Міський голова Олег БОНДАРЕНКО віддано любить свій Новгород-Сіверський

2020-05-28 08:44

Олегу Анатолійовичу, сьогодні найважливіша з усіх реформ — децентралізаційна. Від того, як вона завершиться, як усе складеться в громадах, залежить, як працюватимуть інші реформи й усі інші позитивні зміни в країні. У вас теж уже сформована ОТГ. Який шлях вона пройшла?

У нас, як і в кожної громади, також своя історія. Новгород-Сіверський був звичайним районним центром. Але 2015 року він набув статусу міста обласного значення. Цього ж року я став міським головою. Але вже після отримання Новгородом-Сіверським обласного  статусу. Таке місто за своїми функціями, по суті, і є об’єднаною територіальною громадою. А громади найперше вигравали в тому, що вони вступали в прямі відносини з державним бюджетом. І відходили від, так би мовити, фінансової залежності від РДА. Й самі приймали рішення про розпорядження коштами та  проводили зміни в громаді. Ще важливо: 60% податку на доходи фізичних осіб залишалися в бюджеті міста. Отож уже в 2015 році ми отримали повноваження ОТГ. А в 2017-му  були законодавчі зміни в об’єднанні громад. Відтак міста обласного значення могли приєднувати навколишні сільські ради без проведення перевиборів. Отже, згодом до нас приєдналася Горбівська сільська рада (окрім Горбового до неї входять Путивськ і Юхнове). І ми вже два роки працюємо як ОТГ. Думаю, що люди від цього отримали лише позитивні зміни. Робочі місця ми загалом зберегли. Декого з працівників приєднаних сіл працевлаштували в місті. Тепер у Горбовому, наприклад, працює цілий штат працівників, котрі займаються благоустроєм. Це дало свої переваги. Наприклад, 2019 року, коли були великі снігопади, очищення вулиць, за словами фахівців і самих громадян, було найкращим за всі попередні часи не тільки на території сільради, а й усіх населених пунктів району. Ще одним пріоритетом стало те, що ми змогли забезпечити людей якісною питною водою. Бо і водонапірна башта, й сам водогін (якому тут понад 50 років) у поганому технічному стані. Наразі ми дотуємо Горбіське КП, аби забезпечити людей питною водою. У планах — поліпшення стану доріг. Центральну вулицю Горбового ми відремонтували. Далі візьмемося за інші. Також уже виготовлено проєкт з освітлення Путивська.

Ви 5 років голова такого відомого історичного міста, що додає клопоту. Розкажіть про свою роботу в Новгороді-Сіверському. І як ви вирішили балотуватися в мери?

Я народився у Білій Церкві. Батькі мої навчалися у відомому тоді й тепер в Україні Білоцерківському сільськогосподарському виші. І коли мені було рік, вони приїхали сюди працювати за направленням. Школу я закінчив із срібною медаллю. А згодом вступив на економічний факультет Київського національного університету. Це був престижний факультет. 12 абітурієнтів на місце — конкурс при вступі. У нашій альма-матер  знайшов собі дружину на філологічному факультеті. Міг би залишитися в Києві. Адже освіту отримав дуже якісну. Нас навчали потужні викладачі, професори. Наприклад, Юрій Єхануров... Дехто з моїх однокурсників став відомим економістом, є серед них і народні депутати, серйозні підприємці, які займаються агробізнесом. Я теж міг залишитися в Києві, тоді багато випускників цього прагнуло. Але повернувся до рідного мені міста, яке люблю, і нині радію, що можу багато для нього зробити.

Перше моє місце роботи тут —  спеціаліст з економічних зв’язків на потужному тоді підприємстві — м’ясокомбінаті. Потім п’ять років трудився в КРУ. А 2001 року став начальником міжрайонного відділення фонду соціального стахування від нещасних випадків на виробництві. І був ним 14 років. Із 2005 року займаюся політикою. 2006 року став депутатом райради від Партії Регіонів. І балотувався на голову райради. Декількох голосів мені не вистачило. 2010 року я знову став депутатом райради. І знову одного голосу, аби стати головою райради, мені не вистачило. Наприкінці 2014 року я все ж став головою райра-ди, будучи на той час депутатом від Опозиційного блоку. Півтора року пропрацював на цій посаді. А коли були оголошені вибори на міського голову, вирішив балотуватися. Знайшов підтримку від наших містян. Хоча багато хто підходив і говорив: за тебе я би проголосував, але ти йдеш від Опоблоку, тому вибач... Але  я переміг на прямих виборах міського голови з перевагою у два голоси. Це унікальний випадок для України.

Що за час вашої каденції змінилося в Новгороді-Сіверському?

Не буду розповідати, який я чудовий і гарний. Бо успіх — це завжди спільна робота фахівців, цілого апарату міської ради, депутатського корпрусу й членів виконкому. Якщо є розуміння, загальна мета, якщо ці люди люблять місто, то буде результат. На першій установчій сесії ми домовилися з депутатами, що всі політичні прапорці в нашій роботі будуть на останньому місці. Бо спочатку  треба було вирішувати питання зі сміттям, постачанням води, освітленням і дорогами. Я дуже вдячний, що й депутати, й члени виконкому в цьому мене підтримали. Адже в таких невеликих містах, як наше, на перший план виходить не політика, а господарські проблеми, від яких залежить життя всіх мешканців.

