Генерал Кларк: Росія може спробувати розгорнути другий або навіть третій фронт у Європі.

"Томагавки" – це слово, яке Дональд Трамп постійно тримає на вустах. В Україні ми з нетерпінням чекаємо на рішення Пентагону, але поки що його немає. Дипломатія продовжує свою роботу. Тим часом, здається, що Путін ігнорує, а можливо, навіть зневажає американського президента. Хоча можливі переговори в Будапешті, їх постійно відкладають. Ми сподіваємося, що зрештою питання з "Томагавками" вирішиться на нашу користь. Чи може статися так, що Україна отримає ці легендарні американські ракети?

Я вважаю, що Україні навряд чи вдасться отримати ракети "Томагавк". Проте ці ракети могли б стати цінним доповненням до існуючих засобів для здійснення глибинних ударів. Перш за все, "Томагавк" став би символом рішучості США у посиленні військового тиску на Путіна. На мою думку, саме такого додаткового тиску бракує в американській стратегії, щоб переконати Путіна у його нездатності досягти перемоги.

Ми повинні забезпечити Україну необхідною військовою підтримкою, разом із нашими європейськими союзниками, щоб Путін зрозумів: незалежно від його вчинків, від кількості життів військових, які він готовий пожертвувати на полі бою, або від використання безпілотників проти мирних громадян, він зазнає поразки.

Поки Путін не усвідомить, що його поразка неминуча, боюся, що він буде продовжувати війну. Я радий, що президент скасував зустріч у Будапешті, оскільки, судячи з виступу міністра Лаврова, російські наміри залишаються незмінними: вони мають на меті захопити всю Україну, знищити її незалежність і позбавити можливості захищати себе.

Такі наміри є неприйнятними не лише в теорії, але й для українського народу. У США ми усвідомлюємо, що ви стоїте на нашому боці. Цінності, які ви відстоюєте, резонують з нашими, і ви маєте підтримку більшості американців. Ми докладемо всіх зусиль, щоб надати вам допомогу.

Як ви оцінюєте зустріч міністра оборони США Піта Геґсета та президента Дональда Трампа з провідними американськими військовими лідерами? Під час цієї події було представлено оновлену військову доктрину США та нові правила взаємодії. Наскільки вагомими ви вважаєте заяви Геґсета і Трампа про концепцію "мир через силу"?

Вважаю, що ми повинні дуже серйозно поставитися до заяв міністра оборони Гегсета та президента Трампа. Водночас стратегічні реалії продовжують чинити потужний гравітаційний вплив на політику США.

Протягом тривалого часу США оголошували про свій "поворот до Азії", висловлюючи бажання зменшити увагу до Європи та спонукаючи європейські країни активніше піклуватися про свою безпеку. Проте справжня картина свідчить про те, що Європа продовжує залишатися найважливішим торговим та інвестиційним союзником для Сполучених Штатів.

Якщо Україна зазнає дестабілізації, це негативно вплине на всю Європу, що, в свою чергу, спричинить термінові економічні та політичні проблеми для Сполучених Штатів.

Отже, незалежно від особистих поглядів чи теоретичних роздумів про Китай, ми повинні прийняти очевидну істину: реальність знову веде Сполучені Штати до Європи. Це стосується не тільки сфери торгівлі та інвестицій, а також з огляду на те, що Китай стає все більше залученим у своє "безмежне" партнерство з Росією. Сполучені Штати поступово, хоча й з певними труднощами, починають усвідомлювати на політичному рівні, що стримувати Китай у Тихому океані неможливо без підтримки України в Європі.

Перший рік війни продемонстрував, що росіяни не були готові до тієї війни, яку вони собі намалювали на картах. Але зараз їм вдалося до певної міри стабілізувати і внутрішню російську ситуацію, і ситуацію на лінії фронту. Якихось особливих успіхів вони не можуть продемонструвати Путіну, і в усьому світі доволі скептично сприймають російську розпіарену армію. Але Україні легше не стає, адже війна - це про ресурси, і не лише технічні, а й про людські життя. Чи бачите ви якийсь вектор, щоб змінити щось стратегічно в цій війні?

