Сергій Шкарлет: «Вважаю Чернігів прекрасним містом, наш виш — професійним, викладачів — фаховими, а студентів — із майбутнім»

2020-06-26 08:40

Національний університет „Чернігівська політехніка” давно позбавився „статусу” провінційного. І це реальність, як би проти не були його, м’яко кажучи, некоректні опоненти. Виш розвивається і в глибину, і вшир, конгломеруючи навчальні заклади на своїй „території”, знаходячи партнерів на виробництві, куди потім ідуть працювати після практик випускники. Новітні технології запроваджуються. 

Ту ж систему „Рада” для електронного голосування в Чернігівській обласній раді створили студенти й викладачі „політеху”. Тобто, студенти працюють для свого вишу, допомагаючи йому й тим самим набуваючи знань. Взаємодія зі школами — є. Зі спеціалізованими коледжами — так. З іноземними університетами — звісно, що так. Ці програми тут працюють віддавна. Все спокійно і стабільно.

Але тільки-но на слуху стало, що ректора Сергія Шкарлета, можливо, призначать міністром освіти і науки України, як почалася хвиля негативу. Керівника вишу насамперед звинуватили в науковому плагіаті. Виш почали називати „муляжем”, відповідні компліменти отримали студенти, викладачі й... навіть Чернігів.

Але науковці — люди прагматично точні. І вміють досліджувати тему до кінця. До всього, як казав відомий політик, „галас Україні не поможе”. Лише — правда, добропорядність та щира праця в ім’я майбутнього, як би це пафосно не звучало.

Що робити з липовим плагіатом?

Минулого понеділка в „Чернігівській політехніці” засідала комісія з питань академічної доброчесності. Треба сказати, що в університеті з 2017 року діє Кодекс академічної доброчесності і введено в дію відповідні Положення. Голова цієї комісії — Вікторія Маргасова, проректор з наукової роботи. І більше десятка членів комісії, директорів профільних інститутів, інших фахівців. На засідання запросили й Олександра Радченка,  директора Агенції захисту інтелектуальної власності в Україні, який  допомагав в організації  перевірок та проведення цього засідання. Порядок денний: плагіат у наукових працях чинного ректора, що викликає обурення в академічних ресурсах і ЗМІ. Як повідомила Вікторія Маргасова, безпосередньо з цього приводу були заяви від стутради до комісії, також  заява від профкому науково-викладацького складу з приводу посягання на право інтелектуальної власності, яке може завдати шкоди  науковцю і самому вишу. Усе це — згідно зі ст 423 Цивільного кодексу та Конституцією України. Отож із початку червня комісія займається розглядом чотирьох епізодів так званого плагіату. За словами голови комісії, вони деталізували всю інформацію і всі інформресурси та матеріали,  представлені за відповідними заявами і запитами. Усі підстави щодо звинувачення повинні пройти експертну оцінку. І мати експертний висновок. А далі мусить бути  ще один висновок від компетентних органів, котрі надають правову юридичну оцінку.

Наразі невідомо, що за особа криється за сайтом, котрий розповсюдив, як можна вже стверджувати, недостовірну інформацію.  Сайт зареєстровано на російську базу, яка існує фейково.  Особа Василь Садовий як автор матеріалу — не визначена. Хто це – невідомо. А скріни доводять, що сайт належить іншим фахівцям,  група яких, м’яко кажучи, ду-у-уже поверхово „займається боротьбою з недоброчесними вченими,  які полюбляють плагіат”.

Олександр Радченко одразу висловив свою думку щодо проведення процедурних етапів і звинувачення ректора Сергія Шкарлета в плагіаті:

— З 2008 року я  займаюся авторськими правами й інтелектуальною власністю. Комісія запросила мене задля правової допомоги в даному випадку. Маю сказати, що інформація  розганяється дуже швидко на тлі політичних подій  з метою скомпроментувати пана Шкарлета як науковця. Так, проаналізувавши публікації на сайті,  я дійшов висновку,  що вони створені й спрямовані саме на дискредитацію. Написані всі односторонньо. Тобто дослідження текстів поверхове,  автори матеріалів не дивляться, чи були публікації раніше під відповідним авторством Сергія Шкарлета або у співавторстві з іншими науковцями.  Дослідивши ці питання, чітко можна побачити по 4 зазначеним матеріалам, що в усіх пан Шкарлет був або співавтором наукових праць, або науковим керівником, або редактором монографії. Тому звинувачення некоректні відповідно до ст. 13 Закону „Про авторські права”, яка регламентує право співавторства. Якщо декілька осіб створили разом твір або наукову працю, то вони в рівних правах як співавтори можуть цю працю використовувати. Звинувачувальники це приховали. І в правову суть не вникали, її просто не розглядали. А під псевдонімом опублікували дописи. Розголос відбувся на сайті та перепостах. І невідомо, до кого апелювати. Ми подібне в Україні бачили. Особливо коли людина рекомендується на високу посаду. Спробуй відтак воювати з вітряками... І ще одне. Жоден із співавторів не заявив про претензії.

