Олена Мічкова: «Чернігів стане Меккою майстрів»

2020-08-04 15:55

Днями я побувала на дуже цікавому майстер-класі для вихованців Чернігівського навчально- реабілітаційного центру No 2 – розпису імбирних пряників. Справжнє свято для особливих  дітей і їхніх батьків зробила Олена МІЧКОВА — власниця пряничної майстерні «Солодкий світ». І ті, хто куштував імбирні ажурні пряники пані Олени, знають, що її солодкі гостинці приносять дітям неабияку радість. Вони зроблені винятково з натуральних продуктів і підтримують віру дітей у казку. Пані Олена вміє здивувати смачними цікавими ідеями, а її майстерня завжди наповнена затишком, теплом і приємними ароматами.

А найцікавіше те, що крім пряників ця творча жінка пише картини маслом і об’єднує навколо себе багато інших надзвичайно талановитих, креативних, творчих жінок, які є своєрідною окрасою нашого міста. Жінок, які вміють своєю присутністю створити особливу атмосферу на будь-якому святі, ярмарку чи виставці. Жінок, котрі не шкодують свого часу та зусиль на благодійність. Олена Мічкова — керівник Асоціації майстрів при ГО «Спілка жінок Чернігівщини». Як їй це вдається? Хто ці чарівні жінки-майстрині? І чи стане Чернігів Меккою майстрів? Ми дізнавалися у Олени Мічкової під час інтерв’ю у PRESSцентрі DPNEWS.COM.UA.

— Коли я росла в Радянському Союзі, у нас не було ексклюзивних речей. Ми всі купували речі однакового кольору, з однакового матеріалу. І дуже складно було знайти для себе якусь унікальну річ. У наш із вами час поруч із нами живуть дивовижні люди, які виготовляють ексклюзивні речі своїми руками, куди вкладають свою позитивну енергію, душевне тепло. І такі речі по-особливому цінні. Бо коли ти знаєш майстра і бачиш, наскільки він світлий, позитивний, то розумієш, що його вироби випромінюють подібну позитивну енергетику. Вироби таких людей я вважаю високим мистецтвом. У Чернігові чимало хороших майстрів та майстринь, і мені дуже хочеться, щоб їх цінували належним чином. Щоб у нашому суспільстві з’явилася культура сприяння розвитку обдарованих людей, які є самородками.

— Пані Олено, а що змусило вас, успішну жінку, затребуваного фахівця провідної компанії, залишити роботу й кардинально змінити своє життя?

— Ви не повірите, але якось я прокинулася серед ночі і зрозуміла, що мені треба щось створити своїми руками. Я дістала акварельні фарби й почала малювати. Випадково чи ні, у цей же період життя у мого тата погіршилося самопочуття і мені треба було їхати до Чернігова, щоби підтримати його. Керівництво фірми пішло назустріч і дало рік на те, щоб я побула разом із батьком. Після чого я мала повернутися на роботу. Але цього так і не сталося. Доглядаючи за татом, мені хотілося себе ще якось реалізувати. І я відкрила для себе імбирні пряники. Ніхто з моїх знайомих не міг повірити в те, що я, провідний фахівець великої київської компанії, буду випікати пряники та отримувати від цього величезне задоволення.

— А як ви познайомилися з іншими чернігівськими майстринями?

— Вперше я вийшла на ярмарок зі своїми пряниками у 2013-му під Новий рік. Там я відкрила для себе дивовижний світ чернігівських майстрів. Побачила, що поруч із нами живуть неймовірно талановиті, креативні, щедрі на емоції і водночас скромні люди. Вони мені так сподобалися, що для мене стало почесним бути в їхньому колі. Я брала участь у різних ярмарках, і це допомогло мені знайти своїх клієнтів. Я охоче прийняла пропозицію Катерини Мажуги взяти участь у волонтерському заході, який організовував благодійний фонд «Міжнародний фонд імені Вадима Нестерчука».

Мені було приємно, що я можу допомогти онкохворим дітям своїм позитивним настроєм і коштами від продажу пряників. На той час Катерина була керівником Асоціації майстрів громадської організації «Ліга ділових і професійних жінок України». Я влилася в колектив Асоціації. І після того, як Катерина поїхала навчатися до Америки, мені запропонували її очолити. Нині Асоціація майстрів є окремим підрозділом громадської організації «Спілка жінок Чернігівщини». І мене надихає те, що в Чернігові є така потужна організація жінок. Надихає її неймовірна керівниця — винятково чудова жінка Ірина Дорожкіна. Ірина Василівна дає можливість відкрити і проявити себе багатьом жінкам у різних сферах.

— Цікаво, а скільки жінок саме в Асоціації майстрів?

— Було 28-ім, а тепер 45-ть. І майже щомісяця приходять нові майстрині і просять прийняти їх в Асоціацію. Але приймаємо не всіх. Кожному новачкові даємо випробувальний термін — 9 місяців.

— Важко уявити будь-яке свято чи захід у Чернігові без ваших майстринь. Самою лише присутністю вони створюють особливий, креативно-творчий простір. А на Різдвяні свята додають нашому місту якусь таємничу казковість.

