Валерій Куліч і п’ять його дівчат

2019-07-18 12:28

Той, хто навчиться керувати своєю сім’єю, зможе керувати і країною, сказав стародавній філософ Конфуцій. Справді, що краще розповість про людину, як не її сім’я?

«Тато працює»

28 червня був випускний Чернігівської школи №1. Ошатна Дарина Куліч фотографувалася з подружками в парку Хмельницького, за драмтеатром. Дівчата позували на тлі П’ятницької церкви, біля нових фонтанів. Після урочистої частини вирушили до ресторану «Градецький».
– Тато прийде: привітати, відсвяткувати?
– Тато працює, – усміхається дівчина.
Цього дня у батька Дарини, відомого в Чернігові Валерія Куліча, особливо щільний графік – він почав виборчу кампанію у 205-му окрузі й бореться за право представляти наше місто в Парламенті.
– Випускний мине, куди подаватимеш документи? – запитала Дарину. – Де хочеш навчатися?
– Куди-небудь у танцювальне піду, – здивувала дівчина. Очікувала почути перелік престижних вузів, супермодних спеціальностей. У Європі чи навіть в Америці. – Поки остаточно не вирішила, куди. Наразі танцями займаюся самостійно. До цього була художня гімнастика.
Дарина – друга дочка 45-річного Валерія Куліча. А загалом у Валерія Петровича з дружиною Катериною Едуардівною четверо дітей. І всі – дівчатка.

«Я радий, що у мене самостійні діти»

– Справи, політика займають багато часу, – каже Валерій Куліч. – Намагаюся обов’язково викроїти з усього цього час на сім’ю. Буває, не хочеться бачити нікого крім рідних. Переживаю за всіх своїх доньок, як кожен нормальний тато. Звичайно, поки живий і є така можливість, чим можу, допомагатиму.

Але всі ми ходимо під Богом і ніхто не знає, що буде завтра. Тому доньки повинні вміти самостійно забезпечувати себе в цьому житті, а не розраховувати тільки на мене.
– Усі доньки вже визначилися, ким хочуть бути в житті?
– Старша, Анна, закінчила інститут журналістики Національного університету ім. Шевченка в Києві. Спеціальність «реклама і піар». Я намагався допомогти Ані з роботою, – зізнається Валерій Петрович. – Відмовилася: «Тату, де тебе знають, я не працюватиму!» Якось знайшла сама, нині спів­працює з Настею Каменських.
Дарина не просто займалася спортом, вона кандидат у майстри спорту з художньої гімнастики, – хвалить доньку батько. – Хоче пов’язати майбутнє з хореографією.

Софія цьогоріч закінчила 4-й клас Чернігівської школи №1. Марійка народилася у грудні 2018 року.

Я не впливаю на вибір своїх дочок. Навпаки, радий, що вони визначаються й вибирають самі. Я прихильник того, щоби батьки прислухалися до своїх дітей, звертали увагу на їхні здібності, а не ламали дітей під себе та свої уявлення про щасливе життя.

Навіщо йти в економісти чи юристи, якщо до цього немає прагнення? Неможливо досягти успіху в тій справі, до якої душа не лежить. Кожна людина краще за інших знає, в чому вона сильна.
– Хіба не головне для батька чотирьох доньок – вдало видати їх заміж?
– Дасть Бог, їм зустрінуться хороші молоді люди, доньки вийдуть заміж і будуть щасливими.
Однозначно хочу, щоб усі мої чотири дочки здобули вищу освіту. Це закладено в нашому менталітеті: головний обов’язок батьків – за всяку ціну вивчити дитину, а потім уже – заміж. Навчання – це вкрай важливо.
Коли я вдома, намагаюся більше часу проводити з дружиною і доньками. Виїжджаємо в ліс, на озеро або річку. На Десну, на Дніпро, Снов. Просто збираємося і йдемо гуляти красивими місцями Чернігова.
– Наприклад? Які місця Чернігова вам подобаються?
– У нас узагалі дуже гарне місто. Вал, центральні алеї. Наші Антонієві печери – унікальні. Обов’язково воджу туди гостей із інших міст.
Коли навчався у школі №11, ходив до археологічного гуртка. У печерах іще тривали розкопки. І ми брали в них участь. Наслухалися від археологів багато оповідань та легенд. Дуже тоді нам хотілося знайти золото Полуботка!
Люблю П’ятницьку церкву, ми з Катею там вінчалися. Дівчаток там хрестили.
– Тепер паски там святите?
– Ходжу святити щороку, цьогоріч був у Катерининській церкві. Приходимо раніше, чекаємо, коли закінчиться літургія і почнеться хресний хід.
– Із дружиною?
– Цього року – з друзями. Марійка ще маленька.

