Валерій Куліч: «Чернігівщина має створювати спеціальні території розвитку»

2020-08-07 14:46

Україна нині переживає дуже напружений час. Попри військові дії на сході країни, ми маємо ще кілька проблем котрі потребують не просто швидких, а й дуже компетентних висновків, а, можливо, й правок. Це реформа децентралізації, котра, практично, добігла кінця... Адміністративно-територіальна реформа, яка ніби вже після крапки, проте влаштовує далеко не всіх. І вибори, що наближаються, з їх новим законодавством, а головне – наслідками... Отож що ми достеменно маємо сьогодні в сукупності й куди нам прямувати та на які, даруйте, граблі не наступити – про це розмова з успішним підприємцем-аграрієм, депутатом обласної ради, керівником обласного Відділення Національного олімпійського комітету України, народним депутатом минулого скликання; людиною, котра понад три роки була очільником Чернігівщини; відомим меценатом – Валерієм КУЛІЧЕМ.

– Валерію Петровичу, на Чернігівщині процес децентралізації розпочали саме ви. І за вашої каденції було сформовано понад дві третини громад. Наразі реформа децентралізації мала би бути завершеною, але вона наприкінці шляху виглядає не дуже виразно... Адміністративно-територіальну реформу ніби завершено. Але далеко не всі нею задоволені. Закон про вибори є. Проте ніхто точно не знає, як він достеменно працюватиме в реальності... Тому – чого нам чекати на ось такому перехресті непростих рішень? Адже ви й фахівець, і аналітик у таких питаннях.

– За моєї каденції, за моїм підписом, було створено понад 40 ОТГ. Нині їх 58. Наразі наближаються вибори. І в об’єднаних територіальних громадах теж. Тому тут, як і скрізь, можна очікувати будь-якої рокіровки. Маю сказати, про це часто запитують, – вибори до обласних рад будуть. Але досі достеменно не було зрозумілим, що станеться з районними радами. Хоча днями голова підкомітету Верховної Ради з питань адміністративно-територіального устрою Віталій Безгін повідомив, що ради районів, котрі ліквідуються внаслідок територіальної реформи, втратять свої повноваження на другий день після голосування на місцевих виборах. А от РДА працюватимуть до кінця 2020 року, бо на них розписані бюджетні кошти. Раніше планувалося створити п’ять повітів. Але відтак повинні були запровадитися відповідні зміни до Конституції. Тому в п’яти повітах не передбачалося утворення рад. Повинні би бути місцеві ради об’єднаних територіальних громад і міст обласного значення. Керівник повіту мав називатися префектом. Це в першій редакції адміністративно-територіальної реформи. Функції префекта були би більш прокурорськими. Й до виконавчої влади вони відношення б не мали. Верховна Рада проголосувала за інший формат реформи – аби не вносити змін до чинної Конституції України, залишивши замість повітів райони. Відповідно, ми тепер обиратимемо облраду і 5 районних рад (саме стільки у нас буде районів). Перехідний період до нового районування триватиме півроку – з 1 січня по 1 липня 2021 року.

В обласної ради поки що залишаться ті ж самі повноваження, а згодом, після скорочення ОДА і РДА, при чинній облраді буде виконком. Кінцеву структуру ще побачимо. Будуть керівники великих районів, котрі призначаються Президентом. В районах виконкоми не плануються, а функції районних рад також не дуже зрозумілі. Бо, фактично, всі функції переходять до ОТГ та сконцентровані там разом із послугами у відповідних територіальних центрах.

– А координування діяльності правоохоронних органів та ОТГ з точки зору надходження бюджетних коштів?

– Це, образно кажучи, за вуха притягнені повноваження. Велика помилка і попереднього президента, й нинішнього, що обидва спочатку заявили: вони за децентралізацію. А коли діло йшло ближче до виборів, то боялися відпустити цей процес на самоплив. Бо був страх: раптом втратиться контроль над територіями. Але в тому й полягають досвід і розвиток європейських країн, що там дуже потужне місцеве самоврядування. Ті ж країни Балтії, Польща нещодавно пройшли наш шлях. І боятися нічого непотрібно.

