В пам'ять про молодшого лейтенанта Сергія Тришкалюка.

Він намагався донести до своїх близьких, що не слід зневірятися у краще, незважаючи на всі труднощі, які йому доводилося пережити. Він був впевнений, що попереду на нього чекають щасливі миті та яскраві перспективи.

Сергій виділявся своїми військовими вміннями, займаючи позицію командира спеціального підрозділу в роті частини А6175.

Він з'явився на світ і провів свої юні роки в Тернополі, де навчався в школі №22. Після завершення восьмого класу вирішив обрати військову кар'єру та вступив до Львівського військового ліцею, де здобував глибокі знання під керівництвом видатних Героїв Крут. У 2019 році він почав свою службу в Збройних силах України, ставши частиною спеціалізованих підрозділів ССО.

Сергій виконував важливу місію під час бойових дій на території Донеччини та Луганщини в рамках Операції об'єднаних сил, будучи частиною спеціалізованої розвідувальної групи. Його видатні заслуги були відзначені, і він отримав кілька нагород, зокрема нагрудний знак "За зразкову службу" у 2021 році та відомчу нагороду "Іменна Вогнепальна зброя". Під час масштабного вторгнення Сергій служив у диверсійно-розвідувальному підрозділі на Чернігівщині, виконуючи важливі завдання. З липня 2023 року, згідно з інформацією Тернопільської міської ради, він разом з командою активно боровся за оборону Бахмута.

Сергій завжди відчував надійну підтримку та стійку опору своєї родини. Протягом усіх років його служби в Хмельницькому, його дружина Ліза була вірною партнеркою.

"Я і Сергій обоє є власниками собак однієї породи — далматинців. Мого чотирилапого друга звати Шелбі, а у Сергія є пес на ім'я Чарлі. Одного разу, коли ми гуляли, ми випадково натрапили один на одного і одразу ж помітили, як схожі наші улюбленці. Раптом Сергій ненавмисно відчепив Чарлі від повідка, і той миттєво кинувся до Шелбі," — ділиться спогадами Ліза.

Молода жінка усвідомила, що спочатку не відчувала жодного емоційного зв'язку з своїм потенційним партнером. Натомість у її серці царювали легкість і відчуття незалежності. Проте Сергій не планував здаватися. Він старанно шукав різні варіанти, щоб провести час з Лізою, намагаючись залучити її увагу за допомогою приємних сюрпризів.

"Мабуть, саме в той момент, коли Сергій почав відкрито підтримувати мене, я вперше побачила його істинну сутність і переглянула свої уявлення про нього. У найважчі дні повномасштабної агресії він став для мене справжнім джерелом сили та натхнення. Саме тоді я зрозуміла, що поруч є людина, якій можна довіряти на всі сто," - ділиться Ліза.

У лютому 2022 року Сергія несподівано направили до Чернігівської області. Він залишався там навіть після того, як цей район знову опинився під контролем. Ліза з нетерпінням очікувала його повернення і постійно підтримувала з ним комунікацію.

Для Сергія армійська служба стала не лише роботою, а справжнім покликанням. Я зрозуміла, що мені потрібно підтримати його вибір і адаптуватися до нових обставин. Коли мені поставили серйозний діагноз вродженого захворювання, який міг вплинути на мою активність, я запропонувала йому залишити військову службу, щоб ми могли залишитися разом з родиною. Але він рішуче відмовився. Сергій пояснив, що під його командуванням служать 13 молодих бійців, які також хочуть повернутися до своїх рідних, і він відчуває величезну відповідальність за них і за свою країну. Тому він налаштований продовжувати виконувати свої обов'язки, - розповідає його дружина.

Військовий отримав прізвисько "Якудза" через численні татуювання, які прикрашали його тіло. Його друзі з Тернополя дали йому ім'я "Гарік".

Сергій та Ліза офіційно стали чоловіком і дружиною в Чернігівській області. Ліза прибула туди разом із сином після звільнення регіону. Невдовзі їхня родина поповнилася – у них з'явилася маленька донечка.

Разом із Сергієм ми вирішили змінити наше житло і знайшли нову квартиру неподалік його роботи. Це стало для мене особливо важливим, адже можливість бути ближче до родини – це те, що я дійсно ціную. Коли Сергій перебував у Бахмуті, ми з нетерпінням очікували його повернення з Донеччини, – розповідає вона. – Сергій завжди вірив, що попереду на нього чекають нові можливості, і не раз запевняв рідних, що немає причин для хвилювання.

У Сумській області 1 березня 2024 року сталася сумна подія: під час виконання своїх службових обов'язків загинув 30-річний військовослужбовець.

"Головною метою Сергія, яку він зумів реалізувати, було створення родини. Він також мріяв про власне житло. Його глибоке бажання бути поряд із дітьми завжди привертало увагу. У своїх планах на майбутнє він вивчав можливість зайнятися вирощуванням волокнистих культур, адже мав вагомий досвід у цій галузі і прагнув започаткувати власну справу," – розповідає його партнерка.

Сергія Тришкалюка поховали на Алеї Героїв у Микулинцях, розташованих у Тернопільському районі. На будівлі, де він провів свої молоді роки, була встановлена меморіальна дошка в його пам'ять. Після його трагічної загибелі він отримав "Орден за мужність ІІІ ступеня", а також був удостоєний звання "Почесного громадянина Тернополя" та "Почесного громадянина Тернопільської області".

Сергій знаходиться під захистом та підтримкою своїх рідних: його дружина Ліза, син Матвій, донька Соломійка та батьки – це найближчі союзники у його життєвій подорожі.

Безмежна шана та вдячність нашому відважному Герою!