Дороги чекають ремонту. Надія є

2020-06-18 13:14

Чернігівці нині, і це без перебільшення, дуже полюбили своє місто. Ошатний центр із відремонтованими дорогами - є чим пишатися. Люди впевнені - черга незабаром  дійде й до околиць та внутрішніх прибудинкових територій. І до цих доріг, про які мова в цій кореспонденції.

1. Розбита дорога на Шерстянку

Дорога до мікрорайону Шерстянки багато років викликала безліч обурень у автомобілістів Чернігова.

Роботи над ремонтом  були розпочаті ще в травні 2020 року, а планують завершити основні заплановані на цей рік роботи вже у вересні. 

Вартість об'єкту  - 124 мільйони гривень. Керівник Шляхобудівельного управління Олександр Харчук пояснив, чому так дорого коштує нова автомагістраль. Він каже, що необхідно переносити теплотрасу, електролінії, каналізаційний колектор, газопроводи та водопроводи.

Будівництво дороги розділили на чотири ділянки. Перша розпочинається на вулиці Самоквасова, де нині працівники ШБУ-14 прокладають мережі й паралельно формують дорожнє полотно. Незважаючи на спеку, робітники завзято працюють, щоб ремонтні роботи врешті-решт змогли порадувати як жителів мікрорайону Шерстянки, так і всіх чернігівців.

Основна ділянка - друга. Вона буде пролягати територією фабрики первинної обробки вовни. Це непрості кілометри, каже керівник об'єкту, бо дорога перетинатиметься із залізницею. Тож у майбутньому мають встановлювати ще й світлофори та шлагбаум. Ще є третя й четверта ділянки, де на перетині вулиці Мазепи буде йти поворот на ТЕЦ.

За словами керівника ШБУ-14, так зможуть розвести транспортні потоки і зменшити навантаження на перехрестя. Дорога розрахована під інтенсивність до 8-10 тис. автомобілів за добу. Проєкт розрахований на 2 роки. Повна його назва "Будівництво автодороги для під'їзду з вулиці Івана Мазепи до вул. Текстильників - Самоквасова". У 2021 році тут має бути нова дорога загальною протяжністю півтора кілометра з озелененням та благоустроєм.

2. Про непроїзні дороги та непрохідні тротуари

У Чернігові чекають на ремонт не лише дороги, а й тротуари. Невтішний стан тротуару по вулиці Івана Мазепи, на відрізку від будинків 1б-5. Це як спускатися від ЦУМу до залізничного вокзалу. На цьому відрізку розташовані управління охорони здоров'я, товариство червоного хреста, аптека, психоневрологічна лікарня, шкірно-венерологічний диспансер, ветеринарний кіоск. Ходити цим тротуаром украй складно. 

Через ями та порепаний асфальт тут не те що на підборах, а й без них запросто можна підвернути ногу. Про дитячий велосипед чи самокат теж краще забути. Дорослим велосипедистам простіше. Вони вправно навчилися «петляти» між ямками. 


Схожа ситуація була і на протилежній стороні вулиці Івана Мазепи 4а, де розташовані Чернігівський обласний педагогічний ліцей для обдарованої сільської молоді, Чернігівська мала академія наук учнівської молоді, обласне управління з фізичного виховання та спорту. Але нині там уже розпочато ремонтні роботи. На тротуарі зняли старий асфальт і насипали щебінь.

Робота кипить. Будівельники готують тротуар для викладання бруківки. Чернігівці сподіваються, що невдовзі ремонтні роботи розпочнуться і на проблемному тротуарі. Відповідальні структури за будівництво говорять, що так і буде. 

3. Деснянська дорога: чи то яма, чи канава. Але надія реальна. 

Приміське село Деснянка може спокійно вважати себе передмістям Чернігова. До обласного центру рукою подати – 7 км трасою, а через лісок і дачі – 4 км. Оскільки роботи в Деснянці практично немає (пилорама й медпункт погоди не роблять), тому всі мешканці непенсійного віку працюють у Чернігові. Отже, користуються маршруткою.

А тут уже починається проблема.

Асфальтівка в Деснянці «вмерла» років із 7 тому остаточно. Залишилися лише рештки покриття. Хоча тут були й гірші часи. Ще у 80-х роках минулого століття до села не ходив навіть автобус, а до міста люди восени й навесні добиралися по грязюці в гумових чоботях. А на околиці дехто навіть ховав їх у «дупло дуба» і взував нормальне взуття. Аби на зворотному шляху зробити все з точністю до навпаки.

