«Рухаємося до людиноцентризму — в центрі освітянського простору мають бути вчитель, школяр, студент»

2020-07-24 08:33

17 липня з робочим візитом на Чернігівщину завітав т.в.о.Міністра освіти і науки України Сергій Шкарлет. В Чернігівській облдержадміністрації разом із головою ОДА Андрієм Прокопенком  він поспілкувався з освітянами області — практиками, котрі на місцях забезпечують навчальний процес. Керівники закладів загальної середньої освіти, професійно-технічних закладів, вищої школи могли почути позицію керівника Міністерства освіти і науки з актуальних питань освітньої політики, отримати роз’яснення й відповіді на запитання, поділитися своїми пропозиціями. Візит насамперед був пов’язаним із підготовкою до нового навчального року.

Після зустрічі Сергій Шкарлет дав ексклюзивне інтерв’ю для „Деснянської правди”, в якому висловив своє бачення освітянського процесу в Україні, його удосконалення та реформування.

– Сергію Миколайовичу, це ваш перший робочий приїзд на Чернігівщину після того, як на вас було покладено обов’язки міністра...

— Робочий — так. Але в Чернігові буваю регулярно, тільки неофіційно. Адже моя донька живе в Чернігові і навчатиметься в 9-му класі.  Урядовець — це надзвичайно важлива місія. Але я маю і батьківські обов’язки. Також завдяки цьому бачу те, як сьогодні працює наша середня освіта, «з середини». Це допомагає...

— Ви сьогодні зустрічалися з усіма „поверхами” освіти — ЗОШ, ПТУ, ВНЗ. І це було задля того, аби дізнатися безпосередньо з перших уст керівників закладів, чиновників від освіти, педагогів — учителів, викладачів — про наболіле, проблеми, що їх непокоять, їхній погляд на ситуацію, яка склалася в освіті в період реформування, а також коронавірусу. І що ви почули?

— Чимало слушних думок. Хоча, напевно, більше запитував я... Президент поставив переді мною завдання: «Сьогодні суспільство вимагає простих, зрозумілих кроків уперед, зокрема в частині освіти”. Реформи заради реформ, мені здається, вже всім набридли. Бо реформи мають бути заради результату, конкретного кроку вперед. Конкретного покращення, що б дозволило чотирьом групам, котрі акумулюються в освіті — це її здобувачі (від дошкільнят до студентів); батьки; вчителі та викладачі; а також ті, хто отримує результат — налагодити тісний контакт. Від дошкільнят результат отримує школа. Від школи— професійна й професійно-технічна освіта, фахова передвища й вища. Відповідно, від них  результати отримують роботодавці.  І от на кожному етапі є ціла синергія вимог. Якщо випуск дошкільної освіти не буде задовольняти школу, тоді вона надолужуватиме прогалини в дошкільній освіті. Прогалини в шкільній освіті надолужуватимуть або ПТУ, або вища освіта, або роботодавці.  І так далі. Такий от «освітній ланцюг». Світ сьогодні змінився. Не тільки через КОВІД. Він змінився технологіями. І взагалі розумінням – до чого ми прагнемо, до чого рухаємося.  Діти дорослішають набагато швидше.

Тому сьогодні треба більше комунікацій. Варто більше запитувати у батьків, школярів, студентів, роботодавців, спілкуватися з ними безпосередньо. Сьогодні у нас з’явилося багато експертів. Проте однієї експертної оцінки замало, навіть якщо вона ґрунтується на дослідженнях. Та коли ми не чутимемо конкретних учасників освітнього процесу, то відтак це й будуть «реформи заради реформ». За той невеличкий проміжок часу, що я обіймаю урядову посаду, вже встиг поспілкувався з понад 2 тисячами батьками. Говорив із учнями й студентами. Спокійно можу підійти й  познайомитися, наприклад, із батьком, котрий з донькою крокує вулицею, і розпитати про їхні освітянські проблеми й вимоги... Ми, урядовці, маємо бути в гущі життя. І тоді бачитимемо й плюси, й мінуси, і повз нас не пройдуть ситуації, про які має дізнатися широкий загал.От, наприклад, у Станіславчику Жмеринського району двоє школярів та студент врятували життя жінці, що потопала. Ми їх нагородили Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України. І я особисто клопотався перед Президентом стосовно присвоєння рятівникам державних нагород „За врятоване життя”. Президент із задоволенням пішов назустріч... Це прекрасний приклад людяності, важливий для виховання. І він буде належно публічно оцінений.

— Оскільки реформувати, очевидно, треба й саму реформу, то з чого треба починати цю „реанімацію”?

— У мене немає бажання міняти щось тихо, кулуарно, неквапом. Суспільство сьогодні вимагає швидких реальних змін на краще. Конкретного результату. Але при цьому саме суспільство треба запитувати. І рухатись, рухатись! Я точно не пришов щось ламати, нав’язувати свою філософію. Моє бачення дуже просте — зворотній зв’язок від кожного й оперативне виправлення тих ситуацій, які бачать і які не влаштовують учасників освітнього процесу. Учні, наприклад, перевантажені. Адже з 8.00 до 14.30 діти в школі. У старшій профільній школі до навантаження додаються ще профільні предмети. Дитина приходить додому виснаженою. А ще ж є участь в олімпіадах, гуртки, секції, захоплення... А ще ж має бути спілкування в родинному колі, соціальна адаптація... Тому далі — нервовий струс?.. І директори шкіл, і діти, й батьки це підтверджують. Коли питаєш у дитини, чи вона задоволена програмою, то з відповідей бачиш, що на 70% — ніби так. Але насправді —  50 на 50. Тож є куди рухатися. Під час онлайн-навчання  взагалі були перекоси. Вчитель, зрозуміло, вважає, що його предмет найголовніший. Але ж діти не повинні від цього страждати. 45  хвилин очного навчання чітко обмежують навантаження дитини. А, як приклад, при дистанційному навчанні 5, 7, 8 разів на день кидалися додаткові завдання...