Відтак найперше ми прийняли програму з модернізації освітлення. У місті було лише трохи більше тисячі світлоточок. Нині їх три тисячі. Для початку було віділено 200 тисяч гривень. І ми всі лампи накалювання (100, 150, 200 Вт) замінили на  світлодіодні лампочки MAXUS, які споживали лише 15 Вт. Економія величезна, а світла отримуємо втричі більше. Гарантія на лампи була 3 роки. А згоряли вони раніше, тому ми безкоштовно обмінювали на нові. Це був перший крок. Далі почали встановлювати LED-світильники. Вони потужніші — 30, 50, 100 Вт на широких вулицях. Так само прийняли рішення, що кожна комерційна структура — офіс, аптека, магазин, салон, перукарня і т.д. — мають встановити світильники біля входу і вмикати лампочки в темний час доби.

Потім ми відремонтували дороги. І слідкуємо за цим постійно. Використовуємо кошти, які виділяються через управління капітального будівництва ОДА з держбюджету. Але з 2016 року ми по 2,5 мільйона виділяли на ямковий ремонт. І вже близько мільйона витратили на новітній пневмо-струменевий метод ліквідації ямковості. У квітні у нас працювала ця машина, і 12 вулиць уже відремонтовано.

А в  чому полягає проблема постачання води в місті?

У нас дуже якісна сама вода. Маємо артезіанські свердловини на глибині 200 метрів. Але в Україні є ще лише одне місто, де ситуація схожа на нашу. Це Могильов-Подільський. Там теж перепад висоти на місцевості близько 70 м. Тому при постачанні води існує велика вірогідність гідроудару. До того ж нашому водогону на деяких ділянках близько 100 років. Є ще керамічні труби з царським клеймом. І я для себе вирішив, що питання постачання води населенню — одне із стратегічних. Бо якщо десь пропадає світло й вода не накачується, може бути руйнація водогону.

А з проблемою сміття впоралися?

Ми з 2015 року започаткували контейнерний збір сміття.  Було встановлено майже 200 сміттєвих баків, думаємо додати ще 50. Також придбали два сміттєвози, які автоматично завантажують сміття. Люди тепер із задоволенням викидають відходи в контейнери. Хоча існує  й заборгованість за вивіз сміття... Але з цим ми працюємо.

Ви голова не тільки  міста обласного значення, а й — історичного міста. Це накладає особливу відповідальність. У вас багато пам’яток, які треба принаймні підтримувати в належному стані. Також треба дбати про інфраструктуру, котра би задовольняла туристів. Плюс — організація видовищних заходів, фестивалів...

У нас є Спасо-Преображенський монастир, Тріумфальна арка, Торгові ряди. Але все це власність обласної ради. Ми на ці об’єкти свої кошти витрачати не можемо. Тому ведемо перемовини з обласною радою з приводу ремонту, облагородження цих пам’яток. На останній сесії облради було на це виділено близько мільйона гривень. А лише на ремонт арки, за попередніми підрахунками, необхідно декілька мільйонів.  Для Торгових рядів — до 10 мільйонів. Тому це велика проблема... Якби ці пам’ятки відреставрували і була можливість потім передати їх на наш баланс, то ми б погодилися й підтримували все в належ-ному вигляді.

Але міська рада в напрямку культури й модернізації міста працює. Ми відновили скульптури в центральному паркові, відкрили виставкову залу, де можна ознайомитися з документами й предметами, які  колекціонував наш відомий земляк Святослав Воїнов, який був першим директором музею „Слово о полку Ігоревім”. У цьому нам допоміг депутат обласної ради Сергій Сергієнко.

Також біля монастиря, Успенського, Нікольського храмів ми встановили стенди з детальною інформацією про ці пам’ятки. Є у нас патріотичний пам’ятний знак полковнику Іванові Богуну, який загинув у передмісті Новгорода-Сіверського. Ми відтак дуже тісно співпрацюємо з Київським військовим ліцеєм імені Івана Богуна. До нас приїздять щороку, 17 лютого, ліцеїсти-відмінники. Вони парадним маршем проходять містом і покладають квіти до знаку. На місці ймовірної загибелі служиться заупокійна літія.

Торік на День міста відкрили пам’ятний знак у вигляді пачки цигарок, який викликав бурхливу реакцію. Справа в тому, що у нас народився король смаку і король відомих цигарок Зіно Давідофф. На тій пачці цигарок ми написали біографію Зіно й те, що знак не є рекламою. Вважаю, що такі новації грають на популяризацію міста в туристичному просторі. А щодо інфраструктури, то у нас є і ресторани, й кафе, й маленькі затишні кав’ярні, так само й під відкритим небом, і відомий готель „Слов’янський”... Ось нещодавно неподалік монастиря, яким найперше цікавляться туристи, відкрився маркет з відкритим майданчиком.