Вікторія Маргасова продовжила тему, розповівши про два епізоди з монографії „Фінансовий інструмент державної політики й економічного розвитку України”, де четверо авторів. Вона опублікована раніше статей, на які посилається сайт. І це  яскравий приклад, що немає плагіату: „Тут 4 автори, в тому числі і я. Зазначено, що монографія  видана за редакцією Сергія Шкрлета, отже він має стосунок до змісту цієї монографії. Ми зробили детальний програмний аналіз стосовно запозичень, брали попередні роботи авторів, дисертації. І проблеми не виявили.  Також існує авторська монографія Сергія Шкарлета „Інформаційна економіка. Методи, моделі та технологія формування”. Ми не могли її надрукувати заднім числом, як нам закидають. Адже є дата погодження вченою радою. Дата підписання до друку — 24 лютого 2014 року. Можна перевірити, коли монографія надіслана в бібліотеку.  Продовженням монографії було перероблене видання 2017 року. Ректора звинувачують у списуванні статті Людмили Ладонько з журналу. Ми його знайшли.  Стаття  надійшла до журналу 24 травня 2014 року. Є відповідний витяг із протоколу рекомендацій для публікацій. А видання було здане у видавництво 30 травня. 6 червня він був у періодиці.  Тобто на 3 місяці пізніше від друку монографії.

Подібне підтверджували й інші члени комісії стосовно інших публікацій, які говорили, що в університеті завжди відстоювалися напрямки академічної доброчесності. І викладацький склад підтримує перевірку на плагіат і студентських робіт, в тому числі й дипломних, а також наукових робіт викладачів, докторських і кандидатських дисертацій.

Фахівець із програмного забезпечення, зокрема плагіатних аспектів Наталія Мороз розповіла, що вони 3 роки працюють із цією програмою, перевіряють усі наукові праці: „У нас є й контент з архіву університеті — 10 тисяч текстів. Кижкова повнотекстова база даних, Інтернет і база наукових та навчальних  закладів. Бачимо запозичення. Звертаємо увагу, звідки воно”.

Ольга Попело, голова наукового  товариства молодих вчених і здобувачів вищої освіти університету додала, що всі статті, наукові тези, інші роботи перевіряються на плагіат. Якщо він є, то робота не друкується, доки не буде допрацьована, або й відхиляється взагалі. Тому академічна доброчесність працює.

Наразі комісія, хоч і маючи попередній висновок, доведе справу до кінця, аби потім усі висновки й розлогі дослідження, підтверджені науково й незалежними експертами, опублікувати на сайті університету.

Опісля ми продовжили розмову уже із ректором університету Сергієм Шкарлетом.

— Плагіат, невідомий сайт, невідомі особи-автори... Чорнопіарні технології.  Відтак комісією практично все науково й технологічно доведено, на противагу нічим не підкріпленим звинуваченням для того, щоби роздмухати вогнище негативу... Усе зрозуміло. Але краще про інше. Ви покинете Чернігів заради іншої роботи?

— Ніколи не покину. Якщо певні рухи й відбудуться. Я патріот свого міста. За останні два тижня було болісно бачити на сторінках видань немало поганого про університет, його викладачів і наше місто як аутсайдера. Люди, котрі вважають себе науковцями, говорили неприємні речі про прекрасний Чернігів з понадтисячолітньою історією князівства, землі якого простягалися далі земель  потужних імперій... А щодо зміни роботи можу сказати:  якщо буде воля парламенту й Кабміну, то територіально буду на іншій роботі тимчасово. І намагатимуся принести користь державі й сфері, в якій працюватиму.

— Ви ображені за плагіат, безпідставні звинувачення?