— То нас чекає зміна програм?

— Не так глобально. Але зміни мають бути. Концепція «Нової української школи» — це гарно. Компетентісний підхід, зміна простору... Але в його центрі має бути вчитель, наставник, викладач. Який своєю майстерністю запалює дітей. Освіта — одна-єдина галузь, яка накопичує, продукує і розповсюджує знання. Ми ніколи не маємо про це забувати.

— Тобто мова нарешті про повернення до того, щоби піднести фігуру вчителя, викладача на належний рівень.

— До такого завжди прагнули освітяни. Василь Григорович Кремінь, колишній міністр освіти і науки, сформулював парадигму про людиноцентризм. Коли в центрі — вчитель, школяр, студент. Задля чого існує освіта? Аби передати знання, досвід і компетенції від більш досвідченої людини до тих, хто прагне навчання. Так було завжди, від часів  Сухомлинського до сьогоднішіх корифеїв педагогічної науки. Хоча є й необгрунтовані претензії. Такі, як от „ у школах усі корупціонери, ректори — феодали, директори недолугі”.  А хто ж тоді тримав цю освіту всі майже 30 років незалежності?! У кого за плечима колосальний досвід?! До речі, світовий досвід показує, що класична фундаментальна освіта набуває все більших переваг. Ніхто цього не відміняв. Візьміть США, Німеччину, Австралію, Швецію, Норвегію... Там учні та студенти ходять в бібліотеку, а не тільки сидять в Інтернеті. У наш динамічний вік треба використовувати всі можливості, які нададуть конкурентну перевагу.

— Що Чернігів іще хотів?

— Прохання є не тільки від чернігівців, адже я побував уже в багатьох місцях. Прагнення, як правило, стандартні. Проблеми однакові. Наприклад, у нерівності й  невідповідності оплати праці. Є несумісні речі з розробленою тарифною сіткою. Коли у вчителя 1 категорії та прибиральниці однакова зарплата. Є вимоги багатьох законів, наприклад Закону «Про освіту» - щодо суттєвого підвищення оплати праці вчителю. Аби на цьому формальному критерії диференціювати професійні навички, здібності тощо. Але, на жаль, це не виконується... Та й державна скарбниця не бездонна. Але Президент підтримав кроки стосовно підвищення таких формальних ознак, як заробітна плата... Нагадаю, що глава держави – ще і батько, який чудово знає проблеми школи… Тому повторюю, я впевнений —  коли ми слухатимемо й чутимемо учасників  освітнього процесу – тоді буде крок уперед.  Треба слухати й студентів стосовно стипендій...

— Сергію Миколайовичу, діти восени підуть до школи?

— Днями з Максимом  Степановим, міністром охорони здоров’я України,  та з Віктором Ляшком, головим  санітарним лікарем України, втрьох розглядали нову постанову щодо санітарних обмежень та наших дій щодо організації  освітнього процесу. Розуміння Президента, Уряду, головного санітарного лікаря, міністерств — діти мають реально піти до школи. Ми навчилися протистояти різкому збільшенню захворювань на КОВІД. Велику роль тут зіграли карантинні заходи. Епідеміологічна ситуація буде відслідковуватися за 4 зонами. І закриватимуться тільки окремі заклади у тих адміністративно-територіальних одиницях, в яких буде спалах. Але ми все одно маємо застосовувати технології дистанційного навчання як додаткову можливість для отримання  неформальної освіти. Окрім того ми розуміємо, що створюємо додаткові технології інклюзивної освіти, даємо інструменти для самоосвіти.

— Багато випускників прагнуть навчатися за кордоном. А чи є у нас переваги, щоби протистояти цій освітній міграції?

— Суспільство у нас ще з радянських часів цікавилося всім іноземним — джинси, записи, магнітофон „Соні”. Фірма. Звісно, є дуже престижні закордонні виші. Але навчатися там будуть не всі. Так само за кордоном є багато не дуже гарних і порядних вишів. Але реклама грає велику роль... Там навіть у маленьких містечках повідкривалися університети, куди без іспитів, а часто й без співбесіди беруть наших випускників. До таких вишів можеш і не їхати. Перерахуй гроші — і навчайся онлайн... Але кожен має вирішити – йому потрібний лише диплом чи якісна освіта? Запевняю: в Україні є точно щонайменше 100 вищих навчальних закладів, які дають якісну європейську освіту. Але ці виші треба ширше пропагувати, а вишам не замикатися в рамках свого регіону.

 — Заскучали за своїм університетом?

— Ви знаєте, що я у нашу політехніку поклав, як кажуть, і душу, і серце. Переконаний, наш університет залишатиметься одним із флагманів вищої освіти України. Достовірно знаю, що виш розвивається й інтенсивно готується до навчального року.

— „Деснянська правда” бажає, щоби ви змогли втілити те, що задумали, на новому місці роботи урядовцем, за допомоги тих, хто поруч із вами.

— І вашому виданню успіху й розвитку!

Бесідувала Людмила ПАРХОМЕНКО
Фото з сайту Міністерства освіти і науки України

 

Інші новини:


Нова велика війна?

Військові дії між Азербайджаном і Вірменією розпочалися в ніч на 27 вересня. Обидві сторони звинуватили одна одну в ескалації конфлікту через спірний регіон Нагірний Карабах.

2020-10-01 09:56