Хліб безцінний! Хліб святий!

2020-08-17 09:29

Першопрестольний київський князь мав свою нивку. Яку перший у державі засівав і перший починав збирати хліб, даючи знак усій Землі Руській – ж н и в а ! Сьогодні новітні часи. Сьогодні на наших важкоколосих нивах новітня техіка: американська, німецка, голландська. А де ж наша? Ми ж найпотужніша в Європі хліборобська держава… Але ми про жнива.

– Вони у нас в розпалі, – говорить заступник директора ПСП «Авангард» на Бахмаччині Василь Бойко, – як і підготовка до республіканського семінару по тваринництву. Тому я й передаю вас головному господареві поля Дмитрові Зубу.

У Дмитра Олексійовича це дев’ятнадцяті жнива. В Івана Євгенійовича Пугача – треті. А  в Сергія Рудька – перші. Щойно закінчивши Бобровицький сільськогосподарський коледж, повернувся в рідне господарство, на рідні ниви, де з діда-прадіда трудився його рід. Ось так передається досвід не книжний, а істинний: із солодкою росою й солоним потом.

І поки на жнивному  ячмінному колосі стоїть буйна ранкова роса, зголошуюся з Іваном Пугачем котнутися на ферму, що поряд зі жнивним ланом, де золотяться вусаті ячмені. Попри  нестійку погоду, весняне бездощів’я, вони, віддячуючи за працю й недоспані ночі, вродили краще ніж торік: по  65 центнерів на круг. І пивоварний, і фуражний є. Особливо порадував сорт Одіссей Носівської селекційної станції. Корми в господарстві лише із власного лану.  Це забезпечує їх високу якість. І таку ж віддачу.

Оте слово «ферма» якось і не пасує до справжнього тваринницького містечка. Дійне стадо тут налічує майже тисячу голів. Тому й продають куренівці по 28-30 тонн молока щоденно і Яготинському маслозаводу, й ПАТ «Бель Шостка Україна». Проте поруч зводиться новісінька доїльна зала, німецького виробництва, що обслуговуватиме ще 1000 високоудійних корів.

– Може, й  прикупимо незначну частку продуктивних нетелів, проте  в основному спиратимемося на власний резерв, – пояснює заступник директора з тваринництва Юрій Хмарук. – Адже своїх теличок продаємо навіть за кордон.

У бетонні траншеї вже закладено 5700 тонн сінажу. Майже 1000 тонн високоякісного сіна в тюках. Це праця молодого механізатора, що трудиться на тюкувачі, Станіслава Гусола. 250-кілограмові прямокути прикрашають люцернове поле. В господарстві її аж 500 гектарів. А це не лише сіно  та сінаж, а й високоякісні природні добрива. Хоча щороку з ферми їх вносять під врожай до 20 тисяч тонн. Сьогодні ці тюки сухісінького сіна возить на ферму  Григорій Чорний. Що соняхи та кукурудза ото стоять, мов гай, – його робота. По рясних зливах куренівський чорнозем став, неначе асфальт. То ж Григорій розпушував грунт цих культур. Хоча більшість господарств застосовують у цьому випадку стимулятори росту, цим самим руйнуючи родючість   наших безцінних чорноземів, до того ж здорожчуючи продукцію. Сергій Бойко теж возить тюки. Як і Михайло Шевченко. А  на навантажувачі  Віталій Погиба.

І поки розмовляв із сінувальниками, на сусідній лан випливли комбайни, бо вже роса впала. Серед кращих молодий комбайнер Вячеслав Салій. Ну, звичайно ж, одружений на гарній куренівській дівчині, що працювала в ПСП бухгалтером. Нещодавно лелека ощасливив молоде подружжя дитятком. До речі, окрім держави, господарство виплачує на новонародженого 10 тисяч гривен допомоги. Це не для показухи, це турбота, щоби село процвітало, щоби мало майбутнє, щоби трималося рідного кореня, а не віялося по світу. Відповідна і в молодого тата зарплата. Торік він за жнивний місяць отримав понад 30 тисяч гривен. Цьогоріч, як запевняв головний агроном, – буде не менше.  Бо ж  нараховується від намолоченого. А врожай від тогорічного кращий. Пшениця в господарстві дала по 7 тонн на круг. Поки в кузов ваантажівки тік золотий струмок збіжжя, перекидаюся із Вячеславом кількома словами. «Про вірус питаєте? А де він тут на полі? Ось із п’ятнадцятого передають дощі, то треба до колоска, до зернини зібрати оцю дорогоцінність, що самі ж і виростили». Й подає міцну на прощання руку, міцного українського замісу, не по роках мудрий український  хлібороб. 

Поруч збирають колосові Гришки Геннадій та Микола, Руслан Шаповал. Раніш про його батка Григорія знав весь район – як про найкращого механізатора, що їздив до Києва на зібрання передовиків сільгоспвиробництва. Руслан теж беручкий до роботи. 

За комбайнами солома одразу ж тюкується. А вслід ідуть лущильники. Далі плуги. Закладається підмурок на наступний щедрий врожай.

А на току возвели в блакитні небеса свої золоті чола огроми зерна. Перш ніж воно піде до зерноочистних машин, Людмила Ткаченко відбирає проби на вологість. «Його навіть досушувати непотрібно – 12 відсотків. Лише відвіяти й готове на продаж. Проте господарство з цим не квапиться. Бачите, які у нас величезні новісінькі комори. Перечекаємо, поки ціни на збіжжя будуть відповідні до нашої праці», – говорить Людмила.

Чомусь ніхто 2 «верхах» не квапиться, щоб господарства, такі, як куренівський «Авангард», мали змогу напряму, а не лише через посередника, зв’язуватися із  зарубіжним бізнесом. Тоді б українське село мало повноцінне майбутнє, не витікаючи за кордон. Живлячи не Україну, а чужинеччину. Бо спражній, відданий полю трудар – несоізмірима дорогоцінність, яку потрібно відповідно й цінувати.

Щоправда, кукренівці все ж таки надіються й на власного українського споживача. Потужна пекарня, сироварня, ковбасний цех. Господарство, яким керує відомий успішний аграрій Василь Булах, має значну перспективу. Недарма сюди їдуть із усієї держави за досвідом. Нинішній республіканський семінар із тваринництва – тому яскраве підтвердження.

Іван ПРОСЯНИК, письменник
Фото автора

Інші новини:


Свято спорту

12 вересня в Україні відзначили День фізкультури та спорту.

2020-09-18 12:33