Наш Дмитро Митрофанов колекціонує перемоги на світових та олімпійських рингах

2019-07-18 11:40

Корюківка і район дали знаменитих боксерів та кікбоксерів Михайла Коробка і Михайла Костючка, які виступали на престижних світових та європейських рингах, стали тренерами. 

У Корюківці діє секція боксу. А тому не випадково в цьому місті відбулася зустріч з чернігівцем, майстром спорту міжнародного класу, бронзовим призером чемпіонату Європи, триразовим чемпіоном України, учасником Олімпійських ігор 2016 року Дмитром Митрофановим.

На неї прийшли юні корюківські боксери та приїхали городнянські, де також є секції боксу. З інтересом слухали професійного боксера дорослі та учні загальноосвітніх шкіл міста. Зустріч відбулася у сквері неподалік міської ради й зібрала велику аудиторію. Дмитро прибув опівдні. Зовні мав вигляд скромного молодого чоловіка, але виділявся привабливою спортивною статурою. Сказав, у бокс прийшов, коли навчався у Чернігівській школі-інтернаті. Ріс сиротою. Учителі в ті роки помічали за Дмитром наполегливість, уміння займатися самоосвітою, прислухатися до порад... У 2001 році до школи завітав тренер Руслан Саїд, який шукав здібних хлопців, що бажали займатися боксом. Дмитро, як і десятки інших хлопців, відгукнувся та став підопічним Саїда. Талановитий хлопець ніколи не зневірювався, не опускав руки – такий у нього сильний бійцівський характер. Пригадав, що якось до спортивної зали навідувалися тренери зі столиці. Переглядали бій, де виступав Дмитро, і зауважили його тренерові: «Ти на нього надії покладаєш, але ж він ростом невисокий і техніки не вистачає». Та чернігівський наставник став на захист Дмитра. Ті «маститі столичні тренери» помилялися, бо уважно не придивлялися, як уміло боксує хлопчина. І з технікою у Дмитра було все гаразд.

Він планує і досягає

Після першого півріччя роботи тренери називали тільки кількох юних боксерів, які подавали надії. Серед них особливо відзначали Дмитра Митрофанова. Казали, вміє досягати результатів. Запланує й неодмінно виконає задумане. Не минуло й року – більшість інтернатських юних спортсменів залишила боксерську секцію. А у Дмитра тільки примножувалися результати. Він добре оволодівав навичками техніки боксу. Хлопця й далі зацікавлював обраний вид спорту. І коли тренери з хвилюванням запитували: «Можливо, й ти збираєшся піти від нас?», він відповідав, що і в думках такого ніколи не було. Це радувало боксерів-наставників, бо вони помітили: у Митрофанова справжній боксерський характер. А такі ой як потрібні, щоб у майбутньому захищали честь області, виступали на чемпіонатах України.

Та він ростом невеликий…

Дмитро тепер на рингах виступає в середній вазі. У нього кілька боїв у професійному боксі на престижних європейських і світових змаганнях. І майже кожні з них завершувалися перемогами. Дмитро сказав, що до цього пройшов довгий шлях. Не рівненький, а тернистий, зигзагоподібний. А вперше довів, що він боксер високого рангу, коли у 2003 році блискавично переміг на чемпіонаті України серед дітей і став чемпіоном України у 12 років. У 2008 році до Дмитра прийшов перший вагомий успіх у дорослому любительському боксі – юнак став чемпіоном країни у своїй ваговій категорії.

Яскрава зірка Митрофанов

«Після цих перемог на престижних рингах, – сказав майстер міжнародного класу, – я ще більше став приділяти увагу тренуванням. Розумів, що тільки старанна підготовка, навантаження, бої на рингу з титулованими спаринг-партнерами дадуть позитивний результат. Були періоди, коли в середньому щодня тренувальній підготовці віддавав по 12-14 і більше годин. Багато в чому допомагали спаринг-партнери, котрі підказували, як я повинен боксувати на рингу з майбутніми іменитими бійцями». 
Дмитро і сам помічав свої помилки, що їх до чемпіонських боїв намагався позбутися. Митрофанов каже: йому щастило на тренерів. «Це й вони допомагали якнайкраще підготуватися, підказували, як я повинен триматися на рингу». Знаючи, що в Чернігові проживає та вдосконалює свою боксерську майстерність Дмитро Митрофанов – справді перспективний молодий боксер, його запросили на чемпіонат Європи в Угорщину. Там він переміг кількох суперників із різних країн. Це було нове досягнення чернігівського боксу. На такі високі сходинки до Дмитра бійці шкіряної рукавички з Чернігова ще не піднімалися. 

