"Найперший український кінематографічний твір про медіа, випущений з 1988 року". У Києві пройшов спеціальний показ фільму Романа Бондарчука під назвою "Редакція".

По завершенні демонстрації фільму, що розповідає про пошуки бабака в південних степах України та відображає абсурдність реалій, в яких функціонують українські медіа, відбулося обговорення стрічки з участю її творців.

1 грудня в київському кінотеатрі "Жовтень" відбувся спеціальний показ нового художнього фільму Романа Бондарчука під назвою "Редакція", який наразі можна переглянути в кінотеатрах. Після завершення показу автори фільму провели обговорення, зосередившись на темі регіональної преси як каталізатора соціальних змін. У дискусії, окрім режисера, взяли участь співзасновник "Громадського радіо" та голова Комісії з журналістської етики Андрій Куликов, а також журналістка з Бахмута Гаяне Авакян, членкиня команди Агенції медійного розвитку "Або". Модератором заходу виступив редактор "Телебачення Торонто" Максим Щербина.

Читайте також:

Зйомки сатиричної комедії, дія якої розгортається на півдні України, проходили в Херсоні та його околицях у 2021 році. У цій стрічці збережено багато локацій, які сьогодні недоступні і значно змінилися через російське повномасштабне вторгнення. Унаслідок цього творчій команді довелося шукати нову локацію в Словаччині, де навесні 2023 року було відзнято епілог фільму. Більше про ці пошуки, а також про те, як автори фільму інтерпретують гори на фоні фінальних сцен, дізнайтеся у статті "Детектора медіа".

Лінійна продюсерка кінострічки "Редакція" Олександра Кравченко, співавторка сценарію та співпродюсерка Дар'я Аверченко, продюсерка Дар'я Бассель, режисер Роман Бондарчук, а також модератор обговорення Максим Щербина.

Сценарій фільму "Редакція" базується на документальних матеріалах, оскільки перед його створенням режисер Роман Бондарчук разом із командою провів численні бесіди з херсонськими журналістами, обговорюючи їхні злети та падіння, а також курйозні та трагічні моменти в їхній кар'єрі. У сценарій також були вплетені особисті переживання та досвід двох авторів: Бондарчука і його дружини Дар'ї Аверченко, які обидва розпочали свою діяльність у херсонській журналістиці. Наразі, під час творчого туру "Редакції" Україною, творці стрічки відзначають, що одним із найзначніших вражень на кожній зупинці є відгуки місцевих журналістів, які відвідують покази, і які підкреслюють, як точно фільм відображає реалії їхнього професійного життя.

Максим Щербина жартівливо зауважує: "Дякую, друзі! Не забудьте подивитися фільм, адже він про Запоріжжя."

Режисер Роман Бондарчук.

"Після прем'єри у Харкові глядачі запитували нас, як нам вдалося створити фільм про це місто. Одна жінка з Санта-Барбари, яку ми зустріли в Ірландії, впізнала свій рідний район", -- розповів режисер картини "Редакція". -- "Існує багато цікавих спостережень і змін, які, я сподіваюся, допоможуть уникнути повторення тих абсурдних ситуацій, що ми зобразили у фільмі", -- додав Бондарчук.

Якою мірою автор картини усвідомлено та послідовно намагався викликати суспільну дискусію про медіа в провінційних районах через свій фільм? Як зазначив режисер, спочатку він не ставив собі такої мети, але радий, що його зусилля призвели до такого впливу.

"На даний момент я активно залучений до цих обговорень, і мені цікаво вивчати цю тему. У мене є спогади з дитинства про журналістику, зокрема про гороскопи, які створював співробітник відділу розподілу. У 2019 році, коли ми приїхали до Херсона для дослідження сценарію та спілкування з місцевими журналістами, я був вражений, що, незважаючи на всі зміни, ситуація в місцевих медіа в багатьох аспектах залишилася такою ж, як я її запам'ятав у дитинстві," -- поділився режисер стрічки.

Андрій Куликов не стримав сліз, коли ділився своїми враженнями від перегляду "Редакції".

