Дистанційне навчання: жах для батьків чи новий формат навчального процесу

2020-06-10 10:34

Заява Міністерства освіти і науки України про те, що дистанційне навчання може стати постійним режимом з нового навчального року, додала нервів як батькам, так і вчителям та учням. Станом на 2 червня вже більше 12000 осіб підтримали петицію до Президента Володимира Зеленського про заборону дистанційного навчання, на яке вимушено перейшли школярі, студенти й викладачі через карантин.

Ми дізнавалися, як ставляться до дистанційного навчання чернігівські батьки та вчителі.
 

Ірина Глюк, мама першокласника:

— У мене старший синочок закінчив 2 клас, а у вересні середній піде до школи. Дистанційне навчання — це трудомісткий процес для дитини й батьків. Дуже складно посадити дитину за уроки, коли брати й сестри граються іграшками або дивляться мультики. Важко також пояснити матеріал, бо в домашньому варіанті навчання, яке загалом складається з презентацій, міні-відео, він не завжди засвоюється. Вивчення тем у вигляді онлайн-конференції, можливо, легше б засвоювалося. Предметів багато, другокласника треба контролювати, підказати іноді, часом  обміркувати, як саме пояснити. В мене четверо діточок, я зараз у декретній відпустці, діти поруч зі мною вдома, треба прибрати, всіх нагодувати, а ще в цей проміжок і з дитиною займатися уроками. А є батьки, котрі в карантин працювали, — й коли робити уроки зі школяриком? Хіба що вночі. Тому що шкільна програма досить складна й щодня у дитини по 5 уроків. З телефону робити дуже незручно, а не у всіх є комп’ютери. У вересні в мене вже два школярі й потрібно виходити на роботу. Тому лякає сама думка про дистанційне навчання. Як із двома встигнути за 2-3 години перед сном опанувати весь матеріал? Самі діти до пуття не навчатимуться, а якщо намагатимуться, то не уявляю, як саме.

Ельміра Стрічевська, мама випускниці-одинадцятикласниці:

— Загалом, я не проти дистанційного навчання. Поясню, чому. В перші 5 років у школі я максимально вклала в дитину поняття відповідальності. В мене особисто не було приводу для занепокоєння, бо донька відповідально й чесно виконувала всі завдання й жили ми завжди за розкладом. Плюс — залишався час на потрібніші справи, замість зубрити непотрібні предмет. Ми багато часу приділили вивченню трьох іноземних мов Та отримали відповідні сертифікати. Дистанційне навчання випало нам на 11 клас, і мені непотрібно вже було стояти над донькою та вчити з нею уроки. З мінусів — іноді вчителі вчасно не оцінювали та не було зворотнього зв’язку. Мені дуже шкода матусь, особливо тих, хто працює, бо в них не було часу приділяти достатньо уваги своїй дитині. Все ж я вважаю, що шкільна парта більше дисциплінує дітей.

Олена Люшня, мама учня 4 класу:

— Нормальним розсудливим батькам таке навчання не може подобатися. Діти позбавлені спілкування з однолітками. Цілий день сидіти за комп’ютером? Я проти. Моя дитина без мене не могла робити домашнє завдання, йому постійно була потрібна моя допомога. Я виступала в ролі не тільки мами, а й учителя. Як бути батькам, котрі працюють і не мають стільки вільного часу? Вважаю, що кожен повинен займатися своєю справою.

Юрій Петрик, батько першокласника:

— Плюс дистанційного навчання тільки один — непотрібно вставати рано. Мінуси — зіпсований зір від тривалого перебування перед монітором, бо цілий день дитина за комп’ютером. Також мамі важко поєднувати хатні справи й уроки, бо в батьків немає потрібних навичок викладання. У дитини немає спілкування з однолітками, також вона не сприймає маму як учителя. Дистанційне навчання нам давалося вкрай важко, бо син часто відволікався на ігри, їжу та інше.

Юлія Жданова, мама учнів 3-го та 6-го класів:

— На початку карантину навчання було неорганізованим та дещо сумбурним. Учителі задавали неймовірні обсяги домашніх завдань, і тому учні були не в змозі отримати нормальні знання. Потім процес дистанційного навчання вдосконалили та прибрали непотрібні завдання, які були тільки заради оцінок. Їх замінили на тестування. Діти читали параграф, а потім відповідали на тестові запитання — таким чином навчатися стало легше. Але, зауважу, що без живого спілкування з учителем неможливо на 100 відсотків перевірити та засвоїти знання. Замінити повністю нормальне навчання на дистанційне я би не хотіла, тому що роль учителя вкрай важлива. В екстрених ситуаціях, таких, як карантин, залишити дітей на 3 місяці без навчання я би не погодилася. Я не проти дистанційного навчання, якщо воно продумане, контролюється, а навантаження розподілене з розумом, щоби дитина могла самостійно впоратися без шкоди для свого здоров’я. Відтак я — за дистанційне навчання. Але тільки в екстрених ситуаціях, коли учень не може відвідувати школу.

Анжела Мєх, мати учениці 2 класу:

— Якщо на час пандемії — то я за дистанційне навчання заради безпеки дітей. В усіх інших випадках — проти! Дитина вдома не сприймає інформацію так, як у школі. Навчання забирає багато часу в батьків, бо сама дитина не може впоратися з усією інформацією. Вдома школяр  позбавлений спілкування з однолітками. Дистанційне навчання — це суцільна одноманітність і нерви — як для дитини, так і для батьків!

Андрій Ткаченко, учень 3 класу:

— Дистанційне навчання — це жах. Мені було дуже важко. Нам надсилали матеріали, і ми повинні були їх самостійно вчити. О 7.30 ранку надсилали завдання, які ми виконували  робили та відправляли на перевірку. Це можна було робити до вечора. І так щодня — купа уроків та завдань аж до вихідних. Найважче мені давалися англійська мова, українська мова та математика.
Єдиний плюс — це те, що контрольні можна було робити разом із мамою, вона мені допомагала. Я б сам особисто підписав петицію, якщо була би в мене така можливість.

Ольга Костенко, вчителька однієї з початкових шкіл Чернігівської області. Ім’я на прохання респондентки змінено:

— Скажу одне, це дуже важко. В першу чергу дітям, оскільки вони зовсім малюки і їм не зрозуміло, що таке школа і як навчання повинно відбуватися. Складно сприймати школу без учителя і дошки. Складно і батькам — вони розриваються, не знаючи, як правильно все пояснити, навчити, поєднати навчання дитини зі своїми особистими справами і роботою. Складно й учителям — нас кинули в човен із пробитим дном. Ми вчилися всьому в міру своєї кмітливості і здібностей, тому просимо не судити нас суворо. Набагато легше відчувати емоції і віддачу дитини. Бачити по очах, якщо є якісь страхи або нерозуміння.  А коли бачиш холодний екран — намагаєшся, але мало розумієш, як зробити правильно і краще для всіх. Але, на жаль, такого не буває.  Завжди є невдоволення, і це дуже боляче ранить, а також знижує самооцінку самого педагога, впевненість у своїй компетентності. За час карантину я з упевненістю можу сказати, що дуже сумую за дітьми і дорожу кожним із них!

Підготувала Поліна МОГІНСЬКА
Фото із соцмереж

Інші новини:


Нова велика війна?

Військові дії між Азербайджаном і Вірменією розпочалися в ніч на 27 вересня. Обидві сторони звинуватили одна одну в ескалації конфлікту через спірний регіон Нагірний Карабах.

2020-10-01 09:56