— Я не в дитсадку, щоб ображатися. Кожен має право на свою думку. Всі люди різні. У соцмережах взагалі невідомі особи. На радіо й телевізор ми ж не ображаємося...

— Ви сказали про НУШ, що хочете, аби діти ходили до школи з радістю. Мені це сподобалося.

— Але відповідь, на жаль, перекрутили. Як батько хочу щоби моя дитинна отримувала від відвідування школи радість і користь. Дуже шикарний проєкт НУШ. Школа давно потребує змін в частинах технологій, світогляду, глобалізації,  того, що сьогодні кожен учитель має удосконалюватися в розрізі сучасних технологій. Якщо педагоги застрягли на місці, то треба починати рухатися. Хоча правда така: аби нам стояти на місці, то дуже швидко треба бігти. НУШ — це не тільки нові меблі, класи, це новий учитель і нові освітні програми. Чомусь закидають, що я валитиму НУШ. Але ж я психічно здорова людина, при своєму розумі. Навіщо ламати те добре, що вже зроблено?

— Ви у виші впроваджуєте давно вищу НУШ. І ми про це не раз писали...

— Ми працюємо в партнерстві з чернігівськими школами, підприємствами, навіть  садочками. Я в школах буваю не менше, ніж в університеті, спілкуюся з батьками, учителями, директорами. В одній зі шкіл мама сказала: майстер з манік’юру отримує після  3-х місяців навчання більше, ніж ті, хто 5 років опановує вищу освіту. На жаль, є й таке. Але ми намагаємося щось змінити всупереч тому,  що відбувається. Закиди про ПТУ? Але ж ми беремо на технічні спеціальності людей із фахом, який вони тут розвивають А з коледжами у нас своя мережева ступенева освіта

— А як ви майбутніх інженерів відправили у Великобританію...

— Так  за державною програмою навчання магістрів і стажування молодих науковців у провідних закладах світу, яка тривала з 2011-го по 2013 роки. На навчання до Великобритакнії поїхало семеро наших студентів. Вони отримали дипломи подвійного зразка. А відтак, завдяки й нашим випускникам, котрі працюють за кордоном, ми маємо гарні зв’язки з Америкою, Великобританією, провідними компаніями країн Балтії, Австралії, Німеччини...

— Якщо будете при посаді, не забудьте наше видавництво КМ Медіа, котре створило електронну платформу підручників.

— Так сьогодні дуже важливе створення сучасних підручників та посібників. І треба єдина платформа,  де мають бути зібрані потрібні матеріали.

— Чи не треба звертати увагу в новій школі на фізику й математику більше?

— Стандарту нової базової школи (5-9 класи) поки нема. Я за освітою інженер-математик. І ці предмети треба вивчати! Ми в середині рейтингу нині. Але це не реформа допомагає, а накат минулого. Аби прищепити любов до фізики й математики, треба переформатувати навчальні програми. В Америці для дітей так формують домашні завдання з усіх предметів, щоби вони розуміли, для чого це може знадобитися в житті. А загалом — у школі Вчитель має бути головною  фігурою,  якій ми довіряємо майбутнє. Самоудосконалення вчителя — на часі.  Бо тільки через 10-15 років отримаємо те, що заклали сьогодні в дітях.

— Радянська освіта була розгалуженою. Точилися розмови, що краще західна, вузькопрофільна. Як краще?

— Не хочу хаяти радянську систему. Пишаюся своєю освітою — і шкільною, й університетською. Пишаюся викладачами. Вважаю, треба давати й широку, й вузькопрофільну. У радянські часи професійно-технічна освіта й була вузькопрофільною. Розгалужена під великі підприємства. Максимально широкі знання були для тих, хто закінчував 10 класів, університет. Нещодавно читав — міністр освіти Великобританії доповіла, що елементи  радянської освітньої системи запроваджені в освітню систему Великої Британії. Отож не треба бути догматом, щоби стояти на місці. Треба будувати свою українську систему. Але розглядати елементи багатьох освітніх систем.  „Й чужому навчайтесь, і свого не цурайтесь” — таке гасло написане в нашому університеті.

Людмила ПАРХОМЕНКО
Фото з Інтернету

 

Інші новини:


Сукні-сорочки

Сукні-сорочки — це прямий крій, акцент на комірці та вертикальна планка із застібками. Вони трішки строгі, трішки зухвалі, і це, мабуть, тому, що нагадують чоловічі сорочки.

2020-07-08 09:14