Це важливе питання. Історично російські солдати, переважно селяни, які не мали достатньої освіти й не брали участі в ухваленні рішень, протягом століть гинули у війнах у величезній кількості. У російському способі ведення війни солдата інколи розглядають як артилерійський снаряд: питання в тому, скільки людей і боєприпасів можна витратити і як швидко це зробити. Це мислення чітко проявляється в поведінці Росії на сучасному полі бою, де роблять ставку на кількість. Кажуть, що Сталін говорив: "кількість має власну якість". В цьому може бути певний сенс, утім Україна створює армію, яка технологічно переважає, краще підготовлена та надає міцнішу підтримку кожному солдату. Крок за кроком Україна виграє технологічну гонку, завдяки якій її якість компенсує російську кількість. Саме так це працює на полі бою, і Сполучені Штати засвоювали цей урок великою ціною упродовж останніх сімдесяти років.

Під час Другої світової війни ми з’ясували, що американські військові мали нижчий рівень підготовки в порівнянні з німецькими. Пройшло багато років, перш ніж було вдалося доповнити базову та спеціалізовану підготовку навчанням командної роботи та малих підрозділів, що в результаті надало нам вирішальну перевагу на бойовому полі.

На даний момент ми забезпечуємо підготовку, яку передаємо українським військовим підрозділам, солдатам та командирам під час їхніх візитів на Захід. Одночасно ця підготовка інтегрується і в саму структуру української армії. Ви успішно адаптувались до бойових умов, в яких переважають безпілотники, здобувши при цьому важливий досвід.

Україна стала трагічною, але важливою лабораторією нових методів ведення війни, і ми вчимося у вас. У центрі ж залишається давнє питання - якість чи кількість.

Поки ви зберігатимете якісну перевагу завдяки професійно підготовленим бійцям, високому моральному духу, надійній підтримці та піклуванню з боку командування і здатності досягати тактичної та стратегічної технологічної переваги, ви врешті переможете.

Ви брали участь у війні з в'єтнамськими комуністами, яка не здобула великої популярності в США. Під час боїв ви отримали поранення і з першоджерела знаєте, що таке справжня солдатська доблесть та сміливість. Ці цінності залишаються незмінними на полі бою протягом багатьох століть. Чи може досвід, здобутий під час війни у В'єтнамі, бути корисним для нас сьогодні, враховуючи зміни в стратегіях ведення бойових дій? Сучасні безпілотники стали ключовими елементами на полі бою, що істотно вплинуло на функції бронетанкових підрозділів. Що для вас особисто було найбільш складним під час служби у В'єтнамі?

У першу чергу мої думки з цивільними в Україні, які щоденно стають жертвами незаконних атак російських безпілотників, ракет і артилерії. Це є злочином проти людяності, нелюдським вчинком і жахливою формою страждань у часи війни. Проте, Путін свідомо вдається до таких дій, прагнучи зломити моральний дух українського народу.

Наскільки я можу судити, його задум не спрацьовує, проте страждання колосальні. Щоранку я прокидаюся і дізнаюсь про поранених і загиблих, про невинних українців, які стали інвалідами через російські удари - удари, які є незаконними, адже спрямовані не проти військових цілей, а проти цивільного населення, аби знищити його моральний дух. Це перше чим я хотів би поділитися

Моє друге переживання – це глибоке захоплення та щира повага до українських захисників. Вони є неймовірно сильними, рішучими, професійними та витривалими, і врешті-решт здобудуть перемогу над російськими силами на полі бою.

Нове впровадження, ініційоване генералом Сирським, а саме формування штурмових груп для протидії російським вторгненням, вже починає приносити плоди. Це є ще одним свідченням тактичної переваги, досягнутої завдяки інноваціям не лише в технологічній сфері, а й у організації та оперативності реакції.

Я відчуваю глибоку повагу та захоплення українськими Збройними силами.

Для українського керівництва є надзвичайно важливим шукати підтримку як у європейських, так і в американських союзників, а також обмінюватися набутими знаннями. Ми щиро вдячні за ваші уроки, які дозволяють глибше усвідомити сучасні реалії бойових дій.

Я отримав поранення під час війни у В'єтнамі, і гелікоптер прибув, щоб забрати мене з бойового поля. На той момент я був капітаном, командуючи піхотною ротою. На жаль, в Україні подібні ситуації не виникають.