Наразі проблема чинної влади – й Президента, і Кабміну – в тому, що люди винуватять у побутових негараздах урядовців, Главу держави, а переважно, в багатьох випадках треба звертатися до селищного голови або керівника громади. І найбільше сконцентровано проблем та шишки набиваються «верхами» саме на місцевій проблематиці – за великим рахунком, до чого вони відношення не мають і не повинні цих питань напряму регулювати. І так буде доти, поки повноваження нарешті не передадуться на громади. Саме місцеве самоврядування має бути найефективнішим і найбільш завантаженим на місцеві проблеми. Бо громада вчить людей самим керувати територіями, а створена вона для того насамперед, аби люди жили краще.

– Як, на вашу думку, мала би в ідеалі виглядати карта створення ОТГ?

– Було три хвилі створення громад. Перша – найпродуктивніша. Наостанок лишилися ті громади, котрі не порозумілися та не дійшли згоди. Звісно, в такому разі будуть незадоволені. Але 5 районів і 57 громад вважаю нормальною чисельністю для Чернігівщини. Загалом, як на мене, громади мали би створюватися на базі районів. Один район – одна громада. Таким чином – 22 ОТГ. Для нашої області це було би ефективно. Бо збереглася би насамперед інфраструктура для громади. Сьогодні ж ми бачимо різний результат роботи ОТГ. Є досить успішні громади – Корюківська, Ічнянська, Городнянська, Семенівська, Сосницька, де досить ефективні лідери. Є громади, котрі не досягли успіху. І якраз на виборах ми побачимо, що за висновки зроблять люди стосовно керівників цих ОТГ. Адже всі були в рівних умовах доступності до послуг і коштів ДФРР. У принципі, кожен лідер громади зініціював створення цієї громади. І результати – це розрахунки бюджетних відносин та діяльності громади. А люди мають проаналізувати, наскільки обраний менеджер був ефективним. Також додам, що, на жаль, сьогодні місцевою проблематикою ніхто не займається.

– Економіки й розвитку без політики не буває. Може, у нас на Чернігівщині назріла реальна політична сила – партія громад, якій уже точно не будуть байдужими справи ОТГ, їх розвиток, просування вперед, до успішної місцевої економіки й добробуту своїх громадян?

– Так, приклад партії громад «Рідний дім» – це бажання керівників місцевих громад взяти на себе відповідальність за те, що відбувається на теренах області. Бо попередня історія всіх великих партій із всеукраїнськими лідерами показала, що, повторюся,  місцева проблематика практично нікому не потрібна. Нас весь час використовують у загальнодержавних проєктах, а далі – як собі хочете. На мій погляд, розвиток децентралізаційних процесів, що завершуються, якраз і дозволив підійти еволюційним шляхом до створення таких проєктів, як партія «Рідний дім», котру очолив Чернігівський міський голова Владислав Атрошенко. В інших областях теж є місцеві проєкти. В Дніпрі – проєкт Філатова. У Кличка в Києві також свій. У них відстоюватимуться децентралізаційні процеси для посилення місцевого самоврядування. Це європейські стандарти – посилення місцевого самоврядування. А люди мають вибирати свій добробут. Й чітко усвідомлювати, що своїм вибором голосують за розвиток громади Адже керівник вирішуватиме всю місцеву проблематику – ЖКГ, соціальну сферу, ремонти доріг, розвиток медицини...

– Валерію Петровичу, коли створення ОТГ на Чернігівщині набувало розвитку, ви приїхали з Прибалтики й розповідали, що 10-річний досвід ОТГ там усе розставив на місця. І багато громад хочуть об’єднуватися й укрупнюватися, бо дуже важко розвивати інфраструктуру. А її ділили між громадами і комусь чогось не вистачило.