Згодом у селі організувалася сортовипробувальна станція обласного значення. І почала опікуватися селом. Отож найперше заасфальтувалася дорога. Побудувалися будинки для спеціалістів. До населеного пункту почав ходити автобус. Тобто – прийшла цивілізація. 

Але з початку 90-х ген скільки часу минуло. Деснянка обросла дачними масивами. Люди там почали будуватися. «КамАЗи» возили будівельні матеріали і гній на «поля» дачників. А дорога… усе терпіла. Але терпіння не буває вічним…

Водії маршруток півдесятка років поспіль обіцяють не їздити сюди й не бити автівки… Зранку такі погрози – зовсім не релакс перед початком робочого дня…

Чому ж дорогу не ремонтують? Уся справа в тому, що була вона на балансі сортовипробувальної станції. Але установу розформували. Правонаступником став тодішній виш – інститут регіональної економіки і управління, який опікуватися дорогою й не збирався. Національний університет «Чернігівська політехніка», до складу якого згодом увійшов ЧІЕУ, теж не горів бажанням забирати на баланс розбиту вщент сільську дорогу , хоча тут у вишу ділянки для практики майбутніх агрономів. А Новобілоуській сільраді зробити цього довгі роки не дозволяли. Стоси листів від громади, депутатів  лежать нині в архівах відповідних служб та міністерств столиці.

І ось нарешті сталося. Торік організувалася Новобілоуська ОТГ. І її голова Дмитро Федоров на сході села навесні нарешті повідомив: «Дорога нарешті на балансі громади!» 

Наразі її вже висипали щебенем. Виділяються кошти! Отож – віват децентралізації!

4. Дорога навпрошки – не завжди коротша.

У Чернігові мікрорайон Масани нині розділився. Перші Масани – то приватний сектор і різні підприємства. Нові Масани – новобудови, чудова інфраструктура, зелені насадження, вишукані бутіки. Дороги скрізь відремонтовано. Є сучасна розмітка, розділено потоки транспорту. Гарний круговий розворот-перехід від нових до старих Масанів.

Але ж хто не хоче скоротити шлях? Ну любимо ми ходити та їздити навпрошки! І така коротка дорога теж утворилася! Нею навіть автобус курсує. Але. Вона повністю грунтова. Тому під час злив та розливів тут цілі озера стоять. Ризикові водії часто на те не дивляться. Отож декому доводиться «сісти на мілину» і чекати допомоги. Або забризкати «кохану ластівочку на чотирьох колесах» до самих вікон.

Звісно, ця спонтанна дорога – не першочергового значення. І претензій до неї немає. Але все ж у місті про цю грунтівку починають потроху дбати. Ями та канави вже висипали. Деякі люди навіть від себе особисто вивозять будматеріали та засипають калабані. 

Оскільки в Чернігові останні роки дороги стають як лялечки, й це не перебільшення, тому сподіваємося, що й тут, навіть без особливого плану, все буде ОК.

5. Чому вулиця Широка – широка не скрізь…

Вулиця Широка перетинає відому об’їзну магістраль – вулицю Любецьку. Якщо їхати з міста, то праворуч приватний сектор. А ліворуч – промзона. І саме там годиться заспівати, мабуть, пісню про дороги. Тільки тут не пилюга й туман, а битий асфальт, ритвини і ями. Зрозуміло, машини плавом пливуть. Робочий транспорт снує, бо він теж на роботі.

Ремонт у дальньому плані міста є. Але є й нагальніші вулиці. Тому тут їхати нерівно.

Вихід пропонують громадяни. На цьому відрізку шляху море фірм, приватних підприємств, організацій. Хоча би косметично підрихтувати під’їзди можна. Тимчасово.

А далі дочекаємося планового ремонту. Чи то будівництва нової дороги, бо, зважаючи на нинішню ситуацію в місті, – дороги в пріоритеті.

Поліна МОГІНСЬКА, Валентина НАУМЕНКО, Людмила ПАРХОМЕНКО
Фото авторок

Інші новини:


У Чорнобилі вперше за 100 років з’явився ведмідь

Дослідники Чорнобильської зони достеменно ще не знають, звідки він прийшов та й скільки їх.

2020-09-24 11:22