Область хоче 6, влада пропонує 4 — скільки має бути районів на Чернігівщині в новому адміністративному поділі?

2020-04-23 10:41

У попередньому номері ми писали, що 15 квітня в стінах Чернігівської облдержадміністрації відбулася зустріч голови обласної ради та його помічників, голів фракцій обласної ради з очільником ОДА.

Причиною заходу було обговорення пропозицій Міністерства регіонального розвитку щодо субрегіонального поділу — як одного із завершальних етапів процесу децентралізації в нашій країні. Котрий має бути завершений до місцевих виборів, які відбудуться восени поточного року. У ході цих процесів мусить відбутися укрупнення районів. Також вони стануть називатися повітами, а на їх чолі стоятимуть префекти. Зазначимо, що наразі наша область має 22 райони. Представниками ж центральної влади для Чернігівщини було запропоновано поділ лише на 4 райони (повіти). Така кількість, на думку практично всіх запрошених на зазначену вище зустріч, для нашої області замала. Тоді ж обласні депутати внесли свою пропозицію – 6 чи навіть 7 районів для третьої за площею області в Україні. Ми поспілкувалися з депутатами обласної ради, головою обласної ради та наводимо їхні думки з цього приводу.

Ігор Вдовенко, голова обласної ради:

— Жбурнути навмання камінням і там, де воно впаде, почати будувати будинок – я особисто проти такого підходу під час формування субрегіонального (районного) рівня.

Процес формування нового адміністративно-територіального устрою є досить тривалим і потребує якомога швидшого логічного завершення. Однак це аж ніяк не означає, що всі ці кардинальні перетворення треба здійснювати за будь яку-ціну і всупереч здоровому глуздові та інтересам людей. Тим паче, що наразі державою не визначені законодавчі орієнтири й засади майбутнього адміністративно-територіального поділу, відсутнє чітке розуміння обсягу повноважень районних органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, ключових напрямів діяльності, функцій та ролі префекта щодо контролю і нагляду на певній території. Разом із тим невідомо, яким чином буде здійснюватися взаємодія виконавчої гілки влади з місцевими радами, забезпечуватися фінансування та розподіл коштів. І найголовніше, незрозуміло, чого врешті-решт очікувати від трансформації та укрупнення районів людям, що живуть на цій території, а також, як ці зміни безпосередньо вплинуть на якість життя в громадах.

Реформа адміністративно-територіального устрою передбачає не лише поділ території на окремі частини, залежно від якого створюються і діють органи державної влади та місцевого самоврядування, а й має визначити правовий статус цих адмінодиниць та унормувати розподіл владних повноважень між центральними і місцевими органами влади. Відповідно до тих критеріїв, які наразі визначені експертами для утворення районів, поки що в цьому процесі враховуються тільки певні географічні, демографічні і логістичні фактори, але немає цілісного бачення їх подальшого функціонування.

Згідно з інформацією із доступних нині джерел, усі основні повноваження й ресурси повинні перейти на рівень громад. Відтак є висока імовірність того, що функції районів врешті-решт можуть виявитися суто номінальні, однак досі ми не знаємо цього напевно.

Аналізуючи ситуацію щодо діяльності територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, які здійснюють фіскальні, соціальні, правоохоронні та інші функції, ми бачимо, що наразі відсутній принцип їх зосередження в одному населеному пункті, який би міг одразу стати адміністративним центром району. Наприклад, у північній частині області в Мені  розміщено відокремлені підрозділи місцевої прокуратури, відділ поліції та управління ДФС, а у Корюківці - управління Пенсійного фонду, міжрайонне управління водного господарства, Корюківський РЕМ, який обслуговує сусідні райони.
Тоді, мабуть, можна формувати й 4 райони (як пропонується), але без прив’язки до конкретного населеного пункту як адмінцентру (наприклад, створити Поліський чи Сіверський район тощо). А обов’язки щодо контролю і нагляду за функціонуванням кожного з районів просто покласти на заступників префекта, які координуватимуть їх роботу з обласного центру.

На мою думку, в області має бути та кількість районів, яка буде достатньою для ефективного адміністрування територій. При цьому варто враховувати культурно-історичні, етнічні чи ментальні цінності, які об’єднують людей, а також той факт, що Чернігівщина є прикордонною областю із низькою щільністю проживання населення. І ці особливості повинні бути враховані в її адміністративно-територіальному устрої. Якщо були б остаточно відомі повноваження і функції адміністративного центру, тоді б і поділ області потребував більшої кількості районів, ніж 4.

Валерій Куліч, депутат обласної ради:

— Реформі децентралізації вже практично 6 років. Коли я очолював облдержадміністрацію, то аносувався поділ області на чотири повіти, так само тоді  ансонсувалися й повноваження, котрі на той час планувалося надавати повітам. Фактично, це  прокурорські функції. Префект отримував вузькі повноваження. А вся виконавча влада була передбаченою для громад. 