– Це еволюційний процес. У нас він був добровільним. І добре, якщо є плюсова самодостатність. Я багато мав зустрічей в осередках громад. Були й непорозуміння, як от із Озерянською. Там навіть дороги перекривали. І ніяк не могли усвідомити, що з мізерними коштами починати розвиток практично неможливо. Врешті я дозволив, але на завершення децентралізації все перегралося. Громади ж, перш ніж протестувати, мали би все прорахувати. Бо кількість чиновників в ОТГ сягає до 50 людей. Відповідно, чим більша громада, тим собівартість утримання одного чиновника менша. Райони, наприклад, укрупнювалися й у радянські часи. Тому з тенденцією скорочення населення в ОТГ також відбуватимуться процеси укрупнення. За 5-10 років громади об’єднуватимуться. Бо не може зростати валовий продукт будь-якої території без збільшення робочої сили. Це закони економіки.

– Дотації держави сільгоспбізнесу, особливо фермерству – поки що обіцянки. А від розвинених сільгосппідприємств (адже наша область аграрна) великою мірою залежить розвиток територій.

– Так. І, зазначу, такі дотації мають бути рівнодоступними. Інакше одразу з’являється корупція. Зараз багато говорять, що у нас польська, єгипетська картопля. І запитують, чому польська дешевша за українську. А тому, що польський фермер отримує дотації від держави. Також – і на експорт. Отож як може український фермер, котрий нічого не отримує, продавати за такою самою ціною свій товар, як і польський сільгоспвиробник? Так само нас ніхто особливо не чекає на європейському ринкові. Є невеличкі квоти, щоправда, але їх недостатньо. Ми свій ринок відкрили всім, мовляв, везіть усе, що за кордоном дотується дотується. І не робимо бар’єрів у вигляді мита, хоча би мали. А тим самим знищуємо свого фермера. Мало проблем із ринком землі, так плюс іще й це. Ми нецікаві ні європейським країнам, ні Америці, ні Росії, бо ми для них великі конкуренти і ми їх посовуємо й на аграрному, й промисловому ринках. Зазначу, в світі на першому місці – економічні інтереси, експорт продукції та захист своїх ринків. Америка, наприклад, захищається від експансії китайської продукції.

А як ми підтримує експортно-орієнтовані галузі? В тому ж Китаї вас супроводжуватимуть спеціально підготовані люди й усе детально розкажуть про їхні виробництва, аби ви бодай щось купили. А де наші торгові аташе? Чому, приміром, американці вводять санкції на російські газопроводи? Бо вони воюють за ринок сланцевого газу в Європі. Тому лише партія громад, зокрема «Рідний дім», зможе у нас вплинути на оці проблеми знизу. Адже зверху досі нічого не виходить. У чому сенс створення партії громад? Бо вони можуть чітко сказати й показати людям, що зроблено, які зміни є і які пріоритети розвитку міста й області. Якщо території успішно розвиватимуться, розвиватиметься й держава. Чим потужніша команда на місцях, тим більше буде вплив на рішення, котрі приймаються в Києві. Нам конче потрібен план розвитку територій. Економічні умови, щоби вигідно було вкладати інвестиції. Бізнес прораховує, що йому вигідно. Він приходить заробляти гроші. Якщо все складається, тоді він працює, сплачує податки, дає робочі місця і зарплати.

– Наразі людина своєї справи не переважить у вас політика?

– Загалом, я завжди був підприємцем насамперед, навіть на посаді очільника області.

– Дозвольте вам заперечити. Ви дуже швидко стали досвідченим політиком на теренах Чернігівщини. Також не ховалися від зустрічей із журналістами. І відповідали опонентам чітко. Навіть влаштовували спеціальні зустрічі «за кавою», аби медійники мали можливість поставити найнезручніші запитання. Ви з цих «дебатів» завжди виходили прямим шляхом, а не манівцями. Це думка багатьох журналістів... Тому й сьогодні скажете прямо, яка проблема в області найкритичніша і як її подолати?