Олегу Анатолійовичу, у вас є такий бренд, як дуже смачне Новгород-Сіверське морозиво. Не вигадали нічого цікавого з ним?

Не тільки морозиво, а й уся продукція нашого сирзаводу винятково натуральна й смачна. Тут виготовляють навіть пармезан, котрий від італійського не відрізнити. Продукція розповсюджується через відомі торговельні мережі, а підприємство  є найбільшим платником податків до місцевого бюджету. Вони спонсорують різні заходи, День міста. Загалом, підприємці наші всі гарно співпрацюють із громадою.

Про які ще підприємства вам цікаво розповісти області?

У нас є колишня ткацька фабрика. Тепер там випускають технічну тканину. Це підприємство Новгород-Сіверського „Райагролісгоспу”. Сподіваємося, що він найближчим часом стане власністю громади. Також якраз розпочинає роботу м’ясокомбінат, що понад 10 років був законсервованим. Змінилися власник, менеджмент. Думаю, про це підприємство ми ще почуємо. Також у місті працюють інші приватні лісопереробні підприємства та Держлісгосп.

А як карантин вплинув на роботу і життя громади?

Дуже погано. Втрати міського бюджету за 2 місяці становлять близько 3 мільйонів гривень. Тепер існує поточна заборгованість. І створилася критична ситуація, тому  треба допомога від держави.

Я 10 років тому писала, що частина ваших вулиць, і навіть готель „Слов’янський,  сповзають у яри, низини. А яка тепер ситуація, і як ви з цим боретеся?

Місто наше стоїть на пагорбах. Тому проблема ерозії ґрунтів існувала завжди. В 2016 році за кошти дердбюджету ми ліквідували зсуви на вулиці Деснянській. Потім — на вулиці Успенській, у провулку Воздвиженському. Певну роботу проводимо постійно. Але її недостатньо. У нас нині є п’ять таких місць,  котрі потребують земляних робіт і встановлення системи, яка б унеможливнювала руйнування грунту й будівель. На це  потрібно не менше 10 мільйонів гривень. Ми зверталися до департаменту екології ОДА, пишемо проєкти, але фінансування тут обмежене. А готель ми укріпили 2016 року, як і всю вулицю.

У вас є відома водонапірна вежа з портретами Леніна і Сталіна. Стільки було дискусій з приводу. І вимогами портрети ліквідувати...

Портрети залишилися. Проте квіточки туди ніхто не носить і політичні заходи там не проводяться. Але демонтувати портрети без пошкодження самої вежі неможливо. З цього приводу відкрите кримінальне провадження. Думаю, будуть проводитися експертизи. А поки що у нас є нагальніші проблеми. Як людям вижити. Як нації бути здоровою і фізично, й морально. Як платити зарплату, пенсії, мати робочі місця.

Новгород-Сіверський, найшвидше, буде центром одного з повітів чи районів. Але нині у владі розійшлися думки, скільки потрібно повітів. Мова йде про 4. Однак багато хто схиляється до думки, що потрібно принаймні 6. А як ви вважаєте?

Однозначно, я за Новгород-Сіверський. Він  історичний центр і географічний для суміжних районів. І економіка у нас розвинена, і туризм. Скільки треба районів — стосовно цього вже існує методика й критерії. Якщо чотири, то логічно, що Новгород-Сіверський — один із них. Хоча, як на мене, потрібно мінімум 6.

Наближаються місцеві вибори. Ви балотуватиметеся?

Так, обов’язково.

Ви любите свій край, це помітно.

Так. Дуже. Хоча мій батько з Вінницької області, а мати — з Кривого Рогу. Дід — шахтар-орденоносець. А дружина народилася й виросла в Таджикістані. Туди її батьків направили за комсомольськими путівками. Коли в тій країні розпочалася війна, вони приїхали до Новгорода-Сіверського. І привезли величезну власну бібліотеку з трьома тисячами книжок.  Нам усім тепер є що почитати на дозвіллі... Отож нині вся рідня  живе в прекрасному Новгороді-Сіверському. Загалом, у мене не великі потреби для життя. Маю скромний автомобіль „Ланос”, йому 12 років. Ростимо з дружиною двох доньок. Дарину і Софію. Софійка —  дитина з особливими потребами, таких іще називають сонячними. Тому мама займається її вихованням. Дарина навчається в магістратурі Київського університету імені Драгоманова. Вона — майбутній філолог, як і мама.

Олегу Анатолійовичу, у кожної людини є життєве кредо. А яке воно у вас?

Чесно працювати. Для людей. Для громади

Бесідувала Людмила ПАРХОМЕНКО
Фото надані респондентом

 

Інші новини:


Нова велика війна?

Військові дії між Азербайджаном і Вірменією розпочалися в ніч на 27 вересня. Обидві сторони звинуватили одна одну в ескалації конфлікту через спірний регіон Нагірний Карабах.

2020-10-01 09:56