Олександр Хоменко: наша людина в Піднебесній

2020-06-02 09:08

Коронавірус не тільки став основною новиною всієї  весни-2020… Вірус забирає життя людей, але й змінює долю тих, хто, на щастя, залишився  живим… Напередодні дня захисту дітей ми поговорили з Олександром Хоменком — баскетбольним тренером, який перед початком епідемії працював у Китаї і  якого коронавірус змусив змінити свої плани. Отож про те, як переїхати в Китай, чим життя у Піднебесній відрізняється від українського, баскетбол, гроші та, звичайно, коронавірус… 

Із Чернігова до Чжухая

— Першого грудня 2018 року, після першої домашньої гри проти БК «Житомир»  (загалом у серії були два матчі, - прим.) ви несподівано (для більшості уболівальників) залишили розташування БК «Чернігів» і, як незабаром виявиться, переїхали до Китаю. Розкажіть, як узагалі опинилися в Піднебесній? 

— Поїздка була спланована заздалегідь, але цю інформацію я тримав у секреті, бо не міг одразу наважитися на такий крок. Так само були певні труднощі з отриманням усіх документів, проходженням інтерв’ю і то-му подібним…  Але, як виявилося, з усім цим я впорався й отримав контракт. Про вакансію дізнався випадково: через знайомого, який уже близько 7 років працює в Китаї.

— Наскільки я розумію, в Китаї ви тренували дітей. Розкажіть, де жили, з ким займалися та якою мовою спілкувалися: ви вивчили китайську чи всі учні-баскетболісти знали українську? 

— Тренував дітей від 4 до 16 років та студентів 18-22 років. Компанія надавала апартаменти для тренерів, де я й жив. Щодо спілкування, то, на жаль, не виходили в нас діалоги українською мовою (усміхається, - прим.), але іноді учням було цікаво дізнатися, як звучать деякі слова нашою мовою, а мені, в свою чергу, було цікаво почути певні слова китайською. На тренуванні я використовував англійську мову… але далеко не всі діти її розуміли: для цього на заняттях був присутній китайський асистент, який перекладав дітям з англійської на китайську.

— У Чернігові ви працювали в ОКДЮСШ, тож, думається, можете порівняти дитячий баскетбол в Україні та Китаї: де він кращий і в чому різниця в підходах? 

— Я працював у приватній баскетбольної компанії, де були тренери з різних країн і, звичайно ж, це все (тобто робота школи) коштувало пристойної суми для батьків: це одна з найбільших різниць з Україною. Нові зали, різноманітне обладнання для тренувань –  те, що відразу кидається в очі. Але зі свого боку хочу відзначити, що працювати з нашими, українськими, дітьми, набагато цікавіше і, як я помітив, українці більш цілесп-рямовані в спортивному плані, сильніші...

А підходи, в загальних рисах, схожі всюди. Хоча у них все спрямовано на відгук від батьків і оцінку нашої роботи з їхнього боку. Якщо тренер не подобається (тобто якщо батьки залишали несхвальні відгуки), його переводили до інших груп або  в інше місто…

— В чому різниця життя між Китаєм та Україною? Чи справді там жорсткий комунізм та обмежені свободи? Чи відчували ви на собі якійсь тиск? 

— Дуже велика різниця: культура, їжа, традиції, менталітет… Спочатку це було в прямому сенсі випробуванням, але з часом адаптувався і стало набагато легше. Різниця величезна: Китай розвивається неймовірними темпами, і я це все побачив та відчув на собі. Можливо, політичний устрій і сприяє цьому… сильних обмежень свободи я не помітив, але було видно, що китайці дуже поважають і покірно ставляться до свого Уряду і законів.

— Ще взимку, коли Китай першим прийняв на себе удар нового коронавірусу, ви розповідали нашим читачам, що працюєте у Піднебесній. Зараз же ви в Україні. Повернення було пов’язано з епідемією? 

— Так, повернення було пов’язано з вірусом: коли ввели карантин у Китаї, я був на відпочинку у В’єтнамі, і керівництво порадило нам летіти додому, щоб не зіткнутися ані з вірусом, ані з карантином у Китаї. Мій рейс був з Гонконгу ще в лютому: там уже були і тести, і виміри температури…. В аеропорту Бориспіль у лютому нас зустріли без будь-яких перевірок, тому я самостійно самоізолювався на 14 днів. І ось уже 3 місяці, як я вдома…

— Ви, хай і як звичайний громадянин, бачили, як бореться з коронавірусом Китай, та бачите, як це робить Україна. На ваш погляд, чия модель більш дієва (якщо відмінності у підходах взагалі помітні)?