— Ми щороку підтримуємо проєкти «Жінка року» та «Що може жінка», патронатом якого є «Спілка жінок Чернігівщини». Беремо участь у конкурсі «Чернігівський сувенір», відкритті туристичного сезону, святкуванні Івана Купала, Свята Покрови, Дня вишиванки, Дня Незалежності, Дня підприємця. Брали участь у благодійному заході «Країна мрій». Наші майстрині запропонували на благодійну справу 7 своїх лотів. Ми відкрили студію «Скриня», були співавторами з ТІЦ проєкту «Агов, хенд-мейд». Також відкрили цікаву виставку наших робіт у музеї Михайла Коцюбинського. На жаль, це відбулося напередодні карантину, тому мало хто з чернігівців  знав про цю експозицію. Крім цього ми проводимо різні майстер-класи. Особисто я – з розпису пряників. І щоразу на такі майстер- класи запрошую наших мам-майстринь, у яких є діти з особливими потребами.

— В Асоціації майстрів надзвичайно творчі, талановиті жінки. Я спілкувалася з деякими з них, і в мене залишилися дуже приємні враження й теплі спогади від наших зустрічей.

— Наші майстрині працюють у різних техніках. Жінки роблять дивовижні віночки, прикраси з натурального каміння, авторські ляльки, плетуть ґердани, займаються валянням. І це далеко не все, що вони вміють. Кожна майстриня чимось цікава. Серед цих жінок є номінантки конкурсу «Чернігівський сувенір». Зірочка нашої Асоціації — Галина Близнюк. Торік вона стала номінанткою «Жінки року». Галина робить дивовижні керамічні ляльки. На виставці в музеї Михайла Коцюбинського вона представила 21 свою ляльку. У кожної з них народний одяг різних регіонів України. Її ляльки отримали гран-прі «Чернігівський сувенір-2016» року. У Галини дивовижна доля. Вона мама особливої дитини. І несе в собі стільки світла і добра, що її роботи випромінюють таку ж світлу енергетику. Вікторія Маляренко займається валянням і робить унікальні авторські квіти. Вона теж мама особливої дитини, але при цьому Вікторія є членом активу Асоціації та нашою позаштатною кореспонденткою. І модераторкою нашої групи у Фейсбуці. Вона дуже добра, позитивна і надзвичайно скромна людина. Ми відкрили у Фейсбуці додаткову групу «Made in Chernihiv». Нею  займається Наталія Казіка. Наталя робить унікальні букети з квітів та фруктів і в’яже сумки. Вона — волонтерка громадської організації «EVUM». Наталія дбає про світле майбутнє для онкохворих дітей Чернігівської області. Громадська організація «EVUM» займається підтримкою орфанних та онкогематологічно хворих дітей нашої області. А які гарні ляльки-мотанки робить наша Лариса Ганенко. А петриківський розпис Наталії Кундрат легко розлетівся різними країнами світу. І я можу продовжити список, бо таких унікальних жінок у нас багато.

— Про що ви мрієте як керівник Асоціації майстрів?

— Я хочу, щоб у Чернігові в майстрів був майданчик, де вони могли би покувазати свої роботи. І не просто заробити якісь гроші, знайти свого клієнта, але й показати себе як особистість. У кожної з майстринь особлива доля. І цими жінками можна пишатися та захоплюватися. Я хочу, щоб наші майстрині стали відкритими для інших. Хочу створити свого роду паблік рілейшнз, метою якого буде розповісти місту про наших чудових майстринь, зняти про них фільм. На жаль, переважна більшість людей купує сувенірну продукцію з Китаю. І саме тому дуже хочеться, щоб місто та його мешканці підтримували наших майстрів. Я не проти, якщо хтось купує вишиванку в магазині від українського виробника. Але коли у вишиванки вдягає нас Китай, це ненормально. Звісно, що низький рівень заробітку не дозволяє нам одягатися у свої власні ексклюзивні речі. Але якщо створити для майстрів додаткові можливості, відповідно будуть умови придбати ексклюзивну річ за меншою ціною. Особисто мені приємно купувати в наших майстринь сувеніри для знайомих та рідних за кордоном. Деякі речі наших майстринь із серії високого мистецтва. І я пишаюся тим, що особисто знаю цю майстриню і що вона живе в моєму рідному місті. Можливо, мало хто замислюється над тим, що кожна людина випромінює свою особливу енергію, і якщо ця енергія позитивно-активна, вона «лікує» навколишній простір і душі інших людей. І такі вироби завжди несуть людям радість. Я щаслива людина, бо поруч зі мною багато світлих, позитивно налаштованих людей. І я хочу, щоб про таких людей дізналися наші чернігівці. Аби в подальшому Чернігів став своєрідною Меккою майстрів. І вірю, що колись це обов’язково станеться.

Валентина НАУМЕНКО

Фото Мар’яни ХАРДІ

Інші новини:


В Україні найгірший за п’ять років урожай кукурудзи

Уперше за кілька років урожай кукурудзи виявиться нижчим за 30 мільйонів тонн. Збір ще не завершився.

2020-12-01 11:35