Этап

Давним-давно, коли я ще був малим хлопчиком і навколо поважно здіймалися величезні дерева, коли мої батьки та бабуся ще були поруч, я вперше почув від них таку захопливу історію…

Історія стосувалась бабусі моєї бабусі, тобто пра-пра-бабусі, яку звали Кулина, а прізвище у неї було Швачка. Діло було у селі Різдвенне (сучасна назва Рождественське), що на Коропщині у Чернігівській області.

Так ось... позаяк моя пра-бабуся була вільною і з паном Юркевичом спілкувалась на рівних, то вона не цуралась і підзаробити на рівних. Для цього у неї був особливий план з перепродажу горілки, яку вона купувала у шинку вдень. А ввечері та вночі, коли шинок за наказом місцевої влади зачинявся, вона продавала ту горілку охочим з невеличкою націнкою.

Моя бабуся Йовдоха, дочка Ситиного Федора з Лисої гори в селі (Євдокія Ярошенко), розповідала мені, що націнка складала всього лише один ШАГ.

ШАГ - це справжня загадка. У дитинстві мене дуже вражало, чому грошам дали таку назву. Ніхто не розповідає про їхнє походження, про те, де вони виникли, коли це сталося, як довго існували і чому зникли.

Бабуся розповідала мені, що в ті часи їх називали саме так — гроші.

Коли я вже виріс і почав цікавитись історією, мені ніде не траплялись монети з такою назвою і я вважав, що то бабуся або помилилась, або то надто рідкісна монета. Хоча монети з написом "дєгьга" та "полушка" траплялись доволі часто у довідниках та музеях.

І ось пройшло чимало років. Тепер навіть на урядовому рівні затверджується назва монет в Україні - ШАГ.

Виявляється, така монета справді була і вона наша, українська і дорівнювала 1/100 гривні. Тільки саме слово "шаг" у часи Речі не карбували і це народна назва монет.

Перші карбовані монети з'явилися на початку XX століття, коли Українська Народна Республіка здобула свою незалежність. Однак, за розпорядженням окупаційної московської влади, ці монети були вилучені з обігу, у тому числі з музейних колекцій, і відправлені до Москви та Ленінграда, щоб назавжди зникнути в архівах та сховищах.

Отже, перехід з копійок на ШАГи для мене - це не лише фінансова реформа, а справжнє відновлення родинної спадщини. Це повернення до автентичних назв і відлуння життя моїх далеких предків. Це також ще одна можливість згадати про батьків, бабусю та прабабусю, яку я ніколи не зустрічав, але про яку маю безліч спогадів і розповідей.

Анатолій ЯРОВЕД