Щодня я думаю про мужність українських воїнів, які, отримавши поранення, залишаються стійкими, чекаючи на евакуацію безпілотним транспортом або відважними водіями бронетранспортерів. Це свідчить про надзвичайну складність, ризик і самовідданість, з якими ведуться сучасні бойові дії.

Ця війна охоплює мільйони людей і не є обмеженою певними аспектами чи територіями. Російська сторона не лише веде бойові дії проти України, а й активно готує свій особовий склад, нарощує виробництво небезпечної зброї, організовує навчання військових та проводить переговори з Північною Кореєю і Китаєм. Вони не мають наміру зупиняти свої агресивні дії. Проте, варто зазначити, що росіяни також зазнають суттєвих втрат.

Яким чином ви уявляєте собі стратегічну боротьбу у нинішньому конфлікті, що охоплює мільйони? Якими шляхами противник може розробити свої наступні дії?

На мою думку, Росія має намір продовжувати конфлікт, поки не зрозуміє, що зазнає поразки, після чого вона, можливо, оголосить паузу. Вона й далі здійснюватиме військові дії в Україні і, можливо, намагатиметься відкрити нові фронти в інших регіонах Європи.

Її промислова база працює безперервно, цілодобово, сім днів на тиждень, нарощуючи виробництво зброї.

Росії допомагають китайські технології, північнокорейські війська та іранські безпілотники. У такий спосіб вона формує союз, покликаний зміцнити її війну проти НАТО. Для демократичного уряду чи лідера в демократичній державі надзвичайно складно мобілізувати національні ресурси для війни, що ведеться у "сірій зоні".

Це головний виклик російської стратегії. Росія може мобілізувати ресурси завдяки своїй командно-адміністративній економіці, у якій немає виборів, демократії чи права голосу для громадян. Населення дезінформують і вводять в оману, змушуючи вірити, що країна воює з НАТО, хоча насправді НАТО не прагне війни з Росією.

Водночас НАТО поступово, крок за кроком, держава за державою, усвідомлює, що необхідно діяти рішучіше у відповідь на російську гібридну війну та атаки у "сірій зоні". Це передбачає широкий спектр заходів - від збиття ворожих літаків і безпілотників до протидії "тіньовому флоту" та посилення контррозвідувальної роботи.

Російські атаки в "сірій зоні" стають дедалі частішими. Вони спрямовані на те, щоб підірвати рішучість урядів країн НАТО, налякати виборців і залякати ті уряди, які готуються посилити свою оборону.

Це дієвий підхід у боротьбі з західними демократичними системами. Захід продовжить діяти повільно, але зрештою зможе відповісти результативно.

В даний час надзвичайно важливо, щоб Україна надійно зберігала свої позиції, вживала всіх можливих заходів для виснаження російських сил, відволікала їх від проведення нових операцій, підтримувала контроль над зайнятими територіями та готувалася до відновлення суверенітету на власних землях.

Росіяни перейшли до методичної злочинної тактики - поквадратно винищують нашу енергетичну інфраструктуру. Б'ють по об'єктах енергетики, по газорозподільчій системі, готуються, щоб завдати нашому народу максимальних страждань. З урахуванням української зими це може спричинити багато смертей - це злочинна геноцидальна тактика.

Водночас ми розуміємо, що на території Росії є дуже багато різних військових об'єктів і туди регулярно прилітають дрони чи ракети. Чи є продуктивною російська ППО і стратегія захисту військових і стратегічних об'єктів? Чи можливо за допомогою точкових ударів зробити так, щоб росіяни були змушені вести перемовини?

Україна прийняла дієву стратегію, націлену на удари по важливих ресурсах. Серед них особливе місце займає видобуток та переробка нафти в Російській Федерації. Експорт російської нафти є ключовим джерелом фінансування для влади; ці доходи забезпечують Москву ресурсами для ведення військових дій та підтримки внутрішньої стабільності.

Атаки, що вивели з ладу близько чверті російських нафтопереробних потужностей, виявилися результативними і мають законну мету, оскільки спрямовані на об'єкти військово-стратегічного значення. Завдання зараз полягає не лише в розширенні спектра ударів по цих критичних ресурсах, а й у продовженні виведення з ладу вже пошкоджених об'єктів - трубопроводів, насосних станцій, нафтопереробних заводів і резервуарів для зберігання.