ФОТО 04 Андрій Куликов, голова Комісії з журналістської етики та співзасновник "Громадського радіо", висловив творцям "Редакції": "Мене засмучує, що ви створили фільм не про радіомовлення, а про газетну справу".

Я намагаюся підрахувати, як довго я чекав на цей фільм... "Редакція" — це для мене найвидатніший український кінематографічний твір з 1988 року... (оплески)... Мабуть, ви помічаєте, що в мене на очах сльози. Мене переповнюють емоції, оскільки я знаю безліч місцевих колег, які працюють так само, як Лєра і Юра (одні з центральних персонажів фільму "Редакція" — "ДМ"). Вони стикаються з труднощами, адже їхня робота значно складніша через відсутність підтримки потужних редакцій, як у Києві. Але коли настає момент потреби, і українські війська звільняють території на Сумщині, Харківщині, Чернігівщині та Київщині, ці місцеві журналісти відроджують забуті "районки" та доставляють тиражі в звільнені села, тому що це справді важливо для людей.

ФОТО 05: Максим Щербина та Гаяне Авакян, яка зізналася, що в 1988 році ще не була на світі. Вона також поділилася своїм досвідом роботи в районній газеті "Вперед" у Бахмуті, що на Донеччині. "Моїм завданням було створювати матеріали про молодь, оформляти сторінки з некрологами та привітаннями, а також робити ксерокопії", – пригадала Авакян.

У відповідь на запитання модератора обговорення Максима Щербини стосовно реакції журналістів регіональних медіа, які відвідували покази фільму разом із знімальною командою, Роман Бондарчук поділився своїм досвідом взаємодії з медійниками з Херсона.

"Ми відвідали дев'ять міст, але наші покази та обговорення тривають, адже нас ще багато куди запрошують. Реакції людей різні, адже Україна має свої особливості. У Херсоні атмосфера була дуже затишною — показ проходив у бомбосховищі. Журналісти впізнавали заголовки з місцевих видань. Наразі в місті стало менше медійників, але вони стали більш згуртованими. Вони зазначають, що з припиненням місцевих виборів і переобранням мерів у них зникли причини для конфліктів. Проте жартують, що ніхто не знає, як зміниться ситуація, коли знову постане необхідність проводити вибори і висвітлювати цей процес," — розповів режисер фільму.

За словами цього джерела, керівник військової адміністрації в Херсоні вже почав встановлювати рекламні щити, на яких інформує місцевих мешканців про свої зусилля щодо покращення життя в місті. Це викликає підозри, що вибори можуть бути на підході.

ФОТО 06 Андрій Куликов зазначив, що обставини, які представлені в фільмі "Редакція" щодо медіапейзажу Херсона, практично не відрізняються від тих, що існують у Києві.

Після закінчення дискусії "Детектор медіа" звернувся до луганської медійниці Яни Осадчої, яка в даний час працює журналісткою в "Реальній газеті", щоб дізнатися, чи траплялися в її кар'єрі моменти, які могли б стати основою для сюжетів у фільмі "Редакція".

"Ситуації з фільму викликали у мене спогади про дні 2000-х у луганських медіа. Пам'ятаю, як колись я працювала в передвиборчому штабі, і наш кандидат виявився переможеним з перевагою у всього один голос. Це було справжнє драматичне шоу, а згодом ми дізналися, що наш кандидат обміняв свою можливу перемогу на якісь матеріальні блага," – поділилася Осадча.

Журналістка "Детектора медіа" Марина Баранівська (ліворуч) та журналістка "Реальної газети" Яна Осадча.

Вона також зазначила, що до початку російської окупації деякі луганські медіа відігравали важливу роль у сприянні соціальним змінам. "У мене є випадок, коли ми знімали сніг на території заводу "Луганськтепловоз", і після цього виник великий резонанс. Керівництво спробувало дискредитувати мене та мою колегу, але в підсумку там провели ремонт, і умови праці для співробітників покращилися. Іншим разом завдяки нашим матеріалам в одному селі Луганщини в школі з'явилися туалети, адже раніше діти змушені були ходити просто в поле," – поділилася прикладами наша колега.

Співавторка стрічки "Редакція" Дар'я Аверченко у своєму коментарі для "Детектора медіа" розповіла, що протягом десяти років займалася журналістською діяльністю, зокрема, свою кар'єру розпочала на телебаченні Херсона.