– Однозначно, демографічна ситуація. Демократична криза Чернігівщини закладена з радянських часів, коли у 60-70-ті роки почався масовий переїзд молоді в міста. Відповідно, є розрив поколінь у селах. У нас близько 950 тисяч населення в області й щороку близько 12 тисяч мінусується. При цьому – 300-320 тисяч людей пенсійного віку. На мою думку, сьогодні для таких територій, як Чернігівщина, Закарпаття, треба створювати спеціальні програми. Бувши невеликий термін народним депутатом, я вніс законопроєкт про створення спеціальних територій розвитку. Це, наприклад, стосується, чорнобильських територій, наших північних малочислених. Без підтримки держави Чернігівщина сама не впорається. І на таких територіях, як Семенівщина, Новгород-Сіверщина, Городнянщина, Ріпкинщина, в інших небагатих районах треба створювати вільні економічні зони або території зі спеціальним оподаткуванням, щоби залучити туди людей. Наприклад, НКРЕКП затвердила тарифи на транспортування електричної енергії. І на Чернігівщині цей тариф на 30 копійок вищий, ніж на Київщині. Відповідно, бізнесмен, який захоче відкрити своє підприємство, зробить це на Київщині. Бо там більше населення та дешевша інфраструктура. І ближче до столиці. Плюс логістика. Був недавно в Білорусі. Там під Мінськом разом із китайцями реалізується серйозний проєкт – Білоруська національна технологічна корпорація – вартістю 620 мільйонів доларів (китайський капітал). На одній території буде 11 підприємств, котрі випускатимуть комбікорми, амінокислоти... Це високотехнологічний проєкт. Відповідно створюється житлова інфраструктура. Молодим спеціалістам пропонуються цікава та високооплачувана робота й житло. Особливо це зручно для молодих родин. Спеціальні умови: на 10 років вони звільнені від сплати податків, на 50% нижчий електричний тариф. Держава створила умови, аби туди було цікаво вкладати кошти.

– Чи можуть громади самостійно повністю керувати територіями?

– Так, можливо, практично всі повноваження варто віддати на громади, щоби вони могли встановлювати ті ж податкові ставки. Зокрема, якщо є дотаційні для держави території, краще віддати регламентування податків громадам. Тоді територія може стати самостійною. Ще глобальна проблема області, віддаленої від чорноморських портів, – логістика. У нас завжди була розвинена торгівля з Росією, Білоруссю. А тепер, аби виходити на європейські ринки, чернігівські підприємства повинні мати логістичні преференції порівняно з тими ж західноукраїнськими підприємствами. Суттєва складова вартості продукції – логістична також.

– Велика частина Аграрної партії на Чернігівщині приєднується до партії громад «Рідний дім».

– Ставлюся до цього позитивно. Сьогодні склад Аграрної партії в облраді – це потужні керівники аграрних підприємств, яких перш за все цікавить розвиток територій, де вони працюють. А концепція партії «Рідний дім» і є базовою для розвитку ОТГ та гарним майданчиків для реалізації проєктів сільгосппідприємців, що насамперед потрібні людям, які там живуть. Основну масу людей, зазначу, цікавить перш за все розвиток території, де вони мешкають. Земна проблематика, а не космічна.

– Пофантазуйте, як ви бачите майбутнє.

– Для цього треба подивитися в минуле. Хто працював раніше, той і в майбутньому працюватиме. Все залежить від нас. Коли ми перебудовуємо рідний дім, то матимемо якісні зміни й навколо. Ніхто за нас краще не зробить. Бо ми творитимемо для себе своїми руками, своєю громадою. Приємно, коли у нас у Чернігові почалися такі глобальні і потрібні нам усім перетворення. Спочатку люди старшого покоління говорили: «Навіщо нам ті фонтани. Краще би дали по 500 гривень». А тепер і літні, й молоді чернігівці переймаються своїм власним містом. З’являється нова свідомість. І люди якихось хуліганів і вандалів вже самі стримують. Тобто,  містяни почали берегти своє місто. Це великий позитив. Бо сама громада бажає покращити своє життя!  

Розмовляла Людмила ПАРХОМЕНКО

Інші новини:


Що віщує Кассандра Молодіжному театрові?

Молодіжний театр розпочав свій 37-й театральний сезон. І ось прем’єра. «Кассандра» за твором Лесі Українки. До речі, авторці цього року 150 літ із дня народження.

2021-09-21 08:27