Вшанування пам'яті молодшого сержанта Олега Бурковського, відомого під позивним "Агроном".

Він мав глибокі знання про українські простори і, не коливаючись, вирушив на їхній захист.

Олег народився 5 травня 1979 року в селищі Березна на Чернігівщині в родині колгоспника й виховательки дитсадка. Після школи навчався на зварювальника у Сновському вищому професійному училищі лісового господарства. Працював за фахом, а також виконував й інші роботи на будівництві.

Після укладення шлюбу та появи на світ первістка, він повністю віддався фермерській справі та відновленню свого рідного краю.

"Хоча ми виросли в одному селищі, про дитинство Олега я не знала, адже він старший за мене на шість років. Знайомство відбулося вже в юності завдяки моїй найкращій подрузі, яка також була моєю кумою. Олег вразив мене з першої миті: його глибокі блакитні очі випромінювали впевненість у сьогоднішньому дні та майбутньому. Він справді був чоловіком: небагатослівним, але готовим діяти. Це була людина, яка завжди готова прийти на допомогу, як фізично, так і морально," - згадує Ольга, його дружина.

Рік перед святом одруження Олега пішов з життя його батько. У їхньому володінні залишився лише трактор та невелика ділянка землі.

"Коли я дізналася про свою вагітність, чоловік усвідомив, що не може більше працювати далеко від дому і залишати мене одну на тривалий час. Що ще можна було робити в маленькому селищі? Ми вирішили зайнятися сільським господарством. Це було надзвичайно важко, адже я, хоч і була в положенні, продовжувала навчання в технікумі, майже щодня їздила до Чернігова. Олег же взяв на себе всі домашні турботи," - ділиться жінка.

Завдяки працьовитості й любові Олега до землі його господарство множилося - обростало ріллею, технікою. "Він жив на роботі. Додому приїжджав тільки щоб переночувати. Про землю він знав усе", - пригадують рідні.

Проте, й для інших чоловік знаходив час. Мріяв, щоб його селище розвивалося, а земляки - жили у достатку. У 2018 році він заснував та очолив ГО "Наша майбутня Березна", згодом люди обрали його депутатом Березнянської селищної ради.

"Протягом свого життя Олег Федорович мав захоплення полюванням і стрільбою, а також любив займатися ремонтом самостійно. Його близькі та друзі завжди згадують про його доброту та відданість. Чоловік мріяв про значні зміни на краще для своєї рідної землі - селища Березна", - зазначено в дописі Березнянського історико-краєзнавчого музею ім. Г. Г. Верьовки на Facebook.

"Він не просто був видатним патріотом своєї держави, а й глибоко любив свою рідну місцевість - район та селище, де виріс", - зазначає його дружина.

На початку 2022 року, коли Чернігів опинився в блокаді, Олег використовував свій автомобіль, щоб евакуювати людей з міста, а також ділився своїми запасами посівної пшениці, щоб у селищі могли випікати хліб. Крім того, він став одним із засновників місцевого загону самооборони.

"Того дня, замість того, щоб рятуватися, він забрав мене з Чернігова і повіз додому. Інші рухалися на захід – ми ж прямували на схід. Він став організатором місцевої оборони. Перша ніч була схожа на гарячий сон, селище готувалося до відсічі. Було моторошно, але найбільше я переживала за нього. Ми знали, на які ризики він готовий піти, щоб нам, жінкам у домівках, не довелося боротися", - ділиться спогадами про перші дні масштабного вторгнення РФ донька Карина.

Коли родина змогла вирушити за кордон і діти опинилися в безпеці, чоловік почав відчувати полегшення. Він продовжував працювати на своїй землі та підтримувати сусідів.

Олег завжди був переконаний у важливості освіти для своїх дітей - доньки та сина, адже вірив, що лише освічена молодь зможе відбудувати Україну в майбутньому. "Тато дуже любив нас із братом. Він готовий був на все заради нас у мирному житті, а потім пішов боронити Україну", - ділиться Карина.

У 2023 році Олег приєднався до лав першої танкової Сіверської бригади. Невдовзі його перевели до 110-ї окремої механізованої бригади, названої на честь генерал-хорунжого Марка Безручка.

"Як представник влади, фермер і людина з гідністю, він вирішив стати на захист своєї країни. Він запитував: 'А хто, якщо не я?' Стрілець, танкіст, фахівець з протиповітряної оборони, піхотинець... Все, що мав, він віддавав для потреб армії, сподіваючись на таку ж самовідданість від своїх друзів та односельців. Адже розумів: поки інші сім'ї страждають під вогнем, боротися - це його обов'язок", - розповідає донька.

6 січня 2025 року молодший сержант Олег Бурковський загинув, виконуючи бойове завдання в Курській області. Підтвердження його смерті затягнулося через необхідність проведення ДНК-експертизи, тому до травня його статус залишався "зниклий безвісти".

16 червня в Катерининській церкві Чернігова відбулося прощання з військовим, а його останній шлях завершився в рідній Березні.

У чоловіка є мама Олена, дружина Ольга, дочка Карина та син Олексій.

Вічна пам'ять і слава Герою!