Жебраки… чи аферисти?

2020-05-26 17:03

Тільки почалось послаблення карантину, як на вулицях міста з'явилися традиційні прохачі. І чернігівці розхвилювалися. Давати гроші чи пройти повз? Ми часто задаємося цим питанням, коли бачимо прохачів. І зазвичай нам не шкода дати дрібну купюру тому, хто у нас просить на хліб. До речі, нерідко буває так, що віддаємо людині мало не останнє. А як інакше? Коли у тебе одразу виникає думка: кожен може опинитися в подібній ситуації. Ми даємо гроші й далі поспішаємо у своїх справах, не замислюючись над тим, а чи справді ті кошти підуть на ліки чи їжу. І, як виявляється, досить часто нас просто обдурюють, граючи на нашій жалості. 

Чернігів — не мегаполіс, тож кожен звик бачити одних і тих самих людей, які просять гроші. І, як правило, вони сидять на своїх постійних місцях. 

На вокзалі весь час хтось просить гроші на квиток додому. Мовляв, приїхав на заробітки, вкрали гаманець, документи і нема за що повернутися. Біля Центрального ринку жіночки просять допомогти їхнім хворим на онкологію дітям. При цьому показують фото дитини, копію страшного діагнозу, розповідають, що виховують малечу самотужки. А ще можна побачити молодого інваліда в інвалідному візку, якому потрібні гроші на ліки. Вагітну (насправді чи ні — невідомо)  жінку, що ходить проїжджою частиною неподалік Красної площі та просить гроші у водіїв, певно, знає все місто. Чи стареньку немічну бабусю (на вигляд) неподалік Центрального ринку або ж залізничного вокзалу, яка сидить навколішках, б’є поклони і ховає своє обличчя за теплою хусткою. Чи сивочолого дідуся, який просить на хліб у відвідувачів кафе, що поблизу Валу. І подеколи навіть важко повірити, що ці люди можуть бути з тобою нечесні. До чого це я?        

Чернігівський блогер Yaroslav Yak у своїх відео розсекретив у Чернігові не одного жебрака-афериста і коментує цю ситуацію для нас. Отже, серед прохасьок-аферистів можна легко впізнати людей, котрим ми неодноразово давали гроші, вірячи в те, що вони саме ті, за кого себе видають. (При бажанні ви можете переглянути ці відео для того, щоби знати правду, для кого і куди йдуть ваші кровно зароблені). Його коментар: усе перевіряй і не довіряй з першого погляду. Звісно, хочеться і треба допомагати нужденним. Але прикро і просто неприємно, коли у такий спосіб людей намагаються обдурити і пошити в дурні. Адже ті гроші могли б віддатися справді хворому чи голодному, а не таким, що шукають легкого заробітку, обдурюючи інших. І хтозна, можливо, коли ми даємо гроші таким «жебракам», ми підтримуємо чийсь «нелегальний бізнес». 

У свою чергу речниця поліції Чернігівської області Юлія Ковтун пояснює коротко, що Кримінальний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачають відповідальності за заняття жебрацтвом дорослими людьми. Тобто ніхто не має права безпідставно затримувати людей, які просять гроші. Вони просять, а не вимагають. 

Роз’яснив цю ситуацію і старший інспектор пресслужби Управління патрульної поліції в Чернігівській області Віталій Копистко.

— Подібні факти, коли люди просять гроші у перехожих чи водіїв під приводом скрутних життєвих обставин, є непоодинокими як для Чернігова, так і для держави в цілому.

І серед них є люди, яким справді потрібна допомога і їм нема більше до кого звернутися. А є такі, що намагаються заробити на доброті й небайдужості громадян, прикидаючись знедоленими. Якщо ви побачили таку людину і не можете просто пройти повз та не допомогти, давши гроші, придивіться уважно до такого «знедоленого» і кілька разів подумайте. Можливо, ця людина не така вже й нужденна і для неї це певний «бізнес». У будь-якому разі лише ви приймаєте рішення: давати гроші чи ні. Це ваш добровільний вибір. Бачив відео в Інтернеті, де вагітна дівчина, за словами блогера, ромської національності, просила гроші у водіїв авто поблизу Головпоштамту. Вона підходила до автомобілів, які зупинялися на червоний сигнал світлофора і розмовляла з водіями. Дівчина ходила проїжджою частиною і цим наражала на небезпеку себе та інших учасників дорожнього руху. У розділі 4 «Правил дорожнього руху України» описані права та обов’язки пішохода. Конкретно пункт 4.14 г забороняє пішоходам переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом у місцях, де встановлено огородження.

