"Малеча заснула на дошках, використовуючи старий, пошкоджений матрац": відверта розмова з опікункою доньки найстаршої породіллі України, Підвербної.

Офіційна опікунка дитини поділилася історією про те, як 13-річна дівчинка опановувала навички користування зубною щіткою і насолоджувалася відчуттям комфорту.

Стали відомі подробиці з життя чернігівської 13-річної дівчинки Ані Підвербної, яка народилась в 2011 році у 65-річної Валентини Підвербної - найстаршої породіллі України. Саме з того часу ім'я і дівчинки, і її матері було на слуху.

Нагадаємо, що в квітні минулого року дівчина-підліток звернулася в соціальних мережах зі скаргою на свою 78-річну матір, звинувативши її в тому, що вона завдає тілесних ушкоджень, ображає та заважає виконанню звичайних гігієнічних процедур. Після цього до квартири Підвербних прибула поліція та соціальні служби, і дитину забрали, направивши до реабілітаційного центру. Згодом у дівчинки з'явилася опікунка, яку вона, Аня, часом почала називати мамою.

ТСН.ua вдалося знайти і поспілкуватися з жінкою. Її ім'я — Олена Ятченко, їй 54 роки. Олена проживає в Чернігові і працює швачкою.

Вперше вона розповіла подробиці, про які раніше взагалі не було відомо.

Олено, як та коли Ви дізналися про існування Ані, як познайомились з нею?

Як і багато інших мешканців міста, я знала про цю сім'ю і не раз помічала Аню з її матір'ю на вулицях. Мене непокоїла ситуація дівчинки, адже було очевидно, що Аня живе в складних умовах, а її мама демонструє дивну поведінку. Я часто спостерігала, як Валентина Підвербна разом із дочкою просила гроші у перехожих, фактично займаючись жебракуванням.

Аня зазвичай не відповідала погодним умовам у своєму вбранні, і Валентина Підвербна постійно на неї накидувалася з критикою, голосно висловлюючи своє невдоволення. Валентина вела себе імпульсивно та агресивно, що викликало в мене обурення і бажання допомогти цій дитині. Коли я випадково зустріла їх на вулиці, не могла втриматися і запропонувала Валентині свою підтримку. Спершу вона категорично відмовилася, але після того, як я пообіцяла фінансову допомогу, її думка змінилася. З того часу я почала підтримувати Аню, роблячи все можливе в межах своїх сил, залежно від настрою Валентини Підвербної.

Після якої події з'явилось бажання стати для Ані новою родиною?

Коли наше спілкування тільки розпочалося, мені вдалося заручитися певною довірою з Валентиною. Завдяки цьому я змогла забрати речі Ані для прання, передати їй новий одяг, постільну білизну та інші важливі для життя речі. Проте, це не завжди було так. Іноді Валентина без жодних пояснень відмовляла.

Її поведінка здавалася абсолютно нелогічною, проте я не втрачала надії і поверталася наступного дня, щоб допомогти. Я була свідком страждань дитини і дуже хотіла їй послужити. Спочатку навіть не думала про те, що Аня може жити зі мною, але, спостерігаючи за її життям з Валентиною, у мене виникло бажання врятувати цю дівчинку. Я чула, як Валентина принижувала Аню, вживаючи грубі слова і ображаючи її. Я намагалася поговорити з Підвербною, але всі мої зусилля були марними — вона не хотіла слухати. Це спонукало мене написати заяву до поліції.

Якось ми йшли вулицею, і Аня почала мені говорити, що вона нещасна, що в її житті відсутнє бодай щось хороше. В той момент я ухвалила для себе рішення боротися за цю дитину і почала шукати правильний шлях.

Як пройшов перший день Ані у її новому житлі?

Ми з Анею обидві з нетерпінням чекали на цю мить і безумовно відчували радість. Я ретельно готувалася до зустрічі, прагнучи облаштувати житло так, щоб дитині було комфортно і затишно. Оскільки я пам’ятала умови, в яких Аня проживала раніше, мені стало зрозуміло, що їй необхідний особистий простір. У спільному житті з Валентиною такого простору не було, адже це було суворо заборонено.

Раніше дитина спала на зламаних дошках та на зношеному старому матраці, оточена повною антисанітарією. Тому навіть найменше поліпшення було б для неї значним кроком, але я прагнула більшого. Я бажала, щоб Аня зрозуміла, що таке бути частиною родини, що таке справжнє тепло домашнього затишку. Тому я ретельно готувалася. Коли Аня вперше потрапила до нового дому, її реакція була емоційною. І мене вразило, що ці емоції були щирими і наповненими радістю.

Як Аня трансформувалася протягом першого місяця на новій локації?

Отже, Аня проходила зміни, і я це відчував дуже яскраво. Дівчинка не була ознайомлена з базовими навичками, вона не знала, як доглядати за собою, зокрема, не вміла правильно використовувати зубну щітку.

Валентина Підвербна обирала дуже специфічне харчування для дитини та змушувала її їсти макарони і хліб. Через це дитина у 12 років важила 111 кг. За цей рік ми навели лад з харчуванням, і сьогодні вага Ані складає 72 кг. Вона стала спокійнішою, розсудливішою, навчилася контролювати свої емоції. Вона змінилася як зовні, так і внутрішньо. Ці зміни ще тривають, але вже є дуже відчутні результати, які ви також бачите.

Чи відвідує Аня навчальний заклад? Які предмети їй найбільше до вподоби, а які викликають у неї менше зацікавлення?

Аня відвідує школу і навчається в 8 класі. У її новому навчальному закладі є діти з прийомних родин, і навіть у її класі їх троє. В цій школі Аня знайшла нових друзів, і найголовніше — вона відчуває, що нічим не відрізняється від інших учнів, адже вона така ж звичайна дитина. Аня дуже радується новому класу.

