Про коректні назви та самосприйняття.
Нещодавно на мій стіл потрапила нота від іноземної держави з певним зверненням. Я почав ознайомлюватися з документом, але, дійшовши до слова "Kiev", зупинився. Видав розпорядження: "Повернути назад без аналізу та більше не брати до уваги".
Нещодавно на мій стіл потрапила нота від іноземної держави з певним зверненням. Я почав ознайомлюватися з документом, але, дійшовши до слова "Kiev", зупинився. Видав розпорядження: "Повернути назад без аналізу та більше не брати до уваги".
Спершу треба вивчити правопис назв українських міст, а потім "поновлювати запевнення в глибокій повазі".
Аналогічна ситуація стосується українських географічних назв, таких як Оdesa, Львів, Чернігів, Харків, Чорнобиль та інших, які повинні відповідати українській, а не російській системі транслітерації.
МЗС системно працює над виправленням неправильного написання наших топонімів усюди по світу. Йдеться про онлайн-ресурси, медіа, транспорт, публічні місця, державні органи, мистецтво та інші сфери. І ми вже досягнули успіхів на цьому шляху. Найбільші світові медіа, серед яких AP, BBC, the Guardian, ARD та багато інших, транспортні компанії, зокрема Air France та інші, сотні аеропортів по світу, уряди -- Німеччини та інших країн -- міжнародні організації та інші вже поміняли правила написання українських міст на коректні транслітерації з української мови.
Водночас ця робота, звісно, триває. Час від часу виловлюємо то тут, то там помилкові назви. Дякую всім громадянам, активістам та організаціям, які допомагають нам у цьому. Якщо ми з вами не будемо це робити, ніхто за нас це не робитиме.
Тепер настав час робити наступний великий крок.
Ми плануємо відновити вжиток назв українського походження для іноземних топонімів.
В Україні ми використовуємо назви, як-от Берестя замість Брест, Білгород замість Бєлгород, а також Доброчин, а не Дебрецен. І це лише кілька прикладів, які можна доповнити.
Використання українських назв -- наше суверенне національне право, яке до того ж відповідає діючому законодавству. Частина 3 статті 41 Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної" прямо передбачає перевагу для українських назв іноземних топонімів.
Більше того, це закріплено в нашому законодавстві:
Назви географічних об'єктів та топонімів, які знаходяться на території інших країн, а також тих, що не підпадають під юрисдикцію жодної держави, в Україні повинні подаватися державною мовою з транскрипцією з оригінальної мови, з урахуванням специфіки української фонетики та правопису. Якщо у такого географічного об'єкта або топоніма є назва українського походження, вона може бути використана як заміна або поряд з іншомовною. В офіційних документах надається пріоритет назві українського походження.
Міністерство закордонних справ України стане тією організацією, яка започаткує необхідні заходи для упорядкування використання назв українського походження в контексті іноземних географічних назв. Зокрема, ми маємо на увазі їх застосування в Україні, без примусу для інших.
Інші країни та міжнародні інституції вже мають свої географічні комісії, які формують відповідні реєстраційні списки. Подібні заходи також необхідні і для нашої держави. Незабаром ми плануємо ініціювати професійні обговорення, масштабну громадську дискусію та міжвідомчу підготовку необхідних дій.
Як у випадку з виправленням некоректного використання іноземцями назв наших міст, так і у випадку переходу на українські назви іноземних топонімів -- це насамперед про повагу.
Інакше кажучи, це стосується нашої гідності як нації. Лише тоді, коли ми будемо поважати себе, інші почнуть цінувати нас.