь попередні угоди, що окупанти не вчинять насильства проти мирних громадян. Проте виявилося, що це було далеко від істини, і ми всі добре пам'ятаємо жахливі події в Бучі", - зазначає Цибулько.

При цьому політолог вказує на злочинну недбалість влади, адже Збройні сили України не були приведені у бойову готовність. "Розвідувальна інформація, яка півроку обговорювалася всюди і навіть у медіа, не спонукала політичну владу хоча б почати масове навчання резервістів. Цього не було зроблено. Фактично політична влада несе повну відповідальність за це", - вважає він.

Також Цибулько нагадав про те, як слідчі органи, такі як ДБР, були перебазовані з Києва за тиждень до початку агресії.

"Політична влада все знала. Вона готувалася до триденного нападу, який швидко закінчиться, всі вмиють руки і розбредуться. Приїде якась група старших товаришів з "Партії регіонів", бо "Слуга народу" - це молодіжка "Партії регіонів". Країну точно готували до здачі... Російські війська везли в обозі "регіоналів", зрадників України, щоб ставити їх гауляйтерами. Власне, в Бородянці Царьов і ті, хто з ним був, збиралися створити окупаційну адміністрацію в Київській області", - резюмував політолог Володимир Цибулько.

24 лютого відзначаємо три роки з моменту початку широкомасштабного вторгнення Росії. Володимир Путін, лідер Кремля, оголосив про старт так званої "спеціальної військової операції", яка, за його словами, має на меті "демілітаризацію" та "денацифікацію" України. Лише через кілька хвилин після його заяви російські ракети, запущені з території Білорусі та тимчасово окупованого Криму, почали обстріл українських аеродромів та військових об'єктів по всій країні. Конфлікт між Росією та Україною, що розпочався ще у 2014 році, вступив у нову, більш інтенсивну стадію.

Російські війська сподівалися на швидке підкорення України, вважаючи, що українці радісно зустрінуть їх, протягуючи хліб і сіль. Проте з перших хвилин вторгнення агресор зіткнувся з потужним опором, який чинили не лише військові ЗСУ та Національної гвардії, а й звичайні громадяни, згуртовані в загони територіальної оборони, добровольчі формування місцевих громад і волонтерські організації.

У перші місяці війни світ вражали факти, коли жителі міст у Харківській чи Чернігівській областях виходили на вулиці та площі, без зброї зупиняючи російську військову техніку. Коли в окупованих Херсоні, Енергодарі, Мелітополі більше місяця не припинялися акції протесту під українськими прапорами. Коли кияни чи одесити збирали пляшки і наповнювали їх коктейлями Молотова. Коли люди голіруч захоплювали окупантів, бронетехніку, зброю і здавали все це ЗСУ. Таких прикладів боротьби й героїзму українських цивільних чимало.