Серед її улюблених навчальних дисциплін - історія, географія та українська література. Вона з задоволенням поглинає книги і просто обожнює читати. Крім того, вона активно вивчає шиття та в'язання, а також майстерно виготовляє браслети. Нещодавно її зацікавила гра в шашки.

Чи має Аня якісь страхи? Чи існує щось, чого вона боїться?

Аня відчуває страх перед поверненням до свого попереднього життя, і це справді гнітить її. Вона усвідомлює, що попереду чекає судове засідання, яке визначить її майбутнє. Ці переживання не дають їй спокою, і вона постійно згадує про свої важкі часи, ніби намагається переконати мене в своїх переживаннях. Але я й сама знаю, через які випробування їй довелося пройти. Ми активно готуємося до захисту нашої позиції в суді, і я впевнена, що суд винесе справедливе рішення, яке буде на користь Ані.

В яких обставинах в даний момент проживає дівчинка?

Ми проживаємо у приватному будинку. Аня має свою кімнату і всі необхідні умови для проживання. Вона має місце для навчання та відпочинку, а також комфортне ліжко.

Можливо її кімната могла б бути ще кращою, але Аня задоволена, у неї є все необхідне, у неї є дім.

Які бажання та мрії має Аня?

Аня – ще зовсім юна, як і всі діти, вона живе сподіваннями та мріями. Вона з нетерпінням чекає на різдвяні подарунки і сама готує сюрпризи для своїх друзів, яких зустріла у притулку. Тепер ми разом ходимо до них у гості.

Ще однією мрією Ані є зустріч з дружиною президента України, Оленою Зеленською. Вона бачила в новинах передачу, де Олена відвідувала інтернат, і з того часу її бажання зустрітися з нею стало ще сильнішим. Крім того, Аня щодня молиться за президента та його дружину, а також за мир в Україні.

Яке ставлення Ані до Валентини Підвербної, і як часто вона прагне зустрічатися з нею?

Хоча Аня ще дитина, але часто вона мислить як доросла і мудра людина.

Вона з жахом згадує своє минуле, але не відчуває гніву до матері. Навпаки, її охоплює тривога за матір, і вона прагне змін. Їй важко спостерігати за її вчинками. Коли ми зустрічаємося, Валентина веде себе по-різному: іноді безпричинно кричить і свариться, а в інший раз – привітно, наче нічого не трапилося. Її реакції непередбачувані, і це створює великий стрес для Ані. Вона може несподівано перервати зустріч і піти. Я намагаюся пояснити їй, що вчинки інших не повинні впливати на її емоційний стан, але ця тема залишається для нас поки що складною.

Коли Аня спілкується з Валентиною, у неї виникає страх залишитися наодинці з нею. Якщо ми опиняємося в одному приміщенні, Аня завжди просить тримати двері відкритими. Як тільки двері зачиняються, у неї починається панічний напад, і вона наполегливо вимагає їх відкрити. Проте, незважаючи на свої переживання, Аня глибоко любить маму і щиро бажає їй всього найкращого. Вона прагне, щоб мама була в доброму здоров'ї.

Який стан здоров'я Ані на даний момент? Відомо, що раніше у неї були деякі труднощі.

Так, це дійсно так. Протягом минулого року ми впорядкували це питання. Аня пройшла численні медичні обстеження, ми здійснили дві заплановані операції на очах, що суттєво покращило її стан здоров'я.

Які у Ані наміри на найближчий рік і в майбутньому? Про яку професію вона мріє в дорослому житті?

Плани на доросле життя можуть змінюватися. Аня — надзвичайно креативна особистість. Цього року вона почала навчання в музичній школі. Її захоплення флейтою привертає увагу викладачів, які відзначають її таланти. Можливо, в майбутньому вона вирішить пов'язати свою долю з мистецтвом.

Пані Олено, розкажіть про себе. Скільки Вам років, ким Ви працюєте?

Мені 54 роки, і наразі я живу з Анею вдвоє. Я була дружиною кандидата юридичних наук, але, на жаль, мій чоловік пішов з життя через серцевий напад, і тепер я вдова. Наш син вже дорослий і мешкає в іншому місті. Я працюю швачкою на приватному підприємстві і дуже вдячна своїм колегам та керівництву за їх підтримку в ці нелегкі часи. Моя робота має гнучкий графік, що дозволяє мені більше часу проводити з Анею, а також планувати наші подорожі та відпочинок.

Тепер я мама з дитиною і все моє життя обертається довкола Ані. Для мене це свідомий та зважений вибір і моє щире бажання.

Якою є Ваша мрія щодо Ані? Якою Ви бачите її дорослою?

Моє найбільше прагнення — бачити її щасливою. Доля довгий час була до неї жорсткою. Але я впевнена, що тепер все змінилося на краще. Аня має неймовірний потенціал, і я не сумніваюся, що вона досягне великих вершин. Я не лише вірю в її майбутні досягнення, а й активно працюю над тим, щоб це стало реальністю.

Чи готова Аня звертатися до Вас, використовуючи слово "мама"? А можливо, вона вже це робить?

Аня іноді звертається до мене по імені, а іноді називає мамою. Проте, коли вона відчуває занепокоєння або переживання, завжди обирає саме це слово. Це дає їй відчуття спокою. Мене не турбує, як вона до мене звертається, адже на даному етапі нашого життя є безліч важливих питань, які потребують уваги. Спосіб, яким вона називає мене, не впливає на мої почуття до неї. Я люблю її, як рідну доньку.

Ми спільно готуємось до святкування Різдва, сповнені надії, що все буде гаразд, а в Україні скоро запанує мир і спокій.