Ринги Туреччини, Мексики, золото в Росії

Вдалим для нашого земляка був 2011 рік. Чернігівець у складі збірної України взяв участь у чемпіонаті Європи з боксу, який тривав у турецькій Анкарі, куди прибули десятки титулованих бійців старого світу. Зумів перемогти кількох кращих спортсменів, зайнявши почесне 3-тє місце. Його вдалі виступи помітили на міжнародній арені. Дмитро отримав пропозицію від мексиканського боксерського клубу «Мексико Сіті Геррерос», який тоді перебував у напівпрофесійній лізі WSB. Каже, що там провів один сезон у складі кращих мексиканських боксерів, а згодом приєднався до новоствореної команди «Українські отамани». 2012 року вдруге став чемпіоном України серед любителів. Наступного року на літній Універсіаді, яка тривала з 6 по 17 липня в Казані, Дмитро представляв Україну в боксі у ваговій категорії до 75 кг та безпроблемно завоював золоту медаль.

Бразилія – ігри Олімпійські

Щоби потрапити на такі престижні Олімпійські ігри, потрібно багато тренуватися й виступати проти високотитулованих, сильних боксерів, отримати відповідну ліцензію. Тож у той період тривали бої серед восьми найкращих бійців. І Дмитро досягнув високих результатів, потрапив до збірної команди України. Виступали в Ріо-де-Жанейро. Тоді Дмитро програв французу, але на рингу тримався дуже гідно, добре набирав очки… Тільки не пощастило в одному з раундів, каже майстер. Але вже тоді на нашого земляка звернули увагу українські тренери, тож він пішов у професійний бокс, де колекціонує перемоги, виступаючи на престижних рингах. На запитання, який для нього найбільш пам’ятний бій, сказав, що виступав у Чикаго з непереможним Віллісом. «У нього було сім боїв на професійному ринзі, а у мене – нуль». Та наш земляк виграв у четвертому раунді.

Здолав непереможного американця

Були у Митрофанова пам’ятні бої, коли він на престижних рингах здолав Сабело Дладла з Південної Африки, виграв у росіянина Артема Чеботарьова та монгола Шинебаяра Нармандахома, узбека Азізбека Абдугофурова. А 2017 року в США на ринг проти нашого земляка вийшов непереможний на той час американський боксер Брендон Маддокс. Поєдинок закінчився в четвертому раунді переконливою перемогою чернігівця. А у грудні 2018 року у Броварському льодовому палаці торговельно-розважального центру «Термінал» суперником українця став грузин Бека Муржикнелі. Наш земляк домінував з перших секунд поєдинку. У першому раунді суперник вистояв. У другій трихвилинці Муржикнелі потрапляв у нокдауни тричі. Це вже було переможне побиття. Суддя припинив бій, а Муржикнелі відмовився боксувати далі.

«Для мене зразок – Майк Тайсон, Мухамед Алі і…»

Дуже люб’язно і тепло розповідав Дмитро про свого рідного дядька Сергія, який теж був боксером. Мав досягнення на любительських і престижних рингах. Сказав, у нього були би набагато вагоміші результати, але завадили шкідливі звички – приохотився до «градусної»… Не міг по-іншому, з боксом розпрощався. Але Дмитро глибоко поважає дядька, бо той був боксером і грав на гітарі. І племінник за прикладом дядька теж навчився грати на гітарі та став боксером, якого знають не тільки в Україні, а й у Європі. Нині Дмитро перебуває в досить відомій боксерській компанії «К2 Promotions», яку знають у Європі та світі. А за зразок раніше брав видатних світових боксерів Майка Тайсона, Мухамеда Алі, інших спортсменів європейського і світового рівня. 

Успішний чернігівський боксер охоче відповів на низку запитань, подарував автографи юним спортсменам та побажав їм нових і вагомих результатів.

Віктор БОЖОК

Інші новини:


Кондитерські штучки від Bakery_Ok

Смачно, пікантно й несподівано до неможливості!

2019-08-19 13:14