Пункт 4.14 ґ забороняє пішоходам затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов’язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху. Це якщо конкретно розглядати ситуацію біля Головпоштамту — дівчина неквапливо ходить проїжджою частиною поміж авто. Поряд підземний (!) пішохідний перехід, а на краю тротуару встановлено огородження — все це загалом є порушенням. Такі дії з боку цієї дівчини можна розглядати, як порушення ПДР в пунктах, що я зазначив вище. І притягнути її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення — Порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами та особами, які керують гужовим транспортом, і погоничами тварин. Непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху. Та чи були повідомлення на лінію «102» про таких порушників і чи виїжджала поліція на місце, мені не відомо. У будь якому разі, якщо людина бачить таку чи подібну ситуацію і вона законослухняний і небайдужий громадянин, то має зателефонувати на «102» і повідомити про це поліцію.  
 
Регіна ГУСАК,  директорка Чернігівського навчально-реабілітаційного центру № 2, котра опікується інклюзивними дітьми, ось що говорить про цю ситуацію: 

„Як це не сумно, але для більшості тих, хто просить на вулицях, у громадському транспорті та навіть у соціальних мережах, — це просто один із видів заробітку. Адже ми бачимо, що часто з року в рік просять одні й ті ж самі люди, з року в рік вони збирають на ті ж самі «операції». Проблему афер у сфері благодійництва можна вирішити методом «довіряй, але перевіряй!». Не треба вірити, як то кажуть, «на слово». Треба перевіряти документи, телефонувати до лікарні, де перебуває на лікуванні дитина, перевіряти документи батьків або законних представників. Краще перераховувати кошти на лікування особи одразу на рахунок лікувального закладу або аптечної установи. Для мене особисто важливий кредит довіри до особи, яка збирає кошти. Адже я особисто неодноразово збирала кошти для когось.
 
Ірина СІМОНОВА, директорка Молодіжного центру теж має свою думку з зазначеного приводу:

„На жаль, є абсолютно різні люди. Одні справді потребують нашої підтримки й допомоги, а інші — користуються довірою людей та заробляють на «жебрацтві» легкі гроші. І останнім часом ми дедалі частіше дізнаємося про аферистів, які роблять це шляхом обману, просячи гроші у людей на операцію для дитини чи на ліки для рідних. На мою думку, в кожному окремому випадку треба перевіряти інформацію й бути обачними по відношенню до тих, хто звертається до вас по допомогу. Треба аналізувати ситуацію в цілому, перевіряти документи хворого, поцікавитися, в якій лікарні він лежить, який лікар його лікує. І потім усе це легко перевірити, чи так воно насправді. Адже трапляються випадки, коли люди беруть з Інтернету фото чужих дітей та копії чужих діагнозів і потім збирають гроші нібито на їхнє лікування, а насправді витрачають кошти на власні потреби. Так не має бути. І доки є люди, які ведуться на обман аферистів та віддають їм свої кошти не перевіряючи інформації, любителі легкої наживи зароблятимуть на цьому. Кожному з нас просто треба бути обачним і пильним. Якщо є бажання робити якісь пожертви, треба робити це через благодійні фонди або організації, які безпосередньо цим займаються. Я як регіональний представник Всеукраїнського благодійного фонду «Серце до серця» щороку організовую волонтерський рух зі збору коштів на медичне обладнання Чернігівської обласної дитячої лікарні. При цьому ми цікавимося, яким чином зібрані кошти акумулюються, як закуповується медичне обладнання. І треба сказати, що небайдужість, жертовність та милосердя людей до чужої біди — дуже важливі речі. Благодійність — це велика і дуже важлива справа для будь-якої країни. До нашої організації неодноразово зверталися різні люди. І ми надавали їм допомогу. У таких випадках ми просто уважно вивчали всі важливі документи, будь-яку надану нам інформацію і лише після того дозволяли розташовувати скриньки для збору коштів. При цьому зі своїх ресурсів оголошували інформацію про збір коштів для певного хворого. Хочу додати, що в рамках благодійної діяльності у співпраці з БФ «Серце до серця» у нас щороку організовується штаб, де ми навчаємо наших волонтерів орієнтуватися в інформації стосовно будь-яких благодійних акцій у рамках нашої роботи і діяльності цього штабу та фонду. Кожному з нас треба бути добрим до людей і просто навчитися перевіряти будь-яку інформацію”.        

Тому, як на мене, коли хочеш допомогти врятувати життя дитині чи дорослому, дізнайся про них із перевірених джерел, ЗМІ. Про таких людей часто повідомляють на інтернет-сайтах, у газетах, розповідають у новинах. Можливо, краще перерахувати кошти на лікування хворої дитини на картку її батькам. В Інтернеті є багато інформації про справжні благодійні фонди, які збирають гроші на порятунок чийогось життя. З історіями справжніх сімей. А якщо просять на хліб, то, може, ліпше піти й купити хліба чи оплатити покупки в магазині тій самій бабусі. Адже часто буває так, що нужденна людина скромно поводиться і просто соромиться попросити про допомогу. Будьмо  уважними і не дозволяймо себе обдурювати. 
  
Підготувала Валентина НАУМЕНКО
Фото з відкритих джерел

Інші новини:


Антибіотики в Україні виведуть із вільного продажу

Купити антибіотики українці зможуть виключно за електронним рецептом лікаря.

2020-09-29 12:46