«Познайомились у школі. Запросив до басейну»

З дружиною Катею вони разом чверть століття.
Познайомилися на зустрічі випускників у рідній школі №11. Валерію було 20 років.
– Катя на 2 роки молодша, у школі була активісткою, співала в ансамблі, – згадує Валерій Петрович. – Але чомусь раніше я її не помічав! Напевно, був надто зосереджений на заняттях спортом, – сміється. – Запросив Катю ходити зі мною в басейн.
Через рік одружилися, а ще через рік народилася Анечка.
Початок сімейного життя не був простим. Вечорами Валерій навчався в інституті економіки і управління, вдень працював. За навчання треба було платити 20 доларів на місяць. «Човником» возив до Москви чернігівські гітари, звідти – імпортний шоколад.
– Головне в сімейних стосунках – взаєморозуміння, – впевнений Валерій Куліч. – Я пам’ятаю, як на весіллі нам цього зичили. Тоді здавалося – це просто банальний тост. Нині, проживши понад 20 років у шлюбі, розумію: це найголовніше. Бажання чути одне одного, розуміти, цінувати. Бути разом.
Дружина закінчила Чернігівський педагогічний інститут. Попрацювати у школі так і не довелося: вся увага приділялася сім’ї, маленьким донечкам. Але педагогічна освіта знадобилася: мама в родині психолог. Знає, як налагодити взаємини між доньками, що та як підказати.

Не зізнавався батькам, що вже не льотчик

– Ви ж закінчували Чернігівське льотне училище?
– З восьмого класу я знав, що буду льотчиком. І вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, яке гриміло тоді на всю країну. Повинен сказати, вдячний долі, що навчався в «льотці». Формування характеру і ставлення до життя почалося саме там. Це й самостійність, і відчуття дружнього плеча, колективу. Навчатися було цікаво, адже училище з колосальним досвідом, традиціями, випустило не одного майбутнього космонавта. Наш курс був останнім випуском училища. Курсанти розлетілися по всьому Союзу.

Але це був час змін. Будувати військову кар’єру в період розвалу Радянського Союзу не було сенсу й перспективи. І я пішов навчатися в державний інститут економіки і управління, який тоді тільки організувався, за фахом «Менеджмент у виробничій сфері». Отримав червоний диплом та здобув економічну освіту. Батькам довго не говорив, що поміняв вуз. Навчався на платному вечірньому відділенні.