— Коли я відлітав із Китаю на відпочинок, то не було ані карантину, ані будь-яких дій з боку Уряду. Єдине, що точно знаю: у них дуже суворо з карантином, і люди відповідально себе поводили. Як мені розповідали наші українські колеги (які працюють у Китаї), вулиці були порожні, і навіть продукти підвозили до будинків, щоб ніхто нікуди не виходив…

— Що головне ви винесли для себе з періоду роботи в Китаї, та чи готові туди повернутися, аби жити та/або працювати?

— Це відмінний досвід для мене: я попрацював з тренерами з Сербії, Аргентини, Боснії і Герцеговини, Португалії, і, звичайно ж, Китаю. А таке різноманіття дуже важливе для розвитку в будь-якій сфері… Щодо по-вернення, то кажу „так”: ми попрощалися на хорошій ноті, й вони будуть готові мене запросити, за мого бажання. Але зараз я планую закріпитися вдома.

 

Гроші, діти, баскетбол

— Хоча не всі люблять обговорювати власні статки, зазвичай, саме вони цікавлять читачів… Мабуть, не будемо називати конкретні цифри, але… Відомо, що БК «Чернігів» має проблеми з фінансуванням. Тож чи можете ви після повернення з Китаю стати власником, або спонсором баскетбольного клубу, який тренували?

— Мабуть, у майбутньому... Зараз я можу допомогти клубу тільки як тренер і помічник керівника. Але впевнений, що найкращі часи для БК «Чернігів» іще попереду!

— До речі, про БК «Чернігів»: сезон 2017/2018, коли ви очолювали клуб, поки найуспішніший в історії виступів команди у Першій лізі, адже саме тоді команда вийшла у плейоф. А ось без вас за півтора сезону чернігівці здобули лише 5 перемог. Чи слідкували за виступами колишніх підлеглих та чому команді не вдалося повторити успіх 2018 року? В чому була тоді ваша таємниця?

— Сезон 2017/2018 років був для нас непоганим, хоча жодної таємниці немає: запорукою успіху були тренувальний процес, самовіддача на майданчику і командна «хімія».

Навіть у Китаї стежив за кожною грою БК «Чернігів», підтримував зв’язок із багатьма гравцями, засмучувався і радів перемогам разом із ними, хоч і був дуже далеко…

Що ж до результатів команди в осінній частині 2018-го року, то й при мені ми почали сезон із поразок: склад команди був уже не такий, як торік, до того ж позначилися травми й те, що я не зміг заздалегідь поін-формувати Ігоря Саченка (який наприкінці 2018 року очолив БК «Чернігів», - прим.) про свій від’їзд… 

— Які подальші плани на життя? Чи плануєте залишитися в Чернігові? Чи готові приймати запрошення з-за кордону? Та чи «обросли» за роки роботи в Китаї знайомствами з людьми з баскетбольного світу, які можуть допомогти у подальшій кар’єрі? 

— Поки що планую закріпитися вдома (вже почав працювати в ОКДЮСШ): є думки і плани стосовно розвитку баскетболу на Чернігівщині. Хоча, у зв’язку з карантином, потрібно буде більше часу...

Знайомства з’явилися і в Китаї, і в інших країнах. Якщо будуть цікаві пропозиції, то, звичайно, їх розгляну. Але поки що думаю про Чернігів та планую будувати свою кар’єру тут.

— Знаєте, що багато хто їде з Чернігова: або назовсім, або на заробітки. Щоб ви порадили нашим читачам: їхати або залишатися? 

— Все індивідуально, і радити тут важкувато… Але, відштовхуючись від своєї ситуації,  однозначно раджу отримати досвід і попрацювати за кордоном!

— Першого червня День захисту дітей. Щоб ви як колишній дитячий тренер побажали дітлахам на це свято? І, як ви думаєте, коли діти (та й дорослі) знову зможуть змагатися та займатися спортом на повну? 

— До Дня захисту дітей хочу побажати дітлахам зануритися у свято щастя, усмішок і дитячої радості! Нехай їхні сім’ї будуть міцними, надійними та люблячими. Хай народжуються надії та здійснюються мрії! 

Наскільки я знаю, з 1 червня мають запрацювати ДЮСШ (хоча й із обмеженнями), але все ж відновлення тренувань і для дітей, і для дорослих — це позитивний крок.

Розмовляв Сєргєй КАРАСЬ
Фото з особистого архіву Олександра Хоменка

Інші новини:


Красивий бізнес, який не здався, першим відкрився після активної фази бойових дій, навчає своїх та надихає жінок Чернігова

П’ять років тому відкрився відомий чернігівський магазин жіночого одягу, взуття та аксесуарів "KriStal" (проспект Перемоги, 119А). За цей час його вподобало багато чернігівок (і не тільки!). І ось воно, свято першого ювілею. На ньому побували давні й нові друзі, прихильниці магазину, бізнес-пані й панянки, котрі постійно приходять сюди за стильними речами, привітним та професійним обслуговуванням, консультаціями й обов’язково – за гарним настроєм.

2022-08-16 08:55