У дні пам’яті Другої світової війни хотілося би згадати  про чудову людину — Миколу Касьяновича Ніценка. Символічно, що народився він саме 9 травня, і нині йому виповнилося би рівно 100 років. Микола Касьянович був полковником-інженером Військово-повітряних сил, учасником Другої світової.

Під час війни Микола Ніценко — помічник командира бомбардувальної авіаційної дивізії з повітряно-стрілецької служби. Особисто брав участь у чотирьох повітряних боях і здійснив 29 бойових вильотів у складі екіпажів літака «Петляков-2».  Нагороджений двома орденами Червоної Зірки та багатьма медалями. 

Після Другої світової війни продовжив служити у Військово-повітряних силах і присвятив себе навчанню та вихованню льотних кадрів. Починаючи з 1960 року, працював начальником кафедри бойового застосування засобів ураження, спочатку в  місті Єйську, а потім — у Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків. 

Микола Касьянович проводив значну виховну  та навчально-методичну роботу, має декілька військово-наукових робіт, спрямованих на підвищення боєготовності частин, удосконалення методики навчання курсантів. Він — співавтор підручника «Повітряна стрілянина» для курсантів льотних училищ, лауреат Гран-прі за навчальний кінофільм «Стрілянина і бомбометання з літака Л-29».

Був Мкола Ніценко й активним раціоналізатором, вніс понад 20 раціоналізаторських пропозицій для  вдосконалення навчально-лабораторної бази. Захоплювався малюванням, писав вірші. Та найголовніше — був просто гарною людиною. 
Микола Касьянович помер 8 червня 2000 року, на 81-му році життя. Проте пам’ять про нього та його світлі й героїчні вчинки досі живуть у спогадах його дітей, онуків, правнуків та вихованців. 

Людмила НІЦЕНКО, онука ветерана