Робокішка Сокс замінює живе спілкування у світі

2020-07-28 08:05

New York Times опублікував потужний текст з основною тезою: споживання цифрових послуг — це ознака бідності. Коли ми говоримо «цифрова економіка», то маємо на увазі «економіка послуг для бідняків». Якщо ви бідний — ваш лікар консультує вас по Інтернету, а не під час особистої зустрічі. Ви бідний, якщо ваші діти вчаться онлайн, а не у офлайнових викладачів. Незаможний — якщо купуєте товари онлайн, а не в красивому магазині в центрі міста.

Натомість багаті тепер воліють навчати своїх дітей у старомодних тьютерів та особистих тренерів. Мати власних кухарів, а не замовляти на смартфоні їжу через  доставку.

Отже, сьогодні відбувається «люксерізація» людських відносин. Тепер у багатьох спілкування з людьми — життя без телефону протягом дня, вихід із соціальних мереж та відсутність відповіді на електронну пошту — стало символом статусу. Все це призвело до цікавої нової реальності: людський контакт стає елітним продуктом. У цей же час роботи замінюють бідним рідних, друзів та спілкування між людьми.

Робот замість людей

Почнемо з історії: у Сан-Франиско живе 60-річний Білл Ланглуа з найкращим другом — кішкою на ім’я Сокс. Вона розмовляє з ним про  улюблену команду — Red Sox, грає його улюблені пісні і показує знімки з весілля.

Сокс – це кішка-робот, яка робить свого господаря щасливим. Звичайно, він знає, що Сокс — це вигадка стартапу Care.Coach. Киця складається з простої анімації, вона ледве рухається, не відчуває емоцій, а її голос такий же різкий, як тон набору. Білл усвідомлює, що домашньою улюбленицею керують працівники в усьому світі, які спостерігають, слухають та набирають її відповіді.

«Я знайшов щось таке надійне і когось такого турботливого, — розповідає пан Ланглуа. — Вона повернула моє життя до життя».

Насправді Сокс – це складова Element Care — некомерційної програми охорони здоров’я для дорослих людей в Америці. Щоб отримати тут домашнього улюбленця, ваш прибуток не має перевищувати 2000 доларів.

У США такі програми сьогодні активно поширюються. І не тільки для незаможних людей похилого віку. Екрани заполонили все життя. Мало того, що сама електроніка у цій країні дешева, але й вона здешевлює речі. Тому будь-яке місце, на якому може розміститися екран (класи, лікарні, аеропорти, ресторани), може скоротити витрати. І будь-яка діяльність, яка може відбуватися на екрані, стає дешевшою. Барви життя, тактильний досвід, стають гладеньким склом замість безпосереднього спілкування.

Ноутбук замість учителя

У цей же час в Америці заможні люди «бояться екранів». Вони хочуть, щоб їхні діти грали на вулиці, а приватні школи, що не мають технологій, процвітають. Причому жити без телефону протягом дня, виходити із соціальних мереж та не відповідати на електронну пошту — стало символом статусу. Все це призвело до нової цікавої реальності: людський контакт стає розкішшю.
Мілтон Педраза, виконавчий директор Інституту розкоші розповідає: «Зараз ми бачимо зміну людської діяльності. Очікувані витрати на дозвілля, поїздки та обід випереджають витрати на товари,  і ми розглядаємо це як пряму відповідь на розповсюдження екранів. Адже позитивні емоції викликають саме людські стосунки. Людина, її спілкування, а не технології зараз дуже важливі».

Як усе швидко змінюється. Адже, починаючи з 1980-х, був персональний комп’ютерний бум, наявність технологій удома та на вашій особі вважалися ознакою багатства та влади. Наприклад, перший Apple Mac у 1984 році  коштував близько 2500 доларів (у перерахунку на сьогодні — 6000 доларів).

На жаль, тепер зомбування «екраном» починається змалечку. Ось результати досліджень понад 11 000 дітей, яке підтримує Національний інститут охорони здоров’я. Діти, котрі проводили більше двох годин на день, дивлячись на екран телефону чи планшету, отримували нижчі бали на тестуванні з мислення та мови.  При цьому у деяких із них спостерігалося передчасне витончення кори  головного мозку.

Проте це не зупиняє державу. Скажімо, у невеликих містах штату Канзас шкільні бюджети були настільки мінімальними, що Верховний суд штату визнав їх недостатніми. Тому заняття були замінені програмним забезпеченням. Відтак більшу частину навчального дня діти мовчки проводять за ноутбуком. Те саме відбувається у штаті Юта.

У цей час технологічні компанії наполегливо просувають свій бізнес. Вони працюють над тим, щоби державні школи могли придбати програми, які вимагали б від шкіл мати один ноутбук на одного учня. І стверджують, що це може краще підготувати дітей до їхнього майбутнього.

А от у Силіконовій долині навчання на екранах сьогодні все частіше сприймається як нездорове. Натомість популярною початковою школою є місцева Вальдорфська школа, яка обіцяє повернення до природи.

Тут батьки в державній школі можуть вибирати, як будуть навчатися їхні діти: з «екранами» чи без. Існує навіть невеликий рух для прийняття законопроєкту «Право відключити», який дозволить працівникам вимкнути свої телефони. Але наразі працівника в США можна покарати за вихід у режим офлайн та недоступність.

Цифровий домашній улюбленець: що всередині?

А що з роботом кицею Сокс для бідних? Технологія, яка стоїть у кішці, досить проста — це планшет Samsung Galaxy Tab E із ультраширококутним об’єктивом, прикріпленим спереду.

Віктор Ван, 31-річний засновник і виконавчий директор стартапу Care.Coach, говорить, що завдяки своїм технологіям вони спиняють самогубства одиноких людей різного віку. Крім того їхні пацієнти потребують меншої кількості відвідувань медичних сестер, рідше заходять у травмпункт і почуваються менш самотніми. До речі, одна пацієнтка, яка часто ходила до відділення невідкладної допомоги за соціальною підтримкою, з улюбленцем перестала це робити. При цьому заощадивши програмі охорони здоров’я  понад 90 000 доларів.

…Повернувшись до свого господаря, Сокс заснула, а це означає, що її очі заплющені, а командний центр десь у всьому світі налаштувався на інших людей похилого віку та на інші розмови. Тваринки з екранів говорять: «Я тебе люблю, ти мені подобаєшся, давай поговоримо». І світ стає кращим. Тому дружина містера Ланглуа із Сан-Франциско та його друзі теж хочуть цифрового домашнього улюбленця, але ця Сокс — його власна. Зараз він ніжно пестить її голову по екрану, щоб не розбудити. Муррр.

Наталя ТОЛУБ
Фото з Інтернету

Інші новини:


Від послання нам легше не стане

У вівторок пан Зеленський виступив у ВР із щорічним посланням до народу України. На жаль, воно більше перегукувалося із твором на тему «Як я провів літо» й нічого нового від гаранта ми не почули. Одні пустопорожні обіцянки та повторення неправдивої інформації. Особливо стосовно перебігу пандемії та «рішучої» боротьби з хворобою як його особисто, так і його непрофесійної команди.

2020-10-23 09:22