У той же час із друзями організували страхову компанію. І перший запис у трудовій – «віцепрезидент страхової компанії». Якби тоді сказали, що стану аграрієм, не повірив би нізащо!
«Мама – викладачка, батько – будівельник. Жили на Ремзаводі»
– Ваші батьки – бізнесмени, військові або аграрії?
– Мама – колишня викладачка кооперативного училища, батько був будівельником. Є брат, на три роки молодший.
Батьки Валерія Куліча – з Чернігова. Жили на Ремзаводі. До п’ятого класу Валерій навчався в Чернігівській школі №28. Коли відкрилася нова школа №11, перейшов туди. А найперші гроші заробив на канікулах у селі, у 12 років.
– Місцеві хлопці взяли мене з собою на насіннєвий завод. Працювали на совість, від зорі до зорі. І за дванадцять днів я заробив колосальні гроші – 85 карбованців!
– У школі, напевно, були відмінником?
– Навчався непогано, але відмінником не був. Увесь вільний час віддавав спорту: займався швидкісним підводним плаванням на базі ДТСААФ у Чернігові. Четверту шкільну чверть майже повністю проводив на зборах та всеукраїнських змаганнях.
Тренувалися ми двічі на день, одне тренування – о 6.45 ранку, друге – о п’ятій вечора. О 5.45 перша «четвірка» везла робітників на «Хімволокно». А ми цим же тролейбусом добиралися до басейну. До 8-ї ранку я вже був у школі. Плавали в моноластах: великих, схожих на русалчин хвіст. Занести її додому я вже не встигав, і так із цією моноластою за спиною йшов на уроки. За це однокласники мене прозвали Дельфінчиком. Став кандидатом у майстри спорту, призером чемпіонату України.
– Нині захоплюєтеся дайвінгом...
– І не тільки. Але дайвінг – класне хобі! На глибині – і неважливо, 10 метрів чи 50, – щоразу відбувається маса захопливих зустрічей. Цікаві нічні занурення, коли прокидаються морські мешканці, які сплять удень. Пірнаю і у нас, на Голубих озерах. У гранітному кар’єрі в Житомирській області. Його так раптово затопило, що на дні залишилися екскаватори, інша техніка.
На Голубих озерах, відкриваючи сезон, Валерій Куліч із друзями допомагав чистити дно від сміття, яке залишили відпочивальники.
– Ми, вся сім’я, дуже легкі на підйом. І у нас немає розписаних планів. Усе спонтанно. Є можливість – зриваємося і їдемо. Спільні поїздки об’єднують.

На байдарках сплавляємося. Одне слово, намагаємося відпочивати на природі максимально активно, навіть узимку: можемо, наприклад, узимку у вихідний день зранку вибратися на Стрижень, розчистити від снігу невелику ковзанку й пограти в хокей. Потім ковбаски підсмажити, чайку гарячого заварити... День на морозному повітрі – це фантастика!
Напевно, мій спортивний характер і донькам передався, – вважає Валерій Куліч.

Усі три старші доньки – професійні гімнастки, займалися на базі Чернігівської школи №19.

«Коли є ягоди, мені і м’яса не потрібно»

– Чи дотримуєтеся якої-небудь дієти? Що любите на сніданок?
– Я – нічого. Прокидаюся о 6–6.30. Випиваю дві склянки води. Не можу змусити себе що-небудь їсти. Зранку намагаюся або проїхати на велосипеді, або поплавати, або прогулятися. Потім, уже на роботі, – чашка кави. Обід – як вийде. А ось з вечерею доводиться боротися: їсти хочеться, а на ніч багато не можна. Буває, даю слабинку.
Люблю солодке, я ласун. Улітку намагаюся переходити на всілякі ягоди та фрукти: чорницю, суницю, абрикоси. Це найкраща їжа для мене. Якщо їсти ягоди, то й за м’ясом не страждаю.
Це дуже важливо, – підкреслює Валерій Куліч, – щоби діти розуміли, як колосок росте, звідки береться хліб на столі, якої праці все це варте... Тому всі мої доньки їздили «в поля», знають, як піднімається хліб, як підростають маленькі телята ...
Я оптиміст по життю. Не розумію людей, які твердять, що все буде погано. Насправді – все в наших руках. Ми в силах зробити своє життя і своє місто такими, якими захочемо.

Олена Гобанова
Фото із сімейного архіву

Інші новини:


Кондитерські штучки від Bakery_Ok

Смачно, пікантно й несподівано до неможливості!

2019-08-19 13:14