Співавторка стрічки "Редакція" Дар'я Аверченко.

Коли мені виповнилося 14, я стала ведучою дитячого шоу "Бивні" на каналі "Скіфія". У якийсь момент я усвідомила, що після закінчення школи хочу навчатися журналістиці. Коли це сталося, я вже відчувала себе досвідченою в цій сфері, тоді як мої одногрупники здавалися мені новачками. На першому курсі я почала працювати в редакції "Дзеркала тижня", мріючи стати журналістом-розслідувачем. В результаті, я отримала всього 200 гривень за розслідування, над яким працювала протягом цілого місяця. Розчарована низькими заробітками, я вирішила перейти на телебачення. Це сталося в часи Помаранчевої революції, і я отримала завдання відвідати пресконференцію Януковича, який тоді обіймав посаду прем'єр-міністра. На наступний день я написала заяву про звільнення за власним бажанням. Ось так складалися мої перші кроки у світі журналістики, — поділилася Аверченко.

На зауваження глядачів про недостатнє відображення суржику в фільмі "Редакція", який є важливою частиною регіональної журналістики в Україні, редактор "Телебачення Торонто" Максим Щербина, що на початку своєї кар'єри працював у запорізьких ЗМІ, відповів, що в стрічці також не приділено уваги проблемі алкоголізму в місцевих редакціях.

Редактор "Телебачення Торонто" Максим Щербина

"Ті, хто працював у таких медіа, добре знають, як там п'ють, і не в останню чергу через специфіку своєї роботи. Вся ця виборчо-фуршетна історія -- це завжди був "стид і позор". Коли я був молодий і затятий, я досить зверхньо ставився до цього феномену з життя регіональної преси, бо це так трохи по-скотському виглядало. Але років через п'ять після роботи в різних запорізьких виданнях я влився до тих, хто не гребував фуршетами. Думаю, мені б так не сподобався цей фільм, якби я не мав журналістського досвіду роботи. У нас небагато таких фільмів про професію, де ти можеш впізнати себе і те, з чим стикаєшся", -- сказав у коментарі нашому виданню Щербина.

Розмірковуючи над цим, режисер "Редакції" Роман Бондарчук розкрив свої причини, чому вирішив уникати суржику у спілкуванні персонажів своєї стрічки.

"Коли я робив свою дипломну роботу "Таксист" у далекому 2008 році, я зробив її південноукраїнським суржиком, це така майже російська мова. Мені тоді здавалося, що важливо репрезентувати реальність такою, якою вона є. Зараз усе змінилося, все більше людей в Україні говорять українською. Ось зараз під час туру ми побували зокрема у Миколаєві, там спілкувалися переважно українською -- більше, ніж в Києві. Під час роботи над фільмом "Редакція" нам не хотілося гратися у суржик ще й тому, що наші персонажі працюють у газеті, вони освічені люди. Хотілося створити у кіно притомну реальність, бо люди часто копіюють те, що бачать у кіно, тобто кіно справді може формувати дійсність", -- сказав режисер стрічки.

Режисер художнього фільму "Редакція" Роман Бондарчук

Чи здатні сучасні медіа Херсона впливати на рішення, що приймаються місцевою владою? Бондарчук вважає, що це дійсно так.

"Думаю, що на Херсонщині журналісти мають вплив на реальність, вони пишуть не лише про атаки росіян і їхню пропаганду, але й намагаються контролювати дії місцевої влади. Наприклад, у Херсоні, де майже не залишилося дітей, зараз будують три підземних школи. Туди постійно "прилітає" від російської артилерії. Місцеві виходять на протести проти цього будівництва, а місцева преса це висвітлює і намагається розібратися, що відбувається. І тому херсонські журналісти стали такими об'єднаними. Звичайно, жахливою є ціна цих перетворень і змін, але таких речей, які є у фільмі, в житті справді стало значно менше", -- говорить Бондарчук.

А чи можливі зйомки "Редакції"-2? На це автор стрічки каже, що треба дочекатися нових виборів у Херсоні.

Зображення: Ігор Васильєв, "Детектор медіа"