Вам слід підтримувати наступ на вже уражені цілі та шукати нові можливості для ударів по новим об'єктам. Це і є справжній виклик. Росія також переживає свої труднощі. Раніше її величезна територія була перевагою, оскільки загарбники не могли впоратися з її розмірами.

У сучасних бойових умовах ця територія вже не забезпечує ту ж саму вигоду. Скоріше, вона стає тягарем, оскільки все більше російських ресурсів потрібно витрачати на повітряну оборону для нейтралізації глибинних атак.

На даний момент більшість зусиль, схоже, ефективно спрямовані на нафтохімічний сектор. Це розумний підхід, що нагадує стратегічні удари, які Сполучені Штати та Великобританія визнали найбільш результативними проти нацистської Німеччини під час Другої світової війни. Сучасні збройні сили залежать від нафти, газу та мастильних матеріалів. Нападаючи на ці ресурси, ви завдаєте удару в саме ядро військових можливостей противника. Однак слід зазначити, що під час Другої світової війни за такими ударами слідувало наземне вторгнення, тому кампанії мали обмежений термін дії. Часові рамки операцій в Україні наразі залишаються невідомими.

Потреба в технологічному розвитку, нарощуванні виробництва та вдосконаленні розвідки й ураження глибоких об'єктів на території Росії залишатиметься постійною. Росія посилюватиме свою оборону, тож ці зусилля стануть критично важливими.

Отже, технологічна еволюція та стратегічна змагання простягаються не лише до фронтових позицій, а й проникають у глибини російських територій. На мою думку, це є ключовим чинником.

Росія намагається підірвати моральний дух українців, наносячи удари по енергетичних системах, теплоелектростанціях та іншим важливим об'єктам інфраструктури. Українська сторона це добре усвідомлює. На мою думку, уряд реалізує мудру політику розподілу енергетичного виробництва, і ця стратегія в цілому показує свою ефективність. Незважаючи на всі труднощі, вона є цілком здійсненною для країни. Наступна зима стане істинним тестом для цієї стратегії.

Прогнозування подальшого розвитку військових дій завжди базується на певних індикаторах, і в цьому контексті російські показники виглядають досить очевидно. Росія має звичку вирішувати військові питання за рахунок масовості, що проявляється у війні мільйонів. Якщо підсумувати дані з відкритих і частково відкритих джерел, де можна спостерігати готовність росіян до накопичення особового складу та техніки? Вони активізують свої дії на півночі, зокрема в Чернігівській та Сумській областях, де регулярно обстрілюють цивільні об'єкти. Проте, ситуація на Донбасі та на адміністративній межі з Дніпропетровською областю залишається надзвичайно складною. Також є південний напрямок. Якщо узагальнити відомості про лінію фронту, де можна спостерігати концентрацію російських військ з можливими подальшими діями?

Я знаходжуся на великій відстані і не отримую щогодинних звітів з фронту. Командування володіє цією інформацією і, на мій погляд, діє професійно. Ось така загальна картина російської стратегії.

Їхня стратегічна мета: Одеса. Захопивши це портове місто, вони прагнуть ізолювати Україну від експортних маршрутів і завдати їй серйозної економічної шкоди. Найімовірніша лінія просування - із Запоріжжя та Херсона в бік Миколаєва та Одеси, щоб перерізати доступ до Чорного моря.

Щоб реалізувати цю мету, вони вживають два основних заходи. По-перше, намагаються відволікти українські підрозділи на північ, збільшуючи тиск у регіонах Сум і Харкова. По-друге, прагнуть залучити українські війська до затяжних і виснажливих сутичок, що має на меті знизити їхню бойову готовність.

Водночас, якщо ворог захопить Покровськ і контролюватиме ключові автомобільні та залізничні вузли в центральному Донбасі, це дозволить йому посилити тиск на Україну. Це створить сприятливі умови для подальшого наступу в напрямку Одеси. Операції тривають на широкому фронті, і Збройні сили України повинні адекватно реагувати на цю ситуацію. Важливо чітко усвідомлювати стратегічні наміри Росії та обережно управляти розгортанням резервів.