Відтоді багато відбулося законодавчих змін, з приводу функціонування територій після децентралізації висловлюється чимало різних думок.  Але! Законопроєкт з даного питання дося не прийнято! Отож немає остаточного бачення, що робити далі, як  маємо ділити території з урахуванням інтересів громад і взагалі — країни. Так само — й повноважень повітів та майбутніх префектів. У мене викликає занепокоєння, що є вимога Міністерства регіонального розвитку про те, щоби адміністрації швидко подали остаточний розподіл, аби завершити  процес децентралізації. Проте я вважаю, що його в кінцевому вигляді подавати зарано. Має бути прийнятим закон, де повинні бути чітко визначеними повноваження префектів і взагалі повітів та їх функції. А до того кінцеві розмежування подавати безглуздо. Тому що не можна прорахувати фінансову складову різноманітних проєктів у залежності й від повноважень керівників повітів, й міст та ОТГ. Бо насамперед треба знати, який функціонал цих органів буде передбачений законодавством. Відповідно, опісля треба дати час ОДА для детального розрахунку.

Скільки ж повітів має бути, зараз достеменно не можна сказати. Навіть залежно від  того, що область наша велика і негустонаселена. Насамперед потрібен розрахунок фінансово-економічної моделі. І визначення повноважень префектів та ОТГ. 

У Європі, де вже давно створені громади, в кожній країні поділ робився по-різному. Але, чим сильна Європа, — це місцевим самоврядуванням. Якщо ми цю лінію зберігаємо і всю виконавчу функцію на себе беруть органи місцевого самоврядування у вигляді міст та ОТГ, то кількість повітів практично не має особливого значення. Можливо, чим менше, тим менше податків буде йти на чиновників. Мене найбільше цікавить, наскільки збережуться повноваження ОТГ, міст — тобто місцевого самоврядування відповідно до органів повітів. Відтак і складеться президентська вертикаль, яку будуть призначати. У Європі вся сила у громад. 

Функція префекта — аналізувати рішення, що приймаються органами самоврядування, і, якщо будуть прийняті акти, які протирічать чинному законодавству та Конституції України, то префект повинен втрутитися й заблокувати таке рішення. 
Отож усе залежить від законодавства та від функцій, наданих громадам і повітам, а відтак, людині стане зрозумілим, куди і в яких випадках їй звертатися. 

Усе має бути послідовним та логічним. Спочатку — закон, де від „а” до „я” визначені функції повітів та майбутніх чиновників, а потім — розрахунок, як уся модель функціонуватиме. 

Ніхто не проти чотирьох повітів. Так само й шістьох чи більше. Просто без закону кожна цифра нереальна. 

Сергій Сергієнко, депутат обласної ради, керівник фракції політичної партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність»:

 — На тому тижні було запропоновано зустрітися головам фракцій, а також голові обласної ради та його заступникам разом із головою обласної державної адміністрації. В ході цієї зустрічі  всі запрошені однозначно заперечили варіант поділу Чернігівської області лише  на 4 райони (повіти). Ми сказали, що, враховуючи нормативи документації, яка запропонована для розгляду місцевим самоврядуванням, має бути більше районів. Адже відповідно до неї чітко вказано, що кількість населення повинна бути 150 тисяч осіб на район (повіт), або 100 тисяч осіб, якщо населення в даному регіоні не відповідає середній кількості по області. Другим фактором там вказано, що відстань до новостворених центрів (які будуть запропоновані) у районах-повітах повинна становити не більше 60 кілометрів від найвіддаленішого селища. Враховуючи, що площа нашої області займає третє місце, то справді нам потрібно вважати за доцільне пропонувати й більшу кількість районів. Адже при поділі лише на чотири райони, нормативи не будуть дотриманими й виникнуть незручності для населення. 

У нас справді низька щільність населення на Чернігівщині, і вона стала така не за рік чи два. Причина в тому, що немає потужних місцевих підприємств. І, вважаю, що це завдання для влади -  поставити питання про економічне зростання та наповнення регіону, щоби люди мали де працювати та не виїжджали. Щоби наша область не перетворилася на депресивний регіон.

Повертаючись до зустрічі минулого тижня та питання, яке на ній обговорювалося, зазначу, що 100% присутніх депутатів, голів фракцій, внесли пропозицію про збільшену кількість районів. Вона коливалася від шести до семи. Більшість схилялася до того, щоби запропонувати обласній державній адміністрації подати (в Міністерство регіонального розвитку. – Авт.) пропозицію з кількістю районів – 6. Інших пропозицій від місцевого самоврядування, від представників обласної ради я не чув. Тим паче, мені вдалося особисто обдзвонити майже всіх депутатів нашої фракції – їхня думка була така сама – нам потрібна більша кількість районів (повітів) для того, щоби населення не відчуло, скажімо так, дискомфорту в подальшій співпраці (з органами влади. – Авт.). Але для цього потрібно відстоювати цю позицію. Думаю, що голова ОДА має дослухатися до місцевого самоврядування і  виборювати таке право, таку можливість. Отака думка нашої фракції і така думка голів інших фракцій, які були присутні саме на цій зустрічі.

Підготували Дмитро ПАВЛЕНКО та Людмила ПАРХОМЕНКО

Інші новини:


Свято спорту

12 вересня в Україні відзначили День фізкультури та спорту.

2020-09-18 12:33